Нагляд за додержанням законів при виконанні покарань у виді виправних робіт

Відповідно до ст. 57 Кримінального кодексу України виправні роботи призначаються на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків щомісячно. Неповнолітнім у віці від 16 до 18 років виправні роботи за місцем роботи призначаються на строк від двох місяців до одного року з відрахуванням в доход держави від п’яти до десяти відсотків місячного заробітку. Крім того, виправні роботи можуть бути призначені до двох місяців, як захід адміністративного стягнення з відрахуванням 20 відсотків заробітку в доход держави.

Виправні роботи не застосовуються:

до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною; до непрацездатних; до осіб, що не досягли шістнадцяти років та тих, що досягли пенсійного віку; до військовослужбовців; працівників правоохоронних органів; нотаріусів; суддів; прокурорів; адвокатів; державних службовців; посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт визначаються ст. 41 - 46 КВК України.

На початку перевірки прокурор, спілкуючись з начальником інспекції (старшим інспектором), з’ясовує загальні питання, пропонує йому підготувати відомості про кількість і назву підприємств (установ, організацій), де працюють засуджені; кількість засуджених, що перебувають на обліку; взятих на облік та знятих з обліку у звітний період; строки надходження вироків з судів; кількість перевірок, проведених інспекцією на підприємствах (установах, організаціях), кількість засуджених, покараних за ухилення від відбування виправних робіт та за інші порушення порядку і умов відбування покарання.

З’ясувавши загальний стан справ в інспекції, прокурор знайомиться з картотекою, журналом обліку, особовими справами засуджених і знятих з обліку після відбуття покарання або умовно-дострокового звільнення, актами перевірок, проведених інспектором на підприємствах (установах, організаціях).

Прокурор перевіряє організацію виконання покарання інспекцією, додержання нею вимог закону та виконання покладених на неї обов’язків. З цією метою знайомиться зі списками засуджених, які відбувають покарання за місцем роботи, з’ясовує, хто із засуджених і де конкретно працює. Особливу увагу звертає на повноту і правильність застосування до засуджених правових обмежень, притаманних цьому виду покарання, а також на проведення з ними виховної роботи. Знайомлячись з планами виховної роботи, слід мати на увазі, що при її проведенні повинні враховуватися характер і ступінь суспільної небезпеки злочину, особа засудженого, його поведінка та ставлення до праці.

Як правило, інспекція ніяких особливих заходів щодо організації трудового виховання не вживає. Однак це не звільняє її працівників від контролю за поведінкою засуджених та від участі в проведенні з ними виховної роботи.

Звертає також увагу на те, чи вживала інспекція заходів до направлення на роботу осіб, засуджених до виправних робіт, які на час виконання вироку не працюють або були звільнені з роботи у відповідності із законодавством про працю; чи здійснює інспекція контроль за тим, щоб засуджені, які звільнилися з роботи за її згодою або звільнені з ініціативи адміністрації, своєчасно влаштувалися на нову роботу, а також за трудовим використанням засуджених, чи не допускає адміністрація підприємств необґрунтованого їх переведення на нижче оплачувану роботу лише за те, що вони засуджені до виправних робіт. Прокурор також з’ясовує, чи виконує інспекція покладені на неї обов’язки, а саме:

а) ведення персонального обліку осіб, засуджених до виправних робіт;

б) організація працевлаштування засуджених, які припинили роботу до виконання вироку;

в) контроль за працевлаштуванням осіб, засуджених до виправних робіт;

г) участь в організації виховної роботи з особами, які відбувають виправні роботи;

д) здійснення контролю за дотриманням адміністрацією підприємств, установ, організацій порядку відбування покарання, правильністю відрахувань із заробітку засуджених та своєчасністю перерахування утриманих сум в доход держави;

є) застосування до осіб, які відбувають виправні роботи, заходів заохочення та стягнень, а також направлення прокурору матеріалів для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від відбування виправних робіт;

ж) внесення до суду подань про умовно-дострокове звільнення засуджених до виправних робіт або заміни їм невідбутної частини покарання більш м’яким покаранням;

з) проведення початкових розшукових дій та організація через органи міліції розшуку осіб, засуджених до виправних робіт, місце знаходження яких невідоме;

і) внесення у державний орган, посадовій особі підприємства (установи, організації), а також до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування подань про усунення виявлених порушень законності;

й) організація взаємодії з органами внутрішніх справ з проведення індивідуально - профілактичної роботи за місцем проживання засуджених до покарання у виді виправних робіт та розшуку засуджених.

При перевірці окремих підприємств (установ, організацій), на яких працюють засуджені до виправних робіт, прокурор знайомиться з організацією виховної роботи. Оскільки контроль за поведінкою засуджених та проведення з ними виховної роботи закон покладає перш за все на власника підприємства (установи, організації) за місцем відбування покарання, спілкуючись з представниками адміністрації, з’ясовує, як організована виховна робота із засудженими.

Прокурор перевіряє також, чи виконує адміністрація підприємства (організації, установи) обов’язки, спеціально покладені на неї законом: контролювати поведінку засуджених, проводити виховну роботу, організовувати загальноосвітнє та професійне навчання засуджених та ін.

Крім того, в обов’язки адміністрації входить: правильне і своєчасне проведення відрахувань із заробітку засуджених в доход держави та своєчасне перерахування утриманих сум у встановленому порядку; повідомлення органу, що виконує цей вид покарання, про застосування до засуджених заходів заохочення і дисциплінарного впливу, про ухилення засуджених від відбування покарання; суворе дотримання умов відбування виправних робіт, передбачених Кримінально - виконавчим кодексом ( cт. ст. 44, 45, ч. 2; 3 ст. 42, ч. 1 ст. 46 КВК України).

Виконання адміністрацією покладених на неї законом обов’язків прокурор перевіряє шляхом одержання відповідної інформації від начальника інспекції (старшого інспектора), ознайомлення з актами проведених інспекцією перевірок, вибіркової перевірки окремих підприємств, де на місці знайомиться з виконанням законів.

На практиці трапляються випадки, коли після призначення судом покарання у виді виправних робіт з’ясовується, що засуджений є непрацездатним, що виключає можливість відбування даного виду покарання. За таких обставин інспекція зобов’язана порушити перед судом клопотання про заміну виправних робіт іншим, більш м’яким покаранням чи звільнення від його відбування.

Такі питання розглядаються судом за участю прокурора, який дає висновок щодо порушених інспекцією клопотань. У разі винесення судом незаконних ухвал (постанов) прокурор вживає заходів до їх перегляду у встановленому законом порядку.

Перевіряючи додержання законності в інспекціях, прокурор знайомиться з матеріалами перевірок, проведеними вищестоящими органами та використовує наявну в них інформацію для аналізу стану законності в діяльності інспекції.

Згідно зі ст. 41 Кримінально-виконавчого кодексу України виправні роботи відбуваються відповідно до вироку суду за місцем роботи засудженого.

Після оформлення у встановленому порядку документів стосовно засуджених до виправних робіт інспекція не пізніше десятиденного терміну з дня реєстрації копії вироку ( постанови, ухвали) суду, заздалегідь уточнивши місце роботи засудженого, направляє на підприємство копію вироку та повідомлення про утримання грошових коштів ( ч. 4 ст. 41 КВК України).

Відповідно до ст. 43 КВК України, строк відбування виправних робіт обчислюється місяцями і днями, протягом яких засуджений працював і з його заробітку проводилися відрахування. До цього строку зараховується також час, протягом якого засуджений не працював з поважних причин і йому на законних підставах нараховувалася заробітна плата, а також коли засудженому не надавалася робота на підприємстві, в установі, організації, та час, протягом якого засуджений перебував на обліку в державній службі зайнятості і йому було надано статус безробітного. До строку відбутого покарання зараховується, наприклад, час хвороби або догляду за хворим, додаткові оплачувані відпустки працівникам, які поєднують роботу з навчанням.

У строк відбування покарання не зараховується:

-час хвороби викликаної алкогольним, наркотичним або токсичним сп’янінням або діями, пов’язаними з ними; грубим порушенням правил техніки безпеки; умисним заподіянням собі тілесних ушкоджень;

- час відбування адміністративного стягнення у виді арешту або виправних робіт;

- триманням під вартою як запобіжного заходу з іншої кримінальної справи у період відбування покарання, у випадках, коли вина особи у вчиненні злочину доведена у встановленому законом порядку;

- час перебування у щорічній черговій відпустці (якщо інспекцією він не зарахований засудженому в порядку заохочення - ч. 2 ст. 46 КВК України) чи у відпустці без збереження заробітної плати;

- час, коли засуджений не працював без поважних причин;

- будь - який інший час, протягом якого засуджений не працював і йому не нараховувалась заробітна плата, за винятком часу, наданого для догляду за хворим.

Слід звертати увагу на ту обставину, що Кримінальний кодекс України та Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачають покарання у виді виправних робіт лише за місцем постійної роботи особи, яка вчинила правопорушення. Отже правопорушникам, які не мають постійного місця роботи, виправні роботи призначатися не повинні.

Прокурор здійснюючи нагляд перевіряє, щоб призначений судом строк покарання був відбутий засудженим у повному обсязі. У зв’язку з цим велике значення має правильне обчислення строку відбування виправних робіт (початок і закінчення строку відбування покарання). Початком строку відбування покарання слід вважати день, місяць і рік наступний за тим, у який адміністрація підприємства (установи, організації) прийняла вирок суду до виконання з кримінально-виконавчої інспекції та розпочала відрахування із заробітку (ч. 1 ст. 43, ч. 2 ст. 45 КВК України).

Однак з цього правила є винятки:

- для засудженого, який на час надходження на підприємство копії вироку, постанови перебував у черговій відпустці, початком строку відбування виправних робіт буде перший робочий день після виходу з відпустки;

- для осіб, які не працюють у зв’язку з хворобою, доглядом за хворим, початком строку буде день одержання адміністрацією підприємства копії вироку, але відрахування з їх заробітку повинні проводитись з того моменту, коли вони фактично стали до роботи.

Щоб визначити час закінчення строку покарання, до дня, з якого розпочато відбування покарання, слід додати календарний строк призначеного судом покарання. Наприклад, засуджений до одного року виправних робіт відбуває покарання з 10 квітня 2009 року (з цього ж дня розпочато відрахування з його заробітку); прогулів та інших порушень встановленого режиму відбування покарання не мав; час перебування у щорічній відпустці інспекцією йому зараховано в порядку заохочення. Отже, він має бути знятий з обліку 9 квітня 2011 року з відміткою про це в обліковій картці.

Зазначена дата включається в строк відбутого покарання, і цього дня працівник інспекції зобов’язаний зробити відповідні відмітки у всіх видах персонального обліку. Відповідно до ч. 6 ст. 153 КВК України в день закінчення строку покарання орган, що відає виконанням цього виду покарання, зобов’язаний довести до відома звільненого і адміністрації підприємства за місцем його роботи про припинення відрахувань із заробітної плати і скасування щодо нього обмежень, пов’язаних з відбуванням покарання. При звільненні від відбування покарання з інших підстав - не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідних документів.

Якщо строк покарання закінчується у вихідний чи святковий день, засуджений повинен бути знятий з обліку у передвихідний або передсвятковий день. При обчисленні строку покарання місяцями, він закінчується відповідного числа останнього місяця. Покарання вважається відбутим лише тоді, коли кількість відпрацьованих засудженим днів відповідатиме кількості робочих днів що припадають (згідно з графіком роботи підприємства) на кожен місяць, окремі його періоди та встановленому судом строку покарання в цілому.

Наприклад, якщо громадянина засуджено до виправних робіт на один рік, кількість днів, що припадає на цей строк згідно з графіком дорівнює 261. У такому разі покарання слід вважати відбутим лише тоді, коли кількість відпрацьованих засудженим протягом року днів буде не менше 261.

У разі, коли кількість відпрацьованих засудженим днів у даному місяці перевищує число робочих днів за графіком, до строку відбутого покарання зараховується один календарний місяць без урахування днів, відпрацьованих понад графік, а відрахування із заробітку в доход держави за відпрацьовані зверх графіку дні проводитися не повинні. Так, з місяця, у якому за графіком 23 робочих дні, а засуджений відпрацював 25, в строк відбутого покарання зараховується 23 дні. Дні відпрацьовані понад графік до наступного місяця не зараховуються.

При перевірці правильності підрахунку календарного строку відбутого покарання слід пам’ятати, що у разі, коли засуджений працював менше днів, ніж передбачено графіком, недостатня їх кількість зараховується з наступного місяця. Наприклад, у квітні засуджений працював лише 2 дні з 22 за графіком. 20 невідпрацьованих робочих днів позичаються з травня і з урахуванням цього вважається, що він відбув ще один календарний місяць. У травні засуджений працював 21 з 22 робочих днів. Один день за травень та 20 днів, позичених на квітень, зараховується з червня. Зарахування проводиться лише в межах передбачених графіком робочих днів.

Засудженим до виправних робіт працівникам сільськогосподарських підприємств незалежно від форм власності в строк відбутого покарання зараховується також час, коли з об’єктивних причин їм не надавалась робота. В подібних випадках їх керівництво повинне надіслати в інспекцію відповідну довідку про незабезпечення засудженого роботою. Працівники інспекції зобов’язані орієнтувати керівників підприємств на те, щоб саме засуджений до виправних робіт був у першу чергу забезпечений роботою і мав максимальну кількість робочих днів.

Протягом строку відбування виправних робіт забороняється звільнення засуджених з роботи за власним бажанням без дозволу органів, які відають виконанням цього виду покарання.

Час відбування виправних робіт зараховується до загального трудового стажу засудженого.

Перевіряючи в інспекції додержання умов відбування виправних робіт, прокурор керується вимогами ст.ст. 41-42 КВК України.

Законом установлено, що із заробітку засуджених до виправних робіт проводяться відрахування в доход держави протягом строку відбування покарання в розмірах встановлених вироком суду. Відрахування проводяться окремо за кожним місцем роботи засудженого з усієї суми його заробітку, включаючи суми, одержані за надурочні роботи, усі види грошових премій, встановлені в системах оплати праці, які не мають характеру одноразової заохочувальної винагороди, без виключення з сум заробітку податків та інших платежів. У випадках, коли до засудженого є претензії по виконавчих листах (утримання аліментів, відшкодування шкоди та інше), встановлена судом частина заробітку утримується незалежно від інших претензій з повної суми заробітку ( ч. 2 ст. 45 КВК України).

Відрахування не проводяться з грошової допомоги, які одержуються в порядку соціального страхування і соціального забезпечення, виплат одноразового характеру, не передбачених системою оплати праці, сум, які виплачуються як компенсація за витрати, пов’язані з відрядженням, та інших компенсаційних виплат. Крім того, відрахування не проводяться з вихідної допомоги при звільненні, компенсацій за невикористану відпустку, із заробітку, нарахованого за дні, відпрацьовані понад графік.

Відрахування із заробітку засудженого адміністрацією підприємств, установ і організацій повинні проводитись за кожний відпрацьований місяць при виплаті заробітної плати за другу половину місяця, а при звільненні - за відпрацьовану частину місяця. Утримані суми перераховуються в установленому порядку в доход держави у день виплати заробітної плати. Одержання утриманих коштів готівкою забороняється.

Із засуджених, призваних на військово-навчальні збори, відрахування проводяться із заробітку, що виплачується їм за місцем роботи.

Із заробітку осіб, що відбувають виправні роботи на риболовецьких чи китобійних траулерах, в риболовецьких товариствах, інших підприємствах, де заробіток виплачується після закінчення сезону (рейсу), утримання проводяться по мірі нарахування заробітку.

При проведенні утримань із заробітку засуджених працівників сільськогосподарських підприємств у цей заробіток включається як грошова, так і натуральна частина доходів. Натуральна частина залишається в розпорядженні товариства, а його вартість у закупівельних цінах перераховується в доход держави. Утримання з доходів у їх натуральній частині проводяться по мірі їх надходження та при кінцевому розрахунку - за підсумками сільськогосподарського року.

Вказані вимоги закону прокурор повинен перевіряти як в інспекціях, так і на підприємствах (установах, організаціях).

Інколи на практиці виникає питання, чи слід нараховувати засудженим до виправних робіт щорічну винагороду за підсумками роботи підприємства та чи проводити відрахування з цих сум.

Особам, які відбувають покарання у виді виправних робіт, така винагорода виплачується за умови, якщо вона передбачена на підприємстві колективним договором, а засуджені не позбавлені адміністрацією права на одержання річної винагороди. Враховуючи те, що така винагорода передбачена системою оплати праці, з нарахованої суми річної винагороди відрахування проводяться пропорційно часу, протягом якого засуджений відбував покарання.

На практиці трапляються також випадки, коли засудженому до повного відбуття строку покарання слід відпрацювати в конкретному місяці, наприклад, 15 днів. Однак бухгалтерія незаконно провела відрахування за повний місяць.

Щоб уникнути таких порушень, працівники інспекції перед закінченням строку покарання зобов’язані повідомити в бухгалтерію підприємства про те, що в наступному місяці із заробітку засудженого слід провести відрахування за 15 робочих днів.

Якщо вирок суду після часткового або повного відбування засудженим виправних робіт буде скасовано, а справу припинено, питання про повернення утриманих сум вирішується судом за місцем виконання вироку відповідно до ч. 5 ст. 404 КПК України.

Копії платіжних доручень, відомості та виписки з поточних рахунків інспекцією систематизуються і в хронологічному порядку підшиваються у відповідні особові справи засуджених та нумеруються.

Перевіряючи додержання законності в діяльності кримінально-виконавчих інспекцій, прокурору не слід їх підміняти. Нема необхідності прокурору проводити суцільні перевірки на підприємствах (установах, організаціях) додержання правил утримання та перерахування сум із заробітку засуджених. Контроль за своєчасним і правильним утриманням та перерахуванням цих сум в доход держави законом покладено на інспекції. Пунктом 9.2. відомчої Інструкції передбачено, що про ухилення від перерахування, несвоєчасне перерахування утриманих сум в доход держави інспекції зобов’язані інформувати прокурора.

Щоб мати уявлення про стан законності з виконанням вироків у частині відрахувань, прокурору достатньо ознайомитись з матеріалами перевірок, проведених за місцем роботи засуджених інспекцією, наявними в інспекції платіжними дорученнями та долученими до них розрахунковими відомостями. Прокурору доцільно провести перевірки на кількох підприємствах, які інспекцією не перевірялись, або з моменту останньої перевірки пройшов тривалий час, або на тих підприємствах, де інспекцією неодноразово встановлювались одні і ті самі порушення законності в частині дотримання умов відбування засудженими виправних робіт. У таких випадках прокурору слід на місці вивчити причини повторних порушень законності, з’ясувати, чому вжиті інспекцією заходи виявились неефективними і, у разі необхідності, використати свою владу для припинення порушень закону, їх запобігання та притягнення винних службових осіб до встановленої законом відповідальності.

До завдання прокурора входить також здійснення нагляду за додержанням вимог закону про заборону звільнення засудженого з роботи за власним бажанням без дозволу інспекції. Під час перевірки прокурор одержує в інспекції відомості про те, скільки і кому саме з засуджених інспекція видала такий дозвіл та перевіряє його обґрунтованість. Прокурор перевіряє й законність відмови у видачі такого дозволу.

Самовільне залишення засудженим роботи повинно розцінюватись як ухилення від відбування покарання і може тягти не лише накладення на нього стягнення, але й притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України.

Перевіряючи законність заходів впливу, вжитих інспекцією до засуджених, які самовільно залишили роботу, прокурор знайомиться з особовими справами цих засуджених, витребовує пояснення адміністрації підприємства за місцем роботи засудженого, начальника інспекції (старшого інспектора) та самого засудженого, якщо відоме його місце знаходження.

Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді виправних робіт, кримінально-виконавча інспекція надсилає прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України.

Ухиленням засудженого від відбування покарання у виді виправних робіт слід вважати:

- невиконання встановлених обов’язків;

- порушення порядку та умов відбування покарання;

- вчинення проступку, за який його було притягнуто до адміністративної відповідальності;

- допущення більше двох разів протягом місяця прогулів, а також більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця або поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.

Наведений вище перелік є вичерпним. Він передбачений ч. 6 ст. 46 КВК України і розширеному тлумаченню не підлягає. У роботі по виправленню і ресоціалізації засуджених інспекції повинні ширше використовувати можливості кадрових служб підприємств (установ, організацій). Протягом строку відбування покарання адміністрація зобов’язана повідомляти інспекцію про кількість відпрацьованих засудженим днів та проведених відрахуваннях, про кількість днів, коли засуджений не виходив на роботу та причинах невиходу, заохоченнях і стягненнях, а також про переведення його на іншу роботу або звільнення з роботи за ініціативою адміністрації. Одержавши повідомлення про порушення трудової дисципліни, працівники інспекції зобов’язані виїхати на підприємство, де спільно з адміністрацією вжити відповідних заходів.

Поведінку засуджених зобов’язані контролювати і дільничні інспектори органів внутрішніх справ (п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону України “Про міліцію”). Про наслідки контролю, а також про проведену з ними індивідуально-профілактичну роботу дільничні інспектори доповідають рапортом начальнику органу внутрішніх справ. Такі рапорти з резолюцією начальника щоквартально передаються в інспекцію, де долучаються до особової справи засудженого.

Переглядаючи особові справи на засуджених до виправних робіт, прокурор з’ясовує, чи відповідають закону постанови про заохочення засуджених або винесені попередження начальником інспекції, чи оголошені вони засудженим під розписку, чи відібрані та перевірені письмові пояснення засуджених перед накладенням стягнень (відмова засудженого дати письмове пояснення не перешкоджає накладенню стягнення). Необґрунтовані постанови прокурор скасовує своєю постановою або опротестовує. Протест приноситься начальнику інспекції або начальнику відповідного відділу чи управління Держдепартаменту України з питань виконання покарань в області, якому підпорядкована інспекція.

Незаконні накази керівників підприємств, установ, організацій, на яких працюють засуджені до виправних робот, прокурором опротестовуються.