Поняття професійних відхилень у діяльності юристів.

Тема 9. Професійні відхилення в діяльності юристі

Лекція 8 (2 год.)

Мета лекції:ознайомити студентів із професійними відхиленнями у діяльності студентів; кваліфікаційною атестацією юриста; напрямами профілактики соціальних відхилень; формувати у студентів правове мислення, розвивати вміння грамотно висловлювати власні думки; прививати любов до обраної професії.

План:

1. Поняття професійних відхилень у діяльності юристів.

2. Кваліфікаційна атестація юриста як правова вимога визначення його професіоналізму.

3. Загальні правила притягнення юристів практиків до дисциплінарної відповідальності.

4. Підвищення рівня професійної культури юристів. Напрями профілактики соціальних відхилень.

Література:

1. Горшенев В. М., Бенедик И. В. Юридическая деонтология. – К., 1988.

2. Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д. Юридична деонтологія. – К., 2005.

3. Жалинский А. Э. Профессиональная деятельность юриста. Введение в специальность: Учеб. пособие. – М., 1997.

4. Осауленко О.І. Юридична деонтологія: Навч. посіб. – К. : Істина, 2008. – 224 с.

5. Хрестоматия по юридической деонтологии: Сб. нормат. док. / Сост. и общ. ред. О. Ф. Скакун. – 2002.

На законодавчому рівні поняття “професійні відхилення у діяльності юристів” не закріплено, що певним чином породжує проблеми щодо його розуміння. В юридичній літературі професійні відхилення в діяльності

юристів та професійна деформація розглядаються як тотожні поняття (далі по тексту – професійна деформація).

Професійна деформація (від лат. deformatio – скривлення) являє собою соціально-психологічний феномен, а саме – появу в особистості певних психологічних змін, що впливають на якісне виконання професійних обов’язків і діяльність у цілому. Варто зазначити, що дослідження питань щодо професійної деформації юристів нині є надзвичайно актуальною проблематикою, вирішення якої становить вагомий інтерес як у теоретичному, так і в практичному значенні. Розглядаючи питання професійної деформації юристів, слід враховувати істотні особливості в причинах і формах професійної деформації фахівців різних напрямів юридичної діяльності. Зокрема, на професійну деформацію юристів впливають як професійно значущі якості, що виробляються в процесі багаторічного виконання службових обов’язків, так і якості, що негативно впливають на діяльність юриста. Тож, зазначений феномен являє собою складну соціально-правову та психологічну проблему, що вимагає негайного вирішення.

О. Ф. Скакун зазначає, що досвід практич-ної діяльності працівників юридичної сфери показав що, в основі низької службової дисципліни, проступків і навіть злочинів, які скоюються ними, лежить не тільки низький професіоналізм, а й низька професійна, моральна та етична культура, тобто професійна деформація юриста.

Для більш детальної характеристики цього явища необхідно визначити три основні напрями його вияву: емоційний, функціональний та комунікативний. При емоційному напрямі вияву професійної деформації юристів спостерігаються: зниження емоційної стійкості юриста; підвищена або знижена емоційність; неадекватність реагування у спілкуванні як з колегами, так і з клієнтами (особами, які безпосередньо звертаються за правовою допомогою). При функціональному напрямі вияву професійної деформації юристів спостерігаються: зниження рівня ефективності виконання професійних обов’язків; несвоєчасне, а в деяких випадках неякісне виконання професійних обов’язків; перекладення частини професійних обов’язків на підлеглих. При комунікативному напрямі вияву професійної деформації юристів спостерігаються: втрата комунікативності, уміння цілеспрямованого спілкування, що може мати форму грубощів, внутрішньої замкнутості, відчуження, а іноді й неповаги.

С. Д. Гусарєв та О. Д. Тихомиров наголошують, що на деформацію юристів у процесі професійної діяльності впливає чимало внутрішніх та зовнішніх факторів. Зовнішні фактори слід розглядати як недоліки, в основі яких лежать причини, породжені певними умовами суспільного життя, зокрема системою політичної та економічної організації суспільства. Вони виступають як середовище, в якому має функціонувати право, а також як визначальні фактори соціального життя, які, зрештою, впливають на всі види соціальних відносин, зокрема й на правові відносини.

До зовнішніх факторів О. І. Осауленко відносить:

• соціальну нестабільність суспільства;

• кризу соціальних, ідейних та моральних ідеалів, відсутність ідеологічної основи розвитку суспільства;

• корумпованість владних структур;

• низьку якість нормативно-правових актів, протиріччя в офіційному тлумаченні законів, невиконання законів;

• наявність високого рівня правового та соціального нігілізму;

• низький рівень соціальної та правової захищеності співробітників правоохоронних органів (на нашу думку, і працівників юридичної сфери в цілому);

• переважання негативних оцінок у висвітленні діяльності правоохоронних органів.

Внутрішні ж фактори пояснюються недоліками самої правоохоронної системи та характером професійної діяльності юристів. Вони виступають як негативні традиції, стереотипи мислення, аморальні критерії оцінки, правопорушення самих співробітників, що, в результаті, також призводить до дефектів правової свідомості. Такі дефекти можна поділити на три групи: відображення; ставлення; мотивації. До першої відносять правову недбалість, до другої – правовий нігілізм, до третьої – несприйняття особою приписів правових норм та вимог моралі.

До внутрішніх факторів О. І. Осауленко відносить:

• високий рівень службового навантаження та невміння організувати свою роботу;

• негативні приклади поведінки керівників, безпринципність у службових відносинах;

• низький рівень правової та моральної культури колективу, факти прояву правового нігілізму;

• негативний вплив з боку злочинного середовища в результаті постійного та безпосереднього спілкування з його представниками;

• незадоволеність рівнем матеріального забезпечення, іншими умовами праці;

• монотонність та одноманітність роботи;

• недостатня кількість вихідних та відсутність можливості для вирішення особистих питань, реалізації своїх потреб;

• недостатня перспектива кар’єрного зростання.

Як зазначає О. В. Синєокий, професійна деформація юристів може носити епізодичний або стійкий, поверховий або глобальний характер; проявлятися в професійному жаргоні, манерах поведінки і навіть у фізичному вигляді. Проаналізувавши різні дослідження з цієї проблематики, можна зробити висновок, що частіше розглядаються небажані зміни в особистості того чи іншого фахівця, які негативно впливають на його роботу та життя. Отже, найбільшою мірою професійним деформаціям піддаються професії на зразок “людина–людина”. Професія юриста не виняток і ґрунтується на спілкуванні з людьми. При цьому, найпомітніше впливає професія і на особистісні особливості представників тих спеціальностей, безпосередня робота яких пов’язана з людьми, до яких належить і юридична діяльність.

З огляду на зазначене раніше, можна виокремити найтиповіші професійні деформації у діяльності юристів: зловживання владою або службовим становищем, перевищення посадових повноважень; некомпетентність; корумпованість; безвідповідальність; надмірна самовпевненість; надмірний кар’єризм або ставлення власних інтересів і потреб на щабель вище, ніж клієнта; пияцтво; грубість; порушення службового обов’язку; розголошення професійної таємниці; порушення присяги; нечітке виконання наказів; пусте витрачання робочого часу; поширення чуток; невміння вислухати правову проблему клієнта; неврівноваженість; замовлена діяльність юриста певною політичною партією, оскільки він до неї може входити або перебуває у дружніх стосунках з її представниками (зокрема, мова йде про працівників судів). Слід зазначити, що наведений перелік не є вичерпним, і це, у свою чергу, підтверджує серйозність та масштабність такої проблематики.

Слід зауважити, що все ж таки загроза професійної деформації для юристів виникає значно раніше. Вважаємо за необхідне наголосити на тому, що перша криза настає вже на третьому курсі навчання, коли відбувається остаточна ідентифікація студентів зі своєю майбутньою професією, коли вони починають відчувати себе юристами і припускають свої можливі дії під час вирішення тієї чи іншої правової проблеми. При цьому надзвичайно важливо, щоб паралельно з ілюзією можливості впоратися з усіма (чужими) правовими проблемами, виникло вміння відокремити себе-людини від себе-професіонала: ось це я – усередині професії, а ось це я – поза нею. На нашу думку, якщо цього не відбувається, ризик виникнення деформації зростає.

На жаль, в нашому суспільстві ця проблема потребує негайного її вирішення, адже існують певні шляхи подолання професійної деформації. Наприклад, в американському суспільстві створена відповідна соціальна служба психологічної допомоги для спеціалістів, які відчувають на собі дію професійної деформації. В США зазначений феномен розглядають як захворювання і прагнуть “нівелювати” його на ранніх стадіях. Якщо ж стан чомусь виявляється запущеним і людині загрожує депресія, їй пропонується професійна переорієнтація і перепідготовка. Тобто, зміна роду діяльності (у деяких випадках) розглядається як корисна для здоров’я. Україні варто замислитись над тим, щоб перейняти цей досвід та розглядати його як один із способів попередження професійної деформації юристів.

2. Кваліфікаційна атестація юриста як правова вимога визначення його професіоналізму.

В України юристи підлягають кваліфікаційній атестації. Атестація юриста— це процес визначення кваліфікації, оцінка росту і якості знань,

характеристика професіоналізму.

Для проведення атестації створюються кваліфікаційні комісії. У 1982 році Міністерством вищої освіти СРСР була затверджена Кваліфікаційна

характеристика юриста, де визначалася система вимог до знань та умінь

юриста.

Мета кваліфікаційної атестації — поліпшення якісного складу працівників юридичної сфери.

Завдання кваліфікаційної атестації юриста-спеціаліста:

1) визначення рівня професійної кваліфікації;

2) визначення відповідності юриста займаній посаді.

В атестаційному документі повинні міститися такі характеристики:

1) оцінка практичної діяльності і професійних якостей особи, яка

атестується;

2) оцінка ставлення особи до колег по роботі;

3) оцінка колегами внеску особи, яка атестується, у професійну

діяльність колективу й у створення сприятливого клімату в ньому;

4) самооцінка особи, яка атестується.

3. Загальні правила притягнення юристів практиків до дисциплінарної відповідальності.

Відповідальність юристів може бути загальною або пов'язаною з професійною діяльністю. Загальна відповідальність (юридична, моральна тощо) має непрофесійний характер і наступає на загальних підставах. Дисциплінарна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, до якої юрист притягується за вчинення дисциплінарного проступку, тобто за порушення:

· законодавства при виконанні професійних функцій;

· Присяги, яка їм прийнята;

· вимог статуту відповідного об'єднання юристів.

За вчинений дисциплінарний проступок до юристів застосовуються такі дисциплінарні стягнення:

· попередження;

· догана;

· пониження кваліфікаційного класу;

· пониження у посаді та звільнення з посади;

· зупинення на певний строк дії свідоцтва (ліцензії) про право на заняття приватною юридичною практичною діяльністю або його анулювання.

До загальних правил притягнення юристів до дисциплінарної відповідальності відносяться такі:

· за кожний дисциплінарний проступок накладається лише одне дисциплінарне стягнення;

· дисциплінарне стягнення до юриста застосовується не пізніше шести місяців після виявлення проступку, не беручи до уваги час тимчасової непрацездатності або перебування його у відпустці;

· якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення юриста не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення;

· дисциплінарне стягнення може бути достроково знято відповідною комісією;

· рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржене вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії, вищому державному органу або в судовому порядку;

· якщо юристом не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки, то скасування або зміна рішення, яке прийняв юрист, невизнання його дій або неприйняття доказів, тлумачень нормативно-правових актів не тягнуть за собою його дисциплінарної відповідальності.

За дисциплінарні проступки, які потягли за собою істотні негативні наслідки приватні юристи можуть бути позбавлені права на здійснення професійних повноважень, а юристи-державні посадові особи звільнені з посади, наприклад, суддю може бути звільнено з посади в порядку дисциплінарного провадження за неналежне виконання обов'язків, якщо до нього раніше застосовувались дисциплінарні стягнення, грубе порушення службових обов'язків; вчинення аморального проступку, не сумісного з зайняттям посади судді; порушення вимог, передбачених статтею 5 Закону України "Про статус суддів"; з підстав, передбачених пунктами 4, 5 та 7 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Питання про дисциплінарну відповідальність юристів вирішуються, як правило, кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями. Наприклад, дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури утворюється у складі 9 членів, до неї входять 5 адвокатів, 2 судді, по одному представнику від управління юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації, відділення Спілки адвокатів України. У роботі кваліфікаційно-дисциплінарної комісії з правом дорадчого голосу можуть брати участь вчені-юристи та народні депутати.

Рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності приймається відкритим голосуванням двома третинами голосів від загальної кількості членів палати. Рішення на притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності можуть бути оскаржені до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, яка утворюється при Кабінеті Міністрів України. До її складу входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Верховного Суду України, Міністерства юстиції України, Спілки адвокатів України.

Скарги щодо рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів та прокурорів розглядаються Вищою Радою юстиції, яка також вносить подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад, чи розглядає справи і приймає рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності, а також здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів.

Розгляд дисциплінарної справа юриста чи дисциплінарне провадження здійснюється в установленому нормативно-правовими актами порядку і включає:

· перевірку даних про дисциплінарний проступок;

· відкриття дисциплінарного провадження;

· розгляд дисциплінарної справи;

· прийняття рішення.

За наслідками перевірки складається висновок з викладенням фактів і обставин, виявлених під час перевірки, і пропозицій. Підставами для порушення дисциплінарного провадження щодо юриста (за виключенням заяв та повідомлень, які є анонімними або не містять конкретних відомостей про проступки юристів) можуть бути:

· подання управлінь юстиції за наслідками перевірки заяв і повідомлень громадян;

· подання судів, посадових осіб державних органів, установ, організацій, органів місцевого і регіонального самоврядування;

· повідомлення в засобах масової інформації тощо.