Основні стадії процесу консультування.
Початок роботи.
На цій стадії доцільно, щоб консультант відіграв домінуючу роль і допоміг клієнту розслабитись і сконцентруватися на тому, для чого він сюди прийшов. Важливо на цій стадії також вирішити разом з клієнтом наступні питання:
1) Частота зустрічей.
2) Час зустрічей.
3) Час завершення відносин (терапевтичних).
4) Питання конфіденційності розмов.
Також можна звернути увагу на те, що говорити можна про що завгодно, тим самим створивши передумови для бесіди на тему, яка дійсно цікавить клієнта.
Вступна бесіда.
Більшість людей звертаються до консультанта з дуже нечіткими уявленнями про справжню мету майбутньої бесіди. Вони починають із загальної розповіді про своє життя і після цього переходять до якихось деталей. Створюється враження, що люди не знають про те, що їх хвилює, до того, поки не починають про це говорити. На цій стадії підтримка клієнту потрібна, щоб він повідомив консультанту деякі особисті дані про себе. У цьому випадку корисно використовувати загальні, відкриті запитання:
- Чи не могли б Ви розповісти трохи про свою роботу в даний час?
- Чи не могли б Ви розповісти про Вашу освіту?
- Чи не могли б Ви розповісти про Вашу сімʼю?
Визначення проблем.
В певний момент, під час початкової фази розмови, починають проявлятися «реальні» проблеми. Вони можуть бути винесені на поверхню запитаннями консультанта:
- Що Ви відчули, в звʼязку з цим?
- На що це було схоже?
- Як Ви себе почуваєте в даний момент?
- Що відбулося, коли ви це зробили?
Подібні запитання спонукають клієнта більш детально розповісти про ту чи іншу ситуацію і дозволяють сфокусувати увагу на «реальних проблемах». У цьому полягає важливий принцип: те, що є «реальними проблемами» для клієнта, може не бути «реальними проблемами» для консультанта, і навпаки. Що найважливіше у всіх різновидностях консультування, так це терпіння, яке дозволяє консультанту не забігати наперед, не гадати, намагаючись визначити «реальні проблеми». В будь якому випадку, ці проблеми повинні проявитися і бути виявлені у процесі обговорення клієнтом своєї життєвої ситуації.
Робота з почуттями.
Значна частина процесу надання допомоги людям в процесі консультування має відношення до роботи з емоційною стороною особистості. В житті ми часто звикаємо «контролювати» свої почуття, приховувати їх з раннього віку. Про небезпеку такого приховування написано безліч літератури. Консультанту, який працює зі світом почуттів іншого, варто пам’ятати, що люди індивідуальні в своїх реакціях і складно робити будь-які узагальнення з приводу того, як влаштована людська сутність. Деяким людям, наприклад, не дуже подобається або не хочеться виражати сильні емоції. З боку консультанта не повинно бути і натяку на те, що люди повинні боротися зі своїми емоціями чи виражати їх. Важливо приділяти увагу бажанням і потребам іншої людини.
Визначення можливих рішень.
Основна ідея полягає тут у тому, що даному етапі клієнт вже диференціював для себе ситуацію, яка раніше була для нього неясною. Наступним кроком буде розробка плану, який зможе зробити цю ситуацію більш придатною для життя. Більшість теоретиків у галузі консультування згідні з тим, що саме клієнт повинен займатися визначенням можливих рішень своїх проблем. Цей процес може бути підтриманий сесією так званого «мозкового штурму» - придумати якомога більше рішень, виходів із даної ситуації. Приймаються будь-які, навіть найбільш безглузді рішення. Як правило, вслід за цим приходить «очевидне» рішення. «Очевидним» воно є для клієнта. Часто на цій стадії консультування має місце «ага-переживання», тобто, несподівано вирішення проблеми ніби звалюється на клієнта.
Узгодження плану дій.
На цьому етапі консультант і клієнт працюють над складанням практичного плану дій. Для когось корисно фіксувати цей план на папері, для когось – більш вільний підхід до такого планування. План повинен бути доступним для сприйняття і реально досяжним.
Реалізація плану.
Дану стадію процесу консультування клієнт виконує самостійно, практично незалежно від консультанта. Завдання консультанта – допомогти клієнту подолати тривогу, яка супроводжує процес змін. Дана фаза свідчить також про те, що відносини підходять до свого завершення. Важливо, щоб обидві сторони подумали про завершення відносин, і, якщо потрібно, поговорили про це. Варто чітко визначити дату останньої зустрічі і вийти з терапевтичних відносин, дотримуючись етичних норм.
Наведені вище стадії терапевтичних відносин характерні для більшості консультативних сесій, хоча не всі відносини проходять за однією схемою, деякі стадії можуть бути пропущені.
В консультуванні виділяють основні підходи:
1. Гуманістичний підхід. До даного підходу відноситься клієнт-центроване консультування, започатковане Карлом Роджерсом, а також інші теорії, які аналізують поведінку людини і включають в себе гештальт-терапію, шести категорійний аналіз інтервенцій, екзистенційне консультування.
2. Психодинамічний підхід. Консультанти, що працюють у рамках цього підходу, виходять з психоаналітичної теорії Фрейда. Сучасний розвиток психодинамічної парадигми можна знайти у транзакційному аналізі Еріка Берна.
3. Поведінковий підхід. Досить прагматичний вид консультування, орієнтований на визначення тих поведінкових моделей, які, або не ефективні, або не актуальні, а також на створення програм для зміни таких моделей.
4. Когнітивний підхід. Наші думки впливають не лише на наші дії, але й на наші почуття. Працюючи в рамках даного підходу, консультант ставить під сумнів алогічні та ірраціональні думки клієнта.