Правове регулювання консервації земель
Попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів
Збереження природних водно-болотних угідь
Меті збереження природних водно-болотних угідь слугують загальні положення водного та земельного законодавства щодо охорони і використання земель водного фонду (див. тему 16 “Правовий режим земель водного фонду”). Також водно-болотні угіддя підлягають спеціальній охороні відповідно до Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів, укладеної в Рамсарі 02.02.1971 (із поправками згідно з Паризьким протоколом від 3.12.1982 і Ріджинськими поправками від 28.05.1987; Україна бере участь у Конвенції - див. Закон від 29.10.1996).
На виконання Конвенції в Україні прийнято постанови КМ України від 23.11.1995 № 935 “Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення” та від 29.08.2002 № 1287 “Про Порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення”, а також Наказ Мінекоресурсів України від 27.12.2002 № 524 “Про затвердження Структури, змісту і порядку ведення паспорта водно-болотного угіддя міжнародного значення”.
Попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів досягається в процесі здійснення планування використання земель (насамперед у межах населених пунктів, де планувальною документацією можуть визначатися естетичні вимоги до будівель, огорож, дорожнього покриття тощо), за допомогою здійснення контролю за санітарним станом населених пунктів тощо. Спеціальне правове регулювання даної складової охорони земель відсутнє.
Поняття консервації земель визначається ст. 1 Закону України “Про охорону земель”:
“консервація земель - припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я;”
За оцінками фахівців, в Україні необхідно зменшити загальну площу земель в інтенсивному обробітку мінімум на 8,6 млн. га і трансформувати їх у природні кормові угіддя, під заліснення, заповідні та рекреаційні об’єкти[34].
Відповідно до ст. 172 ЗК України, консервації підлягають деградовані, малопродуктивні та техногенно забруднені землі. Легальне поняття техногенно забруднених земель наводиться у ст. 169, а деградованих та малопродуктивних земель – у ст. 171 ЗК України:
“Стаття 169. Поняття техногенно забруднених земель
1. Техногенно забруднені землі - це землі, забруднені внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до деградації земель та її негативного впливу на довкілля і здоров'я людей.
2. До техногенно забруднених земель відносяться землі радіаційно небезпечні та радіоактивно забруднені, землі, забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами тощо. При використанні техногенно забруднених земель враховуються особливості режиму їх використання.
Стаття 171. Деградовані і малопродуктивні землі
1. До деградованих земель відносяться:
а) земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо;
б) земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші.
2. До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.”
Законодавчою основою для консервації земель є положення ст. 172 ЗК України:
“Стаття 172. Консервація деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель
1. Консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Консервації підлягають також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я.
2. Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення.
3. Консервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок.
4. Порядок консервації земель встановлюється законодавством України.”
Наведені положення практично дослівно відтворені у ст. 51 Закону України “Про охорону земель”, їхня деталізація здійснена у вже згаданому Наказі Держкомзему України від 17.10.2002 № 175 “Про Порядок консервації земель”. Консервація здійснюється на підставі договору із власником земельної ділянки, розпорядженням (прийнятим рішенням) відповідного органу, проекту консервації земель (розглядається, проходить експертизу та затверджується як землевпорядний проект).
Заліснення як форма консервації земель здійснюється за проектами землеустрою щодо визначення земельних ділянок, які підлягають залісненню, в розрізі сільських рад. Щодо конкретних земельних ділянок заліснення здійснюється на підставі робочих проектів[35].
[1] Андрейцев В. І. Правовий режим використання, відтворення та охорони земель // Екологічне право: Особлива частина. – К.: Істина, 2001. – С. 277.
[2] Ибрагимов К. Х., Ибрагимов А. К. Земли сельскохозяйственного назначения: понятие, сущность и особенности правовой охраны // Право и политика. – 2004. – № 4. – С. 85.
[3] Ибрагимов К. Х., Ибрагимов А. К. Земли сельскохозяйственного назначения: понятие, сущность и особенности правовой охраны // Право и политика. – 2004. – № 4. – С. 85.
[4] Екологічне право: Особлива частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак.: Повний акад. курс / За ред. акад. АПрН В. І. Андрейцева. – К.: Істина, 2001. – С. 277-278.
[5] Див., напр., “Тимчасові методичні рекомендації з розробки ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території”, розроблені у 1987 р. спеціалістами Українського НДІ землеробства, Укрземпроекту, колгоспу “Заповіт Ілліча”, Українського НДІ захисту ґрунтів від ерозії, Держаграпрому УРСР та ін. наукових установ // Временные методические рекомендации по разработке почвозащитной системы земледелия с контурно-мелиоративной организацией территории. – К.: Госагропром УССР, Южное отделение ВАСХНИЛ, Украинский НИИ земледелия, 1987. – 65 с.; “Нормативи ґрунтозахисних контурно-меліоративних систем землеробства”, розглянуті та рекомендовані до друку на засіданні Відділення землеробства і агроекології УААН 21 квітня 1998 року // Нормативи ґрунтозахисних контурно-меліоративних систем землеробства. За ред. акад. УААН О. Г. Тараріко, чл.-кор. УААН М. Г. Лобаса. – К., УААН, Держкомзем, Інститут агроекології та біотехнології, Аграрний інститут НВАТ “Агроінком”, 1998. – 158 с.
[6] Кривов В. М. Оптимізація структури агроландшафтів – основа раціонального використання земельних ресурсів // Землевпорядний вісник. – 1998. – № 3. – С. 37.
[7] Коваленко Т. О. Правові аспекти прискорення приватизації земель у сільському господарстві України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – № 57. – С. 68-70.
[8] Материалы международного семинара «Земельная реформа и проблемы земельного законодательства». Москва, 10-14 июня 1991 г. – М.: Типография ВАСХНИЛ, 1991. – С. 11, 12.
[9] Мартин А. Г., Аврашко Н. В. Особливості зміни категорії за основним цільовим призначенням земель сільськогосподарського призначення // www.dkzr.gov.ua – 31.05.2006.
[10] Див., напр., статтю 88 Водного кодексу України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. –№ 24. – Ст. 189.
[11] Див. ДБН В.2.5-16-99 “Інженерне обладнання споруд, зовнішніх мереж. Визначення розмірів земельних ділянок для об’єктів електричних мереж”, СН 452-73 “Нормы отвода земель для магистральных трубопроводов», СН 455-73 “Нормы отвода земель для предприятий рыбного хозяйства», СН 456-73 “Нормы отвода земель для магистральных водоводов и канализационных коллекторов», СН 457-74 “Нормы отвода земель для аэропортов», СН 459-74 “Нормы отвода земель для нефтяных и газовых скважин», СН 461-74 “Нормы отвода земель для линий связи», СН 462-74 “Нормы отвода земель для сооружений геологоразведочных скважин», СН 467-74 “Нормы отвода земель для автомобильных дорог», СН 468-74 “Нормы отвода земель для железных дорог», СН 474-75 “Нормы отвода земель для мелиоративных каналов» (посилання на джерело опублікування див. у Додатку 3).
[12] Див., наприклад, СН 455-73. Нормы отводи земель для предприятий рыбного хозяйства // Бюллетень строительной техники. – 1974. – № 7. – С.22-23.
[13] Див, наприклад, СН 461-74. Нормы отвода земель для линий связи // Бюллетень строительной техники. – 1974. – № 12.
[14] Інформація до парламентських слухань 13.09.2005 року “Сучасний стан та перспективи розвитку земельних відносин в Україні”. – К.: Кабінет Міністрів України, 2005. – С. 18-19.
[15] Булигін С. Ю., Новак Б. І., Пасічник Н. А. Ерозійні процеси в степу України: розвиток і перспективи // Землевпорядний вісник. – 2004. – № 3. – С. 16.
[16] ЗП УРСР. – 1967. – № 5. – Ст. 47.
[17] ЗП УРСР. – 1960. – № 9. – Ст. 152.
[18] Булигін С. Ю., Новак Б. І., Пасічник Н. А. Ерозійні процеси в степу України: розвиток і перспективи // Землевпорядний вісник. – 2004. – № 3. – С. 16.
[19] Известия. – 1948. – 24 жовтня.
[20] Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти і нормативні документи. - Державний комітет України по земельних ресурсах, Київ: "Урожай", 1998. – С. 698-701.
[21] Дане положення практично не діє. Натомість згідно із санітарним законодавством відповідні нормативи затверджує Головний державний санітарний лікар України.
[22] Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 16. – Ст. 198.
[23] Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97); Державні гігієнічні нормативи. – Київ: Відділ поліграфії Українського центру держсанепідемнагляду МОЗ України, 1997. – 121 с.
[24] Козырь О. М. Правовые вопросы охраны окружающей среды от загрязнения ядохимикатами. – М.: Издательство МГУ, 1989. – С. 20.
[25] ДСТУ ISO 11074-1:2004. “Якість ґрунту. Словник термінів. Частина 1. Забруднення та охорона ґрунтів”. – К.: Держспоживстандарт України, 2007. – 15 с.
[26] Юридический справочник работника сельского хозяйства / Под ред. В. З. Янчука. – М.: Юрид. лит., 1986. – С. 73.
[27] Мука известняковая (доломитовая). Технические условия. ГОСТ 14050-93 // Госстандарт Украины. – К., 1996. – 17 с.
[28] Удобрения известковые местные. Технические условия. ТУ 10-11-428-87 // ВНИПТИМ. – Л., 1987. – 17 с.
[29] ТУ 118—08-428-83. Концентрат цинкофосфатный для фосфатирования КЦФ-1 // ЛенНИИГипрохим, 1981. – 19 с.
[30] ВВР. – 1962. – № 18. – Ст. 204.
[31] ЗП УРСР. – 1962. – № 5. – Ст. 78.
[32] ГОСТ 26955-86. «Техника сельскохозяйственная мобильная. Нормы воздействия движителей на почву». – М.: Изд-во стандартов, 1986. – 7 с.
[33] ГОСТ 26954-86. «Техника сельскохозяйственная мобильная. Метод определения максимального нормального напряжения в почве». – М.: Изд-во стандартов, 1986. – 4 с.
[34] Сучасний стан земельної реформи в Україні / А. С. Даниленко, М. Ю. Гарбуз, В. В. Жмуцький та ін. – К.: Урожай, 2005. – С. 92.
[35] Губарєв В. С., Дорош Й. М., Червоний М. О. Перспективи лісомеліоративних насаджень в агроландшафтах Київщини // Землевпорядний вісник. – 2004. – № 2. – С. 19.