Процесуальне становище та повноваження представника в суді.

Таким чином, представникам притаманні характерні ознаки осіб, які беруть участь в справі, і вони обґрунтовано віднесені Цивільним процесуальним кодексом України до цієї групи учасників процесу. Повноваження представника в суді визначаються сукупністю наданих йому за законом або договором процесуальних прав та покладених на нього процесуальних обов'язків, необхідних для реалізації відповідних представницьких функцій. Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що має право вчиняти ця особа. Таким чином, за загальним правилом представник набуває обсягу процесуальних повноважень, що обумовлений правовим статусом особи, яку він представляє.

Повноваження представників прийнято поділяти на загальні та спеціальні. До загальних належать ті, якими представники наділені як особи, які беруть участь у справі.

Таким чином, обсяг загальних повноважень представника закон окреслює тими процесуальними правами, без використання яких він взагалі не може здійснювати представницькі функції. Спеціальні — це повноваження представника щодо розпорядження предметом спору та розвитку процесу, обумовлені процесуальним статусом особи, яку він представляє в суді. До них можна віднести: повне або часткове визнання позову, повну чи часткову відмову від позовних вимог, зміну предмета або підстав позову, укладення

мирової угоди, пред'явлення зустрічного позову тощо. Представники у цивільному судочинстві зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати покладені на них процесуальні обов'язки.

Повноваження добровільного представника можуть бути обмежені за волевиявленням особи, від імені якої він діє в процесі. Згідно з ч. 2 ст. 44 ЦПК обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії обов'язково мають бути застережені у виданій йому довіреності. Якщо такі обмеження відсутні, представник має право здійснювати від імені особи, яку представляє в суді, усі процесуальні дії, що має право вчиняти ця особа.

На відміну від добровільних представників обмеження повноважень законних представників ЦПК не передбачає. Законні представники можуть здійснювати в суді всі ті процесуальні дії, право на вчинення яких має особа, яку вони представляють. Водночас певне обмеження повноважень законних представників може бути пов'язане з установленою законом забороною здійснення ними без дозволу органів опіки та піклування дій, спрямованих на розпорядження цінним майном, відмови від майнових прав особи тощо.

Здійснення представницьких функцій у цивільному судочинстві можливе за наявності у представника належним чином посвідчених повноважень. Представник не повинен допускатися до участі у процесі за відсутності необхідних документів, що посвідчують його повноваження, або якщо вони належним чином не оформлені. Неналежне посвідчення повноважень представника позбавляє його процесуальні дії юридичної сили. Участь у процесі представника без посвідчення повноважень у порядку, встановленому законом, є підставою для скасування ухваленого судом рішення по справі.

Згідно із ст. 42 ЦПК повноваження договірних представників підтверджуються за загальним правилом довіреністю, яка видається у письмовій формі. Довіреність фізичних осіб має бути посвідчена нотаріально. Повноваження за нотаріально посвідченими довіреностями можуть бути передані телеграфом. Телеграма-довіреність складається з тексту довіреності, посвідчувального напису нотаріуса та його печатки (п. 152 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 р.).

Відповідно до закону належно оформленою вважається також довіреність

фізичної особи, яка посвідчена уповноваженою посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання (ч. 2 ст. 42 ЦПК).

Довіреність від імені юридичних осіб видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це установчими документами, підписується особою, яка її видає, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи (п. 2 ч. 1 ст. 42 ЦПК).

Повноваження адвоката в цивільному судочинстві як добровільного (договірного) представника, відповідно до загального правила, можуть бути посвідчені довіреністю. Згідно із ч. 4 ст. 42 ЦПК повноваження адвоката можуть також посвідчуватись ордером, який видається відповідним адвокатським об'єднанням, або договором. До ордера адвоката обов'язково додається витяг із договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг посвідчується підписом сторін договору.

Отже, укладання відповідного договору між адвокатом і клієнтом є певним юридичним фактом, необхідним для виникнення процесуальних правовідносин щодо представництва. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що укладання договору про надання юридичних послуг, а саме про надання адвокатом правової допомоги у формі представництва в суді, є підставою для виникнення відносин щодо процесуального представництва.

На нотаріуса при посвідченні довіреності на ведення справи у суді покладається обов'язок роз'яснити довірителю, що уповноважена особа (представник) вправі здійснювати від його імені всі процесуальні дії. Обмеження повноважень представника відносно здійснення конкретних процесуальних дій мають бути обумовлені в довіреності (див. п. 151 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Дотримання цих вимог при посвідченні довіреності є додатковою гарантією визначення обсягу

повноважень представника з урахуванням волі особи, яка потребує правової допомоги. Слід зауважити, що на адвокатів при укладанні відповідного договору закон такого обов'язку не покладає. Отже, договором можуть бути посвідчені повноваження адвоката тільки за умови, що в ньому чітко визначений їх обсяг.

Таким чином, ордером підтверджується лише наявність повноважень адвоката на ведення справи у суді, а не їх обсяг. В ордері також відсутній підпис клієнта, що засвідчує факт його волевиявлення. Саме тому до ордера адвоката обов'язково додається витяг із договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій, який посвідчується підписом сторін договору.

При визначенні документа, яким мають бути посвідчені повноваження адвоката, слід також враховувати те, що ЦПК України передбачає можливість обмеження процесуальних прав представника із зазначенням цього у виданій йому довіреності (ч. 2 ст. 44 ЦПК). Отже, відповідно до встановлених законом правил обмеження повноважень незалежно від форми діяльності адвоката на здійснення певних процесуальних дій має бути застережене у договорі або у виданій на його підставі довіреності.

Повноваження законних представників на ведення справи в цивільному процесі посвідчуються певними документами залежно від того, на яких підставах вони здійснюють представництво. Повноваження батьків посвідчуються свідоцтвом про народження дитини, усиновлювачів - свідоцтвом про усиновлення або рішенням суду про усиновлення, яке набрало законної сили. Опікуни та піклувальники підтверджують свої повноваження рішенням відповідного органу про призначення їх опікуном чи піклувальником фізичної особи або опікуном над майном фізичної особи. Виконавець заповіту або особа, яка вживає заходів щодо охорони спадкового майна, — рішенням уповноважених органів або документами, визначеними у законі (статті 1283, 1286, 1288 ЦК).