Тема 8. Радіотоксикологічна характеристика найбільш важливих для біосфери ізотопів штучної радіоактивності.

Мета самостійної роботи. Поглиблення знань щодо механізму токсичної дії радіонуклідів на живі організми та специфічного їх впливу в залежності від походження і фізичних характеристик.

План:

1. Поняття про предмет та завдання радіотоксикології.

2. Фактори що зумовлюють токсичність радіонуклидів.

3. Радіотоксикологічна характеристика "молодих" продуктів розпаду: - ізотопів йоду, полонію, цезію тощо.

4. Радіотоксикологічна характеристика ізотопів стронцію.

5. Радіотоксикологічна характеристика цезію-137.

Ключові слова та визначення:.

- предмет радіотоксикології, завдання; положення радіонукліда у таблиці Менделєєва, тип розпаду, схема, енергія випромінювання, період напіврозпаду, міграційна здатність, розчинність у воді, схема потрапляння до організму, проникнення через легені, систему травлення, поверхню тіла; тип розподілення: рівномірний, остеотропний, тіреотропний, печінковий, нирковий; період напіввиділення з організму, шляхи виділення; ізотопи йоду, полонію, свинцю, цезію; странцію; механізм потрапляння до організму, всмоктування у шлунково-кишковому тракті, критичний орган, розповсюдження у організмі, радіотоксикологічні характеристики, патоморфологічні зміни органів, період напіввиведення, перехід у тваринницьку продукцію, характеристика "йодної небезпеки", допустимі норми надходження, профілактика; "гарячі плями" стронцію, накопичення різними видами тварин, радіотоксикологічна характеристика, зміни у шлунково-кишковому тракті, кістках, профілактика та ін.

4. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

Ефективність самостійної роботи студентів багато в чому залежить від ясності критеріїв оцінки. По-перше, оцінка повинна чітко відображати зв'язок витрат зусиль з отриманим результатом. По-друге, вона має носити порівняльний характер.

Рівень знань і вмінь студентів за традиційної системи оцінювання визначається за допомогою таких критеріїв:

Оцінка«відмінно» — студент дає обгрунтовані, теоретично правильні відповіді на запитання; демонструє знання матеріалу підручників, посібників, періодичних видань; викладає матеріал з логічною послідовністю, робить узагальнення й висновки; укладається у визначений строк; грамотно й акуратно оформляє виконання завдання; був присутній на лекціях, має конспект.

Оцінка «добре» — коли студент володіє знанням матеріалу завдання на рівні попередніх вимог, але ним допущені незначні помилки у формулюванні термінів, категорій, розрахунків; коли з допомогою викладача студент швидко орієнтується та знаходить правильні відповіді. Присутність на лекціях і практичному занятті обов'язкова.

Оцінка «задовільно» — студент дає неправильну відповідь на одне запитання; допускає грубі помилки в розрахунках і тільки за допомогою викладача може виправити допущені помилки. При цьому враховується наявність конспекту з конкретної лекції теми, самостійність виконання завдання.

Оцінка «незадовільно» — студент дає неправильні відповіді на 2—З запитання, допускає грубі помилки в розрахунках, не може їх виправити, не має конспекту лекції, виконує практичне завдання або контрольну роботу не в строк, а також у тому випадку, коли студент ухиляється від виконання завдання без поважної причини, не був присутній на лекції і не має конспекту. Незадовільна оцінка може мати два рівня відповідно дійсним знанням та напрацюванням студента – Fx та F, що потребує певної подальшої роботи з боку студента під керівництвом викладача.

FX означає: "незадовільно" - необхідно виконати певну додаткову роботу для успішного складання;

F означає: "незадовільно" - необхідна значна подальша робота.

За кредитно-модульної системи організації навчального процесу оцінка знань з окремої навчальної дисципліни чи змістового модуля проводиться відповідно до системи ECTS (табл. 4).

5. ОЦІНКА РІВНЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ЗА СИСТЕМОЮ ECTS

Самостійна робота студентів є складовою та обов'язковою частиною змістових модулів дисциплін і є часткою 100- бальної оцінки знань.

Визначення кількості балів за певний вид навчального навантаження або виконання певного виду самостійної роботи, які є складовою частиною змістового модуля (дисципліни), пропонується відповідною кафедрою, залежно від видів навчального навантаження конкретної дисципліни.

Під час вивчення конкретної дисципліни застосовується поточний, проміжний (модульний) і підсумковий контроль знань. Усі ці види контролю взаємопов'язані й організуються так, щоб стимулювати ефективну самостійну роботу студентів протягом семестру та забезпечити об'єктивне оцінювання рівня їхніх знань й вмінь.

Поточний контроль здійснюється під час навчальних занять, у процесі розгляду й оцінювання виконаних завдань (розв'язування задач, написання рефератів тощо), спілкування викладача зі студентом на індивідуальних консультаціях. Основними формами поточного контролю є обговорення актуальних питань дисципліни на практичних заняттях (виступи студентів), аналіз ситуацій, виконання домашніх завдань (наприклад, розв'язування задач), експрес-тестування (протягом 10-15 хв.). Викладач може дещо змінювати зміст задач і формулювання тестів для поточного контролю, але вони не повинні відрізнятися за суттю, від тих, які обов'язково мають бути представлені в комп'ютерному варіанті на кафедрах або знаходитися в комп'ютерній мережі університету, що дозволяє студенту здійснювати самоконтроль знань і вмінь.

Проміжний контроль здійснюється у формі контрольних робіт за окремими частинами (модулями) дисципліни. Дисципліну потрібно поділити на окремі частини (модулі):

I частина (модуль) - теми (вказати номери тем відповідно до тематичного плану),

II частина (модуль) - теми (вказати номери тем відповідно до тематичного плану).

Згідно із зазначеним поділом дисципліни, проводяться контрольні роботи протягом двох академічних годин кожна (80 хв.) за кожним модулем.

Написання контрольної роботи є обов'язковим для кожного студента. Зміст контрольних робіт на кожний семестр визначається керівником дисципліни й викладачем, що проводить практичні заняття. Завдання для контрольних комплектуються із запитань і подібних задач відповідних тем.

Підсумковий (семестровий) контроль із дисципліни проводиться після закінчення її вивчення у формі письмового іспиту.

Студент допускається до іспиту, якщо він виконав усі обов'язкові роботи й завдання з дисципліни протягом семестру. Перелік таких робіт і завдань доводиться до відома студентів на початку семестру (активна участь у семінарських та практичних заняттях, розв'язування задач і аналіз ситуацій, виконання контрольних робіт, індивідуальних завдань, підготовка рефератів, виступи з доповідями на конференціях та ін.). Своєчасність і якість їх виконання з'ясовуються в процесі поточного контролю.

Іспитове завдання складається з однакових за складністю питань теоретичного та практичного характеру, що комплексно охоплюють увесь матеріал дисципліни згідно з навчальною програмою. За формою та змістом зазначені питання поділяються на два блоки. Перший блок іспитового завдання містить теоретичні питання, другий блок^:— практичні завдання.

На теоретичні питання дається змістовна письмова відповідь. Практичні завдання потрібно виконати з наведенням формул, належними стислими поясненнями проведених розрахунків тощо.

Слід лише зауважити, що до іспитових завдань входять задачі невеликої (середньої) складності - враховується обмежений час на їх розв'язання.

РЕЗЮМЕ

Таким чином, методичні пошуки педагогів у розв'язанні проблеми самостійної навчальної діяльності студентів мають бути спрямовані на:

• удосконалення методики організації самостійної навчальної діяльності;

• створення системи аудиторної і позааудиторної навчальної роботи;

• удосконалення методик самостійного виконання лабораторних і практичних робіт, дослідницької і пошукової діяльності студентів, методів і прийомів усної та письмової самостійної роботи;

• створення системи дидактичного забезпечення самостійної навчальної діяльності студентів;

• удосконалення технології самоаналізу та контролю засвоєння знань, умінь і навичок, здобутих студентами самостійно.

Оформлення титульного аркуша самостійної роботи здійснюється за зразками, які наведено нижче, додаток 1 і 2.

Додаток 1

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра _________________________

Реферат

з дисципліни _______________________________

(назва дисципліни)

на тему: «__________________________________»

Виконав: студент ____ курсу_____ групи

__________________________ факультет

Науковий керівник:__________________

(наукове звання, І.І.Б.)

Херсон – 200__

Додаток 2

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра _________________________

Контрольна робота

з дисципліни _______________________________

(назва дисципліни)

Варіант ____

Виконав: студент ____ курсу_____ групи

__________________________ факультет

Науковий керівник:__________________

(наукове звання, І.І.Б.)

Херсон – 200__

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Г.Г. Воккен. Радиобиология. Уч. пос. для вет. Инст.-в и ф-в. «Высшая школа». М. – 1967. 232 с.

2. Основы сельскохозяйственной радиологии /Б.С.Пристер, Н.А.Лощилов, О.Ф.Немец, В.А.Поярков. – 2-е изд. перер. и доп. – К.: Урожай, 1991. – 472.

3. Ярмоненко С.П. Радиобиология человека и животных: Учеб. для биолог. спец. ВУЗов. – 3-е изд. пер. и доп. – М.: Высшая школа, 1988. - 424 с.

4. Радиобиология / А.Д.Белов, В.А.Киршин, Н.П.Лысенко, В.В.Пак и др.; Под ред. А.Д.Белова. – М.: Колос, 1999. – 384 с.

5. Белов А.Д., Киршин В.А. Ветеринарная радиобиология. – М.: Агропромиздат, 1987. – 287 с.

6. Сільськогосподарська радіобіологія./І.М. Гудков, М.М.Віннічук. Навч. пос. для агр. ВНЗ. – Житомир: ДАУ, 2003. – 472 с.

7. Гродзинський Д.М. Радіобіологія. – К.:Либідь, 2000. – 448 с.

8. Гудков И.Н. Основы общей и сельскохозяйственной радиобиологии. – К.: Изд-во УСХА, 1991. – 327 с.

9. Гудков І.М., Ткаченко Г.М. Основи сільськогосподарської радіобіології і радіоекології. – К.: Вища шк.., 1993. – 262 с.

10. Гудков И.Н., Ткаченко Г.М., Кицно В.Е. Практикум по сельскохозяйственной радиобиологии. – К.: Изд-во УСХА, 1992. – 207 с.

11. Гудков І.М., Вінничук М.М. Сільськогосподарська радіобіологія: Навч.посіб. для аграр. вищ.навчальних закладів. – Житомир: ДАУ, 2003. – 472 с.; табл.69. Іл.97. Бібліограф.: 25 назв.

12. Константінов М.П., Журбенко О.А. Радіаційна безпека: Навч. посіб. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. – 151 с.

13. Корнеев Н.А., Сироткин А.Н. Основы радиоэкологии сельскохозяйственных животных. – М.: Энергоатомиздат, 1984. – 208 с.

14. Кутлахмедов Ю.О., Кородін В.І., Кальтовер В.К. Радіоекологія: За ред. В.П. Зотова. – К.: Вища шк., 2003. – 319 с.

15. Школьний А.К. Радіоекологія: Навч.-метод.посіб. для самостійного вивчення дисципліни. – Івано-Франківськ: Галицька академія, 2005. – 208 с.

16. Кіцно В.О., Поліщук С.В., Гудков І.М. Основи радіобіології та токсикології: Навч. посіб. – К.: «Хай-Тек Прес», 2008. – 320 с.