Поняття договору найму (оренди) 4 страница

Водночас у Законі визначені ситуації, за яких договір лізингу не розривається. Так, відповідно до ч.2 ст.7 реорганізація лізингодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору лізингу. Відповідно до ст.10 Закону, об'єкт лізингу протягом усього строку дії договору лізингу є власністю лізингодавця. У разі переходу права власності на об'єкт лізингу від лізингодавця до іншої особі договір лізингу зберігає чинність щодо нового власника.

Згідно з роз'ясненням, що міститься в Інформаційному листі Вищого арбітражного суду України "Про Закон України "Про лізинг", право на збереження чинності договору лізингу належить лізингоодержувачу незалежно від підстави переходу майна від одного власника до іншого. Під іншою особою, про яку йдеться у згаданій нормі, слід розуміти будь-якого набувача об'єкта лізингу. Водночас лізингоодержувач не може користуватися правом на збереження чинності договору у разі переходу об'єкта лізингу до іншої особи без правонаступництва, наприклад, при конфіскації, оскільки в таких випадках до нового власника не переходять права та обов'язки попереднього власника майна.

Ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта лізингу та його страхування.Згідно зі ст.809 ЦК ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо лізингодавець або продавець (постачальник) прострочили передання предмета договору лізингу лізингоодержувачу або лізингоодержувач прострочив повернення предмета договору лізингу лізингодавцю, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження несе сторона, яка прострочила.

Інакше визначає цей ризик Закон "Про лізинг". Відповідно до нього за договором лізингу сторона, що несе тягар ризику випадкового знищення або пошкодження об'єкта договору, визначається залежно від виду лізингу. Якщо це оперативний лізинг, то діє загальне правило — оскільки лізингодавець є власником об'єкта оренди, він і несе цей ризик. У фінансовому лізингу діє виняток із загального диспозитивного правила, встановленого ст.130 ЦК. Хоча лізингоодержувач і не є власником об'єкта лізингу, однак він несе ризик випадкової загибелі або пошкодження об'єкта лізингу.

Ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта фінансового лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не передбачено договором лізингу. Цей ризик несе лізингодавець, якщо інше не передбачено договором лізингу.

Разом з цими загальними правилами, якщо продавець або лізингодавець прострочили строк передачі об'єкта лізингу, ризик його випадкового знищення або пошкодження у період прострочення несе сторона, що допустила прострочення строку передання (п.3 ст.14 Закону).

Об'єкт лізингу і ризики, пов'язані з виконанням лізингових договорів, ризики випадкового знищення або випадкового пошкодження об'єктів лізингу підлягають страхуванню за домовленістю сторін договору лізингу відповідно до законодавства.

Договір лізингу морськогосудна. Поряд із загальними правилами про лізинг, закріпленими в Законі, є спеціальні правила, які передбачають особливості лізингу окремих видів майна, що передбачені деякими нормативними актами.

Так, особливості договору лізингу морського судна передбачені у гл.2 розд.VІ КТМ.

Згідно зі ст.215 КТМ за договором лізингу судна власник судна (лізингодавець) зобов'язується передати фрахтувальнику (лізингоодержувачу) судно без екіпажу для використання з метою торговельного мореплавства на визначеній термін, після закінчення якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно. Лізингоодержувач зобов'язується сплатити лізингову плату, в яку включаються плата за користування судном і його вартість за договором морського лізингу.

Договір лізингу повинен бути укладений у письмовій формі. У ньому мають бути вказані найменування сторін, мета договору, назва судна, рік побудування судна, його клас, вантажопідйомність або вантажомісткість, потужність двигунів, швидкість ходу і витрата пального, термін користування, після закінчення якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно, розмір і термін внесення лізингової плати, місце і час передачі судна лізингоодержувачу та інші необхідні відомості.

У КТМ передбачені вимоги до морехідного стану судна: лізингодавець зобов'язаний передати судно лізингоодержувачу в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором лізингу судна. Він несе відповідальність за будь-які недоліки судна, які існували в момент його передачі лізингоодержувачу і про які він не заявив під час передачі судна. Претензії з приводу несправності судна та інших недоліків щодо його стану можуть бути пред'явлені лізингоодержувачем протягом року з дня передачі судна.

Лізингоодержувач вправі відмовитися від договору лізингу судна і вимагати відшкодування збитків, якщо:

1) лізингодавець не передасть судно лізингоодержувачу протя гом обумовленого договором лізингу судна терміну;

2) внаслідок недоліків судно не може бути використано лізин гоодержувачем відповідно до договору лізингу судна.

Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу суд на і вимагати повернення судна, якщо лізингоодержувач не вніс лізингової плати протягом трьох місяців після настання терміну пла тежу.

7. У ЦК 2003 р. (гл.60) договір, що раніше мав назву "договір безоплатного користування майном", іменується договором позички.

Договір позички— це договір, за яким одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (ст.827 ЦК).

Сфера застосування договору позички обмежена, він не застосовується в сфері підприємницької діяльності. В основному він поширений у побутових відносинах між громадянами (наприклад, надання родичу в безоплатне користування музичного інструмента), У сфері задоволення культурних потреб громадян (наприклад, надання книг публічними бібліотеками) тощо.

Цей договір широко застосовується у відносинах між бібліотеками і громадянами при користуванні ними бібліотечним фондом, між бібліотеками (міжбібліотечний абонемент). Громадяни укладають договори безоплатного користування майном з метою надання в тимчасове користування свого майна (колекцій) для експонування на різних виставках.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо інше не випливає із суті відносин між ними. Безоплатний характер договору позички обумовлює встановлення низки спеціальних правил, що відрізняються від положень, які регулюють договір оренди.

Договір позички слід відрізняти від подібних договорів. Найбільшу схожість договір позички має з договором найму (оренди), однак відрізняється від нього безоплатним характером.

Схожість договору позички з договором зберігання обумовлена тим, що їх предметом є індивідуально-визначені неспоживні речі, що підлягають поверненню власнику. Відмінність у тому, що в договорі зберігання річ передається для збереження, а в договорі позички — для користування.

Відрізняється договір позички і від договору позики. За договором позички річ залишається у власності позичкодавця, а користувач одержує її лише в користування, у той час як за договором позики майно передається у власність позичальника. Крім того, розрізняються вони за предметом — предметом договору позички є лише неспоживні, індивідуально-визначені речі, а предметом договору позики — речі, визначені родовими ознаками.

Характеристики договору.Цей договір є безоплатним. Договір позички може бути як консенсуальним, так і реальним. Якщо сторони погоджуються, що зобов'язання позичкодавця передати річ у безоплатне користування виникає з моменту укладення договору, договір позички є консенсуальним. Договір є реальним, якщо сторони домовляються, що договір позички вважається укладеним з моменту передання речі в безоплатне користування.

Предметомдоговору позички може бути лише індивідуально-визначене майно, не споживане в процесі користування, оскільки воно має бути повернуте після закінчення строку договору.

Формадоговору позички диференційована у ст.828 ЦК залежно від його предмета та осіб, які є сторонами цього договору:

1) договір позички речей побутового призначення між фізичними особами може укладатися усно;

2) договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі;

3) договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі, договір строком на один рік і більше також підлягає нотаріальному посвідченню;

4) договір позички транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею.

Позичкодавцемможе бути фізична або юридична особа. Особа, яка здійснює управління майном, може бути позичкодавцем за згодою власника. Юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом ц органу управління або контролю (ст.829 ЦК).

До договору позички застосовуються положення гл.58 ЦК про найм (оренду) — ч.3 ст.827 ЦК.

Подібність договору позички до договору найму дозволяє поширити на нього окремі норми, що регулюють відносини, які виникають з договору найму. Договір позички може бути укладений усно і в письмовій формі. Як і договір найму, договір позички після закінчення строку та за відсутності заперечень позичкодавця вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. На позичкодавця, так само як і на наймодавця, покладається обов'язок передати користувачеві річ у комплекті й у стані, що відповідають умовам договору та її призначенню.

Стаття 830 ЦК визначає правові наслідки невиконання обов'язку передати річ у користування: якщо позичкодавець не виконує обов'язку передати річ у користування, друга сторона має право вимагати розірвання договору позички та відшкодування завданих збитків.

Відповідно до норм про договір найму, що поширюються на договір позички, користувач зобов'язаний: користуватися річчю відповідно до договору та її призначення; підтримувати річ в справному стані; робити за свій рахунок поточний ремонт, якщо інше не встановлено договором або законом; при припиненні договору — повернути річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У разі допущення погіршення речі користувач зобов'язаний відшкодувати позичкодавцю збитки, якщо не доведе, що погіршення майна відбулося не з його вини. При поліпшенні майна, якщо воно зроблено з дозволу позичкодавця, користувач має право на відшкодування вартості необхідних витрат, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо користувач без згоди позичкодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Позичкодавець зобов'язаний попередити користувача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна користувача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею.

Обов'язки користувача:

1) нести звичайні витрати щодо підтримання належного стану

речі, переданої йому в користування;

2) користуватися річчю лише за її призначенням або відповідно До мети, визначеної у договорі;

3) користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором;

4) повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, у якому вона була на момент її передання (ст.833 ЦК).

Припинення договору позички.Підставою припинення є смерть фізичної особи або ліквідація юридичної особи, якій річ було передано в користування, якщо інше не встановлено договором.

Користувач має право повернути річ, передану йому в користування, в будь-який час до спливу строку договору. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов'язаний повідомити позичкодавця про відмову від договору (позички) не пізніш як за сім днів до повернення речі.

Позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо:

1) у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому;

2) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору;

3) річ самочинно передана у користування іншій особі;

4) в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена (ст.834 ЦК).