МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ 3 страница

Синдром ураження плеври та плевральної порожнини.

Кашель при плевритах сухий, постійний, болючий, при появі випоту він виникає на самому початку захворювання. Біль при плевритах, чи плевропневмонії локалізується над ураженою ділянкою, посилюється при глибокому диханні, кашлі, рухах рукою, тому хворий щадить цей бік, займаючи вимушену позицію тіла на боці ураження. Гострий біль виникає раптово при спонтанному пневмотораксі. Ураження діафрагмальної плеври викликає абдомінальний синдром. При пнемо- чи гідротораксі спостерігається асиметрія грудної клітки (вибухання, розширення і напруження міжреберних проміжків на стороні ураження), поверхневий характер дихання, змішана задишка, ціаноз. Голосове тремтіння послаблене. Обмеженість або повністю відсутня рухомість нижньої границі легені на боці ураження характерні для пневмотораксу, гідротораксу, гідропневмотораксу. Накопичення рідини в плевральній порожнині зумовлює притуплення або тупість при перкусії. Якщо порожнина заповнена ексудатом частково, границі тупості мають вигляд опуклої догори лінії Елліса-Соколова-Дамуазо. На боці ураження між верхівкою цієї лінії і хребтом виникає трикутний простір, в якому перкуторний звук залишається ясним – трикутник Гарланда. Якщо рідини багато, на здоровому боці грудної клітки в нижньому її відділі біля хребта утворюється трикутної форми ділянка притуплення перкуторного звуку – трикутник Раухфуса (за рахунок зміщення середостіння в здоровий бік). При накопиченні рідини незапального характеру (трансудат) чи при гідропневмотораксі верхня границя притуплення розміщується завжди горизонтально і змінюється при зміні положення тіла дитини. Менш інтенсивне притуплення виникає при потовщенні плевральних листків після перенесеного плевриту. При пневмотораксі над всією поверхнею відповідної половини грудної клітки виникає коробковий звук. Тимпаніт визначається при гідро- або гідропневмотораксі вище рідини за рахунок відтиснення легені вгору або вбік. При гідро- і пневмотораксі легеня відтискається в глибину грудної клітки, внаслідок чого везикулярне дихання стає послабленим або зовсім не прослуховується. При фібринозних плевритах виникає шум тертя плеври. Його чути на обох фазах дихання на відміну від крепітації, яка виникає лише на вдиху. Рентгенологічно накопичення рідини проявляється значним затемненням легеневих полів, зміщенням середостіння в протилежний бік. При пневмотораксі спостерігається просвітлення, легеневий рисунок не виявляється, середостіння при великій кількості повітря зміщується в протилежний бік.

Синдром дихальної недостатності.

Це стан при якому посилена функція апарату зовнішнього дихання не в змозі підтримати адекватний газовий склад крові.

Клініко-лабораторна характеристика дихальної недостатності різних ступенів приведена в таблиці:

Ступінь Характеристика Показники зовнішнього дихання Газовий склад крові, кислотно-лужна рівновага (КЛР)
ДН1 Задишка в стані спокою відсутня, при навантаженні – без участі допоміжної мускулатури. Ціаноз в стані спокою відсутній, або непостійний періоральний, який посилюється при неспокої, зникає при вдиханні 40-50% О2. Блідість обличчя. Артеріальний тиск – нормальний, рідше – помірне збільшення. П/Д=3,5-2,5/1. Тахікардія. Поведінка не порушена, обличчя неспокійне. ХОД збільшений ЖЄЛ і РД знижені. ОД – деяке зниження. Коефіцієнт використан-ня О2 знижений. Газовий склад крові в стані спокою не змінений, або насичення крові киснем помірно знижене до 90% (РО2=8, 67-10кПа), але при диханні 40-50% киснем збільшується до норми. Напруження СО2 знижене (РСО2 менший 4,67кПа), або в межах норми (РСО2=5,07-5,35кПа). Закономірних змін КЛР нема.
ДН2 Задишка в стані спокою за участю допоміжної мускулатури, може бути з перевагою вдиху або видиху (кректяче або свистяче дихання). П/Д= 2-1,5/1. Тахікардія. Ціаноз періоральний, обличчя, рук не зникає при вдиханні 40-50% О2, але відсутній при перебуванні в кисневому наметі, генералізована блідість шкіри, пітливість, блідість нігтьового ложа. АТ збільшений. Поведінка: в’ялість, сомнолентність, адинамія, яка змінюється на короткотривалі періоди збудження, зниження м’язевого тонусу. ХОД збільшений. ЖЄЛ знижена більше ніж на 25-30%. ОД і РД знижені до 50% від норми. Значне зниження утилізації О2 в легенях. Кисневе насичення крові – 70-85% (РО2=7,33-8,53кПа). При перевазі дифузно- розподільних розладів часто відмічається нормокапнія (РСО2=4,67-5,87кПа), при перевазі вентиляційних розладів – гіперкапнія (РСО2 – більше 6кПа). Дихальний або метаболічний ацидоз - Рh 7,34-7,25. Дефіцит основ (ВЕ) збільшений або компенсує гіперкапнію. Рівень бікарбонатів плазми (АВ,В) визначається рівнем і характером ацидозу. Ступінь і вид порушень КЛР залежить від стану гемодинаміки.
ДН3 Задишка з частотою більшою 150% від норми, аперіодичне дихання, часом брадипное, десинхронізація дихання, парадоксальне дихання. Зменшення або відсутність дихальних шумів на вдосі. П/Д варіабельне. Ціаноз генералізований, але проходить при диханні 100% О2, генералізована блідість і мармуровість шкіри, липкий піт. АТ знижений. Поведінка: В’ялість, сомнолентність, свідомість і реакція на біль знижені, зниження тонусу м’язів, кома, судоми. ХОД знижений. ЖЄЛ і ОД знижені більше ніж на 50%. Насичення крові О2 нижче 70% (РО2 менше 5,33кПа), некомпенсований змішаний ацидоз: Рh менше 7,2, ВЕ більше 6-8, гіперкапнія (РСО2 більше 9,87кПа), рівень бікарбонатів (АВ, В) і буферних основ (ВВ) знижений

За даними спірографії можна встановити наявність обструктивного чи рестриктивного типу дихальної недостатності.

Показник Обструктивні зміни Рестриктивні зміни
ФЖЄЛ нормальна або зменшена зменшена
ЖЄЛ нормальна або збільшена Зменшена
ФЗЄ нормальна або збільшена нормальна або зменшена
ЗО нормальний або збільшений нормальний або зменшений
ШФВид зменшена Зменшена

 

Основні елементи догляду за дітьми з захворюваннями органів дихання та принципи надання допомоги при невідкладних станах.

Нежить.Перед годуванням проводять туалет носа, очищуючи носові ходи за допомогою ватних джгутиків, змочених вазеліновим маслом. В окремих випадках слиз з дихальних шляхів і порожнини рота можна видалити за допомогою електровідсмоктувача. При потребі після очищення носових ходів закапують лікарські засоби.

Краплі в ніс вводять піпеткою. Маленькій дитині закапування здійснюють в лежачому положенні. Старшим дітям можна вводити краплі в ніс в сидячому положенні, при закиненій назад і нахиленій вбік голові. Переважно закапують 1-2 краплі. Піпетку в ніс вводити не можна.

Сухий кашель. Дають тепле пиття, наприклад молоко з гідрокарбонатом натрію (питна сода на кінчику ножа на склянку теплого молока), застосовують содові інгаляції, відволікаючі процедури (гірчичники, ніжні гірчичні ванни і ін.).

Вологий кашель. Для покращення виділення харкотиння застосовують поступальний дренаж: хворому надають вимушеного положення з опущеним головним кінцем (на животі при двобічному ураженні, на здоровому боці при ураженні з одного боку); дають настої трав, які мають муколітичні властивості (наприклад девясил, чебрець, підбіл, триколірна фіалка, алтей, термопсис). Старшим дітям пропонують харкотиння спльовувати у спеціальну пляшечку. Маленьким дітям при потребі харкотиння відсмоктують електровідсмоктувачем.

Болі в грудній клітці. Слід хворого заспокоїти і допомогти йому зайняти найзручніше положення (найчастіше на ураженому боці). Дихати хворий повинен поверхнево (цим зменшується тертя листків плеври). При сильних болях застосовують протикашлеві середники, анальгетики, відволікаючі процедури (гірчичники).

Постановка гірчичників. Придатний для ужитку гірчичник пахне гірчицею і не обсипається. В глибоку тарілку або лоток наливають теплу воду, змочують в ній гірчичник і прикладають до шкіри боком, покритим гірчицею, на 10-15 хв (у маленьких дітей 3-5 хв). Зверху кладуть рушник, а хворого накривають ковдрою. Слідкують щоб не було опіку. Після зняття гірчичників залишки гірчиці змивають і змазують шкіру вазеліновим маслом. Дітям раннього віку слід ставити гірчичники через шар марлі, щоб уникнути опіку. Після зняття гірчичників хворого добре закутують.

Інгаляції. В домашніх умовах можна зробити інгаляцію кількома способами. Найпростіший спосіб: на 1 л киплячої води додають одну столову ложку натрію гідрокарбонату, хворий дихає парою цієї води. З цією ж метою можна використати чайник. Після закипання його ставлять на найменший вогонь, на носик чайника одягають трубку зі згорнутого листка паперу і через неї дихають парою. Промисловість випускає парові інгалятори. Вода підігрівається з допомогою вбудованого електричного елемента. Пара виходить через сопло і попадає на скляний мундштук, який бере в рот хворий. Мундштуки кип’ятять після кожного використання. Якщо потрібно провести содову інгаляцію, то в мензурку, встановлену перед соплом, наливають 3% розчин натрію гідрокарбонату і потік пари засмоктує її через капіляр. В мензурку можна наливати і будь-який інший розчин. Процедура (від моменту закипання води) займає 10-15 хв, її призначають по 3-4 рази на день.

Оксигенотерапія. Інгаляції кисню здійснюються за допомогою кисневих палаток, масок або носових катетерів. Кисень може подаватися централізовано (з кисневої станції) або безпосередньо з балону, обладнаного редуктором (стиснений кисень вибухонебезпечний, тому слід строго дотримуватися правил користування кисневим балоном). Обов’язковою умовою проведення інгаляційної оксигенотерапії є зволоження кисневого струменю, що поступає в дихальні шляхи дитини. Для цього кисень попередньо пропускають через товщу води (напр. апарат Боброва).

Ларингоспазм. Сприснути обличчя холодною водою, поплескати по щоках, дати доступ свіжого повітря, застосувати місцеві відволікаючі процедури (ніжні теплі ванни, гірчичники на верхню частину грудної клітки та гортань).

Стенозуючий ларингіт.Дитину слід заспокоїти, забезпечити доступ свіжого повітря, дати тепле лужне пиття, провести місцеві відволікаючі процедури (ніжні ванни, гірчичники на верхню половину грудної клітки), інгаляції теплого вологого повітря. Показана негайна госпіталізація.

Приступ бронхіальної астми.Потрібно звільнити груди хворого від тісного одягу, надати йому положення напівсидячи, забезпечити максимальний доступ свіжого повітря або розпочати оксигенотерапію. Лікарські засоби вводяться ін’єкційним способом або у вигляді інгаляцій аерозолю (сальбутамол) (хворому потрібно пояснити правила користування інгалятором: обернути інгалятор догори дном і зняти з нього захисний ковпачок; балончик з аерозолем добре струсити; зробити глибокий видих; щільно захопити губами мундштук інгалятора; натиснути на дно інгалятора і одночасно зробити глибокий вдих: в цей момент видається доза аерозолю; затримати дихання на декілька секунд; вийняти мундштук з рота і зробити повільних видих).

Стороннє тіло дихальних шляхів.Дитину грудного віку обертають вниз головою, тримаючи за ноги; дитину старшого віку кладуть животом на зігнене коліно, низько опускають голову і легко постукують рукою по спині. При відсутності ефекту дитина госпіталізується у спеціалізоване відділення для проведення бронхоскопії.

Носова кровотеча. Для зупинки носової кровотечі притискають пальцем відповідне крило носа до носової перегородки на 3-5 хвилин. Хворому надають положення напівсидячи, щоб він не заковтував кров. На ділянку носа кладуть холодний компрес або міхур з льодом. При відсутності ефекту проводять передню тампонажу носа. Пінцетом в носові ходи на максимальну глибину вводять смужки вузького стерильного бинта, змочені 3% розчином перекису водню. Тампонують всю порожнину носа. Тампони можна залишати в порожнині носа на 24 год.

Легенева кровотеча. При появі домішок крові в харкотинні (кровохаркання) дитину слід заспокоїти, звільнити від тісного одягу, забезпечити притік свіжого повітря. Виділення значної кількості крові з дихальних шляхів свідчить про легеневу кровотечу. Хворого потрібно посадити, заборонити рухатися, розмовляти, напружуватися. До грудної клітки прикладають міхур з льодом, на кінцівки накладаються джгути. Потрібна негайна госпіталізація. Навіть після того, коли кровотеча зупиниться, хворий повинен дотримуватися суворого ліжкового режиму і займати положення напівсидячи. Годувати такого хворого слід невеликими порціями напіврідкої холодної їжі, багатої на вітаміни. Рекомендується холодне пиття. Категорично забороняється ставити гірчичники і банки.

Зупинка дихання. Проводиться штучна вентиляція легень (ШВЛ). Дитину кладуть на спину з закиненою назад головою, звільняють грудну клітку від тісного одягу. Вміст порожнини рота та ротоглотки (блювотні маси, слиз) забирають пальцем, серветкою або за допомогою електровідсмоктувача. Одну руку підкладають під шию, другу кладуть на чоло і проводять ШВЛ способом “з рота в рот” або “з рота в ніс”. При ШВЛ першим способом роблять глибокий вдих, рот щільно притискають до рота дитини (через хустинку або марлю), ніс затискають І і ІІ пальцями і вдувають повітря. При другому способі повітря вдувають через носові ходи. Частота ШВЛ повинна становити не менше 40 вдувань на хвилину у новонароджених і 20 – у дітей старшого віку.

 

Схема протоколу обстеження дихальної системи дитини

  1. Скарги.
  2. Анамнез.
  3. Об’єктивне обстеження

Ø Характер голосу.

Ø Кашель, його характер (сухий, вологий), денний, нічний, постійний.

Ø Колір шкірних покривів і слизових оболонок.

Ø Дихання носом (вільне, утруднене), характер виділень з носа.

Ø Кількість дихань за одну хвилину, співвідношення частоти пульсу і дихання.

Ø Задишка (інспіраторна, експіраторна, змішана).

Ø Ритм (ритмічне, Чейн-Стокса, Біота, Куссмауля).

Ø Характер дихання (поверхневе, глибоке).

Ø Тип дихання (черевний, грудний, змішаний).

Ø Форма грудної клітки, симетричність, участь допоміжної мускулатури в акті дихання.

Ø Пальпація: ригідність, болючість, голосове тремтіння, товщина складки з обох боків.

Ø Перкусія:

· Топографічна.

- Границі нижніх країв легень

  Серед-ньоклю-чична Перед-ньоакси-лярна Середньо-аксилярна Задньо-аксилярна Лопат-кова Пара-вертеб-ральна
Справа            
Зліва            

- Рухомість нижнього краю легені справа см, зліва см.

- Ширина полів Креніга справа см, зліва см.

· Порівняльна перкусія – звук ясний легеневий, коробковий, тимпанічний, вкорочений, тупий (вказати локалізацію виявлених змін).

Ø Аускультація:

· Характер дихання, хрипи (які, локалізація), крепітація, шум тертя плеври (локалізація змін).

· Бронхофонія.

Ø Симптоми збільшення внутрішньогрудних лімфатичних вузлів (Коран’ї, Аркавіна, чаші Філософова, д’Еспіна).

  1. Інтерпретація даних допоміжного лабораторно-інструментального обстеження.
  2. Висновок.

 

5. Матеріали методичного забезпечення.

1. Вікові особливості будови носа, додаткових пазух, гортані, трахеї, бронхів та легень.

  1. Особливості будови грудної клітки дітей різного віку.
  2. Частота і тип дихання залежно від віку дитини.
  3. Особливості методики пальпації, перкусії і аускультації органів дихання у дітей різного віку.
  4. Семіотика кашлю.
  5. Семіотика змін перкуторного звуку.
  6. Семіотика голосового тремтіння, бронхофонії.
  7. Семіотика хрипів, крепітації.
  8. Ознаки і ступені дихальної недостатності.
  9. Синдроми ураження верхніх та нижніх дихальних шляхів.
  10. Синдром ураження плеври та плевральної порожнини.
  11. Лабораторні та інструментальні методи дослідження, які застосовуються для діагностики захворювань дихальних шляхів, їх інформативність;
  12. Основні заходи санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режимів в палаті хворого із захворюванням дихальних шляхів;
  13. Допомога при кашлі, нежиті, болях у грудній клітці, стенозуючому ларингіті, приступі бронхіальної астми.
  14. Принципи невідкладної допомоги при легеневій кровотечі, гострій дихальній недостатності.

 

5.2. Тестові завдання.

1. Яка з перерахованих анатомічних особливостей не є характерною для носової порожнини новонародженого?

A. Малі розміри

B. Погано розвинена кавернозна частина підслизового шару

C. Відсутній нижній носовий хід

D. Погана васкуляризація слизової оболонки

E. Вузькі носові ходи

 

2. Яка з перерахованих анатомічних особливостей не є характерною для гортані новонародженого?

A. Лійкоподібна форма

B. Податливі хрящі

C. Широка голосова щілина

D. Добра васкуляризація

E. Високо розташована голосова щілина

 

3. Яка з перерахованих анатомічних особливостей не є характерною для трахеї новонародженого?

A. Лійкоподібна форма

B. Погано розвинений хрящовий каркас

C. Ніжна і добре васкуляризована слизова оболонка

D. Слабо розвинена еластична тканина

E. Біфуркація розташована нижче ніж у дорослих

 

4. Яка з перерахованих анатомічних особливостей не є характерною для будови бронхів новонародженого?

A. Відносно вузький просвіт

B. Слизова оболонка добре васкуляризована

C. Лівий бронх коротший і ширший ніж правий

D. Погано розвинений м’язовий шар

E. Погано розвинені еластичні волокна

 

5. Яка з перерахованих анатомічних особливостей не є характерною для будови легеневої тканини новонародженого?

A. Відносно мала маса

B. Значна повітряність

C. Поганий розвиток еластичної тканини

D. Недорозвинений ацинус

E. Добрий розвиток пухкої сполучної тканини

 

6. Яка з перерахованих функціональних особливостей дихання не є характерною для дітей?

A. Більша глибина дихання

B. Неритмічність дихання

C. Більша частота дихання

D. Більший хвилинний об’єм дихання

E. Менша життєва ємність легень

 

7. Якою повинна бути частота дихання у новонародженої дитини?

A. 60-70 дих./хв.

B. 40-60 дих./хв.

C. 30-35 дих./хв.

D. 25-30 дих./хв.

E. 20-25 дих./хв.

 

8. Якою повинна бути частота дихання у дитини у віці одного року?

A. 40-45 дих./хв.

B. 30-35 дих./хв.

C. 25-30 дих./хв.

D. 20-25 дих./хв.

E. 15-20 дих./хв.

 

9. Якою повинна бути частота дихання у дитини у віці 5 років?

A. 20 дих./хв.

B. 25 дих./хв.

C. 30 дих./хв.

D. 35 дих./хв.

E. 40 дих./хв.

 

10. Якою повинна бути частота дихання у дитини у віці 10 років?

A. 20 дих./хв.

B. 25 дих./хв.

C. 30 дих./хв.

D. 35 дих./хв.

E. 40 дих./хв.

 

11. Сухий кашель у дітей може спостерігатися при наступних захворюваннях органів дихання:

A. Фарингіті

B. Бронхіті

C. Пневмонії

D. Туберкульозі

E. Бронхоектазах

 

12. Кашель з виділенням гнійного харкотиння спостерігається при:

А. Фарингіті

B. Бронхіті

C. Плевриті

D. Туберкульозі

E. Бронхоектазах

 

13. Грубий “гавкаючий” кашель характерний для:

A. Кашлюка

B. Ларингіту

C. Бронхіальної астми

D. Плевриту

E. Пневмонії

 

14. Приступоподібний кашель з репризами характерний для:

A. Кашлюка

B. Ларингіту

C. Бронхіальної астми

D. Плевриту

E. Пневмонії

 

15. Нічні приступи кашлю характерні для:

A. Бронхоектазів

B. Крупозної пневмонії

C. Муковісцидозу

D. Бронхіту

E. Бронхіальної астми

 

16. У дітей першого року життя кашель під час годування виникає при наявності:

A. Обструктивного бронхіту

B. Гострого стенозуючого ларингіту

C. Трахеостравохідної нориці

D. Муковісцидозу

E. Туберкульозу

 

17. Домішки крові в харкотинні можуть спостерігатися при:

A. Бронхоектазах

B. Пухлині легень

C. Муковісцидозі

D. Пневмонії

E. Бронхіальній астмі

 

18. Болі в грудній клітці, пов'язані з диханням спостерігаються при:

A. Пневмонії

B. Міокардиті

C. Туберкульозі легень

D. Плевриті

E. Пухлині легень

 

19. Задишка інспіраторного характеру може спостерігатися при:

A. Гострому стенозуючому ларингіті

B. Обструктивному бронхіті

C. Приступі бронхіальної астми

D. Пневмонії

E. Пневмотораксі

 

20. Задишка експіраторного характеру може спостерігатися при:

A. Гострому стенозуючому ларингіті

B. Приступі бронхіальної астми

C. Крупозній пневмонії

D. Гідротораксі

E. Плевриті

 

21. “Діжкоподібна” форма грудної клітки у дітей спостерігається при:

A. Емфіземі

B. Ателектазі

C. Гідротораксі

D. Пневмотораксі

E. Пневмонії

 

22. При яких захворюваннях органів дихання у дітей голосове тремтіння буде посиленим?

A. Гострий стенозуючий ларингіт

B. Стороннє тіло дихальних шляхів

C. Бронхіальна астма

D. Ексудативний плеврит

E. Крупозна пневмонія

 

23. При яких захворюваннях органів дихання у дітей голосове тремтіння буде послабленим?

A. Ексудативний плеврит

B. Крупозна пневмонія

C. Туберкульоз легень

D. Абсцес

E. Пухлина легень

 

24. При яких захворюваннях органів дихання у дітей перкуторний звук над грудною кліткою буде мати коробковий відтінок?

A. Ексудативний плеврит

B. Ателектаз

C. Пневмонія

D. Емфізема

E. Абсцес

 

25. При яких захворюваннях органів дихання у дітей перкуторний звук буде абсолютно тупим?

A. Компресійний ателектаз

B. Вогнищева пневмонія

C. Нагромадження значної кількості повітря в плевральній порожнині

D. Нагромадження значної кількості рідини в плевральній порожнині

E. Пухлина легені

 

26. При яких захворюваннях органів дихання у дітей перкуторний звук над поверхнею грудної клітки буде вкороченим?

A. Бронхіальна астма

B. Бронхіоліт

C. Пневмоторакс

D. Сегментарна пневмонія

E. Стенозуючий ларингіт

 

27. При яких захворюваннях органів дихання у дітей спостерігається зміщення нижніх країв обох легень донизу?

A. Пухлина легень

B. Крупозна пневмонія

C. Гідроторакс

D. Ателектаз

E. Емфізема

 

28. При яких захворюваннях у дітей може спостерігатися зміщення нижніх країв обох легень догори?

А. Пухлина легень

B. Крупозна пневмонія

C. Гідроторакс

D. Асцит

E. Емфізема

 

29. У якому віці у здорових дітей вислуховується пуерильне дихання?

A. Новонароджені

B. Від 1го місяця до 1го року

C. Від 6ти місяців до 3х років

D. Від 6ти місяців до 7ми років

E. Від 3х років до 7ми років

 

30. Про яку патологію з боку органів дихання у дітей свідчить наявність посиленого везикулярного (жорсткого) дихання?

A. Звуження просвіту гортані

B. Запальний процес в бронхах

C. Наявність порожнини, з’єднаної з просвітом бронха

D. Запальний процес легеневої тканини

E. Наявність рідини в плевральній порожнині

 

31. Про яку патологію з боку органів дихання у дітей свідчить наявність ослабленого везикулярного дихання з одного боку?

A. Звуження просвіту гортані

B. Приступ бронхіальної астми

C. Бронхіт

D. Наявність порожнини, з’єднаної з просвітом бронха

E. Крупозну пневмонію

 

32. Яка аускультативна картина спостерігається у дітей під час приступу бронхіальної астми?

A. Ослаблене везикулярне дихання з обох боків

B. Сухі свистячі хрипи на фоні бронхіального дихання

C. Сухі свистячі хрипи на фоні жорсткого дихання

D. Дрібноміхурцеві вологі хрипи на фоні жорсткого дихання

E. Ослаблене везикулярне дихання та крепітація

 

33. Яка аускультативна картина спостерігається у дітей при пневмонії?

A. Ослаблене везикулярне дихання з обох боків

B. Сухі свистячі хрипи на фоні бронхіального дихання

C. Сухі свистячі хрипи на фоні жорсткого дихання

D. Дрібноміхурцеві вологі хрипи на фоні жорсткого дихання

E. Ослаблене везикулярне дихання та крепітація

 

34. Який з перерахованих типів дихання можна вислухати над легенями у дітей при крупозній пневмонії?

A. Пуерильне

B. Жорстке

C. Бронхіальне

D. Амфоричне

E. Металеве

 

35. Про яку патологію з боку органів дихання може свідчити наявність у дитини амфоричного дихання?

A. Наявність рідини в плевральній порожнині

B. Наявність повітря в плевральній порожнині

C. Наявність порожнини в легенях, сполученої з просвітом бронха

D. Ателектаз

E. Пухлину легень

 

36. У дитини 5ти років спостерігається задишка експіраторного характеру, послаблене голосове тремтіння та перкуторний звук з коробковим відтінком з обох боків, аускультативно – велика кількість сухих та вологих різнокаліберних хрипів над всією поверхнею грудної клітки. Про який синдром можна думати в даному випадку?

A. Обструкції верхніх дихальних шляхів

B. Стороннього тіла дихальних шляхів

C. Обструкції бронхів

D. Ущільнення легеневої тканини

E. Ураження плеври

 

37. У дитини 8ми місяців на фоні підвищеної температури тіла спостерігається грубий “гавкаючий” кашель, стридорозне дихання, задишка інспіраторного характеру, дихання за участю допоміжної мускулатури, аускультативно прослуховуються грубі хрипи на фоні ослабленого везикулярного дихання з обох боків. Про яку патологію з боку органів дихання можна думати в даному випадку?

A. Гострий стенозуючий ларингіт

B. Стороннє тіло дихальних шляхів

C. Приступ бронхіальної астми

D. Бронхіоліт

E. Гостру крупозну пневмонію

 

38. У дитини 7ми років раптово вночі з’явилося утруднене свистяче дихання, сухий кашель та задишка експіраторного типу. Перкуторний звук над всією поверхнею грудної клітки з коробковим відтінком, аускультативно прослуховуються сухі свистячі хрипи на фоні жорсткого дихання з обох боків. Про яку патологію з боку органів дихання можна думати в даному випадку?

A. Гострий стенозуючий ларингіт

B. Стороннє тіло дихальних шляхів

C. Приступ бронхіальної астми

D. Бронхіоліт

E. Гостру крупозну пневмонію

 

39. У дитини 3х років на фоні повного здоров’я раптово розвинувся приступ сухого кашлю, з’явилася задишка з утрудненим вдихом, ціаноз на обличчі. Перкуторно спостерігається ясний легеневий звук, аускультативно – ослаблене везикулярне дихання. Про яку патологію органів дихання можна думати в даному випадку?

A. Гострий стенозуючий ларингіт

B. Стороннє тіло дихальних шляхів

C. Приступ бронхіальної астми

D. Бронхіоліт

E. Гостру крупозну пневмонію

 

40. У дитини 10ти місяців спостерігається підвищення температури тіла, приступоподібний кашель, задишка експіраторного характеру, періоральний ціаноз, участь допоміжної мускулатури в акті дихання, ослаблене голосове тремтіння, перкуторний звук з коробковим відтінком, аускультативно прослуховується велика кількість дрібноміхурцевих хрипів. Про яку патологію органів дихання можна думати в даному випадку?

A. Гострий стенозуючий ларингіт

B. Стороннє тіло дихальних шляхів

C. Приступ бронхіальної астми

D. Бронхіоліт