Принципи побудови растрових та векторних зображень.

Растрові зображення.

Нагадаємо, що для відтворення зображення на пристрої виведення зображення розбивається на точки – піксели. Наочним прикладом цього є формування зображення на екрані монітора. Піксели впорядковані по рядках, а набір рядків у ЕПТ утворює растр. За аналогією з формуванням зображення в ЕПТ будь-яке зображення, побудоване на основі растра, називають растровим.

Растровим зображенням є набір пікселів, тобто кольорових точок, розташованих на правильній сітці.

Скажімо, ви можете будь-який малюнок на папері розкреслити вертикал ними і горизонтальними лініями так, щоб утворилася правильна сітка з квадратними чарунками. Заповніть кожну чарунку однорідним кольором, що найбільше підходить для даної частини малюнка. Важливою характеристикою растра є його роздільна здатність, тобто: кількість пікселів на одиницю довжини. Значення роздільної здатності записуєть в одиницях dpi.

Роздільна здатність екранного зображення звичайно становить 72 або 96 dpi., відбитка лазерного принтера - 600 dpi.

3 кожним пікселем пов'язані числові значення, що визначають його колір. Якщо растр чорно-білого кольору, ці значення можуть бути закодовані одним бітом (усього два кольори). Для растра в сірих напівтонах (піксельні значення займають 8 біт (1 байт). При цьому можливе відображення 256 відтінків сірого кольору. Зауважимо, що пік селі можуть містити інформацію не тільки про сірий, а й про інші кольори.

Звідки беруться растрові зображення? По-перше, вони можуть створюватись спеціальною програмою - растровим редактором. По-друге, джерело растрових даних є також спеціальні пристрої введення: сканери, відео цифрові фотоапарати.

Векторні зображення.

Ідея векторного зображення полягає в описі елементів зображення за допомогою математичних формул. Для цього зображення розкладається на прості об’єкти – примітиви.Примітивами є лінії, еліпси, кола, багатокутники, зірки тощо.

Примітиви створюються на основі ключових крапок, що визначаються у вигляді набору чисел. Програма відтворює зображення шляхом з'єднання ключових точок. Приклади векторних зображень подано на мал. 31.2.

Для опису геометричних фігур потрібні ключові точки різних типів.

На векторні об'єкти розкладаються не тільки геометричні фігури і різні малюнки, а й текст.

Чому даний тип зображень називають векторним? Відомо, що вектором у математиці називається відрізок прямої, що має довжину і напрямок. У комп’ютерній графіці

термін «вектор» має дещо інший зміст. Він означає частину лінії (сегмент), що задається ключовими точками. Отже, файли векторних зображень містять не піксельні значення, а математичні описи елементів зображень. За цими описами відбувається візуалізація зображень у пристроях виведення.

Кількість графічної інформації.

Розпочинаючи створення растрових зображень на комп'ютері, бажано знати, яким приблизно буде розмір майбутнього графічного файла. Це допоможе раціональніше використовувати місце на диску і точніше підходити до параметрів зображення.

Оцінити розмір файла з зображенням можна за кількістю графічної інформації, що міститься у ньому. Найпростіша оцінка має такий вигляд:

V = dWH,

d - глибина кольору (у бітах), W і Н - відповідно ширина і висота зображення, виражені в пікселах. Розглянемо однобітове (чорно-біле) зображення розміром (100*100) пікселів. Кількість інформації, що міститься у відповідних растрових даних, становитиме 1x100x100 = 10000 біт, або 10000:8 = 1250(байт) = 1,22 (Кбайт)

Для 8-бітового (однобайтового) кольору кількість графічної інформації в картинці того самого розміру становитиме 104 байти, або приблизно 9,77 Кбайт.

Зі збільшенням глибини кольору і розміру зображення кількість графічної інформації і відповідно обсяг растрових файлів стрімко зростають. Так, якщо в зображенні 800x600 пікселів колір кодується 24 бітами (3 байтами), обсяг гра­фічних даних становитиме:

3x800x600 = 14 4 0000(байт) = 1,37(Мбайт)

Зверніть увагу, що в оцінках кількості графічної інформації взагалі не фігу­рує роздільна здатність растра, яка потрібна лише для визначення реальних розмірів малюнка. Скажімо, при роздільній здатності екрана 72 сірі зображення 100x600пікселів матиме розмір приблизно 11,1х8,3 дюйма або 28x21 см. Це від­повідає діагоналі екрана 14 дюймів.

Якщо зображення потрібно вивести не на екран, а на лазерний принтер або поліграфічну машину (скажімо, для друкування обкладинки книжки), доводиться

збільшувати розділення зображення до 300 dpi і вище. Обсяг графічної інформації при цьому істотно зростає. Так, для зображення розміром 28x21 см, що має роздільну здатність 300 dpi, кількість інформації становить приблизно 24 Мбайти.

Отже, растрові зображення і растрові файли, призначені для високоякісного друку, мають дуже великий обсяг. Щоб уникнути проблеми великих графічних файлів, часто використовують інший спосіб подання зображень - векторний.

Формати графічних файлів та їх призначення.

Розмір графічного файла залежить від формату, обраного для збереження зображення. Існує декілька категорій форматів графічних файлів.

Растрові формати. Це формати, які використовуються для збереження растрових зображень. Вони найбільш придатні для запису графічних даних, які отримані від пристроїв введення. Найпоширеніші растрові формати: ВМР (скорочення від Bit Мар Рісture, це «рідний» графічний формат ОС Windows ), РСХ, ТІFF, GІF, JPEG.

Векторні формати. Ці формати корисні для збереження лінійних елементів (прямих, кривих, багатокутників), різних геометричних фігур, тексту. За математичними описами графічних об'єктів відбувається візуалізація зображень. Прикладами найбільш поширених векторних форматів є CDR (формат файлів векторного редактора СогеlDraw), DXF (файли пакета інженерної графіки AutoCad).

Метафайлові формати. Відмінність цього формату від попередніх полягає у тому, що він може зберігати як растрові, так і векторні дані. Метафайли звичайно використовуються для перенесення зображень між різними до­датками і комп'ютерними платформами (ІВМ РС і Масіntoch). Популярними метафайловими форматами є WPG, СGМ.

Графічні редактори.

Відомо, що існують різні програми для роботи з графікою.

Графічний редактор- це прикладна програма, призначена для створення й обробки графічних зображень на комп'ютері.

Програма графічного редактора дозволяє створені нею зображення запи­сувати у файл, а також посилати зображення на пристрій виведення. Для роботи з растровими (точковими) зображеннями існують растрові редактори, а для роботи з векторними зображеннями - векторні редактори. До найбільш відомихпрограм растрової графіки належать Adobe PhotoShop, Corel PhotoPaint. Ці додатки дозволяють виконувати складну обробку зображень на професійному рівні. Існують також і простіші редактори, один із них – Microsoft Paint.

Векторні зображення створюються за допомогою програм векторних редак­торів. Найбільш популярні такі пакети векторної графіки, як CorelDraw, Adobe ILLUStrator, Хага. Вбудовані векторні редактори є також у деяких додат­ках - текстових процесорах, видавничих системах.

 

Створювання, відкриття та збереження файлів у редакторі Adobe Photoshop.

Робота із зображенням у графічному редакторі завжди починається зі створювання нового файлу або відкриття вже наявного.

Щоб створити новий файл, треба:

1. У меню Файл обрати команду Новий (Ctrl+N).

2. У вікні, що з'явилося при цьому на екрані, у текстовому полі Имя можна вказати назву створюваного файлу (ця дія є необов'язковою, оскільки назву файлу можна призначити під час його зберігання).

8. У полях Ширина та Висота задати відповідні розміри зображення, установлені в обраних одиницях визначання лінійних розмірів (піксели, дюйми, сантиметри).

4. У полі Розрішення встановити значення роздільної здатності, яка теж залежить від подальшого використання зображання.

5. Зі спадного списку Режим обрати колірний режим, що визначає глибину кольору:

• Побитовое Отображение — кожен піксел кодують одним бітом (він може передати лише два кольори — білий та чорний);

• Черно-Белое — характеризується значенням яскравості в інтервалі від 0 (чорний колір) до 255 (білий колір), а всі інші значення з цього діапазону використовують для переда-

вання напівтонів;

• RGB цвет — кожний колір формується трьома складниками (каналами) — червоним, зеленим та синім. Тому кожен

піксел кодують 8 • 3 = 24 бітами, що дає змогу передати 16,7 млн відтінків. Саме цей режим установлено для нових зображень за замовчуванням, оскільки саме його використо-

вують, готуючи зображення для веб-сторінок;

• CMYK цвет — кожен колір формують чотирма складниками — блакитним, пурпуровим, жовтим та чорним. З цих кольорів утворюють усі інші кольори;

• Lab цвет — цей режим визначається освітленістю (L) та двома колірними складниками — о, що змінюється в діапазоні від

зеленого до червоного.

6. З опису Содержимое фона обрати один з пропонованих варіантів

• Цвет фона - колір, обраний на палітрі кольорів

• Прозрачність прошарка

7. Натиснути кнопку ОK, підтвердивши всі налаштування для створювання нового графічного файла.

 

Відкриття файлу, що містить зображення, відбувається аналогічно до відкриття файлу будь-яким іншим застосунком. У меню Файл оберіть команду Открыть (Ctrl+O), а далі знайдіть на диску потрібний файл, обравши зі списку Тип файлов його формат. Для того щоб

переглянути список усіх наявних графічних файлів, у текстовому полі Имя файла введіть *.*. Цим ви зазначите, що бажаєте переглянути всі файли, які мають будь-який формат. А далі з наведеного у вікні списку оберіть потрібний для подальшої роботи графічний файл та

натисніть кнопку Открыть. Якщо розмір зображення дозволяє, то під час відкриття файлу масштаб переглядання зображення буде встановлено 100 %. Щоб збільшити масштаб переглядання, можна використати комбінацію клавіш Ctrl та +, а щоб зменшити масштаб —

комбінацію клавіш Ctrl та -. Змінити масштаб переглядання зображення

можна, переміщуючи повзунок на палітрі Навигатор. При цьому можна змінити робочу область зображення, перемістивши червону рамку, розміщену на мініатюрі зображення на цій самій палітрі.

Визначення та змінення розмірів зображення.

Проте, якщо масштаб переглядання зображення не відповідає його

дійсній величині. Щоб визначити величину зображення, оберіть

команду Размер Изображения тематичного меню Изображение.

При цьому на екрані з'явиться вікно у якому наведено інформацію про дійсний роз-

мір зображення. Ви можете змінити розмір зображення, задаючи нові значення параметрів

у відповідних полях цього вікна.

Якщо, зазначаючи нові розміри, установити прапорець Сохранять пропорции, то після встановлення нової ширини зображення його висота визначатиметься автоматично.