Таким чином, людське «Я», за Фройдом, замкнене між двома протилежними полюсами - природною стихією біологічних інстинктів та потягів і вимогами культури.
Основним і об'єднуючим всіх людей є сексуальний інстинкт, інстинкт продовження роду, який Фройд позначив терміном «лібідо».
Звертаючись до проблеми культуриу своєму есе «Невдоволеність культурою», Фройд розкриває її суперечливий характер.
З одного боку,платою за культурний прогрес виявляється психічне здоров'я людини, яка ніби розривається між природною психічною стихією і культурними нормами, між сексуальністю і соціальністю, агресивністю і мораллю.
Культура є, за Фройдом, своєрідним механізмом соціального придушення вільного виявлення справжніх бажань індивідів, що приводить до душевних конфліктів і до порушень психіки - неврозів і психозів, а також -до проявів зла, агресії, насильства.
Чим вищий рівень цивілізованості, культури людини і суспільства, тим більшою є загроза руйнування людської психіки.
Чим більш повно і серйозно виконує людина заборони і приписи суспільства, тим більший тягар вона несе. Люди розплачуються найдорожчою ціною за суспільний прогрес. Обмежуючи свою свободу у сфері інстинктів, з перебігом історичного прогресу не тільки окрема людина, але й людство в цілому стає все більш хворим.
Війни, повстання, революції, інші масові прояви насильства і агресії Фройд розцінює як «колективний невроз».
З іншого боку/ культура робить життя безпечнішим, блокуючи людські інстинкти, людську агресивність, взагалі робить можливим існування людського суспільства.
Крім того, конфлікт між суспільними нормами і психічними силами людини сублімуєтьсяв її творчій діяльності - в науці, релігії, мистецтві, тобто - сприяє розвитку культури.
Саме підсвідомі потяги є тими імпульсами психічної енергії, які живлять творчу активність людини у всіх формах людської діяльності.
За Фройдом, культурна творчість є «сублімацією»(перенесення, перемикання) частини сексуальної енергії («лібідо») в різні форми суспільної і культурної діяльності.
Найяскравіше несвідоме виявляє себе в мистецтві. Художник трансформує їх у вільну гру творчих сил.
Пояснюючи причину такого неоднозначного впливу підсвідомості на людське буття, Фройд звертається до архаїчних культур, до історичного минулого людства. Саме у далекій давнині, вважає він, можна знайти пояснення конфлікту між свідомістю і підсвідомим, між «Я» і «Воно».
Виникнення суспільства і людської цивілізації нерозривно пов'язане з появою культури.
Людська культура, стверджує Фройд, починається із заборони. В архаїчних суспільствах перші заборони і торкалися якраз вихідних, первісних інстинктів - сексуального і агресивного (заборона кровозмішування і заборона вбивства родичів). Причина заборони була настільки ж сильною, як і самі інстинкти, - продовження життя роду, його самозбереження і захист від руйнівних тваринних інстинктів.
Але внаслідок цього виникає перша історична ситуація конфлікту між бажаннями і заборонами.
Уся подальша історія людства - історія долання цього конфлікту.
Частково первісні інстинкти «зживаються» внаслідок так званої «сублімації», коли неприйнятні у суспільному середовищі інстинкти реалізуються в завуальованих формах - у сновидіннях, у міфологічних і релігійних уявленнях, у фольклорі, буденній мові, у всіх формах людської активності - у художній та науковій творчості, у політичній діяльності, спорті тощо. Цей спосіб «ілюзорного» задоволення є нормальним для суспільства способом функціонування біологічних інстинктів, їх енергія переключається на соціально дозволені форми активності.
Проте пригнічені і нереалізовані інстинкти стають джерелом негативної енергії, призводять до неврозів, до деструкції, руйнування людської психіки.
Теорія Фройда була створена спочатку як метод лікування неврозів через аналіз і пояснення прихованих імпульсів (звідси - термін «психоаналіз»). Саме в усвідомленні, у розумінні пригнічених інстинктів вбачався спосіб подолання неврозу. Особлива увага приділялася Фройдом дитячій психіці, дитинству, коли відбувається перший досвід конфлікту між соціальними заборонами і бажаннями, коли зазнаються психічні травми, що в явній формі можуть виявитися набагато пізніше.
Отже, справжнє керівництво людським життям здійснюється сферою підсвідомого,культура виступає в ролі «цензора» і «охоронця» від руйнівної дії інстинктів.
Яку ж роль відіграє свідомість згідно з фройдизмом? Свідомість і всі людські уявлення виявляються всього лише завуальованою формою справжніх мотивів нашої поведінки, своєрідною маскою, яку прагнуть одягнути на себе інстинктивні потяги. Навіть найблагородніші духовні пориви, високі почуття, піднесені ідеали є відбитком прихованих примітивних потягів і бажань, - таку версію людської духовності пропонує Фройд.
Тим самим у своєму вченні Фройд біологізуе людину:основні причини її поведінки вбачає у біологічних, природних імпульсах. Фройд підкреслює, що ірраціональність, алогічність людини, агресивність стає невід'ємною характеристикою людської природи.
Біологізаторський підхід здійснює Фройд і до суспільства,яке виконує, на його думку, переважно репресивну функцію, обмежуючи свободу інстинктів індивіда. Тому суспільство та індивід завжди будуть створювати конфліктну цілісність, вважав він.
Неофройдизмі успадковує, і, разом з тим, суттєво переглядає ідеї Фройда.
Карл Юнг(1875 - 1961) був першим учнем і першим критиком вчення Фройда. Юнг піддав критиці перебільшення ролі сексуального початку в людській психіці.
Основні твори К. Юнга: «Архетип і символ», «Колективне несвідоме і його архетипи».
Основним досягненням творчості Юнга стало відкриття явища «колективного підсвідомого».
Юнг вважав, що в психіці людини, крім індивідуального несвідомого, на якому побудований весь психоаналіз Фройда, існує і глибший шар - «колективне несвідоме», таке, що є віддзеркаленням досвіду колишніх поколінь, відображеного в структурах мозку.
Досліджуючи людські сновидіння, міфи, релігійні уявлення, витвори мистецтва, фольклор, Юнг помітив такі підсвідомі духовні явища, які не могли бути зв'язані з індивідуальним життєвим досвідом. Виявилося, що певні образи і символи були успадковані нами і збереглися у вигляді «архетипів».Архетипи, за Юнгом, є підсвідомими образами-символами, які передаються у спадок й оформлюють наше мислення і нашу поведінку. Досвід усіх минулих поколінь фіксується у глибинних структурах людського мозку і зберігається в універсальних, єдиних для всіх людей, всіх народів, всіх часів архетипах. Архетипи є підґрунтям існування людського роду, його духовною спадщиною, яка оживає через глибинні механізми пам'яті кожного окремого індивіда. Саме колективне підсвідоме, яке складається з архетипів, є справжнім фундаментом духовного життя індивідів.
Дослідження людського досвіду наблизили Юнга до визнання релігійного світу. Саме в людській душі Юнг знайшов ту сферу, в якій наука і релігія не спростовують одне одного.
Неофройдисти А, Адлер, К. Хорні, Е. Фроммпродовжили і розвинули фройдистські ідеї в соціологічних та культурологічних дослідженнях.
Вони прагнули пояснити і вирішити соціальні проблеми методами і настановами психоаналізу. Вони зосередили свою увагу на понятті соціального несвідомого, на психологічних аспектах соціального відчуження і самовідчуження людини, на процесах міжособистісних зв'язків, на ірраціональних і патологічних проявах суспільного життя.
Найбільш відомим представником неофройдизму став Е. Фромм, який зробив спробу поєднати в своєму «гуманістичному психоаналізі» ідеї марксизму, фройдизму і екзистенціалізму. У своїх відомих творах «Мати або бути?», «Втеча від свободи»Фромм піднімає проблеми особистості в сучасному світі.