Право на збереження житла за тимчасово відсутніми особами.

Згідно зі ст.71 ЖК у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім’ї у будинках державного або громадського житлового фонду за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Однак жиле приміщення може зберігатися за тимчасово відсутніми і протягом більш тривалих термінів.

У ЖК зазначені випадки, коли жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутніми понад шість місяців:

1) призов на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призов офіцерів із запасу на дійсну військову службу на строк до трьох років — протягом усього періоду проходження військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби, протягом перших п’яти років перебування на військовій службі;

2) тимчасовий виїзд з постійного місця проживання за умовами і характером роботи, у тому числі за кордоном (екіпажі суден, працівники геологічних, розвідувальних партій, експедицій тощо) або у зв’язку з навчанням (учні, студенти, аспіранти, стажисти тощо) протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

3) поміщення дітей на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника — протягом усього часу їх перебування, якщо в жилому приміщенні залишилися проживати інші члени сім’ї;

4) виїзд у зв’язку з виконанням обов’язків опікуна (піклувальника) протягом усього часу виконання цих обов’язків;

5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалі-дів у будинки-інтернати та інші установи соціальної допомоги , протягом усього часу перебування в них;

6) виїзд для лікування в лікувально-профілактичному закладі протягом всього часу перебування в ньому;

7) взяття під варту або засудження до позбавлення волі протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в житлі залишилися проживати інші члени сім’ї.

Визнання особи такою, що втратила право користування житлом внаслідок відсутності понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку за позовом наймодавця, наймача і членів його сім’ї.

Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору — судом. Отже, відсутність особи понад встановлені строки ще не спричиняє автоматичного визнання її такою, що втратила право користування житлом. Якщо її відсутність пов’язана з поважними причинами, вона не може бути визнана такою, що втратила право на житло. У законі не роз’яснюється, які причини слід вважати поважними. Це питання вирішує суд з урахуванням конкретних обставин. У судовій практиці поважними причинами визнаються: перебування особи у відрядженні, в іншому населеному пункті у зв’язку з необхідністю догляду за хворим родичем або поганим станом здоров’я і потребою в догляді, конфліктні відносини з членами сім’ї, неправомірна поведінка інших членів сім’ї, що заважає користуватися житлом тощо.

Особливий випадок зберігання житла за тимчасово відсутніми особами у разі одержання охоронного посвідчення (броні) бронювання житла. Воно може здійснюватися при направленні на роботу за кордон на весь час перебування за кордоном, при виїзді на роботу в райони Крайньої Півночі і прирівняні до них місцевості. Бронювання регулюється Правилами бронювання жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР від 9 вересня 1985 р. №342.

Право на обмін жилого приміщення.Обмін жилими приміщеннями регулюється ЖК і Правилами обміну жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР від 31 січня 1986 р. №31.

Наймач жилого приміщення вправі провести обмін займаного жилого приміщення з іншим наймачем або членом житлово-будівельного кооперативу, у тому числі тими, які проживають в іншому населеному пункті, за наявності письмової згоди проживаючих разом із ним членів сім’ї.

ЖК допускається так званий примусовий обмін: якщо між членами сім’ї не досягнуто згоди про обмін, кожен з них має право вимагати в судовому порядку примусового обміну займаного жилого приміщення на приміщення в різних будинках (квартирах).

Примус до обміну в цьому випадку не має будь-яких каральних, компенсаційних або виховних цілей, адже він не пов’язаний з порушенням правил користування житлом, а спрямований, як правило, на ліквідацію обставин неможливості спільного проживання членів сім’ї в одному жилому приміщенні через недоброзичливі стосунки між ними за відсутності винних дій одного з них. Тому в таких випадках суди мають враховувати доводи та інтереси осіб, які проживають у жилому приміщенні, що заслуговують на увагу.

Особливим випадком обміну є так званий правочинний обмін: наймач або член його сім’ї має право здійснити обмін частки жилої площі, що припадає на нього, у тому числі суміжної кімнати або частини кімнати, з наймачем іншого приміщення, за умови, що в’їжджаючий у порядку обміну вселяється як член сім’ї тих, що залишилися проживати в цьому приміщенні.

Обмін у будинках підприємств, установ, організацій допускається лише за їх згодою. Обмін жилими приміщеннями може бути визнаний недійсним у судовому порядку як за загальними, так і за спеціальними підставами.

Загальними підставами є сформульовані в цивільному законодавстві підстави визнання недійсними цивільно-правових правочинів. У судовій практиці іноді пред’являються позови про визнання обміну жилими приміщеннями недійсним, як здійсненого внаслідок помилки, що має істотне значення. В правочині обміну жилими приміщеннями судова практика визнає такою, що має істотне значення, помилку щодо розміру жилої площі або її якісного стану. Це незнання або неправильне уявлення про такі недоліки жилого приміщення, які в момент здійснення обміну не могли бути виявлені, були виявлені пізніше і не можуть бути усунуті шляхом ремонту, що об’єктивно створює неможливість проживання в квартирі, робить її не відповідною санітарним вимогам. Не є підставою для визнання обміну недійсним наявність в обмінюваному приміщенні дефектів, що є незначними і легко усуваються.

Поряд із загальними підставами обмін жилими приміщеннями може бути визнаний недійсним і за спеціальними підставами внаслідок порушення спеціальних заборон або необхідних умов, встановлених у житловому законодавстві для вчинення обміну жилими приміщеннями, що передбачені в ст.86 ЖК.

У разі визнання обміну жилими приміщеннями недійсним сторони підлягають переселенню в приміщення, які вони раніше займали (ст.88 ЖК). Якщо обмін визнаний недійсним внаслідок неправомірної поведінки однієї із сторін, то поряд із переселенням у раніше займане житло винна сторона зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки, що виникли внаслідок обміну (вартість перевезення речей, витрати щодо переїзду, ремонту приміщення тощо) згідно з правилами цивільного законодавства.

Право здавати житло в піднайм.Відповідно до ст.823 ЦК за договором піднайму житла наймач за згодою наймодавця передає на певний строк частину або все найняте ним помешкання у користування піднаймачеві. Піднаймач не набуває самостійного права користування житлом. Договір піднайму є оплатним. Розмір плати за користування житлом встановлюється договором піднайму. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму житла. У разі дострокового припинення договору найму житла одночасно з ним припиняється договір піднайму. До договору піднайму не застосовується положення про переважне право на укладення договору на новий строк.

Відповідно до ЖК наймач жилого приміщення у будинках державного та громадського житлового фонду вправі здавати жиле приміщення в піднайм. Для цього необхідна згода членів сім’ї, що проживають разом з ним, та наймодавця. При цьому наймач вправі здати в піднайм частину жилого приміщення, а в разі тимчасового виїзду — все приміщення. Жиле приміщення на розсуд наймача здається в піднайм без зазначення строку або на визначений строк, у тому числі на період збереження цього приміщення за тимчасово відсутнім наймачем.

Договір піднайму укладається в письмовій формі з наступною реєстрацією в житлово-експлуатаційній організації.

Здача жилого приміщення в піднайм не допускається, якщо:

1) в результаті вселення піднаймача розмір жилої площі, що припадатиме на кожну особу, яка проживає у цьому приміщенні, буде меншим від встановленого для надання жилих приміщень;

2) як піднаймач жилого приміщення або член його сім’ї в квартиру, в якій проживають два або більше наймачів, вселяється особа, яка хворіє на тяжку форму хронічного захворювання, в зв’язку з чим не може проживати в такій квартирі (ст.93 ЖК).

Здача жилого приміщення в піднайм з порушенням встановлених у законодавстві вимог має наслідком недійсність договору піднайму. У цьому разі громадяни, які незаконно поселилися в жилому приміщенні, зобов’язані негайно звільнити його, а в разі відмови — підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Якщо договір піднайму укладено на визначений строк, то після його закінчення піднаймач не вправі вимагати відновлення договору і на вимогу наймача зобов’язаний звільнити займане приміщення. У разі вчинення піднаймачем винних порушень житлового законодавства, зазначених у ст.97 ЖК, договір піднайму може бути розірвано достроково. При укладенні договору піднайму без зазначення строку наймач зобов’язаний письмово попередити піднаймача про припинення договору за три місяці.

Одним із нерідко використовуваних наймачем житлових прав є право на вселення тимчасових мешканців.Згідно зі ст.818 ЦК і ст.98 ЖК наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, за їх взаємною згодою та з попереднім повідомленням наймодавця можуть дозволити тимчасове проживання у помешканні іншої особи (осіб) без стягнення плати за користування житлом (тимчасових мешканців). Тимчасові мешканці не мають самостійного права користуватися житлом. Вони повинні звільнити житло після спливу погодженого з ними строку проживання або не пізніше семи днів від дня пред’явлення до них наймачем або наймодавцем вимоги про звільнення помешкання.

Як тимчасові мешканці, так і піднаймачі самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання в ньому. Тому у разі припинення дії договору піднайму або пред’явлення наймачем вимоги про виселення тимчасових мешканців, а також припинення договору найму, піднаймач та члени його сім’ї, а також тимчасові мешканці зобов’язані негайно звільнити займане житло. У разі відмови вони підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого житла.

4. Зміни договору найму жилого приміщення можуть вимагати обидві сторони — наймодавець та наймач. За загальним правилом, зміна договору допускається лише за згодою наймача, членів його сім’ї та наймодавця, але у ЖК встановлені деякі винятки.

Зокрема, при проведенні капітального ремонту жилого будинку, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача, незалежно від його згоди наймодавець вправі вимагати зміни договору і зобов’язаний надати наймачеві та членам його сім’ї на час проведення ремонту інше жиле приміщення, не розриваючи при цьому договору найму на ремонтоване приміщення.

У тих випадках, коли жиле приміщення, яке займають наймач та члени його сім’ї, в результаті капітального ремонту не може бути збережене або істотно збільшиться і у наймача утвориться надлишок жилої площі, наймачеві та членам його сім’ї має бути надано інше благоустроєне приміщення до початку капітального ремонту. Якщо жиле приміщення істотно зменшиться, то інше благоустроєне приміщення повинно бути надано на вимогу наймача (ст.102ЖК).

Одним з випадків зміни договору найму жилого приміщення є так званий поділ житла:член сім’ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім’ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді ізольованого жилого приміщення, яке за розміром відповідає жилій площі, що доводиться на частку особи, яка вимагає поділу (ст.104 ЖК).

Стаття 824 ЦК регламентує заміну наймача у договорі найму житла.На вимогу наймача та інших осіб, які постійно проживають разом з ним, та за згодою наймодавця наймач у договорі найму житла може бути замінений однією з повнолітніх осіб, яка постійно проживає разом з наймачем. У разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна або кілька із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах.

Зміна договору найму жилого приміщення, іменована в літературі переоформленням договору, — це визнання наймачем за раніше укладеним договором найму повнолітнього члена сім’ї замість колишнього наймача на його вимогу за згодою наймача та інших членів сім’ї, що проживають із ним.

Розірвання договору найму жилого приміщення. Виселення.Розірвання договору найму житла можливе, згідно з ЦК, в односторонньому порядку на вимогу як наймача житла, так і наймодавця.

Принципова відмінність такого розірвання з ініціативи наймача від розірвання наймодавцем полягає в тому, що якщо наймач житла має право за згодою інших осіб, що постійно проживають з ним, У будь-який час розірвати договір найму з письмовим попередженням наймодавця за три місяці, то на вимогу наймодавця він може бути розірваний лише у випадках, передбачених ЦК, та в судовому порядку.

Згідно зі ст.825 ЦК договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі:

1) невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі — понад два рази;

2) руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає. За рішенням суду наймачеві може бути наданий строк не більше одного року для відновлення житла. Якщо протягом строку, визначеного судом, наймач не усуне допущених порушень, суд за повторним позовом наймодавця постановляє рішення про розірвання договору найму житла. На прохання наймача суд може відстрочити виконання рішення не більше ніж на один рік;

3) необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім’ї. Ця підстава стосується лише розірвання договору найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати). При цьому наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці;

4) використання житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає, не за призначенням або систематичне порушення прав та інтересів сусідів. Цьому має передувати попередження наймодавцем наймача про необхідність усунення цих порушень.

У разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.

Згідно з ЖК розірвання договору найму жилого приміщення у будинках державного та громадського фонду з ініціативи наймача за згодою членів його сім’ї можливе у будь-який час без попереднього попередження наймодавця. У разі вибуття наймача та членів його сім’ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті, договір найму вважається розірваним з дня вибуття (ст.107 ЖК).

На вимогу наймодавця договір може бути розірваний лише у випадках, передбачених законом. За загальним правилом виселенняпровадиться в судовому порядку.

ЖК розрізняє виселення з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення та з наданням іншого жилого приміщення.

Виселення з наданням іншого благоустроєного жилого приміщенняпроводиться, якщо:

1.будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню;

2.будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом;

3.будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.

Офіцери, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби і прирівняні до них особи, звільнені з військової служби у відставку або в запас, а також особи, які проживають разом з ними, можуть бути виселені із займаних ними жилих приміщень у військових містечках з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення (ЖК).

Стаття 113 ЖК встановлює високі вимоги до наданого приміщення. Воно має знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати усім вимогам, що пред’являються до приміщень при їх наданні. Громадянам, які займали окрему квартиру, має надаватись окрема квартира. Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається жиле приміщення, що складається з того ж числа кімнат. За розміром жиле приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, однак у межах норми жилої площі. У разі виселення з жилого приміщення, меншого за розміром, ніж це передбачено для надання, особі, яка виселяється, надається житло відповідно до встановленого розміру.

З наданням іншого жилого приміщення(без зазначення благоустроєного) можуть бути виселені:

працівники (разом з особами, які з ними проживають), що припинили трудові відносини з підприємствами, установами, організаціями найважливіших галузей народного господарства, які надали жиле приміщення у зв’язку із звільненням за власним бажанням без поважних причин, або за порушення трудової дисципліни, або за вчинення злочину;

4. Громадяни, які одержали жилі приміщення в будинках колгоспів, якщо вони виключені з членів колгоспу або вийшли з нього за власним бажанням;

громадяни, позбавлені батьківських прав, якщо вони проживають спільно з дітьми, стосовно яких вони позбавлені батьківських прав.

Вимоги до надаваного жилого приміщення в цих випадках набагато нижчі, ніж до благоустроєного жилого приміщення воно повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам (ст.114ЖК).

У випадках ліквідації дитячого будинку сімейного типу батьки-вихователі повинні звільнити надане їм жиле приміщення, а у разі відмови підлягають виселенню з наданням їм іншого благоустроєного жилого приміщення. При усуненні батьків-вихователів від подальшого виховання дітей вони можуть бути виселені із займаного жилого приміщення з наданням іншого жилого приміщення (ст. 114-1 ЖК).

Виселення без надання іншого житладопускається за:

1.систематичне руйнування і псування житла;

2.систематичне використання житла не за призначенням;

3.систематичне порушення правил співжиття, що створює неможливість спільного проживання в одному будинку або квартирі.

Необхідними умовами виселення без надання іншого жилого приміщення є систематичність порушень і безрезультатність застосування заходів запобігання і громадського впливу.

1.Право на збереження житла за тимчасово відсутніми особами.

У ЖК зазначені випадки, коли жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутніми понад шість місяців:

1) призов на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призов офіцерів із запасу на дійсну військову службу на строк до трьох років протягом усього періоду проходження військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби протягом перших п’яти років перебування на військовій службі;

3) поміщення дітей на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника протягом усього часу їх перебування, якщо в жилому приміщенні залишилися проживати інші члени сім’ї;

5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалі-дів у будинки-інтернати та інші установи соціальної допомоги протягом усього часу перебування в них;

6) виїзд для лікування в лікувально-профілактичному закладі протягом всього часу перебування в ньому;

Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом. Отже, відсутність особи понад встановлені строки ще не спричиняє автоматичного визнання її такою, що втратила право користування житлом. Якщо її відсутність пов’язана з поважними причинами, вона не може бути визнана такою, що втратила право на житло. У законі не роз’яснюється, які причини слід вважати поважними. Це питання вирішує суд з урахуванням конкретних обставин. У судовій практиці поважними причинами визнаються: перебування особи у відрядженні, в іншому населеному пункті у зв’язку з необхідністю догляду за хворим родичем або поганим станом здоров’я і потребою в догляді, конфліктні відносини з членами сім’ї, неправомірна поведінка інших членів сім’ї, що заважає користуватися житлом тощо.

2.Право на обмін жилого приміщення.Обмін жилими приміщеннями регулюється ЖК і Правилами обміну жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР від 31 січня 1986 р. №31.

3. Одним із нерідко використовуваних наймачем житлових прав є право на вселення тимчасових мешканців.Згідно зі ст.818 ЦК і ст.98 ЖК наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, за їх взаємною згодою та з попереднім повідомленням наймодавця можуть дозволити тимчасове проживання у помешканні іншої особи (осіб) без стягнення плати за користування житлом (тимчасових мешканців). Тимчасові мешканці не мають самостійного права користуватися житлом. Вони повинні звільнити житло після спливу погодженого з ними строку проживання або не пізніше семи днів від дня пред’явлення до них наймачем або наймодавцем вимоги про звільнення помешкання.

4. Розірвання договору найму жилого приміщення.Розірвання договору найму житла можливе, згідно з ЦК, в односторонньому порядку на вимогу як наймача житла, так і наймодавця.

Згідно зі ст.825 ЦК договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі:

1) невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі понад два рази;

На вимогу наймодавця договір може бути розірваний лише у випадках, передбачених законом.

5rik.ru

Материалы для учебы и работы

Право на збереження житла за тимчасово відсутніми особами.