Поняття політики та її функції.

Політичне життя суспільства.

Тема 4. Політика як соціальне явище. Феномен влади.

Влада розбещує, абсолютна влада розбещує абсолютно.

Лорд Актон

Легче держать вожжи, чем бразды правления.

Козьма Прутков

Політична сфера є порівняно самостійною сферою суспільного буття, що охоплює всі прояви і реалії функціонування політичного життя. Політичне життя – частина суспільного життя, пов’язана з конкретно-історичною, свідомою та цілеспрямованою політичною діяльністю людей, їхніх політичних структур щодо виявлення і реалізації соціально-політичних інтересів та потреб у процесі формування і здійснення політичної влади в суспільстві. Зміст політичного життя становлять політичні відносини з приводу встановлення влади і процесу володарювання; ставлення до держави, здійснення нею притаманних їй функцій, до системи державних органів, їхньої діяльності; відносини між партіями та громадськими об’єднаннями, між масами й політичними лідерами тощо.

Політичне життя багатогранне і різнобарвне. Можна його класифікувати:

за обсягом охоплення сфери – внутрішньополітичне, зовнішньополітичне;

за сферами прояву – соціально-політичне, національно-політичне, військове, адміністративно-політичне та ін.;

за суб’єктами політики – соціально-класове, національне, державне, партійне, громадсько-політичне тощо;

за видом діяльності – парламентське, адміністративне;

за формами діяльності – страйкове, мітингове;

за формами організації – організоване, стихійне, слабоорганізоване;

за рівнем – на рівні місцевого управління або самоуправління, на державному рівні, на міжнародному рівні.

Політика є особливим видом діяльності людей, пов’язаним з організацією всього процесу соціального життя. Це така сфера, яка вирізняється, перш за все, публічним характером.За визначенням французького політолога Ж.Фрьонда, публічне – це те, що є у суспільстві організованим, структурним, безособовим, представницьким; інакше кажучи – відчуженим від приватного, особистого життя. Приватне ж – це персональне, особисте, безпосередньо людське. У сфері публічних (політичних) відносин люди виступають у певних ролях – громадян, депутатів, членів партій, президентів. Нарешті, публічні відносини відзначаються ієрархічним характером, тобто характером панування – підкорення, вони є владними.

Отже, політика здійснюється з приводу і для досягнення влади. За М.Вебером, політика “означает стремление к участию во власти или к оказанию влияния на распределение власти, будь то между государствами, будь то внутри государства между группами людей, которые оно в себе заключает... Кто занимается политикой, тот стремится к власти: либо к власти как средству, подчинённому другим целям (идеальным или эгоистическим), либо к власти “ради неё самой”, чтобы наслаждаться чувством престижа, которое она даёт.” Американський політолог Д.Ронг додає, що політика включає як боротьбу за владу, так і боротьбу за її обмеження, опір їй, втеча від влади.

У політології виокремлюють різноманітні функції політики:

• задоволення владно значущих інтересів усіх груп і верств суспільства;

• раціоналізація конфліктів і протиріч, спрямування їх у русло цивілізованого діалогу громадян і держави;

• примус в інтересах окремих верств населення або всього суспільства в цілому;

• інтеграція різних верств населення за рахунок підпорядкування їхніх інтересів інтересам усього суспільства;

• соціалізація особистості (включення її у складний світ суспільних відносин);

• забезпечення послідовності та інноваційності соціального розвитку як суспільства в цілому, так і самої людини.

Багатоманітність функцій політики засвідчує її всеосяжний характер, неперервність впливу на суспільство й неперехідність значення для врегулювання суспільних відносин.