Загальна характеристика громадянського суспільства і правової держави.

Глибокі економічні перетворення, зміцнення ринкових відносин і європейський вибір України настійно вимагають побудови в нашій країні громадянського суспільства і дійсно правової держави.

Громадянське суспільство — це співтовариство вільних, незалежних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником, користуватися економічною свободою і надійним соціальним захистом, іншими правами і свободами, брати активну участь у політичному житті й в інших сферах життєдіяльності людини і громадянина.

Громадянське суспільство являє собою всю сукупність існуючих у суспільстві відносин, що не є державно-політичними і знаходяться поза сферою впливу держави.

Основними ознаками громадянського суспільства є:

приватна власність, вільна праця і підприємництво;

існування вільних політичних партій, громадських організацій й інших добровільних об'єднань громадян;

наявність незалежної системи засобів масової інформації;

розмаїтість систем виховання, освіти, науки, культури;

вільний розвиток сім'ї як первинного осередку життя людей;

переважне регулювання поведінки людини за допомогою етичних норм і задоволення людиною своїх інтересів у всіх сферах особистого і суспільного життя на основі свободи, незалежності і недоторканності.

У громадянському суспільстві повинна існувати правова держава, в якій винятково юридичними засобами забезпечуються верховенство права, реальне здійснення, гарантія, охорона, захист і відновлення порушених прав людини і громадянина, взаємна відповідальність держави й особистості, контроль і нагляд за створенням і застосуванням юридичних законів.

Тобто під правовою державою варто розуміти цивілізовану форму держави, засновану на верховенстві права і пануванні закону.

Основними ознаками правової держави є:

1. Поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову, щоб виключити її монополізацію, узурпацію однією особою, органом чи соціальною групою.

2. Наявність Конституційного Суду — органа, що забезпечує верховенство Конституції, відповідність їй законів й інших актів законодавчої і виконавчої влади.

3. Верховенство закону. Це означає, що жоден орган, крім вищого представницького (законодавчого) не має права скасовувати чи змінювати прийнятий закон. Всі інші підзаконні нормативно-правові акти не повинні суперечити закону.

4. Підпорядкування закону рівною мірою як держави в особі її органів і окремих посадових осіб, так і окремих громадян, а також їх об'єднань. Тобто держава, що видала закон, не має права сама його і порушити. Це положення повинне протистояти сваволі з боку бюрократії всіх рівнів.

5. Взаємна відповідальність держави й особистості. Особистість відповідальна перед державою, але і держава не вільна від відповідальності перед особистістю за невиконання узятих на себе зобов'язань, за порушення норм, що надають особистості права, гарантовані Конституцією і законами.

6. Реальність закріплених у законодавстві основних прав і свобод людини, що забезпечується наявністю відповідного правового механізму їх реалізації, можливістю їх захисту в судовому порядку.

7. Реальність, дієвість контролю та нагляду за здійсненням законів, інших нормативно-правових актів, наслідком чого є довіра людей до державних структур і звертання до них для вирішення будь-яких юридичних суперечок.

8. Правова культура громадян — знання ними своїх обов'язків і прав, уміння ними користатися.

Категорія правової держави тісно пов'язана з такими визначеннями держави, як світська, соціальна і демократична.

Характеристика держави як світської означає відділення держави від церкви і чітке правове розмежування сфер їх діяльності.

Поняття соціальної держави припускає, що вона служить суспільству. В соціальній державі існує:

право людини жадати від держави забезпечення прожиткового мінімуму;

обов'язок держави забезпечувати людині нормальні умови існування;

чітка соціальна податкова політика;

примусове соціальне страхування окремих груп населення. Демократичність держави обумовлена наданням громадянам і їх

об'єднанням можливості впливати на прийняття державних управлінських рішень. Реалізація цієї можливості базується на демократичному політичному режимі і правовій культурі громадян.