Гідросфера – водна оболонка Землі.

Тема: Проблема гідросфери

Лекція №6

ПЛАН

1. Гідросфера – водна оболонка Землі.

2. Споживання води.

3. Забруднення гідросфери .

4. Стан водного середовища в Україні.

5. Охорона водних ресурсів.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бедрій Я.І., Білінський Б.О., Івах Р.М., Козяр М.М. Промислова екологія. Навч. посіб. Видання 4-е, перероблене / Я.І., Бедрій, Б.О. Білінський, Р.М. Івах, М.М. Козяр // – К.: Кондор, 2010. – 374 с.

2. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. / Г.О. Білявський, М.М. Падун, Р.С. Фурдуй // – К.: Либідь. 1995 – 368 с.

3. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. – 5-те вид., випр. і доп. / В.С. Джигирей // – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2007. – 422 с.

4. Лук’янова Л.Б. Основи екології: Навч. посіб. / Л.Б. Лук’янова // – К.: Вища шк., 2000. – 327 с.: іл.

Гідросфера — це водна оболонка Землі між атмосферою і земною корою, представлена сукупністю океанів, морів і континентальних водних мас. Гідросфера покриває 70,8 % земної поверхні. Об'єм гідросфери — 1370,3 млн. км³, що складає 1/800 загального об'єму планети. Маса гідросфери — 1,4 ∙ 10¹⁸ т, із яких 98,31 % припадає на океани, моря і підземні води, 1,65 % — у материкових льодах приполярних областей і лише 0,045 % — у прісних водах річок, боліт та озер. Незначна частка води знаходиться в атмосфері і живих організмах. Хімічний склад гідросфери наближається до середнього складу морської води. Гідросфера перебуває у безперервній взаємодії3 атмосферою, земною корою та біосферою.

Наша планета містить на поверхні 16 млрд куб. км води, що складає 0,25% її маси, але 80% її знаходиться у паровому стані в глибинних зонах Землі, в її мантії.

Щорічно з водної поверхні планети випаровується 500 тис. куб. км, яких з поверхні Океану - 430 тис. куб. км. Над океанами випадає 110 тис. куб. км води, з котрих 45 тис. куб. км - об'єм річкового стоку за рік.

Вода є середовищем життя – зовнішнього або внутрішнього для всіх організмів, розмаїтість яких залежить від її солоності. Води, в залежності від кількості розчинних солей (г/кг) класифікують на прісні (не більше 1 г/кг), солонуваті (1-25), солоні (25-50), ропні (понад 50 г/кг).

В залежності від солоності води формуються її біоценози - прісноводні або солоноводні. Прісноводні організми – гало фоби (гр. галос - сіль, гр. фобос - боятися) не переносять підвищенних концентрацій солі. Галофіли (гр. галос та гр. філео - любити) – солоноводні організми. Отже, сольовий склад визначає структуру водоймища, його різноманіття. Людині, як і майже всім наземним тваринам, рослинам необхідна прісна вода, дефіцит якої збільшується.

Вода виконує дуже важливi екологiчнi функцiї :

1) це головна складова частина всiх живих органiзмiв;

2) основний механiзм здiйснення взасмозв’язкiв усiх процесiв у екосистемах;

3) головний агент – переносник глобальних бiоенергетичних екологiчних циклiв;

4) води Свiтового океану є основним клiматоутворюючим фактором, основним акумулятором сонячно енергії;

5) один iз найважливiших видiв мiнеральної сировини, головний природний ресурс споживання людства;

Усi галузi господарства за вiдношенням до водних ресурсiв подiляються на споживачів та користувачiв води.

Споживачi забирають воду з джерела водопостачання, використовують й для виготовлення продукції, а потiм повертають, але вже в меншiй кiлькостi i наявностi.

Користувачi води не збирають, а використовують як середовище. Проте i вони можуть змiнювати якiсть води.

Промисловiсть використовус близько 20% споживаної людством прiсної води.

Кругообіг води — це процес обігу води в географічній оболонці, який об'єднує води в єдину взаємозв'язану систему і є найважливішою складовою обміну речовини в природі. Основними факторами, які зумовлюють цей процес, є сонячна радіація і сила ваги. Найголовнішими складовими кругообігу є випаровування води, перенесення водяної пари на віддаль, конденсація (згущення) водяної пари, випадання опадів, інфільтрація (просочування) води в ґрунт і стік.

Суть кругообігу полягає втому, що під впливом сонячної радіації з поверхні Землі (океанів, суші) вода випаровується і у вигляді водяної пари потрапляє в повітря. Повітряні течії переносять її на великі віддалі. У повітрі водяна пара конденсується і переходить у краплиннорідку воду, яка повертається у вигляді опадів назад, на поверхню Землі.

Залежно від особливостей і масштабів є великий, або загальний, і малий кругообіги.

Малий кругообіг — це кругообіг над окремими океанами, материками або їхніми частинами. Над океанами він відбувається за схемою: океан — атмосфера — океан. Вода з океану у вигляді водяної пари надходить в атмосферу, там конденсується і випадає на поверхню океану

Малим є також і місцевий, або внутріматериковий, вологообіг, який відбувається тільки в межах суші. Схема його руху: суша — повітря — суша. Вода випаровується із суші (зрізних водних об'єктів, грунтів, рослинності тощо), потрапляє в повітря, конденсується і знову у вигляді опадів повертається насушу.

Ще недавно вважали, що внаслідок місцевого вологообігу (кількаразового обігу води, яка надходить з океанів на материки з повітрям) набагато збільшується кількість опалів. Звідси виникла ідея підсилити місцевий вологообіг, щоб збільшити кількість опадів у посушливих районах. Ця ідея актуальна й досі. Але останнім часом доведено, що від місцевого вологообігу кількість опалів збільшується не набагато. Водяну пару, яка потрапляє в повітря з поверхні суші, повітряні течії швидко виносять за межі материків. Опади внаслідок місцевого вологообігу не перевищують 1/3 всіх опадів. Проте й вони мають велике значення для формування ландшафтів.

Великий кругообіг — процес складніший. Він охоплює сушу й океани і відбувається за схемою: океани — атмосфера — суша — океани. Тут коло замикається переходом через сушу, на якій вода, перед тим, як повернутись в океан, проходить ряд складних етапів. Частина тієї води, яка випадає на поверхню суші, стікає у вигляді поверхневого стоку (через річки), частина — просочується в Землю, де утворює підземний стік і живить рослинність. Частина води, випаровуючись із суші (з грунтів, водних басейнів), потрапляє в повітря. Багато води повертається з материків у повітря через транспірацію (випаровування) рослинами (на кожний грам створеної рослиною сухої речовини транспірується від 200 до 400 г води) тощо.

Так рано чи пізно, тим чи іншим шляхом вода, яка виходить з океану й випадає над сушею, знову повертається в океан і замикає кругообіг.

Кругообіг води в природі має велике значення. Енергія вод, що потрапили на сушу в процесі кругообігу, виявляється у формуванні рельєфу, розмиванні берегів та ін. Кругообіг води є потужним провідником з моря на сушу. Він як складова обміну речовин зумовлює органічне життя на Землі. Завдяки кругообігу води на Землі є вода на суші.