Аналізу ліричного твору 2 страница

[66] Омар Хайям (бл. 1048 – бл. 1122) – видатний перський поет, математик, астроном, філософ, реформатор календаря.

[67] Іван Андрусяк – сучасний поет, народився 1968 р. у с. Вербовець на Івано-Франківщині, закінчив українську філологію Івано-Франківського учительського інституту, працює журналістом, мешкає в Києві. Автор поетичних збірок „Депресивний синдром”, „Отруєння голосом” , „Дерева і води”, „Повернення в Ґалапаґос” та інших книг.

[68] Опозиція (від лат. oppositio — протиставлення) — протидія якихось двох чинників.

[69] Утилітарний (від лат. utilitas — вигода) — розрахований виключно на практичне застосування або вигоду.

[70] Віктор Неборак народився 1961 р. на Львівщині, закінчив Львівський університет та аспірантуру Інституту літератури НАН України, кандидат філологічних наук. Живе і працює у Львові. Автор збірок віршів «Бурштиновий час», «Літаюча голова», «Аlter ego».

[71] Заанґажóваність (від фр. engager — наймати, запрошувати) — залучення до виконання певних обов’язків.

[72] Юрій Шéрех (спр. прізв. Шевельов) (1908 - 2002) — один із найвидатніших українських мовознавців, літературознавців і культурологів ХХ ст., професор Колумбійського університету (США). Народився у м. Ломжі (тепер Польща) навчався, а згодом і викладав у Харківському університеті. Емігрував з України під час ІІ світової війни. Мешкав у Нью-Йорку. Автор літературознавчих книг «Не для дітей» (1964), «Друга черга» (1978), « Третя сторожа» (1991), «Поза книжками і з книжок» (1998).

[73] Проблема традицій і новацій досить докладно розкрита у доповіді Ю.Шереха «Троє прощань і про те, що таке історія української літератури» (Українське слово. — К., 1994. — Т.3. — С.538 — 545).

[74] Неділько В. Елементи теорії літератури. – К., 1994. – С. 9.

[75] Критерій (від гр. kriterion — мірило для оцінки) — ознака, взята за основу класифікації.

[76] Томас Стернз Еліот (1888-1965) – видатний англійський і американський поет, драматург, критик. Народився в м. Сент-Луїс (США), навчався в Ґарвардському університеті, Оксфорті та Сорбонні. З 1914 р. жив і працював в Англії. Автор поеми „Спустошена земля”, драми „Вбивство в соборі”, , поетичної збірки „Чотири квартети” , книги „”Про поетів і поезію” та ін. творів.

[77] Еліта (від фр. elite — краще, добірне) — група людей, що виділяється серед інших своїм суспільним становищем, розумом, здібностями тощо; суспільна сметанка.

[78] Белетрúстика (фр. belles lettres — красне письмеництво) — у широкому значенні — художня проза взагалі, у вузькому — легка, розважальна література для масового читача.

[79] Андріян Кащенко (1858—1921) — популярний на початку ХХ ст. український письменник. Народився на Катеринославщині. Автор великої кількости повістей і оповідань, головно для юнацтва.

[80] Стиль – від гр. stylos — загострена паличка, якою писали на вкритих воском дощечках.

[81] Раціональний (від лат. ratio – мислення, розум) – суто розумова, інтелектуальна сторона людської свідомості, що протиставляється почуттям.

[82] Про сутність термінів «напрям» ¾ «течія» ¾ «угруповання» див. докладніше: Ткаченко А. Мистецтво слова. Вступ до літературознавства. ¾ К., 1998. ¾ С. 422¾425.

[83] Як уже згадувалося , словесна творчість починалася з мітичного періоду, з мітології. Одначе цей етап не можна безпосередньо пов’язувати тільки з літературою, адже у міті, мов дерево у зернині, вміщалося, зливалося все духовне життя стародавньої людини.

[84] Цивілізація (фр. civilisation, від лат. civilis – гідний, вихований) – тут: освіченість, високий рівень техніки, індустрії, раціонально-практичний підхід до світу.

[85] Монументальний (від лат. monumentum –нагадую) – ґрунтовний, міцний, величезний, пов’язаний з об’ємними спорудами, пам’ятниками.

[86] Орнамент – від лат. ornamentum – оздоба, прикраса.

[87] Аскетизм (від грец. ? –добре навчений) – моральний принцип, що полягає у крайньому обмеженні потреб людини, самозреченні, у відмові від життєвих благ і насолод з метою самовдосконалення, досягнення релігійного ідеалу.

[88]. Ренесанс – франц. Renaissance, що від лат. renascor – відроджуюся

[89] Концепція (від лат. conceptio – сприймання) – система поглядів на певне явище.

[90] Гуманізм – від лат. humanus – людяний, людський.

[91] Догмáт, або дóгма (гр. – думка, вчення) – основні положення певної релігії, що сприймаються на віру і не можуть бути об’єктом критики.

[92] Меценáт (від імені римського політика І ст. до Р. Х., який щедро допомагав поетам і художникам) – багатий покровитель наук і мистецтв.

[93] Декóр (від лат. decoro – прикрашаю) – сукупність декоративних прикрас в архітектурі.

[94] Унія (від лат. unio – союз, з’єднання) – тут: об’єднання держав під владою одного монарха (у даному разі – польського короля).

[95] Схолáстика (гр. – ) – тут: суха, мертва наука, буквоїдство.

[96] Утóпія (від гр. – місце, якого нема) – вигадана Т. Мором назва фантастичного острова; художній твір, що малює уявний майбутній лад.

[97] Петро Конашевич-Сагайдачний (? – 1622) – гетьман Війська Запорізького, видатний політичний і військовий діяч. Походив з православної шляхти з Галичини (ймовірно, народився 1570 р. у с. Кульчицях на Самбірщині); вихованець Острозької колегії. З початку ХVІІ ст. постійно перебував на Січі, брав участь у протитатарських і протитурецьких походах, перетворив козацьке військо на регулярне військове формування. Під проводом Сагайдачного козаки зруйнували міста Очаків, Перекоп (1607), Синоп, Кафу (1616). На чолі двадцятитисячного козацького війська брав участь у поході польського королевича Владислава на Москву, кілька разів розгромив московські війська. Одночасно боровся за релігійні й культурні права українського народу. За допомогою Сагайдачного відновлено православну ієрархію в Україні (висвячено митрополита і єпископів) всупереч польській державній політиці. 1621 р. на чолі сорокатисячного козацького загону брав участь разом з польською армією у битві під Хотином, у якій було переможено турецькі війська. Поранений у цих боях, Сагайдачний помер 20 квітня 1622 р. у Києві і похований у Києво-Братському монастирі. Своє майно заповів братству на церковні і культурні цілі.

[98] Василь-Костянтин Острозький (1527 – 1608) – воєвода київський, маршалок волинський, входив до числа найзаможніших і найвпливовіших магнатів Речі Посполитої. Походив з руської князівської династії Рюриковичів. На цій підставі висувався за підтримки Туреччини на польський, а згодом на московський престол (після смерті останнього Рюриковича царя Федора Івановича 1598 р.). Один з небагатьох українських аристократів, що зберіг вірність православ’ю і національним традиціям. Особливо велику роль відіграв у культурно-національному відродженні України.

[99] Юрій Дрогобич (бл. 1450 – 1494) походив з міста Дрогобича, що на Львівщині, з родини ремісника Михайла Котермакá. Навчався спочатку в Дрогобичі і Львові, далі – Краківському університеті. У Болонському університеті здобув ступінь доктора філософії та медицини. Викладав там, згодом був обраний ректором цього університету. Пізніше працював професором медицини та астрономії Краківського університету. Одним з його учнів був Миколай Коперник.

1483 р. Вийшла у світ книга Ю. Дрогобича „Прогностична оцынка поточного 1483 року”. Це перша (з відомих досі) друкована книга українського автора. Тут викладено окремі наукові відомості з філософії, астрономії, географії. На думку автора, у світі панують античні боги і зірки.

І за походженням, і за рівнем освіти, і за поглядами, навіть за обраним псевдонімом Ю. Дрогобич був яскравим представником уже ренесансової доби.

[100] Рутенець – від лат. Rutheni, Ruteni: так іменували русичів-українців у західноєвропейських хроніках ще з ХІ-ХІІ століть.

[101] Роксолянія – поетична назва України.

[102] Касіян Сакóвич (бл. 1578 – 1647) – визначний філософ, поет, педагог. Син православного священика з Галичини. Навчався у Замойській та краківській академіях. У 1620 – 24 рр. був ректором Київської братської школи. Згодом прийняв унію, а далі перейшов у католицизм. З цих позицій написав кілька полемічних трактатів, скерованих проти православ’я. Помер на посаді латинського пароха (священика) у Кракові.

Причина такого різкого світоглядного перелому, очевидно, криється в тому, що Сакович розчарувався в українській еліті, яка виявилася неспроможною послідовно йти шляхом духовно-національного відродження, ренесансового життєустрою.

[103] Декламáція (від лат. declamo – вправляюся у красномовстві) – твір, написаний у піднесеній, пишномовній манері.

[104] Бароко – від італ. barocco — вибагливий, химерний

[105] Мезостих (від гр. μέσος – середній) – вірш, у якому серединні літери приховують певне ім’я або втаємничують певне значення.

[106]Крістіан Гофмансвальд (1613—1679) — відомий німецький поет бароко, основоположник т.зв. «другої силезької школи» в німецькій поезії. характерні прикмети стилю — грайливість, манірність, пишнослів’я.

[107] Пітер-Пауль Рубенс (1577—1640) — видатний фламандський живописець, автор відомих картин: «Зняття з хреста» (1611—1614), «Вакханалія» (1618), «Персей і Андромеда» (1620—1621), «Портрет Марії Медичі» (1622—1625), «Пейзаж з веселкою» (1632—1635) та ін.

[108] Хосе де Рібера (1591—1652) — визначний іспанський живописець і гравер, працював у річищі естетики караваджизму; автор картин «Свята Інеса» (1641), «Кривоніжка» (1642) та ін.

[109] Клдасицизм – від лат. classicus — взірцевий.

[110] Ірраціональний (від лат. irrationalis – нерозумний, позасвідомий) – зорієнтований на інтуїцію, віру, інстинкт.

[111] Єфремов С. Історія українського письменства. — Мюнхен, 1989. — Т. 1. — С.366.

[112] Пейзан (від фр. paysan — селянин) — фальшиво, солодкаво зображений у художньому творі селянин.

[113] Сентенція (від лат. sententia — думка, судження) — вислів морально-повчального змісту.

[114] Сентименталізм – від франц. sentiment – почуття, чутливість.

[115] Елéгія (гр.) – один з жанрів лірики, вірш, у якому виражені настрої журби, смутні роздуми.

[116] Ідúлія (гр.) – ліричний вірш, що поетизує сільське життя.

[117] Патріархальний (від гр.) – який залишається вірний старим традиціям, простий, нехитрий, вільний від умовностей.

[118] Антиквáрій, антиквáр (від лат. antiquus – старовинний) – знавець старовини.

[119] Романтизм – з фр. romantisme – первісно (у ХVІІІ ст.) словом „романтичне” іменували все незвичайне, дивне, фантастичне, – таке, що зустрічається лише в романах, а не в реальному житті.

[120] Метаморфόза (від гр.) – видозмінення чогось.

[121] Реалізм – від лат. realis ¾ речовий, дійсний.

[122] Жак-Дезіре-Густав Курбе (1819¾1877) ¾ французький художник-реаліст. Учасник паризької комуни. Серед творів митця: «Похорон в Орнані», «Сільські панночки», «Ател’є», «Прудон та його родина» та ін.Синоніми до «негувати» — «заперечувати», «недооцінювати».

[123] Нечуй-Левицький І. Сьогочасне літературне прямування // Історія української літературної критики та літературознавства. Хрестоматія. Книга друга. ¾ К., 1998. ¾ С.215.

[124] Позитивізм (від лат.positivum ¾ позитивний) ¾ започаткований у 30-х роках ХІХ ст.. у Франції філософський напрям, що проголошував єдиним джерелом істинного, справжнього знання конкретні (емпіричні, чуттєво пізнавальні) дані науки та заперечував пізнавальну цінність філософських знань, теоретичного мислення в цілому. Основоположником цього вчення вважається французький філософ Огюст Конт (1798¾1857).

[125] Фройд З. Вступ до психоаналізу // Слово і час . — 1995. — Ч.5—6. — С.45.

[126] Мімесис (грец. ? – наслідування) – обґрунтована ще в античній естетиці теорія, за якою мистецтво є наслідуванням природи..

[127] Докладніше ця проблема розглянута у статті М.Тарнавського «Майстерність психологічного аналізу чи ілюзія психологізму?» (Слово і час. — 1992. — Ч. 8. — С.75—79).

[128] Докладніше цей матеріал розглянуто у книзі М.Ткачука «Концепт натуралізму і художні шукання в «Бориславських оповіданнях «І.Франка» (Тернопіль, 1997).

[129] Модернізм – від франц. moderne — новітній, сучасний.

[130] Гносеологія (від гр. gnosis — пізнання і logos — слово, наука) — теорія пізнання, механізм пізнання людиною світу.

[131] Релятивізм (від лат. relativus — відносний) — принцип відносності людських знань.

[132] Серен К’єркеґор (1813—1855) — видатний данський релігійний філософ, представник екзистенціалізму. Основні праці: «Або — або» (1843), «Страх і тремт» (1843), «Поняття страху» (1844).

[133] Ернст Мах (1838—1916) — визначний австрійський фізик і філософ, один із фундаторів емпіріокритицизму. Основні праці: «Аналіз відчуттів і відношення фізичного до психічного» (1886), «Пізнання і помилки» (1905).

[134] Трансцендентне ( від лат. transcendens ) – те, що не набувається практичним, повсякденним досвідом, що перебуває за межею пізнання, надматеріальне.

[135] Франко І. Старе й нове в сучасній українській літературі // Зібр. тв.: У 50 т. — К., 1982. — Т.35. — С.108.

[136] Докладніше див: Ортега-і-Гасет Х.Дегуманізація мистецтва // Вибрані твори. — к., 1994. — с.238—272.

[137] Марсель Пруст (1871—1922) — визначний французький письменник. У циклі романів «У пошуках втраченого часу» (т.1—16, 1913—1927) показував внутрішнє життя людини як потік свідомості.

[138] Джеймс Джойс (1882—1941) — англійський письменник ірландського походження, представник авангардизму. Найвідоміші романи: «Портрет художника в юності» (1916), «Уліс» (1922), «Тризна по Фіннегану (1939).

[139] Епатаж (фр. e’patage) — скандальна витівка, вчинок, які викликають обурення.

[140] Ідеологія (від гр. idea — образ і logos — слово, наука) — система поглядів та ідей — політичних, правових, естетичних, релігійних, філософських; світогляд.

[141] Юрко Позаяк (Юрій Лисенко) — поет, учасник неоавангардистського літгурту «Пропала грамота». Народився 1958 р. в Києві. Закінчив Київський університет, де спочатку й працював, згодом був секретарем посольства України в Хорватії, зараз працює в Міністерстві закордонних справ України.

[142] Олександер Ірванець — народився 1961 р. у Львові. Закінчив Літературний інститут (м. Москва), вчителював, працював у газеті, в театрі-студії. Учасник неоавангардистського літгурту «Бу-Ба-Бу», автор поетичних збірок «Вогнище на дощі», «Тінь великого класика» , роману „Рівне/Ровно. Стіна”, повісті „Очамимря”, книги „П’ять п’єс”. Живе в Києві та Ірпені.

[143] Товкачевський А. Григорій Савич Сковорода // Українська хата. — 1913. — Ч.6. — С.273.

[144] Едгар Аллан По (1809—1849) — американський письменник і критик, класик новели (збірка «Гротески і арабески», 1840), фундатор детективної літератури («Вбивство на вулиці Морг», 1841). Для зрілої лірики («Ворон та інші вірші», 1845) характерна тема відчаю чоловіка, що втратив кохану.

[145] Шарль Бодлер (1821—1867) — визначний французький поет. Навчався в коледжах Ліона й Парижа. Учасник революції 1848 р. Літературну діяльність почав як критик у 40-х роках. Автор збірок віршів «Квіти зла» (1857) та «Малі поезії у прозі» (вид.1869).

[146] Див. докладніше про витоки й теоретичну базу символізму в есеї Б.Рубчака «Пробний лет» (Розсипані перли. Поети «Молодої музи». — К., 1991. — С.18—41.).

[147] Суґестія (лат. suggestio ) – натяк, навіювання.

[148] Плутарх (бл. 46 — бл. 127) — давньогрецький філософ-платонік, письменник, історик, здобув енциклопедичну освіту в Атенах. Філософські твори об’єднані під умовною назвою «Моралії».

[149] Грицько Чупринка – український поет-модерніст. Народився 1879 р. у містечку Гоголевому на Чернігівщині. З козацького роду. Навчався в Київській та Лубенській ґімназіях. Брав участь у революції 1905 р. Автор поетичних збірок „Огнецвіт”, „Метеор”, „Контрасти” та ін. Для творчої манери характерне експериментаторство. Активний діяч національного відродження 1917-1921 рр. Під час російської окупації входив до керівного ядра Українського Уентрального Повстанського комітету. 11 вересня 1921 р. письменник був розстріляний більшовиками.

[150] Єфремов С. Історія українського письменства. — Мюнхен, 1989. — Т.2. — С.309.

[151] Імпресіонізм – від фр. impression — враження.

[152] Українське літературознавство уже надбало кілька ґрунтовних досліджень поетики цієї течії: Черненко О.Михайло Коцюбинський-імпресіоніст. — Сучасність, 1977; Кузнецов Ю. Поетика прози Михайла Коцюбинського. — К., 1989; Агеєва В. Українська імпресіоністична проза. — К., 1994; Мельник В. Суворий аналітик доби. — К., 1994. У своєму викладі скористаюся деякими положеннями з цих праць.

[153] Брати Едмон (1822—1896) і Жуль (1830—1870) Ґонкури — визначні французькі прозаїки, автори романів із життя різних верств суспільства «Жерміні Лясерте» (1865), «Рене Мопрен» (1864). За заповітом Едмона 1896 р. заснована Ґонкурівська академія, що з 1903 р. присуджує щорічну ґонкурівську премію за досягнення у жанрі роману.

[154] Експресіонізм – від фр. expression — вираження.

[155] Докладніший аналіз цієї течії зробила Олександра Черненко у праці «Експресіонізм у творчості Василя Стефаника» (Сучасність, 1989). Вступний уривок тієї роботи вміщено у хрестоматії «Українське слово» (К., 1994. — Т.1. — С.204—213).

[156] Вітальний — (від лат. vitalis) — життєвий

[157] Рефлексія (від лат. reflexio — відображення) — самоаналіз, роздуми людини над власним душевним станом.

[158]⁰ Франко І. Леся Українка // Зібр. тв.: У 50 т. Т. 31. — К., 1981. — С.272.

[159] Футуризм – від лат futurum — майбутнє.

[160] Філіпо Томазо Марінетті (1876—1944) — італійський письменник, автор збірок поезії «Завоювання зір» (1902), «Занг-тум-тум» (1914), роману «Мафарка-футурист» (1910), теоретичної праці «Маніфести футуризму» (1909—1919). Був одним з ідеологів фашистського режиму Муссоліні.

[161] Докладно: Лейтес А., Яшек М. Десять років української літератури. 1917—1927. — Х., 1928. — Т. 2. — С.101—106.

[162] Урбанізм (від лат. urbanus — міський) — культ великого промислового міста, його атмосфери, штибу життя.

[163] Див. докладно: Бердяєв М. Кризис искусства // О русских классиках. — Москва, 1993. — С.298—307.

[164] Бердяєв М. Там само — С.301.

[165] Михайль (Михайло) Семенко (1892-1937) – народивя в с. Кибинці на Полтавщині. Навчався в Петербурзькому психоневрологічному інституті. Під час І світової війни служив у Владивостоці. 1917 р. повернувся в Україну, активно включився у літературне життя. Видав понад 20 оетичних книг різної мистецької вартості ( „П’єро задається”, „П’єро кохає”, „Дві поезофільми”та ін.). З 1916 р. перебував у Компартії. 1922 р. добровільно вийшов з неї. В останні роки брав участь в дискредитації перед владою літературних груп неокласиків, „Ланка”, ВАПЛІТЕ. У грудні 1934 р. поета було заарештовано і згодом замордовано у Соловецькому концтаборі.

[166] Докладніша характеристика стилю поета – в „Історія української літератури ХХ століття” (К., 1993. — Т. 1. — С.287—297).

[167] Вerceus — колискова (фр.)

[168] Сюрреалізм – від фр. surrealite — надреальне, надприродне.

[169] Андре Бретон (1896—1966) — визначний французький письменник; провідна теза його творчості — особистість здобуває свободу лише в інтуїтивних актах (сни, марення тощо). Автор книг «Аркан 17», «Лампа в годиннику» та ін.

[170] Серед особливостей сюрреалістичної манери С.Далі — зображення фантасмагорійних метаморфоз (перехід твердих форм у м’які, кам’яних облич у людські тощо); майстерне створення ілюзій нескінченних просторів — наче соляних пустель, що простягаються у незриму далечінь, або колонад і порожніх п’єдесталів, кінця яким немає; запозичена у Рафаеля техніка детального малярства, якою виконувалися облудні краєвиди, галюцінаційні привиди, що роблять враження справжнього; відтворення картин снів і видінь із затопленими до половини тілами, зітнутими головами і велетенськими статевими органами, викривленими формами, гнилими ослами, бджолиними роями; увага до християнської символіки.

Докладніше див.: Певний Б.Сальвадор Далі: ранні роки // Сучасність — 1995. — Ч. 4. — С.129—138.

[171] Саму новелу і статтю про неї Людмили Реви див. у «Літературній Україні» за 7 березня 1996 р. В аналізі стилю цього твору спираємося на згадану статтю.

[172] Микола Воробйов народився 1941 р. в селі Мельниківка на Черкащині, навчався на філологічному факультеті Київського університету, був переслідуваний комуністичним режимом, працював пожежником та на інших тимчасових роботах. Автор книг «Пригадай на дорогу мені...» (1985), «Місяць шипшини» (1986), «Ожина обрію» (1988), «Прогулянка одинцем» (1990), «Верховний голос» (1991) та ін.

[173] Уніфікація (від лат. unus — один) — знеосіблення, урівнялівка, приведення різнорідних чинників до єдиної форми.

[174] Олександр Корнійчук (1905—1972) — народився на ст. Христинівка (зараз Черкаської області) в родині залізничника. 1929 р. закінчив Київський інститут народної освіти, працював сценаристом на кіностудіях. З 1938 р. багаторічний Голова правління СПУ, член ЦК КПРС з 1952 р., Голова Верховної Ради УРСР 2, 3, 5—8 скликань. Герой соціалістичної праці (1967), академік АН УРСР (з 1939 р.) та АН СРСР (з (1943 р.) лауреат Ленінської премії (1960) та десятків інших нагород. Один з головних теоретиків соцреалізму, призначений компартією офіційний «вождь» української радянської літератури протягом тридцяти років. Активний учасник, а потім і організатор усіх тогочасних компартійних кампаній, спрямованих проти української літератури, українського національного життя. Драматург. Найзнаніші твори: «Загибель ескадри» (1934), «Платон Кречет» (1936), «В степах України» (1941), «Фронт» (1942), «Пам’ять серця» (1969).

[175] Колаж (від фр. collage — наклеювання) у прямому значенні — твори образотворчого мистецтва, виконані наклеюванням на певну основу різних матеріалів, що різняться кольором і фактурою; переносно — твір будь-якого виду мистецтва, скомпонований з різнорідних елементів.

[176] Постмодернізм – від лат. post — після і фр. moderne — сучасний. Цей термін з’явився у праці В. Паннвіца „Криза європейської культури” ще 1917 р.

[177] Онтологія (від гр. ontos — суще і logos — слово, вчення) — вчення про суще, буття, про його форми і фундаментальні принципи.

[178] Гносеологія (від грец. gnosis - пізнання і logos – слово, наука ) теорія пізнання, механізм пізнання людиною світу.

[179]Плюральність (від лат. pluralis - множинний) – концепція, за якою все наявне складається з множини самостійних, рівнозначних сутностей, що не зводяться до єдиного начала.

[180] Аполегетика (від гр. apolegetikоs — захисник) — беззастережний захист певних теорій, учень, вартостей, тверджень.

[181] Компіляція (від лат compilatio - крадіжка) – неориґінальна, несамостійна мистецька чи наукова праця, побудована на використанні чужих творів, праць.

[182] Ремінісценwія ( від лат. reminiscentia - спогад) – відгомін у художньому творі якихось мотивів, образів, деталей з відомого твору іншого автора.

[183] Алюзія (від лат. allusio — жарт, натяк) — натяк на загальновідомий історичний, літературний чи побутовий факт.

[184] Еклектика (від грец. eklego - вибираю) – змішування різноманітних, часто протилежних світоглядових ідей, поглядів, естетичних настанов, стилів.

[185] Докладнішу характеристику ліричного героя постмодерну див. у праці: Сиваченко Г. Парадокси словацького роману. — К., 1993. — С.10—11.

[186] Див. докладніше про це явище – у праці О. Ніколенко „Теорія літератури у визначеннях, схемах і таблицях. 9-11 кл.” ( Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2003. – Ч. 6.).

[187] Вірш зі збірки А.Охрімовича «Замкнутий простір». (Коломия, 1993. — С.41). Андрій Охрімович народився 1957 р. у м. Дубно у родині політв’язня. 1991 р. закінчив факультет журналістики Київського університету. Працює журналістом в українській редакції радіо «Свобода». Мешкає у Києві.

[188] Джеймс Джойс (1882—1941) — англійський письменник ірландського походження, представник авангардизму. Найвідоміші романи «Портрет художника в юності» (1916), «Уліс» (1922), «Тризна по Фіннегану» (1939).

[189] Андре Жід (1869—1951) — французький письменник-модерніст. Лауреат Нобелівської премії (1947). Найвідоміші романи «Іммораліст» (1902), «Підземелля Ватикану» (1914), «Фальшивомонетники» (1925).

[190] Андрєй Платонов (справжнє прізвище Клімєнтов) (1899—1951) — російський письменник. Мешкав у Москві. Автор десятків збірок оповідань та повістей, зокрема «Місто Градов» (1928), «Потаємна людина» (1928), «Джан» (1964). Починаючи з середини 20-х років піддавався жорстокій критиці та політичним переслідуванням за твори «Про запас», «Макарові сумніви», «Чевенгур», «Котлован».

[191] Євгеній Замятін (1884—1937) — російський письменник. Автор збірок оповідань «Ловець людей» (1921), «Нечестиві оповідки» (1927), роману-антиутопії «Ми» (вийшов 1924 р. за кордоном). Від 1927 р. заборонений радянською цензурою. 1932 р. емігрував до Франції.

[192] Умберто Еко (народився 1932 р.) — сучасний італійський науковець і письменник, викладає семіотику в Болонському університеті. Автор наукових праць «Поетика Джойса», «Семіотика і філософія мови», роману «Ім’я троянди» та численних есеїв. «Ім’я троянди» принесло романістові світову славу.

[193] Патрік Зюскінд (народився 1949 р.) — сучасний німецький письменник. Студіював історію в університетах Баварії та Провансу, працював журналістом, сценаристом. Автор п’єси «Контрабас» (1980) та роману «Запахи», що стали бестселерами і перекладені багатьма мовами. Мешкає в Мюнхені та Парижі.

[194] Джон Апдайк (народився 1932 р.) — сучасний американський письменник (США). Найвідоміші романи «Кентавр» (1963), «Переворот» (1978), «Версія Роджерса».

[195] Юрій Андрухович народився 1960 р. в Івано-Франківську. Навчався на інженерно-економічному факультеті Українського поліграфічного інституту, на Вищих літературних курсах у москві, в аспірантурі Інституту літератури НАН України, кандидат філологічних наук. Автор поетичних збірок «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи та рослини» (1991), повісти «Рекреації» (Сучасність, — 1992. — Ч.1), романів «Московіада» (Сучасність. — 1993. — Ч. 1—2) та «Перверзія» (Сучасність. — 1993. — Ч. 1—2), „Дванадцять обручів” (2003). Мешкає в Івано-Франківському.

[196] Сленг (від англ. slang — жаргон) — жаргонні слова чи вирази, характерні для людей певної професії або соціальних прошарків (моряки, злодії, наркомани тощо).

[197] Критерій (від гр. kriterion — засіб судження) — мірило для оцінки явища, ознака, взята за основу класифікації.

[198] Розглядаючи цю проблему, спираємось головним чином на працю Г.Клочека «У світлі вічних критеріїв» (К., 1989).

[199] Вінсент Ван-Ґоґ (1853-1890) – визначний голландський художник. Служив комісіонером торгівельної фірми в Ґаазі, Брюсселі, Лондоні й Парижі. Вивчав теологію. Був проповідником у Беліґії, де жив серед шахтарів.. У 1880-х роках звернувся до малярства.. Спочатку працював у реалістично-натуралістичній манері, згодом у його творчості перевіажала експресіоністична поетика („Нічне кафе”, Кипариси на тлі зоряного неба”).

[200] Василь Шукшин (1929—1974) — видатний російський письменник, кінорежисер, актор. Автор збірок оповідань «Сільські мешканці» (1963), «Ген, у далечі» (1968), «Характери» (1973), фільмів «Живе такий хлопець» (1964), «Пічки-лавочки» (1973), «Калина червона» (1973). Його творчість відзначалася неприйняттям канонів соцреалізму, відображала болючі шукання простою людиною з народу правди, істинного сенсу життя. Митець раптово помер за нез’ясованих обставин під час зйомок фільму «Вони боролися за Батьківщину».