Лекція 10. Соціальне страхування в Україні

Структура занятия

1. Организационный момент

1.1 Внешний вид учащихся.

1.2 Наличие средств индивидуальной защиты

1.3 Отметка отсутствующих.

1.4 ознакомление учащихся с целью и планом занятия.

2. Мотивация знаний: медицинские сестры должны знать признаки шока, методы диагностики и принципы оказания неотложной помощи при шоке.

3. Контроль знаний предыдущей лекции (устный опрос по базовым знаниям).

4. Актуализация знаний, формирование понятий

изложение теоретического материала преподавателем.

5. Закрепление учебного материала

5.1. написание конспектов учащимися.

6.Подведение итогов занятия

6.1. анализ работы учащихся

6.2. выставление общей оценки.

7.Выдача домашнего задания

· Изучить лекционный материал и материал учебника стр. 219-226

· Л.И. Колб, С.И. Леонович, Е.Д. Колб «Сестринское дело в хирургии» Вышейшая школа, 2007 г.

Страхування є самостійною ланкою фінансової системи України. Воно виступає у двох відокремлених формах: у формі соціального страхування (державного й недержавного) та страхування, яке пов’язано з непередбачуваними надзвичайними подіями.

Відповіднодо ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також за віком і в інших випадках, передбачених законодавством.

Це правило гарантовано загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Організація чинної системи соціального страхування в Україні регламентується "Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі — Основи) від 14 січня 1998 р., які відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Право на забезпечення за загальнообов'язковим державним страхуванням мають:

1. громадяни України;

2. іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян України ґрунтується на таких принципах:

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є:

▪ застраховані громадяни, тобто фізичні особи, на користь яких здійснюється цей вид страхування;

▪ страхувальники (роботодавці та застраховані особи).

Роботодавцями вважаються:

1. власники підприємств, установ, організацій, не залежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, і фізичні особи, які використовують найману працю;

2. власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ та організацій (у т. ч. міжнародних), філій та представництв, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, ухваленими Верховною Радою України;

3. страховики, роль яких виконують цільові страхові фонди з:

▪ пенсійного страхування;

▪ медичного страхування;

▪ страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

▪ страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

▪ страхування на випадок безробіття;

Страхові фонди — це некомерційні самоврядні організації, які не можуть займатися іншими видами діяльності, окрім тієї, заради якої їх створено, та не мають права використовувати свої кошти для Цілей, відмінних від тих, що визначають їхню страхову діяльність.

Об'єктом загальнообов'язкового державного страхування є страховий випадок — подія, із настанням якої у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених цими Основами.