За часів перебування при владі Хрущова відбулися політичні зміни, які дещо демократизувати внутрішньополітичне життя країни

Адміністративно-територіальні зміни 50-х рр. XX століття. У січні 1954 р. шляхом виділення земель зі складу кількох прилеглих областей було утворено нову - Черкаську область. У тому ж році Ізмаїльську область було ліквідовано, а її територію включено до Одеської області. У 1954 р. на відзначення 300-річчя Переяславської угоди старовинне місто Проскурів було перейменоване на Хмельницький. Сюди було перенесено центр Кам'янець-Подільської області, яка водночас дістала нову назву — Хмельницька. У 1959 р. Дрогобицьку область так само було приєднано до Львівської області.

Згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 р. «Про передачу Кримської області із складу РРФСР до складу УРСР» та відповідного Закону Верховної Ради СРСР (квітень 1954 р.) Крим було підпорядковано Україні. Ця акція теж здійснювалася із пропагандистською метою у межах святкування 300-річчя Переяславської угоди, однак була продиктована глибшими причинами, насамперед економічного характеру.

Після включення до складу УРСР півострів продовжував залишатися зоною відпочинку та оздоровлення всесоюзного значення Крім традиційних, зумовлених природно-кліматичними умовами, галузей економіки - курортної, виноробної консервної садівництва вівчарства - тут почали розвиватися (на шкоду довкіллю) хімічна металургійна суднобудівна індустрія.

Із входженням Криму до УРСР завершилося формування нинішньої території України.

Нерішучість та непослідовність М. Хрущова та його політичних прихильників і однодумців сприяти консолідації противників нового курсу. У «верхах» виникла змова, учасники якої планувати усунути від влади М. Хрущова і навіть заарештувати його. У червні 1957 р. на засіданні Президії та під час пленуму ЦК КПРС вони спробували усунути Хрущова від влади, а також змінити склад керівних партійних органів. Проте вимоги сталіністів не знайшли підтримки група В. Молотова Л. Кагановича Г. Маленкова й Д. Шепілова зазнала нишівної поразки. Внаслідок придушення опору консервативних сил Хрущов обійняв у березні 1958 р. ще й посаду Голови Ради Міністрів СРСР, сконцентрувавши владу в державі в своїх руках.

Місце О. Кириченка в Україні перебрав М Підгорний (1957-1963 рр.), належав до категорії виконавців, що не звикли приймати самостійні рішення.

1959 рік знаменував собою початок фактичного відходу партійної верхівки від подальшої демократизації суспільства.

XXIIз'їзд КПРС (жовтень 1961 р.) вніс певні зміни в життя країни

• в масових передвоєнних репресіях було звинувачено оточення Сталіна яке програло в політичній боротьбі у 1957 р. - В. Молотов, Я Каганович, Г. Маленков;

• прийнято рішення про перейменування об'єктів і установ, що носили ім'я Сталіна, ліквідацію пам'ятників вождю, вилучення його творів із бібліотек, а тіло Сталіна винесли з мавзолею і перепоховали біля нього;

• на чверть оновлено склад керівних органів КПРС;

• обмежено трьома строками перебування на виших посадах в СРСР (шо й стало головною причиною незадоволення Хрущовим його оточення і призвело до його падіння в 1964 році);

• проголошено абсолютно фантастичний курс на розгорнуте будівництво в СРСР комуністичного суспільства до 1980 року

• скорочено адміністративний апарат;

• введено в практику всенародне обговорення проектів законів;

• розширено права союзних республік щодо формування бюджету, матеріально-технічного постачання, використання капіталовкладень, вирішення обласного адміністративно-територіального устрою, районування віднесення міст до обласного чи республіканського підпорядкування, запровадження кримінального, цивільного, процесуального кодексів, установлення основ законодавства про судоустрій та судочинство;

• розширені повноваження місцевих рад в питаннях планування будівництва бюджетно-фінансовій сфері;

• розширені права профспілок.

Вирішальний вплив на по дальшу долю М. Хрущова справили

• неоднозначне сприйняття критики Сталіна в суспільстві та оточенні Хрущова;

• непослідовність, суперечливість і половинчастість реформ;

• значне скорочення армії що викликало невдоволення офіцерства на яке й оперлися заколотники;

• провал спроб домогтися істотного підвищення життєвого рівня народу.

Натомість уряд був змушений провести в 1961 р. грошову реформу, зменшити асигнування на виробництво предметів споживання Були підвищені ціни на м'ясо і масло, та інші продукти, шо викликало в масах протести, а у Новочеркаську влітку 1962 р. відбулися страйки і масові демонстрації робітників, котрі були жорстоко придушені, розстріляні військами. Проявом зростаючого незадоволення були робітничі страйки у Кривому Розі, Дніпродзержинську, в ряді інших міст республіки, шо зберігалось у суворій таємниці.

Склалося становише, що спричинило усунення М. Хрущова з поста глави держави Змова виникла на найвищому рівні. За усунення Хрущова виступив навіть М. Підгорний, якого 1963 р. було переведено на відповідальну роботу до Москви, а також П. Шелест - перший секретар ЦК КПУ (1963-1972 рр.) та інші члени найвищих інстанцій. Рішенням пленуму ЦК КПРС 14 жовтня 1964 р. М. Хрущова було увільнено з посади першого секретаря ЦК КПРС і Голови Ради Міністрів СРСР «за станом здоров'я». Першим секретарем ЦК КПРС було обрано Леоніда Брежнєва.