Основні трудові обов’язки сторін трудового договору

Права й обов’язки сторін трудового договору становлять ос­нову його змісту і визначаються як безпосередньо в договорі, так і законодавством на рівні централізованих і локальних норм.

До основних трудових обов’язків працівників належать такі: працювати чесно, сумлінно, дотримуватися дисципліни праці, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, підвищувати продуктивність праці, по­ліпшувати якість продукції, дотримуватися технологічної дис­ципліни, вимог охорони праці, техніки безпеки і виробничої са­нітарії. Основні обов’язки закріплено в ст. 139 КЗпП України. Спеціальні обов’язки, в яких відображається специфіка вироб­ництва конкретного підприємства або конкретної трудової функ­ції, встановлюються нормативними актами (статутами про дисципліну; статутами підприємств; локальними актами про право­вий статус окремих підрозділів, посадових осіб; наказами і роз­порядженнями).

Всі обов’язки можна поділити на дві групи: обов’язки щодо забезпечення конкретної трудової функції; обов’язки дотриму­ватися загальних правил поведінки, які забезпечують нормаль­ний трудовий процес.

Обов’язки власника насамперед полягають у забезпеченні осо­бам, працю яких вони використовують на договірній основі, соці­альних, економічних гарантій і прав, передбачених законом. Зок­рема, всі власники зобов’язані забезпечити розмір оплати праці найманих працівників всіх видів підприємств, не нижчий міні­мальної заробітної плати, встановленої державою; забезпечити дотримання гарантій, встановлених для жінок у зв’язку з материнством, для неповнолітніх працівників; сплачувати обов’язкові страхові внески за працюючих громадян до Фонду соціального страхування і Пенсійного фонду України та ін. Власник зобов’я­зується забезпечити працівнику умови праці, забезпечувати його сировиною, устаткуванням, робочим інструментом, забезпечува­ти охорону речей працівника під час його роботи. Важливими є обов’язки власника своєчасно виплачувати працівникові заробіт­ну плату, надавати оплачувану щорічну відпустку зі збереженням місця роботи, надавати інші, передбачені законодавством та колективним договором відпустки (навчальні, соціальні, у певних випадках – без збереження заробітної плати).

Управління підприємством здійснюється відповідно до його статуту на основі поєднання прав власника з господарського ви­користання майна і принципів самоврядування трудового колективу. Власник здійснює свої права на управління підприємством безпосередньо або через уповноважений ним орган. На держав­ному підприємстві уповноваженим власником органом виступає керівник підприємства.

Для організації виконання господарських завдань і відповід­ної виробничої діяльності власник наймає адміністрацію підпри­ємства. Главою адміністрації є керівник підприємства, який без­посередньо наймається (призначається, обирається). На підприємствах, що перебувають у державній власності, прийняття на роботу керів­ника підприємства здійснюється виключно шляхом укладення контракту (Постанова Кабінету Міністрів України «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівни­ком підприємства, що є у державній власності» від 19 березня 1993 р.). Керівник у свою чергу призначає на посади усіх підлеглих йому членів адміністрації (заступників керівника підприємства, керівників і фахівців підрозділів апарату управління і структурних підроз­ділів підприємства, майстрів і старших майстрів).

Правове становище адміністрації подвійне. З одного боку, кож­ний член адміністрації укладає трудовий договір з керівником як органом, уповноваженим власником. Це означає, що кожний представник адміністрації зобов’язаний дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку як звичайний працівник. З іншого боку, трудові обов’язки адміністрації складаються з орга­нізації праці на даному підприємстві. Адміністрація зобов’яза­на так організувати роботу на підприємстві, щоб створити умо­ви для забезпечення трудової дисципліни, зростання продуктивності праці, поліпшення якості продукції, зрештою, для безпере­бійної роботи підприємства. Для здійснення цих обов’язків влас­ник наділяє адміністрацію владно-розпорядчими повноваження­ми. Адміністрація має право вимагати від працівників виконанняїхніх трудових обов’язків, розпоряджень адміністрації, а також застосовувати до них заходи заохочення або дисциплінарного стягнення.

Певну специфіку мають основні трудові обов’язки державних службовців.

Правовий статус Президента України, Голови Верховної Ради України, його заступників, народних депутатів України, Прем’єр-міністра України, голів і членів Конституційного Суду, Верхов­ного Суду, Вищого господарського суду України, Генерального прокурора України та його заступників регулюється Конститу­цією України і спеціальними законами України.

Щодо інших категорій державних службовців, то, згідно із законом, їхні основні трудові обов’язки такі: дотримання Кон­ституції та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи і виконання завдань державних органів відпо­відно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини і громадянина; забезпечення державної таємниці тощо.

Конкретні трудові обов’язки окремих категорій працівників передбачаються спеціальними статутами, положеннями про дис­ципліну і посадовими інструкціями.