Формування знань, умінь, і навичок.

Внутрішня діяльність і її функції.

Діяльність складається з безлічі дій, здійснюваних людиною. Дії визначають операції, операції визначають психофізиологічні функції

Дія – це процес активності, спрямований на реалізацію цілей.

Ціль – Це образ бажаного результату, що повинний бути досягнутий.

Операція – це спосіб виконання дії, залежить від тих умов, у яких ми знаходимося (готування їжі, перехід дороги, і т.д.). Характеризує технічну сторону виконання, мало усвідомлюються, або зовсім не усвідомлюються. Психофізичні функції – це уроджені механізми, що забезпечують активність людини.

Задача – це ціль, дана у визначених умовах.

Функції внутрішньої діяльності:

1. Планування - внутрішня діяльність підготовляє зовнішню діяльність.

2. Економія людських зусиль (вибір потрібної дії, економія часу і сил).

3. Можливість уникнути помилок.

Інтеріоризація – це перенос яких-небудь дій із зовнішнього у внутрішній план (шахівниця). Це коли добре освоєна зовнішня діяльність переходить у внутрішню. Є і зворотний процес.

Экстеріоризація – перехід внутрішніх станів у зовнішні практичні дії.

Знання – це сукупність сприйнятої і засвоєної людиною інформації (відчуття, уявлення), що зберігається в пам'яті і може бути відтворена.

Функції знань:

1. Знання організують діяльність людини (дають нам можливість співвідносити ситуацію і задачі ситуації).

2. Регуляція діяльності (робимо те, що і як потрібно в даній ситуації).

3. Знання скорочують час дій.

Навичка – це частково автоматизовані дії. Свідомістю контролюється лише підстава. Навичку завжди можна повернути в сферу свідомості. Навичка виробляється завдяки вправам.

Вправа – це багаторазове виконання дії, обов'язково контролюється свідомістю, і коректуються дії.

Вправа характеризується кількісно. У залежності від числа спроб вибудовується крива научіння або вправи. Крива може бути:

· с негативним прискоренням, коли формування навички споконвічно йде дуже швидко до якогось рівня, а після число помилок росте;

· і з позитивним прискоренням: спочатку йде повільне формування навички, а після йде різкий скачок – осяяння (Зрозумів!).

Інтерференція (негативний перенос) – це утруднення формування нової навички під дією вже наявного (коли стара навичка гальмує формування нового).

Індукція (позитивний перенос) – поліпшення, прискорення формування нової навички за підтримкою старого.

Уміння – це елемент діяльності, що дозволяє робити що-небудь з високою якістю. Це активне, свідоме, цілеспрямоване використання людиною свого досвіду (розум, знання, навичка). Це набір навичок. Людина свідомо здатна змінити його структуру дій, контролювати і регулювати.

Типи умінь:

1. Рухові уміння (спорт).

2. Пізнавальні уміння – переробка інформації (уміння виділити головне і структурувати ситуацію).

3. Теоретичні уміння (здатність будувати гіпотези, переводити інформацію з однієї знакової системи в іншу).

4. Практичні уміння (здатність щось робити руками).

5. Звичка – непродуктивний елемент діяльності, негнучка і нерозумна частина діяльності, виконувана автоматично, що не має свідомої мети і продуктивного завершення, це частина діяльності, виконання якої стало потребою. Звичка сама по собі виконує потреби (паління).