Структура персонального комп’ютера

Комп’ютер класичної архітектури містить наступні блоки (рис. 1.2.):

- арифметико-логічний пристрій (АЛП);

- оперативну пам’ять (ОП);

- засоби зберігання і введення-виведення інформації: зовнішні запам’ятовуючі пристрої (ЗЗП); пристрої введення інформації (ПВв); пристрої виводу інформації (ПВив). Всі ці пристрої називають зовнішніми або периферійними (ПП);

- пристрій управління (ПУ). Разом з АЛП він утворює процесор.

Арифметико-логічний пристрійпризначений для виконання арифметичних і логічних операцій, передбачених системою команд даного комп’ютера. До складу АЛП входять регістри і комбінаційні схеми. Дані для обробки в АЛП поступають з ОП і називаються операндами. Результати операцій пересилаються в ОП або тимчасово зберігаються в регістрах АЛП.

Оперативна пам’ять (ОП)призначена для тимчасового зберігання програм і даних, у ній виконуються операції запису та читання інформації. Окрім ОП, використовують також постійну пам’ять (ПЗП), в якій виконуються тільки операції читання. Оперативну та постійну пам’ять, а також регістри АЛП називають внутрішньою пам’яттю (рис. 1.3.). Процесор і ОП разом утворюють ядро комп’ютера.

Пристрій управління (ПУ) прочитує та дешифрує команди у відповідній послідовності, формує і подає управляючі сигнали для інших пристроїв комп’ютера.

Операції введення-виведення– це обмін інформацією між ядром машини і ПУ. Операція вводу передає інформацію з ПУ в ядро комп’ютера, а операція виводу – навпаки.

Зовнішня пам’ять призначена для тривалого та незалежного зберігання великих об’ємів інформації (рис. 1.4.).

Фізично зовнішня пам’ять реалізують у вигляді накопичувачів:

- на гнучких магнітних дисках (НГМД);

- на жорстких магнітних дисках (НЖМД, вони називаються вінчестерами;

- на оптичних (лазерних) дисках (НОД);

- на магнітних стрічках (НМЛ).

Накопичувачі на дисках мають електромеханічний привід (дисковод), який забезпечує обертання диска, блок магнітних голівок для читання або запису, систему встановлення (позиціонування) магнітної голівки в необхідне положення та електронний блок управління.

До пристроїв введення інформації відносяться (рис. 1.5.):

- клавіатура, призначена для введення команд і даних та управління роботою машини;

- сканери, призначені для введення графічної інформації;

- ручні маніпулятори (миша, кульковий маніпулятор і джойстик тощо) – призначені для швидкого переміщення курсору в задану точку екрану дисплея і виконання інших дій;

- пристрої мовного введення, призначені для управління машиною за допомогою мовних команд.

До пристроїв виведення інформації відносять (рис. 1.6.):

- принтери (матричні, струменеві, лазерні);

- дисплеї (на електронно-променевих трубках (ЕЛТ), на рідких кристалах, плазмові, люмінесцентні), призначені для відображення інформації, яка вводиться з клавіатури (для контролю правильності набору даних) або з пам’яті машини; плоттери (графічні пристрої), призначені для друку креслень високої якості;

- синтезатори звуку і мови, призначені для перетворення аналогових сигналів в цифровий код і навпаки;

- пристрої виводу інформації на перфострічки і перфокарти між функціональними частинами машини здійснюють за допомогою інтерфейсу – сукупності шин, сигналів, допоміжних мікросхем і алгоритмів, призначених для обміну інформацією між пристроями комп’ютера.

Декілька слів слід сказати про шини. Виділяють три типи шин:

- шина адреси (ША), призначена для передачі адреси осередків ОП і регістрів ПУ;

- шина даних (ШД), призначена для передачі даних;

- шина управління (ШУ), призначена для передачі управляючих сигналів від процесора до пристроїв і навпаки.

Нижче перераховані всі компоненти, які повинен містити сучасний персональний комп’ютер.

- системна плата;

- процесор;

- пам’ять (оперативна пам’ять);

- корпус;

- блок живлення;

- жорсткий диск;

- накопичувач CD-ROM або DVD-ROM;

- клавіатура;

- миша;

- відеоадаптер;

- монітор (дисплей);

- звукова плата;

- акустичні системи;

- модем тощо.