Нагляд над особами, засудженими до покарань, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства.
Закон про виконання покарань, що набув чинності у березні 2002 р., скасував суспільно корисні роботи і кримінальний нагляд як автономні види покарання. Замість них введена кримінально-правова санкція, яка носить назву «покарання, не пов'язане з ізоляцією від суспільства» і призначається у разі, якщо особа засуджена до позбавлення волі умовно.
Відповідно до § 53 Закону покарання, не пов'язане з ізоляцією від суспільства, призначене відповідно до положень статті 28-а Кримінального кодексу, має декілька форм виконання:
· громадські роботи;
· проходження відповідних реабілітаційних або лікувальних програм (курсів);
· інші форми виконання, що сприяють припиненню злочинної активності засудженого.
Подібне правове регулювання надає велику свободу відділам пробації щодо виконання цього покарання. Місцевий суд приймає свого роду рамкове рішення, а служба пробації отримує можливість здійснювати постійний моніторинг поведінки піднаглядної особи, її психологічного і соціального стану, а також прагнення до виправлення, і, як наслідок, встановлює конкретні елементи покарання та їх співвідношення.
Місцеві відділи пробації також можуть змінювати умови відбування покарання, керуючись при цьому міркуваннями громадської безпеки, потребою особи в реабілітації і можливостями служби.
Безпосередньо процедура призначення і виконання цього виду покарання не відрізняється від аналогічних в інших країнах. Перш ніж прийняти рішення про призначення покарання, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, суд надає розпорядження про підготовку доповіді щодо психологічних особливостей особи та особливостей її соціального становища, а також про доцільність призначення їй покарання, альтернативного тюремному ув'язненню. Ця доповідь надається до суду інспектором місцевого відділу пробації.
Після призначення судом покарання інспектор відділу пробації за участю піднаглядного складає план відбування покарання, в якому фіксуються основні вимоги і умови виконання покарання.
Максимальний термін громадських робіт складає 360 годин. Як правило, громадські роботи призначаються особам, що скоїли злочин, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на термін не більше ніж один рік. При призначенні громадських робіт суд встановлює термін ув'язнення, в якості альтернативи якому призначаються суспільно корисні роботи.
У разі порушення піднаглядним умов відбування цього виду покарання, відділ пробації проводить з ним бесіду і попереджає про наслідки вторинного порушення При повторному порушенні умов виконання покарання або при скоєнні злочину впродовж пробаційного періоду особова справа засудженого надається до регіонального управління, яке, у свою чергу, клопоче перед судом про направлення засудженого до місць позбавлення волі для виконання покарання.
У 2011 році покарання, не пов'язані з ізоляцією від суспільства, відбули 2 500 осіб, з них 75 % становили громадські роботи, 25 % - проходження відповідних реабілітаційних або лікувальних програм (курсів);
Як правило, програми (курси) спрямовані на окремі цільові групи, наприклад:
· програма для засуджених, що страждають на наркотичну залежність;
· програма «Brotts-biytet» («Зупини злочин») для рецидивістів;
· спеціальна програма для жінок-правопорушників;
· пізнавальна програма «Один на один»;
· програма по управлінню гнівом та ін.
Нині служба пробації проводить експеримент щодо реалізації спеціальної програми для водіїв, які засуджені за управління транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння. Ця програма служить альтернативою умовному покаранню і поєднує у собі елементи освітньої програми, курсу лікування і нагляду.
Вік кримінальної деліктоздатності у Норвегії дорівнює 15 рокам. У Норвегії відносно неповнолітніх до 18 років, що скоїли незначні злочини або у перший раз, як правило, застосовується або умовне покарання, або позасудове звільнення від відповідальності і поміщення їх під нагляд місцевих служб соціальної допомоги дітям.
Також цікавим є питання постпенітенціарної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі. На значну увагу і подальше дослідження заслуговує проект «TAFU - повернення засуджених до суспільства». У Норвегії проблема повернення засуджених до суспільства винесена на державний рівень із залученням великої кількості сторонніх установ і волонтерів, які працюють не лише у тюрмах, а також і в реабілітаційних центрах.
Завідувач циклу кримінально-правових дисциплін,
кандидат юридичних наук І.В. Іваньков.
[1] Маркс К. и Энгельс Ф. Соч. - Т.2. - С.203
[2] Решетников Ф.М. Уголовное право буржуазных стран. – Вып. 2. - М., 1967. - С.39
[3] Mittermaier. Gefangniskunde. - 1954
[4] Вольтер. Избранные произведения по уголовного праву и процессу. - М., Госюриздат, 1956. - С.266-267
[5] Марат Ж.П. План уголовного законодательства. - М.: Изд-во иностр. лит., 1951. - С.140
[6] Марат Ж.П. План уголовного законодательства. - М.: Изд-во иностр. лит., 1951. - С.141
[7] Цит. по Познышеву С.В. Очерки тюрьмоведения. - М., 1913. - С.11-12
[8] Цит. по Познышеву С.В. Очерки тюрьмоведения. - М., 1913. - С.21
[9] Цит. по Познышеву С.В. Очерки тюрьмоведения. - М., 1913. - С.20
[10] Mittermaier. Gefangniskunde. - 1954
[11] Barnes H., Teeters N. New horizons in Grimilogy. - New Deli, 1966
[12] Middendorf W. Jugendkriminologie. – Dusseldorf, 1956
[13] Шупилов В.П. О кризисе пенитенциарной науки США // Вопросы борьбы с преступностью. - М., 1971. – Вып.14. - С.164
[14] ГАРФ, Ф. 122, Оп. 1, ч. 1, Делопроизводство 1, Д. 6592, л. 116.
[15] Гуров А. В. Професійна злочинність: минуле і сучасність. М., 1990 р. Стор. 71
[16] Цит. за Д. Н. Жбанков «Когда прекратятся телесные наказания в России».
[17] Детков М. Р. Покарання у царській Росії. Система його виконання. М., 1994 р. Стор. 65.
[18] ГАВО. Ф. 161. Оп. 1. Д. 40. Л. 19; Ф. 290. Оп. 1. Д. 11. Л. 3-4; Д. 32. Л. 12-15.
[19] Миронов Б. Н. Социальная история России периода империи (XVIII – начало XX в.). 2-е изд. СПб, 2000. Т. 1.-2
[20] Підраховано за: ГАВО. Ф. 161. Оп. 1. Д. 2. Л. 3; Д. 3. Л. 5; Д. 4. Л. 6; Д. 5. Л. 2; Д. 6. Л. 4; Д. 7. Л. 3; Д. 8. Л. 3; Д. 9. Л. 3; Д. 19. Л. 1-2 об.
[21] Наприклад, в тюрмі Хельбе діють гуртки шиття, кераміки, приготування їжі, спортивний.
[22] Слід зауважити, що в кримінально-виконавчій системі Швеції використовуються лише ті програми впливу, що мають науково доведені результати ефективності.