СОЦІАЛЬНО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ПРАВОВІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРИРОДИ.

Оскільки виробнича діяльність викликає порушення природ­ного середовища, суспільству випадає взяти на себе турботу про відновлення її властивостей та охорони від подальшої деграда­ції. Соціально-правові важелі охорони природи досить різнома­нітні. Вони включають в себе:

а) введення екологічних норм та стандартів, обов'язкових як для підприємств, так і для окремих осіб;

б) проведення обов'язкових екологічних експертиз;

в) створення юридичних можливостей для кооперування під­приємств із метою виконання екологічних програм на взаємно договірній основі;

г) поширення безвідходних і чистих технологій через систему виставок і ярмарків;

д) адміністративні обмеження на види робіт і технологій, що шкодять природному середовищу.

Важливим елементом концепції екологічної безпеки є її правове забезпечення, зокрема визначення поняття екологічно­го злочину. У міжнародному праві під екологічним злочином розуміють соціально небезпечні дії, спрямовані на знищення життя чи середовища. За такі злочини передбачені жорсткі сан­кції, іноді навіть довічне ув'язнення.

Правовий метод охорони довкілля ґрунтується на здатності права визначати міру можливого (власне право громадянина), міру належного (обов'язки громадянина) і міру відповідальнос­ті (відповідальність громадянина) у поведінці людей, підприємств або держав. Норми екологічного права є обов'язковими, якщо вони формально встановлені та закріплені законом і підтриму­ються методами державного примусу.

Право у сфері довкілля зародилося ще в сиву давнину. Спо­чатку закони охороняли об'єкти природи як одну з форм при­ватної власності. Такого роду закони були в Судебнику Хаммурапі (XVIII ст. до н.е.), у законах Ману (II століття до н.е.), у «Руській правді» (Х-ХІ ст. н.е.). У нашому регіоні при­йняття перших таких законів у часи Київської Русі пов'язано з ім'ям Ярослава Мудрого. Наприкінці XI - початку XII ст. у «Руську правду» було включено статтю про покарання штра­фом за розорення бджолиних вуликів. У Росії вже в XVII ст. діяло близько 20 законів, спрямованих на охорону природ­них об'єктів. У 1640 р. був прийнятий перший закон про охо­рону якості міського середовища. Зараз природоохоронне законодавство є практично в усіх країнах світу. Провідною державою у сфері державного регулю­вання проблем екології є Німеччина. З кінця 1970-х рр. тут прийнято більше 600 різноманітних законодавчих актів у галузі охорони навколишнього середовища. Велика робота зі створення законодавчої бази природоохо­ронної діяльності та якісного стану природного середовища була проведена в Україні після здобуття державної незалежності. Найбільш важливі державні акти, що регулюють природоохо­ронну діяльність