РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ

Підлітковий період — надзвичайно складний етап психічного розвитку, характеризуючи його, слід мати на увазі ряд обставин. З одного боку, за рівнем та особливостями свого психічного розвит­ку підлітки ще не повністю вийшли з дитинства; з другого — вони вже стоять на порозі дорослого життя, в їхній поведінці реально виражається спрямованість на дорослі форми взаємин та ставлень.

Розширюються способи утворення образів уяви, провідним се­ред яких стає мовлення, особливо внутрішнє. Процеси уявлювання набувають довільності,, поступово перетворюючись на особливі імажинативні дії, спрямовані на побудову образів ще не сприйма­них суб'єктом предметів, ситуацій, конструкцій тощо. Ці дії стають характерними як для творчої, так і для репродуктивної уяви.

Зростає вимогливість підлітків до утворень своєї уяви. Важли­вою формою уяви стає мрія, яка творить образи бажаного майбут­нього.

Мовлення. Психічний розвиток підлітка нерозривно пов'язаний з подальшим розвитком процесу мовлення, що відбувається внас­лідок оволодіння рідною мовою, її лексичними, граматичними, фо­нетичними можливостями. Розвивається мовлення і як засіб спілку­вання з іншими людьми, і як спосіб набування знань, і як інстру­мент творення та засіб вираження емоційних станів та вольової ре­гуляції поведінки, і як об'єкт вивчення.

Основним у цьому віці є вдосконалення мовлення як засобу спілкування. Посилюється інтерес до оволодіння засобами вираз­ності мови, оскільки багато хто з підлітків вбачає в оволодінні зов­нішнім мовленням свою інтелектуальну силу. Розвивається чутли­вість до художнього слова, часто виникає потяг до писання віршів.

Мовні дії стають більш контрольованими. Зменшується кількість зайвих вставок ("ну", "от", "значить" та ін.).

Виконуючи регулятивну функцію в житті підлітків, мова стає формою існування самосвідомості їх особистості.

Збагачується словниковий запас, нагромаджується досвід актив­ного використання різноманітних мовних категорій, ускладнюється граматична і синтаксична форми мовлення.

Мовлення стає контекстним, все менше пов'язаним з конкрет­ною ситуацією, хоч елементи ситуативності ще зберігаються.

У зв'язку з підвищенням загального рівня розумового розвитку вдосконалюється й письмове мовлення підлітків, наближуючисьдолітературної мови, формується здатність адекватніше висловлювати абстрактні думки.

Учбова діяльність підлітка. Наголосимо, що основу соціальної ситуації розвитку сучасних підлітків визначає попри все та обста­вина, що вони є школярами. Основна суспільна вимога, яка висува­ється до підлітків у контексті сучасної культури, — оволодіти пев­ною сумою знань, вмінь та навичок, необхідних для входження в життя суспільства. Ця вимога, поєднуючись із загальною культур­ною традицією ставлення до освіти, робить проблему учіння і навчальних досягнень дуже важливою у підлітковому віці.

Разом з цим учіння зазнає значних змістовних і організаційних змін, зумовлених зростанням самостійності підлітків. Так, у процесі вивчення основ наук підлітки переходять від емпіричних узагаль­нень до теоретичних понять (В. В. Давидов).

Ускладнення змістовного боку знань вимагає від учнів і доско­наліших способів їх здобуття. Зростає рівень абстрагування і уза­гальнення, формуються системи прямих і зворотних логічних опе­рацій, міркувань і умовиводів, які стають більш усвідомленими, об­ґрунтованими і логічно досконалішими.

Змінюється співвідношення зовнішніх і внутрішніх дій на користь останніх. Відбувається перехід зовнішніх дій у внутрішній, мислений план, формуються розумові дії, виступаючи компонентами вмінь

учитись.

Якісних змін зазнає і мотивація учіння підлітків.