Тромбоцити

Тромбоцити відіграють основну роль у зупинці кровотечі. У крові міститься від 200 до 400 тис/мкл (200-400∙10⁹/л) тромбоцитів. Їх діаметр складає 1,5-4,0 мкм, а товщина - 0,5-0,75 мкм. Не всі тромбоцити вільно циркулюють у периферійній крові, частина їх знаходиться у депо - кістко­вому мозку, селезінці, печінці. Вихід із депо збільшує пул клітин, що цир­кулюють. Протягом доби їх кількість непостійна: ранком зменшується, а ввечері - збільшується.

Тромбоцити периферійної крові є частиною мегакаріоцита, який ще у кістковому мозку розпадається на 3000-4000 невеликих овальної форми осколків - кров'яних пластинок.

На мембрані та у внутрішніх гранулах тромбоцита міститься велика кількість біологічно активних сполук, частина яких утворена самим тром­боцитом, а частина надходить із плазми крові. Більшість із них задіяна у процесах згортання крові. Важливу роль відіграє фактор росту, що міститься у тромбоцитах і спричиняє посилення проліферації ендотеліаль-них та непосмугованих м'язових клітин кровоносних судин, фібробластів.

Мембрана тромбоцита також виконує низку функцій: її глікопротеїни забезпечують прилипання тромбоцита до місця ушкодження судини. Час­тина глікопротеїнів мембрани є рецепторами, що задіяні у певних проце­сах згортання крові. Фосфоліпіди мембрани беруть участь у формуванні згустка крові, вони також є попередниками біологічно активних сполук - простагландинів.

Багато функцій тромбоцитів пов'язані із наявністю усередині їх скоро­тливого апарату, завдяки якому в процесі гемостазу форма і розміри тромбоцитів постійно змінюються, утворюються відростки на поверхні пластинки. Водночас під час скорочення у позаклітинний простір виштов­хується вміст гранул, що містять фактори згортання та інші сполуки. Ос­новними скоротливими елементами тромбоцита, як і більшості інших ско­ротливих клітин, є білки актиноміозинового комплексу.

Тромбоцити після виходу із кісткового мозку циркулюють у крові про­тягом 8-12 діб. Потім вони або руйнуються у селезінці, печінці, легенях, або прилипають до ендотелію кровоносних судин. В ендотелії вони вико­нують трофічну функцію, "виливаючи" до клітини свій вміст, у якому зна­ходиться фактор росту. Як наслідок, стінка судин, особливо капілярів, стає більш "міцною". Ця так звана ангіотрофічна функція тромбоцитів яскраво проявляється за недостатності їх - тромбоцитопенії. Якщо ендотеліальні клітини позбавляються тромбоцитарної підтримки, то вони піддаються дистрофії і починають пропускати через свою цитоплазму навіть цілі еритроцити. Еритроцити, що вийшли в тканину, утворюють дрібні крово­виливи - петехії. Для виконання ангіотрофічної функції за добу може ви­користовуватися до 10% усіх тромбоцитів, що циркулюють у крові.

Своєрідним різновидом ангіотрофічної функції тромбоцитів є поси­лення проліферативних процесів непосмугованих м'язових клітин ендо­телію у разі ушкодження судини (після утворення згустка крові) під впли­вом фактора росту.