Державне регулювання територіального розвитку

Особливості державної регіональної політики.

Взаємозв’язок між системою державного управління і регіональним розвитком

Державне регулювання територіального розвитку

Державне регулювання територіального розвитку. Особливості державної регіональної політики України.

Лекція 7

Однією з функцій держави є регулювання розвитку ре­гіонів, особливо неспроможних самостійно вирішувати свої про­блеми.

Державне регулювання територіального розвитку— сукупність організованих дій політичного, правового, економічного, фінансо­вого та іншого характеру, спрямованих на стимулювання (в тому числі ресурсне) територій, неспроможних функціонувати в режимі саморозвитку, активізацію і ресурсну підтримку соціальної мо­більності населення окремих регіонів, створення умов для вини­кнення і функціонування національно значущих потенційних точок зростання, а також забезпечення виконання окремими територія­ми загальнодержавних функцій тощо.

Державне регулювання територіального розвитку в пе­рехідних економіках повинне ґрунтуватися на таких прин­ципах:

· невіддільність функції територіального регулюван­ня в системі державного управління в усіх моделях еконо­мічного розвитку;

· наявність державного регулюючого механізму, складовими якого є правовий та економічний механізми;

· вирівнювання територіального розвитку, масштаби якого залежать від конкретних умов, завдань та етапів ро­звитку тієї чи іншої країни;

· пріоритетність надання допомоги регіону в питаннях державних ресурсів для вирі­шення найважливіших завдань, тобто їх ефективного ви­користання.

Державна політика територіального розвитку реалізується на національному і регіональному рівнях..

Підтримка регіону має відбуватися не тільки за рішен­ням «центру», але й з погодженням зацікавлених регіонів.

Про­блеми державного регулювання територіального розвитку посилюються через відсутність правових норм не тільки адміністративного і цивільного права, а й конституційного.

Ефективність державного регулювання територіально­го розвитку забезпечується такими заходами:

· держав­ною підтримкою (інформаційна відкритість регіонів щодо власних можливостей і співвідношення їх із визначеними задачами та можливим соціально-економічним ефектом);

· ініціативністю (пропозиції повинні ініціюватися регіона­ми); урахування віддалених і комплексних результатів (державний вплив може суттєво позначатися на економіч­них пропорціях і розвитку сусідніх регіонів);

· встановлен­ням часових меж регуляторної дії (будь-який вплив держа­ви повинен мати визначений термін дії);

· адекватною реак­цією регіонів на державну підтримку (вжиття регіонами необхідних заходів з підвищення дієвості державної системи регулювання);

· відповідальністю і контролем (будь-яка підтримка регіонів повинна передбачати відповідальність, а держава повинна контролювати цільове використання ресурсів).