УВАГА – є форма організації психічної діяльності людини, яка полягає в спрямованості і зосередженості свідомості на об’єктах, що забезпечує їх виразне відображення.

Розвиток уваги.

Уважність як властивість особистості.

Функції та види уваги.

Явище та визначення уваги.

УВАГА

1. Увага – один з пізнавальних процесів людини, відносно якого у психологів немає єдиної думки щодо права на самостійний розгляд, не дивлячись на те, що вивчається увага вже багато століть. Одні вчені стверджують, що окремого, незалежного процесу уваги не існує і що вона є стороною чи моментом якогось іншого психічного процесу чи діяльності людини. Інші вважають, що увага людини – специфічний внутрішній процес, який має свої особливості, не ідентичні з іншими пізнавальними процесами. В якості доказу своєї точки зору, прибічники останньої теорії вказують на те, що в мозку людини можна виявити і виокремити особливі структури, пов’язані з увагою, анатомічно і фізіологічно автономних від тих, що забезпечують функціонування інших пізнавальних процесів.

Увага включена в усі інші психічні процеси, виступає як їх необхідний момент і відділити її від них, виокремити та вивчити в „чистому” вигляді, не можливо. З явищем уваги ми маємо справу тільки тоді, коли розглядається динаміка пізнавальних процесів і особливості різних психічних станів людини.

Але неможливо не виділити і особливості уваги, які проходять через всі інші психічні явища, де вона проявляється. Це наявність в ній деяких динамічних характеристик, які можна спостерігати і вимірювати: об’єм, концентрація, переключення та інш. , які безпосередньо до пізнавальних процесів типу відчуття, сприймання, пам’ять та мислення не відносяться.

Правильне рішення обговорюваної проблеми полягає в тому, щоб спробувати поєднати і взяти до уваги обидві точки зору, тобто побачити в увазі і сторону процесів та явищ, і дещо самостійне, незалежне від них. Це значить, що увага як окремий процес не існує, а є особливим станом, який характеризує всі ці процеси в цілому. Дана позиція підтверджується відомими анатомо-фізіологічними даними:

1. Механізм домінанти як фізіологічний корелят уваги можна спостерігати на всій поверхні кори головного мозку.

2. Ретикулярна формація, робота котрої пов’язується з явищем уваги, знаходиться на шляху нервових імпульсів, які стосуються практично всіх пізнавальних процесів.

3. Нейрони уваги – клітини детектори новизни – можна зустріти практично на всій поверхні та в деяких внутрішніх структурах головного мозку.

Разом з тим всі названі анатомо-фізіологічні фактори в центральній нервовій системі існують автономно і незалежно від окремих сенсорних аналізаторів, а це говорить про те, що увага все ж є особливим феноменом. В чому ж сутність цього процесу і одночасно стану психіки людини?

Увагу можна визначити як психофізіологічний процес, стан, що характеризує динамічні особливості пізнавальних процесів. Вони виражаються в її зосередженості на порівняно вузький ділянці внутрішньої чи зовнішньої дійсності, які на даний момент часу стають свідомими і концентрують на собі психічні і фізичні сили людини.

Увага – процес свідомого чи несвідомого (напівсвідомого)відбору однієї інформації, яка потрапляє через органи чуття, та ігнорування іншої.

Увага людини має 5 основних властивостей: стійкість, сконцентрованість, переключення, розподіл та об’єм.

(таблиця)

Стійкість уваги проявляється в здібності протягом довгого часу зберігати стан уваги на якомусь об’єкті чи предметі діяльності, не відволікаючись і не послаблюючи уваги. Стійкість уваги може мати різні причини. Одні пов’язані з індивідуальними фізіологічними особливостями людини, зокрема з властивостями її нервової системи, загальним станом організму в даний момент; інші характеризують психічні стани (збудженості, заторможеності і т. і.), треті співвідносяться з мотивацією (наявністю чи відсутністю зацікавленості, значимості для особистості), четверті – з зовнішніми обставинами здійснення діяльності.

Люди з слабкою нервовою системою або перезбудженні можуть швидко стомлюватися, ставати імпульсивними. Людина, яка не досить добре почувається фізично, також, як правило, характеризується нестійкою увагою. Відсутність зацікавленості сприяє частому відволіканню і, навпаки, наявність зацікавленості зберігає увагу протягом тривалого часу. При обставинах, які характеризуються відсутністю зовнішніх відволікаючих моментів, увага буває достатньо стійкою. В житті характеристика загальної стійкості уваги частіше за все визначається спільністю всіх цих факторів разом.

Концентрація уваги (протилежна якість – неуважність) виявляється в різниці між зосередженням уваги на одних об’єктах і відволіканням від інших. Людина, наприклад, може зосередити свою увагу на читанні якоїсь цікавої книги, на занятті улюбленою справою і не звертати уваги на те, що робиться навкруги. При цьому її увага може концентруватися на тексті, який читається, можливо навіть на реченні чи слові. Концентрацію уваги іноді називають зосередженістю і ці поняття розглядаються як синоніми.

Переключення уваги розуміється як її перехід від одного об’єкта на інший, з одного виду діяльності на інший. Ця характеристика проявляється в швидкості, з якою людина може переводити свою увагу з одного об’єкта на інший, до того ж це переведення може бути як мимовільне, так і довільне. В першому випадку індивід мимовільно переводить свою увагу на щось, що його зацікавило, а в другому – свідомо, зусиллям волі заставляє себе сконцентруватися на якомусь, навіть не дуже цікавому об’єкті. Переключення уваги, якщо воно відбувається на мимовільній основі, може засвідчувати про її нестійкість, але таку нестійкість не завжди можна розглядати як негативну якість. Вона часто сприяє тимчасовому відпочинку організму, аналізатора, збереженню та відновленню працездатності нервової системи і організму в цілому.

З переключенням уваги функціонально пов’язані два різнонаправлені процеси : включення та відволікання уваги. Включення характеризується тим , як людина переключає увагу на щось і повністю зосереджується на ньому; відволікання характеризується тим, як здійснюється процес відволікання уваги.

Всі три характеристики пов’язані зі спеціальними якостями нервової системи людини, такими як лабільність, збуджуваність та гальмування. Ці якості нервової системи безпосередньо визначають якості уваги, особливо мимовільного, і тому їх потрібно розглянути як природно обумовлені.

Розподіл уваги – характеристика, яка пов’язана і здатністю розділити увагу на значному просторі, паралельно виконувати кілька видів діяльності або здійснювати кілька різних дій. Зазначимо, що коли мова йде про розподіл уваги між різними видами діяльності, це не завжди означає, що вони буквально виконуються паралельно. Враження складається за рахунок здатності людини швидко переключатись з одного виду діяльності на інший, встигаючи повернутись до продовження перерваного до того, як наступає забування.

Відомо, що пам’ять на перервані дії зберігається протягом певного часу. І в цей час людина може без труднощів повернутись до продовження перерваної дії. Так і трапляється частіше за все у випадках розподілу уваги між кількома одночасно виконуваними справами.

Розподіл уваги залежить від психологічного та фізіологічного стану людини. При утомі, в процесі виконання складних видів діяльності, які потребують підвищеної концентрації уваги, область її розподілу звужується.

Об’єм уваги – це така її характеристика, яка визначається кількістю інформації, одночасно здатної зберігатись в сфері підвищеної уваги. Числова характеристика середнього об’єму уваги людей 5 -7 одиниць інформації. Об’єм уваги часто ототожнюють з об’ємом короткочасної пам’яті і дійсно, ці 2 феномени дуже тісно пов’язані між собою.

2.Функції та види уваги.

Увага в житті та діяльності людини виконує безліч різних функцій. Вона активізує потрібні та гальмує непотрібні в даний момент психологічні і фізіологічні процеси, сприяє організованому та цілеспрямованому відбору інформації, яка надходить в організм у відповідності з його актуальними потребами, забезпечує вибіркову та тривалу зосередженість психічної активності на одному об’єкті або виді діяльності.

З увагою пов’язані направленість та вибірковість пізнавальних процесів. Їх настройка безпосередньо залежить від того, що в даний момент часу є найбільш важливим для організму, для реалізації інтересів особистості. Увагою визначається точність і деталізація сприймання, міцність і вибірковість пам’яті, направленість і продуктивність мислення – словом, якість і результати функціонування всієї пізнавальної активності.

Для перцептивних процесів увага є своєрідним підсилювачем, який дозволяє розрізняти деталі зображення. Для людської пам’яті увага виступає як фактор, який здатний утримувати потрібну інформацію в короткочасній та оперативній пам’яті, як обов’язкова умова переводу запам’ятовуваного матеріалу в сховища довгочасної пам’яті. Для мислення увага виступає як обов’язковий фактор правильного розуміння і рішення задач. В системі міжлюдських відносин увага сприяє кращому взаєморозумінню, адаптації людей один до одного, попередженню і своєчасному вирішенню міжособистісних конфліктів. Про уважну людину говорять як про приємного співрозмовника, тактовного і делікатного партнера по спілкуванню. Уважна людина краще і успішніше навчається, більшого досягає в житті, ніж не достатньо уважна.

Розглянемо основні види уваги. Такими є природна і соціально обумовлена увага, безпосередня і опосередкована увага, довільна та мимовільна увага, чуттєва та інтелектуальна увага.

Природна увага дана людині з самого її народження у вигляді природженої здатності вибірково реагувати на зовнішні та внутрішні стимули, які є новими. Основний механізм, який забезпечує роботу такої уваги називається орієнтувальним рефлексом. Він пов’язаний з активністю ретикулярної формації та нейронів-детекторів новизни.

Соціально обумовлена увага складається прижиттєво в результаті навчання та виховання, пов’язана з вольовою регуляцією поведінки, з вибірковим свідомим реагуванням на об’єкти.

Безпосередня увага не керується ні чим, крім того об’єкта, на який вона направлена і котрий відповідає її актуальним інтересам і потребам людини.

Опосередкована увага регулюється за допомогою спеціальних засобів, н-д, жестів, слів, указових знаків, предметів.

Мимовільна увага не пов’язана з участю волі, не потребує зусиль для того, щоб утримувати і протягом певного часу концентрувати на чомусь увагу.

Довільна увага обов’язково включає вольову регуляцію, володіє якістю утримувати і протягом певного часу концентрувати увагу. Довільна увага, на противагу мимовільній, пов’язана з боротьбою мотивів або спонукань, наявністю сильних, протилежно спрямованих і конкуруючих один з одним інтересів, кожен з яких сам по собі здатний протягувати і утримувати увагу. Людина в цьому випадку здійснює свідомий вибір мети і зусиллям волі придушує один з інтересів, направляючи свою увагу на задоволення іншого.

Обидва види уваги – мимовільна і довільна – мають багато спільних рис і відмінностей, вони тісно пов’язані між собою і взаємодіють. Довільна увага виникає з мимовільної в міру утворення узагальнених умовних зв’язків. Проте й довільна стає мимовільною в наслідок зміни мотивації діяльності. Часто, приступаючи до виконання нової роботи, розв’язування практичного завдання, написання твору, людина усвідомлює потребу в їх виконанні й тому змушена мобілізувати свою волю, зробити неабиякі зусилля, щоб сконцентрувати на них розумові сили. Спочатку виникають труднощі, але згодом людина заглиблюється і поринає у виконання завдання, стає уважною мимовільно, бо її зацікавлює сам зміст діяльності. Цю увагу називають післядовільною. Таку захопленість не рідко можна помітити в діяльності фахівців, зайнятих творчою працею: інженерів-конструкторів, технологів-розробників, письменників, художників, архітекторів, дослідників. Вона має ознаки як мимовільної – не вимагає спеціальних вольових зусиль, так і довільної – залишається цілеспрямованою і передбачуваною. Перехід від довільної уваги в після довільну зменшує напруженість діяльності через зменшення потреби у витрачанні зусиль на зосереджені в роботі й тому підвищує її ефективність.

Чуттєва увага пов’язана з емоціями і вибірковою роботою органів чуття. При чуттєвій увазі в центрі свідомості знаходиться якесь чуттєве враження. На противагу чуттєвій увазі діє інтелектуальна увага. Вона пов’язана з зосередженістю і направленістю думки, об’єктом інтересу в даній увазі – є думка.

Увага, як і всі інші психологічні процеси, має вищі та нижчі форми. Нижча форма: мимовільна, чуттєва, безпосередня та природна увага; вища – довільна, опосередкована, інтелектуальна та соціально обумовлена.