Самосійне вивчення

План

Лекція

Тема: Перевезення. Транспортне експедирування.

Питання для самоперевірки

1. Роль і значення договорів на виконання науково-дослідних робіт або дослідно-конструкторських робіт?

2. Зміст цих договорі?

Література

1. Гражданско-правовое регулирование отношений по удовлет-ворению потребностей граждан. — М., 1989.

2. Зобов'язальне право: теорія і практика / За ред. О.В. Дзери. — К., 1998.

3. Кабалкин А.Ю. Законодательство в сфере обслуживания населення. — М., 1988.

4. Кузнецова Н.С. Подрядньїе договори в инвєстиционной де-ятельности в строительстве. — К., 1994.

5. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. — К., 1999.

6. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: 2-е вид. — К., 2003.

7. Харисов Ф., Фаршатов И. Санкции в договоре строительно-го подряда // Хозяйство и право. — 1999. — №7. — С.82-88.

8. Цивільний кодекс України: Коментар. — Харків, 2003.

1. Види перевезень та їх правове регулювання.

2. Поняття та види договорів перевезень вантажу.

3. Договір перевезення пасажира і багажу.

4. Договір чартеру (фрахтуваннч).

5. Договір буксирування.

1. Відповідальність сторін за договором перевезення.

2. Страхування вантажів, пасажирів і багажу.

3. Договір транспортного експедирувань.

1.Загальні положення про послуги встановлені в гл.63 ЦК. Договір про надання послуг— це договір, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК).

Традиційно до договорів про надання фактичних і юридичних послуг належали договори доручення, комісії та зберігання. У новому ЦК відбите більш широке розуміння договорів про надання послуг, до їх числа включені також договори перевезення, транспортної експедиції, страхування, факторингу тощо. Положення гл.63 ЦК можуть застосуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Виконавець має надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем у разі наявності його вини у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором (ст.906 ЦК).

2. Договір перевезення вантажу— це договір, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст.909 ЦК).

Характеристики договору.На відміну від договорів на організацію перевезення договір перевезення вантажу є реальним. Для його укладення недостатньо угоди сторін, а необхідне передання зазначеного в договорі вантажу перевізнику і прийняття останнім вантажу до перевезення. Договір перевезення вантажу автомобільним транспортом належить до категорії консенсуальних, оскільки він укладається попередньо, до прийняття вантажу перевізником.

Договір перевезення вантажу двосторонній і оплатний договір: відправник зобов'язаний сплатити за перевезення встановлену провізну плату. Договір укладається перевізником і вантажовідправником. Вантажоодержувач не є стороною в договорі перевезення вантажу, однак у нього виникають за договором певні права та обов'язки: прийняття і вивезення вантажу, внесення провізних та інших зборів у ряді випадків.

Згідно зі ст.909 ЦК договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Детально форма і порядок укладення договору перевезення вантажів визначені транспортним законодавством, яке для усіх видів транспорту встановлює письмову форму договору. Перевезення вантажів оформлюється різними видами документів: вантажними накладними, вантажними квитанціями, дорожніми відомостями і коносаментами.

При укладенні договору перевезення залізничним транспортом вантажовідправник повинен подати станції відправлення на кожне відправлення вантажу накладну, що є основним перевізним документом. Накладна складається на ім'я певного вантажоодержувача, підписується вантажовідправником. Вона супроводжує вантаж на всьому шляху його проходження і на станції призначення видається вантажоодержувачу разом із вантажем. На посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція відправлення видає вантажовідправнику вантажну квитанцію.

У разі перевезення морським транспортом наявність та зміст договору можуть бути підтверджені чартером, коносаментом або іншими письмовими документами. Після прийняття вантажу до перевезення перевізник зобов'язаний видати відправнику коносамент, що є доказом прийняття перевізником зазначеного в ньому вантажу. Коносамент є не тільки підтвердженням прийняття вантажу перевізником, а й товаророзпорядницьким документом. Ця функція коносамента передбачає зобов'язання перевізника видати вантаж юридичній особі, зазначеній у коносаменті.

3.Договір перевезення пасажира та багажуце договір, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а у разі здавання багажу також доставити останній до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу також за його провезення (ч.1 ст.910 ЦК).

Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Права пасажира:

1) одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком;

2) провозити із собою безоплатно одну дитину віком до шести років без права зайняття нею окремого місця;

3) купувати для дітей віком від шести до дванадцяти років дитячі квитки за пільговою ціною;

4) перевозити із собою безоплатно ручну поклажу в межах норм, встановлених транспортними кодексами (статутами);

5) зробити не більше однієї зупинки у дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів (квитка) не більше ніж на 10 діб, а у разі хвороби на весь її час;

6) відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами);

7) отримувати повну та своєчасну інформацію про час і місце відправлення транспортного засобу за вказаним у транспортному документі (квитку) маршрутом;

8) інші права, передбачені ЦК, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами і правилами, що видаються відповідно до них (ст.911 ЦК).

У ст.922 ЦК передбачена відповідальність перевізниказа затримку відправлення пасажира та порушення строку доставлення його до пункту призначення.

За затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю чи здоров'ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника.

У разі відмови пасажира від перевезення з причини затримки відправлення транспортного засобу перевізник зобов'язаний повернути пасажирові провізну плату. Якщо поїздка пасажира з пункту пересадки не відбулася внаслідок запізнення транспортного засобу, який доставив його у цей пункт, перевізник зобов'язаний відшкодувати пасажирові завдані збитки.

Крім того, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження багажу і пошти. Він відповідає за збереження останніх з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження багажу і пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення багажу та пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

4. Як окремий транспортний договір в ст.912 ЦК виділено договір чартеру(фрахтування),за яким одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

3.Договір транспортногоекспедирування — це договір, за яким одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів (ч.1 ст.929 ЦК).

Договором може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити його відправку і одержання, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення гл.65 поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Предмет договору експедиції послуги з безпосереднього відправлення або одержання вантажів і виконання інших допоміжних операцій, що сприяють реалізації цієї мети. За договором транспортної експедиції виконується комплекс допоміжних, додаткових робіт, пов'язаних із забезпеченням роботи транспорту.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків (ст.930 ЦК).

Письмова форма договору обумовлена складністю прав і обов'язків сторін за договором, можливістю внесення до нього додаткових умов щодо виконання низки фактичних дій. Договори на транспортно-експедиційне обслуговування можуть укладатися на разове експедиційне доручення і на тривалий строк.

Сторони у договорі експедитор і клієнт. Коло осіб, які виступають на стороні експедитора чи клієнта, необмежене. Зазвичай як експедитор виступає суб'єкт підприємницької діяльності юридична особа, правоздатність якої спрямована на транспортно-експедиційне обслуговування. Експедиторами можуть бути і громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності.

Обов'язки сторін.Основним обов'язком експедиторає відправлення вантажів залізничним, водним або іншим видом транспорту чи одержання вантажу, який прибув на адресу клієнта. При цьому експедитором оформляються товарно-транспортні документи і разом з вантажем пред'являються до перевезення. Якщо вони заповнені клієнтом, експедитор перевіряє правильність їх заповнення, оплачує за клієнта провізні платежі, оформляє перевізні документи на вантаж, що прибув на адресу клієнта, бере участь у необхідних випадках у складанні комерційного акта.

За договором експедиції експедитор може також взяти на себе виконання дій, пов'язаних з відправленням або одержанням вантажів (упакування, маркування, завантаження, вивантаження тощо). Вони є складовими предмета договору експедиції, оскільки спрямовані на забезпечення нормального виконання обов'язків з відправлення та одержання вантажів і мають допоміжний характер. При виконанні договору експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У цьому разі він відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Основними обов'язками клієнтає надання експедитору вантажів, що підлягають відправленню, прийняття вантажу, що прибув на його адресу, а також сплата експедитору обумовленої плати та інших витрат, понесених ним при відправленні або одержанні вантажів.

Розмір плати експедиторові передбачається договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт має виплатити експедитору розумну плату.

Крім того, клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а у разі її неповноти — вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. У випадку ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації у повному обсязі.

Відповідальність за договором транспортного експедирування.Майнова відповідальність сторін за договором експедиції визначається договором, а також загальними нормами зобов'язального права, нормами транспортних кодексів (статутів). Обов'язковою умовою настання відповідальності є вина несправної сторони.

Відповідальність настає за неподання транспортних засобів і контейнерів під завантаження, неправильне завантаження, несвоєчасну доставку, втрату, псування, пошкодження, нестачу, невикористання поданих транспортних засобів і контейнерів, затримку їх під завантаженням або вивантаженням, за несвоєчасну оплату тощо.

Майнова відповідальність сторін за договором експедиції залежно від характеру порушення настає у вигляді неустойки (штрафу, пені) і відшкодування заподіяних збитків. У кожному конкретному разі вид санкції, її розмір, нормативно-правовий акт, що визначає цю відповідальність і яким слід керуватися, залежать від фактичних обставин за договором і характеру порушеного обов'язку. Так, за неправильне оформлення документів, неправильне завантаження, несвоєчасну доставку вантажів, незабезпечення їх збереження, затримку транспортних засобів і контейнерів під завантаженням або вивантаженням відповідальність настає відповідно до транспортних кодексів (статутів).

За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до гл.51 ЦК. Клієнт або експедитор має право відмовитися від договору транспортного експедирування, попередивши про це другу сторону в розумний строк. Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв'язку розірванням договору.