Цифрова кольоропроба

Екранна кольоропроба

Екранна кольоропроба — зображення, здобуте в інтерактивному режимі на екрані відеотермінального пристрою, яке дає змогу найоперативніше одержати інформацію про якість оброблювального зображення. Відеопроба призначена для контролю та візуального оцінювання кольорових, градаційних і геометричних характеристик зображення безпосередньо після сканування (попереднього чи остаточного) і в процесі його оброблення до виготовлення фото- або друкарської форми.

Для здобуття високоякісної відеопроби насамперед потрібно відкалібрувати монітор так, щоб зображення на екрані виглядало, як і на відбитку. Причини можливої невідповідності зображень полягають у тому, що зіставляють два кольорових зображення, сформовані різними способами синтезу кольору. На екрані монітора кольори одержують адитивним синтезом (RGB), а на відбитку — субтрактивно-адитивним синтезом чотирьох друкарських фарб (CMYK). Крім того, на колір впливає ще низка чинників друкарського процесу.

Оскільки нині існує багато засобів здобуття кольоропроби, кожний з яких по-різному передає кольори при створенні зображення, треба створювати профіль для кожного пристрою (профіль пристрою — це сукупність значень параметрів конкретного технологічного процесу, що описують і повністю характеризують пристрій). Якість відтворення кольорів оцінюють, використовуючи тестове зображення, а відхилення одержаних результатів від стандарту характеризуються кольоровим профілем. Такі профілі створюються для моніторів, сканерів, вивідних пристроїв.

Окрім того, треба враховувати, що кольорове охоплення монітора залежить як від його власних характеристик, які піддаються програмно-апаратному контролю та керуванню, так і від зовнішнього освітлення, що визначається умовами освітлення в приміщенні. Цей спосіб контролю кольору не забезпечує високої надійності, але здебільшого є достатнім для оперативного контролю оброблюваного кольорового зображення.

Цифрова кольоропроба — це зображення, здобуте на матеріальному носії(папері) безпосередньо на основі інформації про зображення, яке міститься у комп'ютері. Вона може бути одержана на різних етапах цифрового оброблення текстової та зображальної інформації.

Залежно від пристрою для здобуття кольоропроби відбиток може мати поліграфічну растрову неперервну або дискретну (піксельну) структуру. Кольоропробу можна одержати на тиражному або спеціальному папері (залежно від пристрою для її здобуття). Придатність принтера для його застосування як пристрою, за допомогою якого роблять кольоропробу, визначається його здатністю імітувати колір та деталі півтонового зображення адекватно відбитку, одержаному офсетним друком. Ця властивість принтера залежить від трьох чинників:

- достатності просторової та кольорової розбілюваності;

- кольорового охоплення барвників;

-наявності вбудованої системи керування кольором, що забезпечує кольорування системи під реальний офсетний процес.

Залежно від способу формування зображення, пристрої для виготовлення кольоропроби, тобто принтери, можна поділити на струминні принтери з термопере-несенням сублімаційні, лазерні та принтери на твердих чорнилах.

Розглянемо переваги та недоліки цих пристроїв з огляду на їх застосування для кольоропроби.[12] У струминних принтерах застосовуються чорнила на водній або водно-спиртовій основі, а тому потрібно застосовувати спеціальний папір для одержання якісних відбитків із точною передачею кольору, чіткістю, насиченістю. Що стосується водорозчинних фарб, то з метою кращого зберігання відбитків потребується додаткове ламінування паперу. Крім того, на якість зображення впливає розбризкування фарби під час удару об папір, що призводить до поганої передачі штрихових елементів зображення, до незначного зниження чіткого зображення.

Однак струминні принтери мають значну перевагу—це відносно низька вартість відбитка при достатньо високій швидкості друку і можливість виконання чорнових робіт на звичайному папері. У сублімаційних принтерах застосовується технологія друку, при якій замість прямого накладання чорнил чи фарби на папір використовують лавсанові плівки з барвником, які випаровують його при нагріванні елементів друкарської головки, а зображення формується завдяки конденсації фарби на спеціальному покритті паперу. Кожний барвник певного кольору займає свою ділянку на фарбонесучій плівці розмірами на всю сторінку. В процесі друкування за чотири прогони барвники з фарбонесучої плівки переносяться на папір. Температуру нагрівних елементів головки можна контролювати та регулювати, що забезпечує досить точне дозування барвників різного кольору. Кольори виходять змішуванням різної кількості основних барвників, тому за допомогою цього методу можна створити дуже велику кількість кольорових відтінків незалежно від відносно обмеженої роздільної здатності принтера.

Принтери на твердих чорнилах. Тверді чорнила, на яких працюють ці принтери, — це матеріал на основі твердих систематичних восків із доданням барвника. Брикети барвника у принтері розплавляються, а розплав подається додрукарської головки, що має вигляд кількох інжекторів, які за допомогою електричного поля переносять мікрокаплі барвника на плівку або папір. При зіткненні з папером краплі застигають, а оскільки в'язкість фарби в цей момент досить висока, практично не існує проблеми її всмоктування й розбризкування.

В основі принципу дії лазерних принтерів лежить принцип електрофотографії. Поверхня світлочутливого барабана заряджається коронним розрядом; потім під дією лазерного променя ділянки поверхні, що відповідають пробільним елементам, розряджається. При цьому створюється приховане зображення, яке пізніше проявляється опором одного з кольорів СМУК. При послідовному накладанні фарб усіх чотирьох кольорів створюється кольорове півтонове зображення, яке переноситься на папір і закріплюється. Ці принтери мають високу швидкість друку. Крім того, вони можуть емітувати поліграфічну растрову структуру, але при цьому неможливо одержати растрову точку з різкими краями, оскільки частина тонера обов'язково розсіюється при нанесенні й знижує різкість кінцевого зображення. До недоліків можна віднести складність конструкції принтерів цього класу. Здебільшого вони застосовуються для здобуття коректурних відбитків шпальт репродукованих оригінал-макетів тексту та однополярних штрихових і растрових зображень.

Загальні переваги розглянутих вище систем цифрової проби полягають у їх оперативності, зручності в роботі і порівняно низькій вартості виготовлення. А спосіб формування зображення, який принципово відрізняється від офсетного друку, визначає недоліки, основним з яких і є неможливість повної імітації растра, а, отже, неможливість контролю виникнення, а також неможливість застосування більш як чотирьох кольорів без серйозного перероблення програмного й апаратного забезпечення. Крім принтерів, для здобуття цифрової кольоропроби можна використати лазерні вивідні експонувальні пристрої, які застосовуються для виведення фото- і друкарських форм. Принцип формування зображення на цих пристроях такий. На першому етапі на зовнішній поверхні барабана розміщується аркуш тонкої металевої фольги, поверх якого закріплюється лавсанова плівка з пігментом. Циліндр із фольгою та плівкою обертається, а лазер прорисовує ті самі растрові крапки, які він експонував би на фотоплівці або формній пластині. Єдина різниця полягає в програмній імітації розтискування; все інше (роздільність, лініатура, форма крапки, кут повороту растра) ідентичне фотоформі або друкарській формі для відповідного кольору. Під дією лазера пігмент розплавляється і переходить на металеву фольгу. Після запису першої фарби вже непотрібна лавсанова основа з залишками пігменту видаляється. На циліндр зверху фольги з першим шаром багатоколірного зображення закріплюється наступна плівка з пігментом, після чого процес повторюється. Далі в ламінаторі здійснюється термоперенесення чотириколірного зображення з фольги на друкарський папір. Унаслідок перенесення виникає зображення, практично ідентичне друкарському відбитку. Такі системи можуть мати спільний растровий процесор з системами здобуття фото- або друкарських форм, завдяки чому і кольоропроба, і фотоформа, і друкарська форма можуть виводитися з одного файла. Крім того, вже існують лазерні вивідні експонувальні пристрої, призначені для здобуття як друкарських форм, так і кольоропроб.

До недоліків цих пристроїв належать: — складність конструкції, то призводить до високої їхньої вартості; — висока вартість відбитка, зумовлена великою кількістю витратних матеріалів; —досить тривалий час виготовлення проби. Основне використання проби з імітацією поліграфічного растра — вихідний контроль у додрукарському процесі при застосуванні технології CtP.