В справі оголошення війни Денікінові
Правительства Соборної Української Народньої Республіки
Декларація
Травень 1919 р.
Проект Директиви ЦК про військову єдність
Беручи до уваги:
1) що РСФРР змушена у союзі з братніми Радянськими республіками України, Латвії, Естонії, Литви і Білорусії вести оборонну боротьбу проти спільного ворога – світового імперіалізму і підтримуваної ним чорносотенної та білогвардійської контрреволюції;
2) що необхідною умовою успіху цієї війни є єдине командування всіма загонами Червоної Армії і якнайсуворіша централізація в розпорядженні всіма силами і ресурсами соціалістичних республік, зокрема, всім апаратом воєнного постачання, а також залізничним транспортом, як дуже важливим матеріальним фактором війни, що має першорядне значення не тільки для виконання воєнних операцій, але і для постачання Червоній Армії бойового і речового майна та продовольства.
ЦК РКП постановив:
1) визнати безумовно необхідним на весь час соціалістичної оборонної війни об’єднання всієї справи постачання Червоної армії під єдиним керівництвом Ради Оборони та інших центральних установ РСФРР;
2) визнати безумовно необхідним на весь час соціалістичної оборонної війни об’єднання залізничного транспорту і управління залізничною сіткою на всьому просторі братніх соціалістичних республік під керівництвом і управлінням Народного комісаріату шляхів РСФРР;
3) визнати несумісним з інтересами оборони існування в братніх Радянських республіках окремих органів постачання Червоної Армії і окремих комісаріатів шляхів і наполягати на перетворенні їх на час війни у відділи органів постачання Червоної Армії РСФРР і Народного комісаріату шляхів РСФРР, які перебували б у безпосередньому віданні і повній підлеглості центральним органам постачання Червоної Армії РСФРР і Народного комісаріату шляхів РСФРР;
4) визнати, що всі декрети, які стосуються до постачання Червоної Армії і до залізничного транспорту або управління залізничною сіткою, підлягають скасуванню, оскільки вони суперечать постановам і декретам, які регулюють постачання Червоної Армії РСФРР, а також управління залізничним транспортом і залізничною сіткою РСФРР.
Ленін. Сталін
В.Ленін про Україну. – Ч.11, – К., 1969. – С.297-298.
Народе України!
Вже два роки обороняєш ти свою Народню Республіку, яка дає тобі землю і волю. Всенароднім повстанням 1918 року скинута була власть гетьмана Скоропадського. Після того явилися большевики-комуністи, щоб годувати українським хлібом большевицьку Росію. І цього сильного і злого ворога удалося прогнати нашій славній армії. Та замість большевиків широкі простори нашої рідної землі забрав царський ген. Денікін. За його полками йде ледаче панство, яке хоче надалі панувати над нашим народом, як панувало за царя та за гетьмана.
Армія Денікіна вертає панам добуту селянською кровю землю і відбирає громадські права у робітника. Денікін не дозволяє українському народові вчитися в школі рідною мовою, народній український язик вигонить із державних установ, українські книжки палить, нищить українську кооперацію та всі культурні й господарські товариства, жорстоко переслідує українських діячів.
Російське панство намагається шибеницями, катуванням і розстрілами вірних синів України держатися на нашій землі. Українське народне правительство не хоче забирати чужі землі, а обороняє тільки свій рідний край. Щоб одвернути ворожий наїзд на Українську землю, Вища Команда об’єднаного Наддніпрянського і Наддністрянського війська хотіла переговорами примусити добровольчу армію покинути територію України. Але замість якої-небудь згоди безпощадним терором проти національного і демократичного українського руху, приказом про наступ і нарешті зрадницькими нападами на народне військо командування добровольчої армії виявило свою запеклу ворожість до українського народу і нашої Республіки. Всі нелюдські вчинки добровольчої армії на Україні і дальше перебування війська генерала Денікіна на нашій землі викличуть тільки новий большевизм і нове поневолення України комуністами Росії.
Директорія і Правительство Української Народньої Республіки не може допустити, щоб чужинці і надалі панували над нашим народом. В цей рішучий час нашої боротьби за визволення Вища власть Української Народньої Республіки оповіщає, що закони про передачу землі в руки трудящого селянства та закони робітничі лишаються в повній силі незмінно і нерушимо.
В найближчому часі буде скликано вибраний на основі всенароднього, рівного, безпосереднього, тайного і пропорціонального виборчого закону Парламент України з правами Установчих Зборів, якому має належати вся власть у самостійній Українській Народній Республіці.
Народна власть України буде до кінця боротися за нашу державну незалежність, свободу і народні соціяльно-економічні реформи.
Ми, Директорія і Правительство Соборної Української Народньої Республіки, звертаємося до нашого війська, селян, робітників і всього народу України з закликом непохитно боротися за демократичні здобутки української революції.
Ви, громадяне, повинні дати свойому війську людей, харч, одежу, бо поруч з правами, свободами й вигодами, які одержує громадянин від держави, він повинен виконувати і обовязки, без чого ніяка держава не може стояти.
Народня власть України, селянство, робітництво та вся щира демократія незалежно од національностей достойно оцінять цей відповідальний момент і всі свої сили віддадуть на оборону рідної землі.
Знайте, що не один український нарід бореться проти відновлення царської Росії. Вже вільні республіки народів Кавказа, Естонії, Литви, Кубані повстали проти єдинонеділимої Росії Колчака і Денікіна.
Під ударами нашого славного війська і повстанців, що жертвують своїм життям для щастя своїх дітей і онуків, впаде ця остання перешкода для вільного і самостійного життя Українського Народу.
Народе Український!
Настав слушний час. Всі, хто має силу і любов до свободи, в кому не згасло стремління до землі і волі, всі, кому дорога демократична Єдина Соборна Українська Республіка, вставайте до посліднього рішучого бою з нашим ворогом.
Народня власть Української Республіки певна, що боротьбою нашого війська і працею всієї демократії України ми визволимо нашу рідну землю від нових гетьманців ніколи не дамо їм запанувати над вільним українським народом.
Голова Директорії Головний Отаман Петлюра.
Президент Української Національної Ради Д-р Петрушевич.
І. Мазепа Україна в огні й бурі революції 1917-1921: В 3-х кн. Кн.З. – С, 186-187.