Функції осіб, що керують фірмою

У всіх організаціях працівники наділені певними посадовими обов’язками, тобто вони повинні виконувати покладені на них функції та реалізовувати цілі і задачі, пов’язані з посадою.

Керівник — ключова фігура в системі управління підприємства, заснованого на будь-якій формі власності. Керівник може бути власником підприємства або людиною, що працює за наймом. У останньому випадку відповідно до Закону України «Про підприємства» (п. 1 ст. 19) з ним укладається трудовий контракт. Для України це відносно нова форма закріплення трудових відносин між власником (або уповноваженим ним органом) і найманим керівником.

Якщо підприємство акціонерне, то вищим органом є збори акціонерів. Вони визначають основні напрями довгострокової стратегії, порядок та умови його ліквідації підприємства, а також обирають або призначають керівництво компанії (Ради директорів, РД), яке фактично й виконує функції головного керуючого органу. До складу Ради можуть входити від трьох до 20—30 осіб, залежно від розмірів підприємства та національного законодавства. Рада директорів (правління) — це група осіб, які відіграють основну роль у діяльності організації. Рада розробляє політику, що проводиться керівництвом компанії, є вищою ланкою управління.

Члени Ради директорів беруть на себе певні обов’язки, серед яких — забезпечення належного використання активів підприємства, недопущення шахрайства та інших порушень. Обов’язки членів Ради директорів аналогічні функціям «довіреної особи», оскільки компанія ніби доручає їм вести справу за власним бажанням і на благо компанії. Рада директорів виконує цілу низку функцій, що передбачаються у статуті. Основні функції РД:

¾ установлення опікування над інвестованим капіталом, тобто РД зобов’язана виявляти турботу про капітал інвесторів, забезпечувати його збереження та отримання розумної частки прибутку на цей капітал;

¾ розроблення підприємницької стратегії (здійснення постановки задач);

¾ формування галузевої політики компанії (виробництво, маркетинг, кадри, фінанси тощо);

¾ забезпечення дотримання установчого договору і статуту компанії;

¾ представлення організації у зовнішніх відносинах;

¾ розроблення організаційної структури компанії згідно з її задачами і цілями;

¾ призначення посадових осіб компанії, визначення їх обов’язків і повноважень;

¾ постійне спостереження за реалізацією наміченої політики, розвитком компанії, а за необхідності — здійснення коригуючих заходів;

¾ контроль за всією діяльністю компанії;

¾ прийняття рішення про зміну запланованого курсу (стратегії) (наприклад, у разі надходження великого вигідного замовлення);

¾ скасування невиправданих витрат;

¾ санкціонування розподілу прибутку;

Рада директорів вибирає або призначає виконавчий орган, який фактично проводить всю постійну роботу з оперативного управління. До складу виконавчого органу мають входити:

¾ президент (директор-розпорядник, генеральний директор);

¾ віце-президент (директор);

¾ скарбник;

¾ секретар.

Посади голови РД і президента можуть поєднуватися в одній особі.

Правління обирає зі свого складу голову (директора-розпоряд­ника, генерального директора) та його заступників (директорів) або їх роль виконують почергово всі члени правління.

Голова РД (президент) виконує такі функції:

¾ головує на засіданнях правління;

¾ стежить за поточною діяльністю фірми, управляє нею і координує її;

¾ особисто ухвалює рішення з термінових, таких, що не допускають зволікання, питань;

¾ займається детальними питаннями фінансового планування, вносить відповідні рекомендації до правління;

¾ особисто вступає у відносини з основними контрагентами-покупцями і постачальниками, часто особисто веде переговори з керівниками профспілок;

¾ здійснює і контролює практичне втілення в життя розробленої правлінням політики;

¾ призначає і представляє правлінню вищих посадових осіб для прийняття рішення про призначення.

¾ підтримує високий моральний стан службовців компанії, сприяє встановленню гарної репутації компанії, стійкої клієнтури, її ділових зв’язків.

Директорами можуть бути як працівники компанії («внутрішні» директори), такі особи, запрошені зі сторони («зовнішні» директори). Кожний з цих варіантів має як позитивні, так і негативні моменти (табл. 15.1).

Таблиця 15.1