Факторний аналіз відхилень.
Класифікація відхилень. Розрахунок відхилень.
Факторний аналіз відхилень.
План.
Тема 7 : Методи аналізу відхилень фактичних результатів від планових.
ТИПИ ОСОБИСТОСТІ
Соціальний тип особистості – результат взаємодії історико-культурних і соціально-економічних умов життєдіяльності людини, сукупність повторюваних якостей людини як істоти соціальної.
| Ідеальний – втілює в собі особливості соціального ідеалу певного суспільства |
| Соціальний тип |
| Реально існуючий (модальний) –переважаючий тип особистості на певному етапі розвитку суспільства, може відрізнятися від нормативного і, тим більше, від ідеального. |
| Нормативний – репрезентує сукупність якостей особистості, необхідних для розвитку даного суспільства |
| Гармоній-ний тип | Характеризується широкою гамою зв’язків із соціальним середовищем, має чітко виражені цілі, вміє підпорядковувати хід свого життя їх реалізації, тому йому вдається уникати негативних ситуацій. Його головні орієнтації: цікава робота, хороші взаємини у сім’ї, широкі громадські інтереси. |
| Традицій-ний тип | Характеризується середнім рівнем включення у соціальне середовище, що проявляється через досить обмежене коло соціальних ролей. Життя небагате враженнями, не завжди вдається уникати труднощів та невдач. При певній професійній спрямованості сім’я та її благополуччя слугують головним орієнтиром у житті. |
| Технокра-тичний тип | Добре орієнтується в умовах соціального середовища, вміє підкорити життєві обставини своїм довгостроковим планам. Характерне порівняно одноманітне життя, в якому переважає позитивний досвід. В орієнтаціях переважає службова кар’єра, особисте життя |
| Неадапто-ваний тип | Переважає негативний життєвий досвід, найчастіше в силу їх особистісних властивостей, характерна професійна дезадаптація. Погано орієнтується у вимогах соціального середовища, не мають чітких орієнтирів у своєму житті. |
Для оцінки ефективності роботи підрозділів і правильності складання бюджетів проводять аналіз відхилень фактичних результатів від планових. Існують різні способи такого аналізу, але найпоширенішим є аналіз чинника відхилень.
Найважливішими аспектами обліку витрат по центрах відповідальності є встановлення нормативних витрат і оцінка результатів шляхом порівняння фактичних витрат з нормативними. Різниця між фактичними і нормативними витратами називається відхиленням. Відхилення розраховують окремо по кожному центру витрат і по кожній групі витрат.
Аналіз відхилень — основний інструмент оцінки діяльності центру витрат. Поточний контроль і аналіз відхилень дозволяють своєчасно перенастроювати систему управління виробництвом: менеджер має нагоду у будь-який момент впливати на поточні процеси, не чекаючи закінчення періоду, на який були розроблені цілі і критерії, що відображають їх.
Економічний аналіз відхилень — це перш за все факторний аналіз. Його мета — визначення і детальна оцінка кожної причини, кожного чинника, які можуть призвести до виникнення відхилень.
Відхилення є слідством зміни трьох основних чинників: обсягу виробництва, цін на ресурси і норм витрат на одиницю випуску, причому звичайно всі чинники впливають одночасно. Це можна пояснити наступним:
• не витримані заплановані обсяги виробництва (внаслідок зміни попиту на різні види продукції або через різні труднощі, пов'язані з її виробництвом, — недолік потужностей, брак оборотного капіталу і ін.);
• змінилися ціни на ресурси (в умовах нестабільності ринку чим глибше загальноекономічна криза, тим складніше прогнозувати ціни);
• відбулися зміни норм витрат: зменшення (завищені норми були розроблені раніше для виконання планів, спущених "зверху"), збільшення (у наявності перевитрати ресурсів — необхідно виявити причину і вжити заходи до ліквідації відхилень). Для ефективного оперативного управління необхідно виявити причини відхилень (визначити, які відхилення якими чинниками викликані; встановити відповідальність за те, що відбулося; ухвалити рішення, що дозволяють уникнути небажаних відхилень в майбутньому). Для цього на практиці використовують метод ланцюгових підстановок.
Метод ланцюгових підстановок дає наступні формули відхилень фактичних змінних витрат від планових:
за обсягом: ОQ =(Qф, -Qп) Нп Цп;
за ціною: Оц = Qф(Цф-Цп)Нп;
за нормою: Он = Qф Цф (Нф- Нп),
де, О - відхилення;
Q - обсяг випуску;
Н — норма витрати ресурсів (матеріалів, енергії і т.п.) на одиницю випуску;
Ц — ціна одиниці ресурсів;
ф, п - індекси фактичного і планового значень величин.
Таким чином, по черзі підставляємо у формули витрат фактичні значення. Підстановка починається з кількісних чинників (обсяг) і закінчується якісними (норми і ціни). Оскільки відхилення, викликані сукупним впливом чинників, при цьому будуть віднесені на рахунок якісних чинників, такий порядок підстановки збільшить значущість якісних чинників.
Розподіл відхилень між чинниками можна представити в графічному вигляді (мал. 1) .
V
Витрата матеріалів на одиницю продукції: Р = Ц * Н, тис. грн.
Мал.1. Розподіл відхилень між чинниками.
На основі розрахунку за методом ланцюгових підстановок можна виявити винуватців відхилень: наприклад, начальник цеху фабрики відповідає за втрати, викликані відхиленням фактичної витрати ресурсів від норми, але не несе відповідальності за втрати, викликані подорожчанням матеріалів.
Для постійних витрат (Опв) розраховують відхилення по загальній сумі, причому кожен керівник відповідає за ту частину постійних витрат, на яку він реально може впливати:
Опв=Хф-Хп,
де Хф, Хп — фактичні і планові постійні витрати.
Відхилення за обсягом виробництва можна розбити на дві великі групи: відхилення за потужністю і за ефективністю. Відхилення за потужністю (Оп) :
Оп = (Сф-Сп)Фп,
де Сф — вартість основних фондів (кількісний чинник);
Ф — фондовіддача (якісний чинник).
Відхилення за фондовіддачею:
О = Вф(Фф-Фп).