Методи діагностики обдарованої дитини

Діагностування обдарованої дитини пов'язується з визначенням її соціального статусу і прогнозом її поведінки, а також направлення її до навчального закладу відповідного типу. З досвіду роботи вчителів відомо, що обдаровані діти у звичайних загальноосвітніх школах проводять половину, а то й весь навчальний час. Школи не можуть задовільнити інтереси і можливості обдарованих учнів тому, що вони розраховані на дітей різних індивідуальних здібностей. У зв'язку з цим в обдарованих дітей виникає уявлення про себе як про нормальних, а про інших - як про розумово неповноцінних учнів.

У практиці сучасної школи можна визначити три підходи у виборі форм навчання обдарованих дітей:

1. Обдаровані діти навчаються в звичайній школі, але за індивідуальною програмою, яка містить елементи "збагачення" і "прискорення".

2. Створення спеціальних шкіл для обдарованих: гімназій, ліцеїв, шкіл з спеціальними нахилами тощо

3. Створення для дітей з підвищеними здібностями особливих класів у структурі масової загальноосвітньої школи, створення спеціальних програм.

За місцем навчання обдарованої дитини діагностування проводиться з метою визначення її рівня розвитку, що допоможе знайти адекватні методи навчання і виховання, створити спеціальні програми, надати підтримку і соціальний захист.

Найчастіше використовують такі методи:

1. Стандартизовані методи вимірювання інтелекту. Тести спрямовуються на визначення вербальних і невербальних здібностей дитини. Найбільш поширеними методами є шкала інтелекту Станфорда-Біне, тест Слоссона, Векслерівська шкала інтелекту та ін.

2. Стандартизовані тести досягнень для школярів використовують для виявлення виняткових здібностей з навчальних дисциплін. Тести призначені для вимірювання готовності дітей до школи (володіння основними поняттями, розуміння шкільних інструкцій, слухової пам'яті, копіювання, впізнавання букв і т.д.). До них належать тест загальної підготовки, Станфордський тест досягнень тощо.

3. Стандартизовані тести на перцептивно-руховий розвиток. Спрямований на виявлення у дітей дошкільного віку рухових здібностей, вимірюється здатність контролювати і регулювати рухи різної амплітуди, координувати роботу рук, очей, відтворювати геометричні малюнки, закінчувати малюнки, конструювати із кубиків.

4. Стандартизовані тести оцінки соціального розвитку. Оцінка соціальної компетенції і зрілості дітей дошкільного віку передбачає визначення навичок спілкування, уміння налагоджувати контакти.

5. Вимірювання творчих здібностей (тест Торренса). Дані тести призначені для визначення виконання конструювання картин, використання словесних асоціацій, застосування звичайних предметів для виконання нестандартних проблем і т.д.

6. Спостереження і контрольні записи.

7. Методика вивчення особистісних характеристик включає вивчення блок показників-факторів: стурбованість при тестуванні, занепокоєність з приводу шкільних оцінок, загальну стурбованість, стабільність якості мислення, академічну самооцінку, контроль мотивації, потребу в знаннях, побоюванню щодо невдач.

8. Методика вивчення оточення: заохочення в сім'ї, освітній рівень батьків, міське (сільське) проживання, шкільна атмосфера, визначальні події в житті, досвід щодо успіху, невдач.

9. Життєві спостереження близьких людей.

Найпоширенішими вимірюваннями вважаються тести Станфорда-Біне, методика Мюнхенського лонгітюдного дослідження. Одиницею виміру обдарованості є коефіцієнт інтелекту (IQ), який визначається за формулою:

де КВ - календарний вік , РВ - розумовий вік.

Результати тестування виведені в таблицю 4, яку запропонував англійський педагог Ф.Пейнтер.

Таблиця 4

Дітей з підвищеними розумовими здібностями можна розділити на групи:

¾ 110-120 - дуже здібні діти;

¾ 120-140 - незвичайні діти.

Крім того існують діти, у яких коефіцієнт інтелект нижчий 90 балів. Про таких дітей говорять, що них понижені інтелектуальні здібності (90-70, рівень нижче середнього), а з 70-30 - розумово відсталі. Діти з показниками 60-50 балами класифікуються як такі, що піддаються навчанню, діти, у яких 50-25 балів піддаються прищепленню елементарних навичок, нижче 25 балів, що вимагають постійної опіки.

Документально зафіксовано, що існують випадки, коли люди з коефіцієнтом менше 25 балів проявляють незвичайні здібності, або справжні таланти. Таке явище отримало назву "саеан-ефекту" - ефект незвичайних здібностей. У "савантів" внаслідок різноманітних травм голови під час народженням або хвороби центральної нервової системи, збереглися в корі головного мозку центри високої активності. Чим сильніший аутизм, тим сильніше проявляється абсолютний слух, фотографічна пам'ять, феноменальні здібності до математики і т.д.

Жодний із названих методів не може претендувати на виключну роль у визначенні обдарованості. При проведенні практичних досліджень потрібно врахувати довготривалість процесу виявлення обдарованих дітей, оскільки він пов'язаний з динамікою розвитку.