Неповна індукція

Неповною індукцією називається умовивід, у якому загальний висновок виводиться із засновків, котрі не охоплюють усіх предметів класу.

У повній індукції засновки вичерпують усі випадки явища, котре вивчається. У неповній індукції загального висновку про клас предметів ми доходимо на основі вивчення тільки якоїсь частини предметів цього класу. Індукція називається неповною саме тому, що клас предметів, про який ми висловлюємо узагальнюючий висновок, досліджується нами не повністю.

Приклад. Під час обшуку в гр-на Сидоренка було вилучено 60 шерстяних дамських кофточок. Сім кофточок мали етикетки фабрики "Червона нитка". На цій підставі було зроблено гаданий висновок про те, що "Всі кофточки, вилучені у Сидоренка, виготовлені фабрикою "Червона нитка".

У цьому умовиводі висновок про всі виявлені та вилучені кофточки зроблений на підставі знання частини вилучених кофточок

Особливість неповної індукції полягає в тому, що те, що нам відоме про частину предметів класу, ми поширюємо на увесь клас, на всі його предмети. У неповній індукції знання з вивчених фактів переноситься на факти, котрі не вивчалися; ознаку, яка належить предметам, що спостерігалися, ми приписуємо і тим предметам даного роду, котрі не були об'єктом нашого спостереження. Ця властивість неповної індукції досить важлива для пізнання.

Як відомо, основна маса явищ має незчисленну кількість окремих екземплярів. Вивчити їх усіх практично неможливо. Отже, узагальнюючого висновку про клас предметів у таких випадках ми можемо дійти на основі пізнання лише частини предметів класу. Неповна індукція і є тією формою умовиводу, в якій проходить наше мислення при пізнанні таких явищ.

Неповна індукція широко використовується в будь-якій галузі знання.

Розрізняють такі види неповної індукції: індукція через простий перелік, індукція через відбір фактів і наукова індукція

Індукція через простий перелік (популярна)- це умовивід, в якому загальний висновок про клас предметів робиться на основі того, що серед спостережуваних фактів не було жодного, який би суперечив узагальненню.

Повна назва цього виду індукції - індукція через простий перелік, де не трапляється суперечливого випадку.

Спрощений хід думки при такій індукції наступний: у кількох спостережуваних предметів є спільна ознака. Якщо ні разу не зустрівся предмет цього класу, у якого була б відсутня ця ознака, то роблять висновок, що всі предмети даного класу мають цю ознаку. Висновок тут не необхідний, а тільки ймовірний, причому малоймовірний.

Основою висновку в індукції через простий перелік є повторюваність однорідних фактів при відсутності серед них суперечного випадку. Однак те, що нам не зустрівся такий випадок може означати як те, що його немає, так і те, що ми на нього не натрапили. Тому, щоб збільшити варіант ймовірності, потрібно збільшити кількість засновків.

Популярна індукція вважається найпростішою і найпоширенішою формою індукції, саме на ній ґрунтуються, зокрема, народні прикмети.

Індукція через відбір фактів. Висновки при цій індукції, як і при індукції через простий перелік, робляться на підставі того, що серед досліджуваних фактів не трапляється жодного суперечливого. Але додається одна суттєва умова - відбір фактів. Якщо при популярній індукції ми робимо висновок, ґрунтуючись на простому спостереженні, то основою висновку в індукції через відбір фактів є використання спеціальної системи відбору фактів. Важливого значення тут набуває система відбору - чим вона досконаліша, тим більш ймовірним є висновок.

Індукція через відбір фактів використовується при обчисленні середньої врожайності поля, перевірки якості або сорту товарів, харчових продуктів, тощо.

Наукова індукція - це індуктивний умовивід, в якому висновок про всі предмети класу робиться на підставі знання необхідних ознак або причинних зв'язків частини предметів даного класу. Відмінність наукової індукції від популярної полягає в характері і природі засновків, на основі яких робиться висновок. Для наукової індукції вирішальне значення має не кількість фактів, а їх природа і якість (факт, на підставі якого робиться висновок може бути і один

На основі наукової індукції були сформульовані більшість наукових законів. Класичними прикладами є вчення Д.Менделєєва про розташування хімічних елементів у періодичній таблиці, вчення І.Павлова про умовні та безумовні рефлекси, тощо.