Методичні прийоми при читанні та розповідання творів художньої літератури для дітей до 5 років

Якщо в задачах роботи з розвитку мовленнєвої мови у молодшій групі на перше місце ставилося звуконаслідування, то надалі - ця робота над вимовою з розвитком мовного слуху, подиху, голосу, артикуляційного апарата, дикції.

Робота вихователя з дітьми 3 років оперується вже не на здатності усвідомлено наслідувати, а на свідомому відношенні дітей до звукової сторони слова і будується на послідовній обробці основних звуків рідної мови. Тому як методичні прийоми, вже використовують мовний зразок, завчання напам'ять (віршів, загадок, і т.п.). Для створення навиків використовуються словесні ігри, скоромовки, загадки, вірші, розповіді, казки.

У молодшому дошкільному віці мова ситуативна, починається уміння викладати думки, але зустрічаються помилки в плані подальшої роботи з дітьми - у навчанні розмовної мови в молодшому дошкільному віці. Для дітей цього віку треба організувати велика підготовчу роботу.

Якщо при ознайомленні з літературними творами на третьому році життя важлива підготовча робота в плані уміння слухати, відповідати, вставляти в розповідь вихователя слова, фрази, коли задача ставиться навчити сприймати спочатку текст, потім підводити дитини до самого твору. То вже у 4-ому віці - треба починати з простого відтворення добре знайомої казки, побудованої на повторі, переходячи до переказу маленьких розповідей (у підготовці важлива драматизація, індивідуальна робота).

Перед первинним читанням літературного твору не слід робити установку на запам'ятовування. Важливо виразно прочитати, інтонаційно виділяючи діалоги персонажів (допомога у визначенні відносин до героїв і подій). Бесіда по змісту і формі художнього твору включає постановку вихователем продуманих питань (на розуміння), з'ясування того, як автор описує явище, з чим порівнює, що більше всього запам'яталося, що незвичайно - для цілісного сприйняття (єдність змісту і форми) - 4-5 питань.

Перед повторним читанням - установка на уважне прослуховування і запам'ятовування. У переказі твору дітьми важлива художньо-образна мова, якщо на занятті читається кілька казок (розповідей), то діти вибирають і переказують одну за бажанням, або діти придумують продовження до прочитаного тексту, чи складають розповідь за аналогією, чи здійснюють драматизацію.

Сприйняття художньої літератури розглядається як активний вольовий процес, що припускає не пасивне споглядання, а діяльність, що утілюється у внутрішньому сприянні, співпереживанні героя, в уявленому перенесенні на себе "подій", в уявній дії, у результаті чого виникає ефект особистої присутності, особистої участі. Найчастіше діти не розуміють його переживань і мотивів вчинків. Емоційне відношення до героїв яскраво виявлено і розмальовано, спостерігається тяга до ритмічно-організованого складу мови.

Важлива частина професійної підготовки вихователя - завчання напам'ять художніх творів, призначених для читання дітям і розвиток навичок виразного читання. У групі молодшого дошкільного віку для кращого читання чи розповідання - вихователь поділяє слухачів навпіл.

Методика художнього читання і розповідання дітям розкрита в монографіях, методичних і навчальних посібниках. Основними методами ознайомлення з художньою літературою є:

1) читання вихователя по книзі і напам'ять (дослівна передача тексту, коли читаючий, зберігаючи мову автора, передає усі відтінки думок письменника, впливає на розум і почуття слухачів; значна частина літературного твору читається по книзі).

2) розповідання вихователя - відносно вільна передача тексту (можлива перестановка слів, змісту їхнього тлумачення), що дають можливість залучення уваги дітей;

3) інсценування - засіб вторинного ознайомлення з художньою літературою.

4) завчання напам'ять.

Вибір способу передачі художнього твору (читання чи розповідання) залежить від жанру твору і вікової групи слухачів. У методиці розвитку мови традиційні 2 форми роботи з книгою в дитячому саду - читання і розповідання, завчання віршів на заняттях і використання літературних творів, творів усної народної творчості поза занять.

На одному занятті читається один твір і 1-2 з тих, котрі діти вже чули раніше. Багаторазове читання творів у дитячому саду обов'язково. Діти люблять слухати вже знайомі, що полюбилися їм розповіді, казки, вірші. Повторення емоційних переживань не збіднює сприйняття, але веде до засвоєння мови і, отже, до більш глибокого осмислення подій, вчинків героїв. Вже в молодшому шкільному віці у дітей з'являються улюблені персонажі, дорогі для них твори, тому їх радують кожна зустріч з цими персонажами.

Діти, звичайно, можуть не всі розуміти у тексті твору, але перейнятися почуттями, вираженими у ньому, вони повинні відчути радість, сум, гнів, жалість, а потім і повагу, жарт, глузування і т.п. Одночасно з засвоєнням почуттів, відображених у художній літературі діти засвоюють і мову. Така основна закономірність засвоєння мови і розвитку мовного чуття (почуття мови).

Читати виразно - значить виражати інтонацією усе відношення до того, про що читаєш, оцінювати зміст емоційного впливу, яке читається зі сторони. У ранньому віці ще не розуміючи мову, діти оцінюють характер її емоції і відповідно реагують на неї. Тому виразне читання - це і спосіб довести всю гаму емоцій, і спосіб розвитку й удосконалювання почуттів дитини.

Визначений рівень розвитку емоційної сфери психіки дітей того чи іншого вікового ступеня, досягнутого засобами інтонації - дозволить вихователю допомогти дітям засвоїти виразні засоби лексики і граматики (морфологія і синтаксис).

При підготовці до дикторського прочитання тексту вихователь стає в положення слухача даного тексту, намагається передбачати що, саме може заважати слухачу, шукає засоби полегшення сприйняття: сила його голосу, темп мови, наголоси й емоційне висвітлення голосу.

Починаючи з молодших груп необхідно підводити дітей до розрізнення жанрів. Вихователь повинний обов'язково називати жанр літературного твору. Звичайно, поглиблення розуміння специфіки жанрів, їх особливостей відбудеться в більш старшому віці. У молодшій групі діти, чуючи назви жанрів, просто його запам'ятовують.

Необхідно уникати неправильних виражень ("розповім казочку, віршик"). Назви жанрів повинні даватися чітко і правильно. Казки розповідаються, розповідь читається, вірші читаються і заучуються. Різні літературні жанри вимагають різного характеру передачі. Казки дітям четвертого року життя треба переважно розповідати, а не читати по книзі - це підсилює емоційний вплив, що, у свою чергу, сприяє кращому розуміння основного змісту казки. Коли вихователь дивиться не в спину, а на дітей, він як би розмовляє з кожною дитиною і цим виховує дуже важливе уміння слухати і розуміти монологічну мову.

Якщо казка по змісту невелика, можна розповісти її два чи навіть три рази, можна повторити тільки самі яскраві місця. Після розповідання рекомендується запропонувати дітям згадати найбільш цікаві моменти і повторити їхніми словами.

Наприклад, після прослуховування казки "Маша і ведмідь" можна запитати: "Що говорив ведмідь, коли хотів з'їсти пиріжок? " - діти, наслідуючи вихователю, низьким голосом відповідають: "Сяду на пеньок, з’їм пиріжок". Вихователь: "А що, Машенька відповідала ведмедю? " - спонукує їх згадати слова: "Бачу, бачу! Не сідай на пеньок, не їш пиріжок! ". Повторюючи ці слова, діти краще засвоюють зміст казки, учаться інтонаційно передавати слова її героїв, і нехай поки повторюють інтонації вихователя. Це закладає основи самостійного розвитку в більш старшому віці.

Після слухання казки "Кіт, півень і лисиця" можна повторити пісеньки діючих облич. А щоб діти привчалися відповідати на питання вихователя по змісту, він викликає дитину і пропонує повторити пісеньку персонажа.

Народні казки дають зразки ритмічної мови, знайомить з барвистістю й образністю рідної мови. Діти легко і швидко запам'ятовують такі образи, як петушок-золотой гребінець, коза-дереза і т.п. Повторення пісеньок діючих облич народних казок, імен героїв закріплює ці образні слова у свідомості дітей - вони починають використовувати їх у своїх іграх.

Для читання дітям рекомендуються невеликі розповіді і вірші, - виховання в маленьких слухачів доброго почуття, позитивних емоцій. Їх нескладний зміст, близький особистому досвіду дитини, виражений в простій і доступній формі: суміжна рима, короткі віршовані рядки. Повторюючи їх, діти уловлюють співзвучність рядків, музикальність вірша, легко сприймають,... а потім і запам'ятовують усі вірші. Дітей четвертого року життя особливо залучають віршовані твори, які відрізняються легкою римою, ритмічністю, музикальністю. При повторному читанні діти уловлюють зміст вірша, затверджуються в почутті рими і ритму, запам'ятовують окремі слова і висловлювання - тим збагачуючи свої почуття.

На даному етапі велике значення має виховання звукової культури мови - при читанні віршів потрібно навчити дітей не поспішати і чітко вимовляюти кожне слово. У дітей є звичка ставити наголоси на словах, що римуються, тому вихователь особливо точно повинен розставити логічні наголоси і домогтися, щоб і діти розказували вірш правильно.

Після читання розповідей і віршів, зміст яких близько і доступно кожній дитині, можна нагадати дітям аналогічні факти з їхнього власного життя. Наприклад, прочитати вірша Є. Блашніної "От яка мама", вихователь може поставити запитання як саму дитину наряджала мама на свято. Нехай відповідаючи на питання, діти будують свої висловлення тільки з одного двох простих речень - це вже підготовка до навчання розповідати.

Звичайно, багато питань дітям задавати не слід - два, три питання, що з'ясовують, як вони зрозуміли зміст твору, які слова запам'ятали і як цей зміст співпадає з особистим досвідом дитини.

Протягом року дітям повторно читають знайомі розповіді, казки, вірші і ритмічні рядки з казок, для того, щоб поетичні образи краще засвоювалися і не забувалися. Запам'ятовування віршів і казок виявляє велику увагу на розвиток словника дитини. Треба прагнути до того, щоб слова, почуті дітьми на занятті, входили в їхній активний словник. Для цього варто частіше повторювати їх у найрізноманітніших сполученнях, інакше дитина сприйме нові слова просто як сполучення звуків, не осягнувши їхнє значення. Задача вихователя - навчити дітей розуміти слова, що вони вимовляють, показати, як їх можна вживати в сполученні з іншими словами.

У практиці роботи іноді зустрічається такий підхід до ознайомлення з художньою літературою: вихователь виразно, емоційно читає казку чи вірш і на цьому ознайомлення закінчується. Діти, можливо, і добре розуміють зміст прочитаного, але читання не розвиває їхньої думки - зміст твору і слова, що вони почули, швидко забуваються. Звичайно, важливо дотримуватися почуття міри, але робота над художньо-літературним твором з подальшим повторенням слів і висловлювань, щоб діти запам'ятали і засвоїли, дуже необхідно.

Якщо після кожного заняття повторювати, закріплювати нові слова, підносити їх у найрізноманітніших сполученнях - діти будуть краще засвоювати лексику і лад рідної мови.

Особлива увага треба приділяти формуванню граматики правильної мови, стежити, щоб, відповідаючи на питання, по змісту літературних творів, діти використовували словами в правильній граматичній формі. Таким чином, читання та розповідання художньої літератури впливає на всебічний розвиток мови: звукову культуру мови, граматичний лад, словник. Вже з молодшого дошкільного віку закладаються основи розвитку зв'язної мови, необхідні для наступного сприйняття більш складних творівв, для подальшого розвитку мови.

 

 

1. Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі. – К.: Вища школа, 2002. – С. 34-56.

2. Богуш А., Гавриш Н., Котик Т. Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах. Підручник для студентів вищих навчальних закладів факультетів дошкільної освіти. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2006. – С. 106-174.

3. Богуш А,М. Методика навчання дітей української мови в дошкільних навчальних закладах. Підручник. 2-ге видання, доповнене і перероблене. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2008. – С. 34-198.

4. Ветлугина Н.А. Общие вопросы художественного творчества ребенка // Художественное творчество и ребенок / Под ред. Н.А.Ветлугиной. --М.: Педагогика, 1972.-С. 5-48.

5. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку: Програма та методичні рекомендації / Укл. А.М.Богуш. - К.: ІЗМН, 1997. – С. 19-58.

6. Волков И.Ф. Литература как вид художественного творчества: Книга для учителя. -М.: Просвещение, 1985. – С. 45-97.

7. Выготский Л.С. Воображение й творчество в детском возрасте: Психолог. Очерк: Книга для учителя. -М.: Просвещение, 1991. – С. 56-87.

8. Гурович Л.М. Ребенок и книга: Книга для воспитателя детского сада. Под редакцией Логиновой В.И. - М., Просвещение, 1992 – С. 10-55.

9. Українське народознавство в дошкільному закладі. Програма та довідковий матеріал вихователям дошкільних закладів. – Запоріжжя, 2005. – С.12-23.