Напрями профконсультування

При створенні методики профконсультування використовувався досвід різних фахівців, що працюють у центрах профорієнтації, центрах зайнятості, навчальних центрах, школах, вузах, кадрових агентствах, силових структурах, промислових підприємствах. На сучаснму розвитку суспільства склалися і в різній мірі реалізовуються чотири напрямки профконсультаційної роботи.

Інформаційний напрямок Основне завдання - є формування знань про професії, професійну освіту, ринок праці, вимоги професій до якостей людини. Джерелами інформації, які використовують консультанти, які дотримуються цього напрямку, є словники, довідники, професіограми, рідше відеофільми, комп'ютерні бази даних, інтернет-сайти. Провідними формами роботи є лекції, семінари, індивідуальні консультації, іноді зустрічі з представниками різних професій, екскурсії до установ зайнятості та професійної освіти, знайомство з робочими місцями
Діагностичний напрямок Заснований на використанні психологічних тестів для оцінки професійної придатності і включає повідомлення клієнту результатів тестування, обговорення інтересів і можливостей і рекомендації професій, найбільш відповідних психологічним особливостям клієнта. Основною проблемою клієнта - дефіцит знань про себе, свої схильності, здібності, риси. Засоби діагностичного напрямку: прості бланкові тести і анкети типу диференційно-діагностичного опитувальника Климова (ДДО), опитувальника професійної готовності (ОЗУ), карти інтересів Голомштока, опитувальника професійної спрямованості особистості Голланда, індикатора типів особистості Майерс-Бріггс (MBTI) і його спрощеного варіанту опитувальника Кейрсі, інтелектуального тесту Вондерліка, відомого під назвою короткого орієнтовного тесту (КОТ). Іноді для відбору та оцінки використовуються і більш складні тести типу 16-факторного особистісного опитувальника Кеттелла, Міннесотського многошкального особистісного опитувальника (MMPI), Каліфорнійського особистісного опитувальника (CPI) або тесту структури інтелекту Амтхауера (IST). Часто застосовуються різні комп'ютерні версії тестових методик
Консультаційний напрямок Основна проблема клієнта - складнощі, пов'язані з прийняттям рішень, які можуть бути обумовлені несприятливим емоційним станом клієнта, внутрішніми мотиваційними конфліктами, особливостями особистості або неадекватними переконаннями. Консультант працює з причинами ускладнень (страх, невпевненість, залежність від близьких людей, завищені вимоги до себе і т. п.) Основними засобами, які використовуються для психокорекції в профконсультуванні, є розмова і техніки, розроблені в рамках гештальт-терапії, нейролінгвістичного програмування, короткострокової позитивної психотерапії та інших методів, орієнтовані на допомогу клієнту у визначенні його мотивів, формулюванні цілей, виявленні проблем і актуалізації ресурсів
Тренінговий напрямок Заснований на використанні спеціальних, найчастіше групових, ігор та вправ з подальшим обговоренням процесу і результатів їх виконання. Активні методи навчання в профконсультуванні призначені для спонукання клієнта до вибору і формування навичок вирішення проблем. Практичне виконання тренінгових завдань дозволяє підвищити активність клієнтів, їх зацікавленість, змоделювати ситуації, які в житті зустрічаються досить рідко, і сформувати навички поведінки в цих ситуаціях

Загальна класифікація методів професійної консультації виглядає наступним чином:

· Інформаційно-довідкові методи;

· Діагностичні;

· Методи морально-емоційної підтримки клієнта;

· Методи прийняття рішення і побудови перспектив професійного розвитку клієнта.

Володіння цими методами забезпечує не тільки ефективність професійного самовизначення клієнта, але і сприяє усвідомлення сенсу виконуваної роботи.

Охарактеризуємо докладніше групи методів професійної консультації.

Інформаційно-довідкові і просвітницькі методи:

- Професіограми;

- Довідкова література;

- Інформаційно-пошукові системи як ручні (карткові, бланкові, у вигляді картотек), так і комп'ютерні (банки інформації ЕОМ);

- Професійна реклама та агітація;

- Екскурсії на підприємства і в навчальні заклади;

- Зустрічі з фахівцями;

- Просвітницькі лекції про шляхи вирішення проблем самовизначення;

- Система профорієнтаційних уроків;

- Навчальні фільми;

- Використання засобів масової інформації з урахуванням їх специфіки;

- Прийоми і методи спільного з клієнтом знайомства зі світом професій (проблемні питання, окремі завдання з наступним обговоренням їх виконання);

- Методи активізації пізнавальної діяльності клієнта (завдання самостійно дізнатися щось про професії з поясненням клієнту порядку і прийомів отримання інформації про дану професії, навчальному закладі).

Діагностичні методи в ідеалі спрямовані на допомогу клієнту в саморозумінні:

- Бесіди-інтерв'ю закритого типу;

- Відкриті бесіди-інтерв'ю (з можливістю деякого відволікання від заздалегідь заготовлених питань);

- Опитувальники професійної мотивації;

- Опитувальники професійних здібностей;

- Особистісні опитувальники;

- Проективні особистісні тести;

- Спостереження;

- Збір непрямої інформації про клієнта (від знайомих, батьків, друзів, педагогів, інших спеціалістів);

- Психологічні обстеження;

- Професійні проби в спеціально організованому навчальному процесі;

- Дослідження і спостереження за клієнтом безпосередньо у трудовій діяльності (робота з випробувальним терміном);

- Використання тренажерів для відпрацювання трудових навичок та вивчення готовність освоювати нові професійні дії);

- Методи і прийоми спільного розгляду результатів діагностичного обстеження;

- Методи активізації самопізнання клієнта (готовність оцінювати людей за певними критеріями, готовність до самооцінки і розгляду різних ситуацій самовизначення).

Методи морально-емоційної підтримки:

- Групи спілкування (використовуються для створення сприятливої атмосфери взаємодії);

- Тренінг спілкування (освоєння комунікативних навичок при прийомі на роботу, ділових контактах, на іспитах);

- Складні методи індивідуальної та групової психотерапії (гештальтгруппи, логотерапия);

- Публічні виступи;

- Профорієнтаційні активізують методи (ігри з елементами психотренінгу);

- Позитивні приклади самовизначення;

- Обговорення та програвання ситуацій з формування емоційної стійкості, морально-емоційної готовності до можливих складнощів самовизначення;

- Прийоми формування самостійної готовності до подолання можливих труднощів професійного та особистісного самовизначення

Методи прийняття рішення і побудови перспектив професійного розвитку:

- Побудова ланцюжка послідовних дій, які забезпечують реалізацію намічених цілей і перспектив;

- Побудова системи різних варіантів дій клієнта, що дозволяють вибрати найбільш оптимальні варіанти перспектив;

- Використання різних схем альтернативного вибору (при вже наявному варіанті) професії, навчального закладу, спеціальності (використовується зазвичай на заключному етапі консультації);

- Прийоми спільного аналізу ситуацій самовизначення з використанням різних методів і прийомів оцінки та самооцінки профконсультаційних ситуацій;

- Прийоми формування у клієнта самостійної готовності аналізувати різні ситуації життєвого і професійного самовизначення за допомогою наявних методів формування у клієнта готовності виділяти власні критерії оцінки професійних планів і перспектив.

Володіння професійним консультантом перерахованими вище методами багато в чому визначає ефективність професійного самовизначення.

 

Характеристика типових профконсультаційних ситуацій

Різні автори пропонують свої критерії виділення типових профконсультаційних ситуацій (наприклад, сформованість професійного плану).

Ми за критерій виділення типу ситуації візьмемо мотив звернення молодої людини на консультацію.

Звертаючись за допомогою, оптант вербалізує сутність проблеми, що стоїть перед ним, усвідомлює потребу в консультації, налаштовується на спільну роботу.

Можна виділити наступні мотиви звернення оптанта:

1. Мотив невизначеності. Оптант не має жодного власного профплана, але усвідомлює необхідність своєчасного вирішення проблеми. Виявляється потреба виходу з невизначеної ситуації. Цей варіант отримав назву "нульовий".

2. Мотив альтернативного вибору. Оптант має кілька варіантів профплана і не знає, який вибрати. Існує потреба у підтвердженні одного з варіантів - це альтернативний варіант.

3. Оптант звертається на консультацію, маючи сформований профплан. З'являється потреба у підтвердженні профплана - це підтверджує варіант.

4. Конфліктна ситуація. Оптант має профплан, для здійснення якого є перешкоди (зовнішні чи внутрішні). Виникла конфліктна ситуація, з якої оптант не може вийти самостійно, але усвідомлює потребу виходу з неї.

5. Мотив пізнання. Оптант звертається за консультацією з метою реалізації потреби в самопізнанні. Цей мотив характерний для старшокласників, які успішно навчаються і прагнуть до самопізнання.

При проведенні індивідуальної консультації фахівець повинен знати:

- дані про інтереси, здібності особистості,

- відомості про світ професій, вимоги професій до людини, про навчальних закладах.

Відомості про оптанта отримують в ході первинної консультації. Відбувається виявлення блоків тріади:

1) "хочу" - інтереси і схильності;

2) "можу" - можливості особистості;

3) "треба" - потреба суспільства в кадрах.