Розвиток творчих здібностей молодших школярів засобами ілюстративного малювання .

Способи розвитку уяви і образного мислення учнів молодшого шкільного віку в процесі занять тематичним малюванням.

1. Спостереження за явищами навколишнього середовища та дійсності з подальшими начерками, етюдами.

2. Начерк як засіб фіксації спостереження, вражень, задуму.

3. Ескіз (1/4 альбомного аркуша - оформлення зорового уявлення про сюжет).

4. 3амальовки як засіб активізації мислення (сприймання оточуючого, складання узагальнено - образних уявлень про навколишній світ).

5.Складання композиції як форми організації образотворчого матеріалу.

6. Поетапне малювання композиції у динамічній послідовності вчителем за заданою темою.

7. Використання літературних та музичних творів, демонстрація репродукцій картин.

8. Продумування «канви» малюнка, складання усної композиції.

Для вирішення поставлених завдань використовувалися різноманітні методи та прийоми: розповіді про процес роботи над ілюстрацією, описи, унаочнення (вироби-оригінали, фотографії, слайди, ксерокопії, ілюстрації художніх альбомів з ілюстраціями), дидактичні ігри, ігрові ситуації за допомогою казкових персонажів-іграшок Наталки та Петруся, самостійна зображувальна діяльність (тематичне малювання, створення ілюстрацій до легенд, розповідей, замальовки, втілення творчого задуму у матеріалі),

опанування прийомами створення окремих образів до української народної казки, навчання дітей засобам художньої виразності малюванню ілюстрації, створення самостійних творчих робіт; взаємозв‘язок методів і прийомів репродуктивного і пошукового характеру: художнє читання казок (інсценування), цілеспрямований розгляд компонентів українського національного вбрання, предметів побуту, підбір характерних пейзажів, створення самостійних творчих робіт, співробітництво з дітьми, показ вдалих робіт; створення умов для прояву та творчого застосування набутих знань у різних видах діяльності по опануванню створення ілюстрацій до українських народних казок; концентрація уваги дітей початкових класів на способах творчих дій, створення умов для вибору різних варіантів рішень, забезпечення максимальної самостійності молодших школярів; самостійне творче виготовлення ілюстрацій за мотивами української народної казки, створення ескізів та презентація створених продуктів – ілюстрацій, проведення виставок дитячих робіт.

Проблема виховання творчої особистості, розвитку її творчих здібностей завжди була у полі зору вчених. Різні аспекти творчості розглядали В.Дружинін, Я.Пономарьов, І.Семенов, психологічні основи творчих здібностей вивчали Д. Богоявленська, Л. Виготський, П. Гальперін, Д.Ельконін, В.Крутецький, Г.Костюк, В.Мерлін, Н.Тализіна та ін., педагогічний аспект зазначеної проблеми досліджували Л.Аристова, В.Андрєєв, Ю.Бабанський, М.Данилов, Б.Коротяєв, І.Лернер, Л.Мамот, В.Паламарчук, О.Савченко, М.Скаткин, Т.Шамова, Г.Щукін та ін. Дослідниками сформульовано основні умови розвитку творчих здібностей (Н.Вишнякова, Л.Івахненко, В.Лозова Ю.Нєженцев, С.Сисоєва), виявлено специфіку впливу різних засобів естетичного виховання на розвиток творчих здібностей молодших школярів (Л.Гуляєва, В.Кузін, А.Щербо), визначено особливості прояву творчих здібностей старших дошкільнят та молодших школярів у різних видах діяльності: ігровій —Ю.Косенко, трудовій —В.Сьомін, В.Тименко, образотворчій —С.Діденко, В.Кардашов.

Психофізіологічну основу проявів творчих здібностей складають біологічні, природні, вроджені, природжені, спадкові, надбані, соціальні фактори (Ю.З.Гільбух, В.О.Крутецький, А.Г.Ковальов, Н.С.Лейтес, К.К.Платонов, С.Л.Рубінштейн, Б.М.Теплов).

Структурними компонентами творчих здібностей виступають: знання, вміння, навички, які реалізуються в конкретній діяльності (Б.М.Теплов, Г.С.Костюк та ін.), психічні процеси: уява (Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн та ін.), мислення (О.Н.Лук, А.Б.Щербо, Г.П.Шевченко та ін.), емоції, відчуття (Д.М.Джола, Б.В.Клименко, В.П.Омельчук, А.Б.Щербо та ін.).

Творчі здібності формуються протягом усього життя людини, проте в генезисі її становлення існують оптимальні сензитивні вікові періоди її формування.

Молодший шкільний є сприятливим для творчого розвитку дітей, їхніх здібностей до творчості. Саме в цей період активно розвиваються уява, дар фантазувати, творчо мислити, помітно проявляється допитливість, формується вміння спостерігати, порівнювати, критично оцінювати діяльність.

Важливе місце у системі засобів розвитку творчих здібностей учнів посідає ілюстрація, яка унікальним чином інтегрує у собі побутові, мистецькі, педагогічні традиції.

Великі можливості для розвитку творчих здібностей молодших школярів засобами ілюстрації містять уроки образотворчого мистецтва та художньої праці, адже в процесі виховання та творчого розвитку особистості саме ці уроки допомагають дитині увійти у світ творчості і краси, прилучитися до скарбів художньої культури, плідно сприяють розвитку її емоційно-чуттєвої сфери, поглиблюють знання, інтенсифікують візуальний і сенсорний досвід, формують загальну та естетичну культуру.
Основні принципи та вимоги до книжкової ілюстрації складались десятиліттями. Одним із принципів є педагогічна, виховна спрямованість книжкової графіки. Зробити книжку яскравою і зрозумілою для дітей — основне завдання письменника і художника — авторів дитячих книжок. Діти дуже допитливі, вони жадібно пізнають світ. Тому необхідним в ілюстраціях для дітей є пізнавальний елемент. Малюнки повинні давати відповіді на всі дитячі «Як?», «Чому?», «Де?», «Навіщо?». Ілюстрації до текстів розширюють світ дитини, вони розповідають про знайомі та незнайомі для них речі, про тварин і рослини, які живуть і ростуть і поруч, і досить далеко, про те, що слід робити, а чого уникати.
Спостерігаючи за дітьми, художники дуже швидко помітили їхню схильність до творчості, яка виявляється у дитячих іграх. І митці, задовольняючи дитячу потребу самовираження, «заговорили» з дітьми мовою гри, серйозно запрошуючи їх грати чесно і на рівних, відчувати себе діючою особою. Ілюстрації у дитячих книжках мають також і розважальну мету. Врешті-решт, вони виховують у дітей любов до прекрасного, учать бачити його у житті, у природі, у людині. Запам’ятовуючись, ілюстрації формують естетичні смаки дитини.

Ілюстрації, образно розкриваючи зміст літературних творів, впливають на все­бічний розвиток підростаючого покоління. Високохудожні ілюстрації допомагають і педагогам в навчально-виховному про­цесі в школах, зокрема на уроках обра­зотворчого мистецтва. Використовуючи ілюстрації художників, педагоги вчать дітей створювати свої ілюстрації до улюблених казок, пісень, байок, опові­дань. Ілюстративне малювання в школі, як і малювання на теми, відіграє велику роль в моральному вихованні учнів і в розвитку їхньої творчої уяви, у вироб­ленні елементарних умінь в галузі композиції.

Щоб успішно проводити уроки ілюст­ративного малювання в школі, майбутній педагог повинен не тільки розуміти твор­чий процес художника над оформлен­ням книги, виконанням ілюстрації, а й сам включитися у передбачену програмою творчу роботу над ескізом ілюстрації до літературних творів.

Робота художника над ілюстрацією за своїм характером схожа до роботи йо­го над сюжетною композицією. Відмін­ність полягає в тому, що художник, ілюструючи літературний твір, розкриває графічними засобами думку автора, творчо доповнюючи її. В сюжетних ком­позиціях художник сам вибирає зміст і образи, які трактує по-своєму, створюючи сюжетну композицію.

Ілюстративне малювання є частиною тематичного малювання – це виконання малюнків до літературних творів, тобто малюнків що пояснюють певний текст. У початкових класах літературними творами є оповідання. казки, байки, вірші, пісні, загадки. Твір для ілюстрування повинне бути добре знайомим усім дітям. Ознайомлення з ним можна провести в позаурочний час, або на уроці читання. З короткими творами корисно ознайомлювати на уроці бо вони не займають багато часу.

На уроці діти пригадують прочитаний твір чи переглянутий діафільм. Найчастіше це роблять за допомогою питань, діти відповідають на них, пригадують послідовність подій, найцікавіші моменти твору. Добре замість питань показати кілька ілюстрацій в тій послідовності в якій відбуваються події. Вони відтворюють в пам’яті дітей зміст твору, допомагають знайти найбільш характерні моменти ілюстрування. Велике значення мають репродукції з ілюстрацій чи казкових картинок, але треба вчителю пам’ятати, о залишати їх під час малювання перед очима дітей не можна, бо ілюстрування зведеться до звичайного змальовування, не дасть дітям обдумати і створити свою власну композицію. Репродукції і ілюстрації, які є в книжках треба аналізувати, розкривати їх цінність в доступній для дітей формі.

Для того щоб продемонструвати як виглядають звірі можна використовувати зоологічні таблиці чучела звірів, птахів. В ході демонстрації наочності вчитель з учнями обговорюють будову, форму, пропорції тіла тварин і птахів.

Вчителю необхідно робити малюнок тварин на дошці, щоб діти краще зрозуміли будову тіла, послідовність малюнка.

При ілюструванні казок чи байок вчителю необхідно звертати увагу на те, що тварини наділені людськими якостями, вони розмовляють, ходять один до одного в гості, їдять, тобто виконують всі дії, які виконують люди і переживають ті самі почуття, які переживають люди. Тобто, серед казкових героїв є хороші (позитивні) і погані (негативні) герої. Вчитель в ході аналізу твору обговорює з дітьми як зображаються позитивні герої (яскравими кольорами, усміхненими, ніжними) і як передаються негативні (темними кольорами, великі зуби, кісті).

Звертається увага на автора казки, якщо це народна, то який народ створив її. В залежності від цього визначається одяг в якому будуть одягнені казкові герої, наприклад українська народна казка “Колобок”. Герої казок одягнені в український одяг (шаровари, вишиванка...). Російська народна казка “Снігуронька” (головні герої в сарафані, корона).

Вчитель може пропонувати якийсь епізод з твору, а може дозволити дітям самим вибрати цікаві епізоди для ілюстрування. Головним завданням вчителя на уроці ілюстративного малювання є те, щоб учні могли самостійно вирішити композицію. Щоб в них вироблялися творча уява, фантазія, оригінальне вирішення теми.

Існують основні методи якими педагог користується для розвитку естетичного сприймання і дитячої творчості. До них належать: спостереження явищ та об'єктів природи, які описані в поетичному витворі; бесіда про поетичні образи; розглядання відповідних ілюстрацій та картин; показ декількох прийомів зображення; аналіз малюнків які виявляють ступінь творчості дитини при передачі поетичного образу. Роздивимося специфіку кожного методу.

Спостереження природи здійснюються не тільки для отримання дітьми знань про неї, для розвитку естетичного сприйняття, але й з метою порівняння пейзажів, які описані в поетичному творів, з існуючими у природі. Методика проведення спостережень ускладнюється в залежності від досвіду дітей та задач кожного заняття. Починати треба з розглядання окремих образів, які описані в творі, при цьому треба максимально активізувати мову дитини питаннями, які допомагають розкриттю образу, збагачувати її літературними виразами, порівняннями.

Для більш цілеспрямованого знайомства дітей з літературними творами проводяться бесіди про їх зміст та різні засоби виразності.

Якщо художній твір невеликий по об'єму, містить опис одного конкретного образу або невеликого тексту та бесіда про нього займає небагато часу, то вона може проводитись безпосередньо на уроці малювання.

Але часто малювання проводиться на основі твору, який складається з кількох частин, відображаючи різні сюжети. В такій ситуації познайомити дітей з твором краще у вільний час або на уроці читання, а на уроці малювання його вже не аналізувати. Прочитав твір виразно, вчитель задає дітям питання, які допомагають уявити зміст малюнка. Щоб не порушити безпосередність, емоціональність сприйняття твору, питання слід задавати лише після повторного виразного його читання. Вони повинні стимулювати живий обмін уявленнями, сприяти розумінню виразних рис образів твору, які можна зобразити, опираючись на сюжет вірша.

Щоб засоби виразності стали для дітей зрозумілими з ними треба розглянути картини або ілюстрації, які виділяють основні моменти тексту, тобто забезпечують взаємодію зорового та слухового сприйняття. Художні ілюстрації знайомлять дітей з різними засобами зображення літературного твору. Також корисно знайомити дітей з двома ілюстраціями до одного твору.

При оцінці дитячих малюнків вчитель додержується певних критеріїв:
- передача кольором відтінків образів , загального колориту, настрій маленького малювальника;
- різноманітність композиції (зв'язок між предметами, їх об'єднання, виокремлення головного образу);
- зображення форми, її характерних ознак, деталей;
- передача пропорцій предмета, його розмірів;
- наявність виражальних образів вірша, відповідність зображення в малюнку поетичному опису.
Завдяки аналізу робіт дітям стає більш зрозуміти образ, розвивається аналітико-синтетичне мислення, яке забезпечує більш глибше сприйняття тексту.
Використовування цих методів із метою розвитку дитячої творчості на основі ілюстрування літературних творів в різних класах має свою специфіку.
Наприклад, діти 6-7 років вже мають певний досвід сприйняття літературних образів. Вони вже можуть уявити зміст твору, підкреслити спільність та різницю в описах явищ або образів , давати їм точну характеристику.
Знайомлячи дітей із літературними творами, вчитель націлює їх на сприйняття та зображення цілісної картини твору, в якій органічно пов'язано уявлення про декілька його образів. Цьому сприяє і використання не тільки ілюстрацій до певного твору, але й репродукцій картин видатних художників, які посилюють уявлення.Постановка теми повинна настроювати дітей не тільки на зображення героїв, але й на передачу в малюнку певної ситуації, спрямовувати на пошук різноманітних варіантів її виконання.
Малюючи по літературному твору, дитина згадує послідовність подій, намагається передати характеристику основних образів, відтворити опис деталей образів, тобто вона активно мислить і при цьому творчо підключає свої уявлення отримані в результаті попередніх спостережень.
Систематичність і послідовність педагогічної роботи, пов'язаної з розвитком естетичного сприйняття і творчості дітей, сприяє тому, що діти успішно справляються з поставленими перед ними програмними задачами.
Отже, відображення літературних образів у малюнках доступно дітям молодшого шкільного віку, воно має велике значення для їх морально - естетичного виховання, для розвитку творчих здібностей.

Методика розвитку творчих здібностей молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва засобами ілюстрації поєднує три етапи: ознайомчий, репродуктивно-творчий, діяльнісно-творчий.

Основою першого (підготовчого) етапу методики було створення умов опосередкованого впливу на розвиток творчих здібностей молодших школярів засобами ілюстрації, пробудження інтересу до літературних творів і бажання займатися художньою творчістю.

Для вирішення поставлених завдань використовувалися різноманітні методи та прийоми: розповіді про процес роботи над ілюстрацією, описи, унаочнення (вироби-оригінали, фотографії, слайди, ксерокопії, ілюстрації художніх альбомів з ілюстраціями), дидактичні ігри, ігрові ситуації за допомогою казкових персонажів-іграшок Наталки та Петруся, самостійна зображувальна діяльність (тематичне малювання, створення ілюстрацій до легенд, розповідей, замальовки, втілення творчого задуму у матеріалі).

Мета другого (репродуктивно-творчого) етапу методики —, формування уявлень про особливості створення ілюстрацій до українських народних казок, опанування прийомами створення окремих образів до української народної казки, навчання дітей засобам художньої виразності малюванню ілюстрації, створення самостійних творчих робіт.

Другий етап вбрання передбачав взаємозв‘язок методів і прийомів репродуктивного і пошукового характеру: художнє читання казок (інсценування), цілеспрямований розгляд компонентів українського національного вбрання, предметів побуту, підбір характерних пейзажів, створення самостійних творчих робіт, співробітництво з дітьми, показ вдалих робіт.

Третій (діяльнісно —творчий) етап методики був спрямований на створення умов для прояву та творчого застосування набутих знань у різних видах діяльності по опануванню створення ілюстрацій до українських народних казок. Він передбачає концентрацію уваги дітей початкових класів на способах творчих дій, створення умов для вибору різних варіантів рішень, забезпечення максимальної самостійності молодших школярів.

На даному етапі були використані такі методи і прийоми: самостійне творче виготовлення ілюстрацій за мотивами української народної казки, створення ескізів та презентація створених продуктів –ілюстрацій, проведення виставок дитячих робіт.

Експериментальна робота засвідчила ефективність розробленої методики розвитку творчих здібностей молодших школярів засобами ілюстрації і доцільність проведення такої роботи в початкових класах.