Міжнародний інвестиційний кредит і його роль у розвитку економіки України
ТЕМА 8. МІЖНАРРДНИЙ ТА ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КРЕДИТ.
8.1. Міжнародний інвестиційний кредит і його роль у розвитку економіки України
8.2. Порядок залучення іноземних інвестиційних кредитів під гарантії уряду України
8.3. Інвестиційне кредитування в Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку
8.4. Інвестиційне кредитування в Україні Європейським банком реконструкції та розвитку
8.5. Інвестиційне кредитування в Україні іншими фінансово-кредитними організаціями
8.6. Ефективність залучення іноземних інвестиційних позик
Важливою передумовою входження України до світового господарського простору має стати участь у міжнародному русі капіталів, зокрема через залучення іноземних кредитів. Потреба в них не викликає сумніву, оскільки залучення позичкового капіталу у формі іноземних інвестиційних кредитів в економіку України має важливе значення для виходу вітчизняного господарства з кризового стану.
Іноземний кредит являє собою рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов’язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на засадах повернення у певні строки та, як правило, з виплатою відсотка.
З позицій цільових функцій сьогодні іноземні кредити залучаються, по-перше, для утримання України як держави «на плаву» з метою входження у світовий ринок, де вона має стати частиною світової економіки. По-друге, для отримання кредитів для трансформації структури економіки України, зміни в ній народногосподарських пропорцій, створення умов повної економічної рівноваги. По-третє, отримання кредитів під залучення критичного імпорту, передусім енергоносіїв, яких в Україні обмаль, для розвитку національного виробництва та особистого споживання. Нарешті, по-четверте, під виглядом першої із зазначених цільових функцій іноземних кредитів в Україні отримуються кредити для виживання конкретних урядів.
До основних реальних джерел залучення Україною іноземних коштів належать:
· позички таких міжнародних фінансових організацій, як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР);
· кредити іноземних держав та їх угруповань типу Європейської Спільноти (ЄС);
· кредити держав — постачальниць енергоносіїв (Росія і Туркменістан);
· розміщення цінних паперів у вигляді облігацій державних позик на зовнішніх ринках, а також на внутрішньому ринку при купівлі їх нерезидентами;
· гранти, субсидії, стипендії тощо як науково-технічну допомогу від міжнародних фінансових організацій та з країн розвинутої економіки.
Із наведених джерел можливого отримання Україною іноземних коштів три перші належать до безпосередньої форми іноземного позичкового капіталу і є прямим кредитуванням. Четверте джерело є опосередкованим кредитуванням України, а щодо п’ятого, то це специфічна функціональна форма вивезення капіталу.
Її специфічність полягає в тому, що вона не має на меті отримання конкретного доходу від укладення капіталу в іноземну країну у вигляді науково-технічної допомоги. Її функцією є створення умов для формування в Україні ринкового середовища, що відкриває й розширює для позикодавців можливості успішного застосування всіх зазначених попередніх джерел.
Щодо кредитів міжнародних фінансових організацій, то для них характерні такі функціональні спрямування. МВФ надає позички переважно на покриття дефіциту платіжного балансу, бюджету, на закупівлю критичного імпорту тощо при загальному векторі всіх цих напрямів на підтримку національної валюти за умов ринкових відносин. У позичках Світового банку, поряд з подібними напрямами кредитування, чільне місце посідають кредити, спрямовані на розвиток конкретних галузей економіки. Кредити ЄБРР підтримують розвиток малого та середнього бізнесу.
Таким чином, залучення іноземних кредитів може мати різні функціональні цілі та джерела їх отримання.
У цьому контексті варто зазначити, що не всі іноземні кредити йдуть на фінансування інвестиційних проектів. Усі кошти МВФ та значна частина грошей Світового банку йдуть на фінансування системних проектів, які спрямовані на реформування цілих секторів економіки. Гроші траншами направляються безпосередньо в Держбюджет України, а згодом Міністерство фінансів України визначає, як вони будуть використані. Оскільки кошти системних проектів можуть бути використані на погашення дефіциту українського бюджету або на «підтримку платіжного балансу», то, звичайно, вони не можуть бути інвестиційними.
Іноземний інвестиційний кредит — це економічні відносини між державами, іноземними банками і фірмами з приводу фінансування інвестиційної діяльності на засадах повернення у певні строки та, як правило, з виплатою відсотка. Специфікою іноземного інвестиційного кредиту є те, що він бере участь у кругообігу капіталу на всіх його стадіях: при перетворенні грошового капіталу у виробничий — унаслідок експорту обладнання, сировини, палива; в процесі виробництва — у формі кредитування під незавершене виробництво; при реалізації товарів на світових ринках. Він у тісному зв’язку з внутрішнім кредитом бере участь у зміні форм вартості, забезпечує безперервність відтворення, обслуговуючи всі його фази. Різночасність окремих фаз відтворення, розбіжність часу та місця входження в міжнародний оборот реалізованої вартості та необхідних для цієї реалізації платіжних коштів, розбіжність валютного обороту з рухом позичкового капіталу визначають взаємозв’язок іноземного інвестиційного кредиту з виробництвом.
Суб’єктами іноземного інвестиційного кредиту є державні структури, банки, міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації, підприємства (фірми) та інші юридичні особи, окремі громадяни — представники різних країн. Таким чином, можна зробити висновок, що існують три основні види іноземного інвестиційного кредиту:
1) державний кредит, що надається на двосторонній і багатосторонній основі, включаючи позички міжнародних організацій;
2) банківський кредит, пов’язаний з кредитними відносинами між банками різних країн;
3) комерційний кредит, що безпосередньо обслуговує інвестиційний процес підприємств (фірм).
На міжнародному позичковому ринку іноземний інвестиційний кредит відіграє подвійну роль: позитивну та негативну.
Позитивна роль полягає у прискоренні розвитку продуктивних сил шляхом забезпечення безперервності процесу відтворення та його розширення. Він сприяє інтернаціоналізації ви-
робництва та обміну, утворенню та розвитку світового ринку, поглиблює міжнародний розподіл праці. Крім того, він забезпечує сприятливі умови для іноземних приватних інвестицій, оскільки пов’язується з умовами про надання пільг інвесторам країни-кредитора; застосовується для утворення інфраструктури, необхідної для функціонування підприємств, у тому числі іноземних та спільних; сприяє зміцненню позицій національних підприємств, банків, які мають відношення до міжнародного капіталу.
Негативна роль іноземного інвестиційного кредиту в розвитку ринкової економіки полягає в загостренні її суперечності. Іноземний інвестиційний кредит — це також знаряддя конкурент-
ної боротьби країн за ринки збуту, сфери застосування капіта-
лу, джерела сировини, за переваги в основних сферах науково-технічного прогресу.
Таким чином, роль іноземного інвестиційного кредиту в умовах ринкової економіки має подвійну роль: з одного боку — розвиток взаємовигідного співробітництва країн; а з іншого — засіб конкурентної боротьби.
Незважаючи на це, залучення іноземних інвестиційних кредитів в українську економіку має сьогодні стратегічний та тактичний інтерес з боку як України, так і іноземних кредиторів.
Стратегічний довгостроковий інтерес України та інтерес іноземних кредиторів у цілому збігаються, бо полягають у якнайшвидшому входженні нашої країни у світове товариство без значних соціальних потрясінь.
Щодо тактичних, короткострокових інтересів України та іноземних кредиторів, то вони можуть як збігатися, так і бути протилежними. Останні виявляються передусім у розбіжності інтересів сторін як товаровиробників, що конкурують за збут продукції і одержання прибутку.
У цілому пріоритетними в цих відносинах є: вирівнювання дефіциту державного бюджету, торговельного та платіжного балансів; розвиток малого та середнього бізнесу; трансформація економіки на основі ринкової рівноваги в новому державному утворенні; розвиток ринкових інституцій.