Самостійне вивчення

План

Лекція

Тема: Договори за розпорядженням майнових інтересів прав та інтелектуальної власності.

Питання для самоперевірки

1. Договір зберігання та його характеристика?

2. Характеристика видів зберігання?

Література

1. Беляков М.М. Вексель как важнейшее платежное средство. — М., 1992.

2. Ефимова Л. Правовое регулирование аккредитива // Хозяйс-тво и право. — 2000. — №7. — С.25-39.

3. Зобов'язальне право: теорія і практика / За ред. О.В. Дзери. — К., 1998.

4. Иванов Д.Л. Вексель. — М., 1993.

5. Красько І. Договор факторинга // Предпринимательство, хо-зяйство и право. — 1996. — №6. — С.З.

6. Красько И.Е., Жушман В.П. Вексельное обращение. — Харь-ков, 1997.

7. Новоселова Л.А. Вексель в хозяйственном обороте. — М., 1998. - 116с.

8. Павлодский Е.А. Банковский кредит и способи его обеспече-ния. - М, 1994.

9. Подцерковний Л., Рябко Л. Правова природа договору банківського рахунку // Право України. — 1999. — №7. — С.46-49.

10. Понікар М.І. Кредитні відносини в сучасних умовах. Законодавство і практика // Вісник Вищого арбітражного суду України. — 1998. - №1. - С.179-182.

11. Рябко Л. О разграничении понятий "ссуда" и "кредит" //; Предпринимательство, хозяйство и право. — 2000. — №11. — С.43-45.

12. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: 2-е вид. — К., — 2003.

13. Скотар Н. Операции коммерческих банков с векселями // Право України. — 1999. — №1. — С.36.

14. Цивільний кодекс України: Коментар. — Харків, 2003.

1. Роль і значення авторських договорів;Загальні положення про авторські договори.

2. Види та зміст авторських договорів.

1. Загальна характеристика ліцензійного договору.

2. Договір про передання виключних прав(майнових) інтелектуальної власності.

3. Загальна характеристика договору Комерційної концесії (франчайзингу).

4. Відповідальність сторін та припинення договору комерційної концесії.

1.Авторські договори та договори про передачу суміжних прав

Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може переда­ти свої майнові права будь-якій іншій особі повністю чи част­ково, Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

ЦК України, прямо не вказуючи на авторські договори та договори про передачу суміжних прав як на окремі види дого­ворів, разом із тим визначає, що розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів:

1) ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної влас­ності;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об’­єкта права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелек­туальної власності;

5) інший договір щодо розпорядження майновими правами ін­телектуальної власності.

Юридичні ознаки цих договорів: взаємні, консенсуальні, відплати .

Форма договорів про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності — письмова. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчем­ним.

Застосування авторських договорів докладніше врегульова­но Законом України „Про авторське право і суміжні права”.

Майновіправа, що передаються за авторським договором мають бутиу ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.Майнове право суб’єкта авторського права, який є юридичною особою, може бути передано (відчужено) іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації цієї юридичної особи-суб’єкта авторського права.

Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використан­ня твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського догово­ру, за винятком випадків вільного використання твору, перед­бачених статтями 21—25 Закону України „Про авторське пра­во і суміжні права”.

Істотними умовами договору є: строк дії договору, спосіб використання твору, територія, на яку поширюється право, що передають, розмір і порядок виплати авторської винагороди.

Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у виглядіфіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені КМ України. Оплата авторського гонорару може здійснюватись шляхом казуального платежу (одноразо­во) чи шляхом роялті (залежно від кількості реалізованих примірників)

За авторським договором замовлення автор зобов’язується створити в майбутньому твір відповідно до умов цього дого­вору і передати його замовникові. Договором може бути пе­редбачено виплату замовником авторові авансу як частини ав­торської винагороди. Усі майнові права на використання тво­ру, які передаються за авторським договором, має бути у ньо­му визначено. Майнові права, не зазначені в авторському до­говорі як передані суб’єктом авторського права, вважаються такими, що не передані, і зберігаються за ним.

Щодо відповідальності за невиконання авторського догово­ру, то сторона, яка не виконала або неналежним чином вико­нала зобов’язання за авторським договором, зобов’язана від­шкодувати іншій стороні всі збитки, в тому числі упущену ви­году. Спори щодо відповідальності за невиконання умов автор­ського право договорів вирішують у суді.

Майнові права виробників фонограм і виробників відеограм (суміжні права) можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору про передачу суміжних прав, в якому визначаються спосіб використання фонограми (відеогра­ми), розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору, строк використання фонограми (відеограми), територія, на яку поширюються передані права, тощо. Визначені договором став­ки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені КМ України.

За авторським договором про переданим виключного пра­ва на використання твору автор (чи інша особа, яка має ви­ключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. За особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в части­ні прав, що не передаються.

За авторським договором про передання не виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає не виключне право, зберігається право на використання твору і на передачу не виключного права на ви­користання твору Іншим особам.

Право на передання будь-яким особам не виключних прав на використання творів мають організації колективного управ­ління, яким суб’єкти авторського права передали повноважен­ня на управління своїми майновими авторськими правами. Права на використання твору, що передаються за авторським договором.

Майнові права виробника фонограми чи відеограми, який є юридичною особою, може бути також передано (відчужено) іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок лік­відації юридичної особи — суб’єкта суміжних прав.

Якщо фонограми, відеограми чи їх примірники введені ви­робником фонограми (відеограми) чи за його згодою у цивіль­ний обіг шляхом їх першого продажу в Україні, то допуска­ється їх наступне розповсюдження шляхом продажу, даруван­ня тощо без згоди виробника фонограми (відеограми) чи його правонаступника і без виплати йому винагороди. Проте й у цьому випадку право здавання таких примірників фонограм (відеограм) у майновий найм чи комерційний прокат залиша­ється винятково правом виробника фонограми (відеограми).

2. Права на використання твору іншим особам може бути пе­редано на основі авторського договору про передачу виключ­ного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу не виключного права на використання твору.

Договором, вважаються не виключними, якщо у договорі не пе­редбачено передачі виключних прав на використання твору.

Договори про передання прав на використання творів укла­дають у письмовій формі. В усній формі може бути укладено договір про використання (опублікування) твору в періодич­них виданнях (газетах , журналах тощо).

3. Ліцензійний договір.

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні {ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначе­них за взаємною згодою сторін, з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Ліцензійний договір може передбачати можливість укла­дення субліцензійного договору.

У ліцензійному договорі мас бути визначено: вид ліцензії, сферу використання об’єкта інтелектуальної власності, розмір, порядок та строки вишитиплати за використання об’єкта та інші умови, які встановлені сторонами.

Законодавство передбачає презумпцію надання не виключної ліцензії при укладення ліцензійного договору, за умови, якщо вид ліцензії не обумовлено в договорі.

ЦК України передбачає існування типових ліцензійних дого­ворів, надаючи право затверджувати такі договори уповноваже­ним відомствам та творчим спілкам. Проте положення типового договору не є нормативними, оскільки закон прямо вказує на право сторін виходити за межі його умов (ст. 1111 ЦК).

4. За цим договором одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або в повному складі ці права відповідно до закону та на визначених догово­ром умовах.

Слід вказати на той факт, що укладення договору про пере-дання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які було укладено раніше.

ЦК передбачає механізм захисту прав творця об’єкта права інтелектуальної власності та його спадкоємців, зазначаючи, що умови договору про передання виключних прав інтелектуаль­прававласності, що погіршують становище творця відповідного об’єкта або його спадкоємців порівняно із становищем, перед­баченим ЦК та іншим законом, а також обмежують право твор­ця на створення інших об’єктів, є нікчемними.

Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності ліцензійний договір, договір про створення за замов­ленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності та договір про передання виключних майнових прав інтелекту­альної власності не підлягають обов’язковій державній реєст­рації, але на вимогу однієї із сторін цю процедуру може бути проведено у встановленому законом порядку. Відсутність дер­жавної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за ліцензією або іншим договором, та інших прав на відповідний об’єкт права інтелектуальної власності, зокрема на право ліцензіата на звернення до суду за захистом свого права.

5. Договір комерційної концесії в Україні вперше законодавчо закріплено в ЦК, хоча застосовується у правовій системі на­шої держави уже тривалий час. Інша назва комерційної конце­сії — франчайзинг. Його мета— створення широкої мережі однорідних підприємств, котрі мають знак для товарів і по слуг, що об’єднує багатьох підприємців, які дотримуються од­накових умов стилю, методів та форм продажу товарів і на­дання послуг, а в деяких випадках і виробництва товарів.

За договором комерційної концесії (франчайзипгу) одна сторона (правоволодільця) зобов’язується надати другій стороні п­рав (користувачеві) за тату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав із метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний, відплатний.

Особливістю договору комерційної концесії є його каузаль­ність, оскільки з його змісту випливає наявність конкретної ме­ти, якої сторони мають намір досягти внаслідок його укладення.

Сторонами договору комерційної концесії є виключно су­б’єкти підприємницької діяльності: юридичні особи та фізичні особи-підприємці, як українські, так і іноземні.

Істотною умовою договору є умова про предмет. Предме­том договору комерційної концесії є виключні права, які на­даються право володільцем користувачеві на використання та­ких об’єктів права інтелектуальної власності, як торговельні марки, промислові зразки, винаходи, твори, комерційні таєм­ниці тощо, а також комерційний досвід та ділова репутація.

Форма договору комерційної концесії — письмова, наслід­ком ЇЇ недодержання є нікчемність договору. Крім цього, ци­вільне законодавство вимагає державної реєстрації договору тим органом, який здійснив державну реєстрацію правоволо-дільця.

ЦК України дає можливість користувачеві укладати договір комерційної субконцесії, за яким він надає іншій особі (субкористувачеві) право користуватися наданим йому право володільця комплексом прав чи частиною комплексу прав за по­годженням із право володільця.

Змістом договору є права і обов’язки сторін. Обов’язки правоволодільця:

1.право володілець зобов’язаний передати користувачеві техніч­ну та комерційну документацію і надати Іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників із питань, пов’язаних зі здійсненням цих прав; забезпечити державну реєстрацію договору;

2.надавати користувачеві постійне технічне та консультатив­не сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищен­ні кваліфікації працівників;

3.контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляє(виконує або надає)користувач на підставі договору комер­ційної концесії.

Обов’язки користувача:

1) використовувати торговельну марку та інші позначення право володільця визначеним у договорі способом;

2) забезпечити відповідність якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) договору комер­ційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, послуг),які виробляє (виконує, надає) правоволодільця;

3) дотримуватися інструкцій та вказівок правоволодільця, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, спо­собів та умов використання комплексу наданих прав вико­ристанню цих прав правоволодільця;

4) надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товар(роботу, послугу) безпосередньо у право володільця;

5) інформувати покупців (замовників) найбільших правоволодільців способом про використання ним торговельної мар­ки та інших позначень правоволодільця за договором комер­ційної концесії;

6) не розголошувати секрети виробництва правоволодільця, іншу одержану від нього конфіденційну інформацію.