План вивчення теми

ВСТУП

Розвиток ринкових відносин вимагає від суб'єктів підприємницької діяльності постійного контролю і аналізу їх господарювання. Це можливо лише при умові налагодженої інформаційної системи, невід'ємною складовою якої, є система бухгалтерського обліку. Вона надає основну інформацію для управління господарськими процесами у всіх структурних підрозділах підприємства, на всіх рівнях господарювання. Без розуміння методів, методології, техніки ведення обліку, зрозуміти і ефективно використати таку інформацію просто неможливо. Навчальний посібник складено з метою систематизації масиву інформації наведеної у цілому ряді підручників і посібників з дисципліни "Бухгалтерський облік", робіт науковців та коментарів фахівців у спеціалізованих періодичних виданнях у послідовний логічний ланцюжок покладений у зміст навчальної програми дисципліни. Він допоможе зосередити увагу студентів на ключових питаннях із фіксування фактів господарської діяльності, обробки, систематизації і узагальнення інформації про господарські процеси в облікових регістрах і фінансовій звітності. Зміст лекцій розкривається у 15 темах структурованих за двома модулями. У Першому модулі розкриті питання з теорії бухгалтерського обліку, які допоможуть студентам оволодіти знаннями про зміст дисципліни, принципи і метод бухгалтерського обліку, порядок документування фактів господарської діяльності, порядок систематизації і узагальнення інформації у регістрах обліку та вимоги до складання фінансової звітності. Другий модуль містить матеріал, у якому розкриваються питання з обліку типових господарських процесів виробничого підприємства: методологічні прийоми і правила збору та обробки інформації про них згідно національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку до конкретних фінансово-господарських операцій, формування результатів діяльності в системі бухгалтерських рахунків та відображення інформації про діяльність у фінансовій звітності.

В кінці кожної теми дисципліни наведено перелік нормативних документів і літератури, які допоможуть студентам у поглибленому вивченні дисципліни.

Курс лекцій складено для студентів, що навчаються в галузі знань "Економіка та підприємництво" за напрямами "Фінанси і кредит", "Управління персоналом та економіка праці" і "Економіка підприємства" та може бути корисний для тих, хто починає вивчати дисципліну самостійно.

Модуль 1. Поняття і метод бухгалтерського обліку

Тема 1. Загальна характеристика бухгалтерського обліку, його предмет і метод

1. Поняття про облік і його роль в системі управління.

2. Предмет, об'єкти і метод бухгалтерського обліку.

3. Класифікація активів, капіталу і зобов'язань.

1. Поняття про облік і його роль в системі управління

Кожне підприємство постійно знаходиться у пошуках шляхів зміцнення свого фінансового стану. Це вимагає постійного управління господарською діяльністю.

Господарська діяльність -це будь-яка діяльність пов'язана з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням і отриманням послуг, обміном, споживанням тощо.

Контроль за збереженням матеріальних цінностей, аналіз показників фінансово-господарської діяльності можливі лише за умови систематичного надання інформації про наявність і зміни у складі засобів, капіталу, зобов'язань підприємства управлінському персоналу на різних рівнях управління. Без налагодженої системи господарського обліку це неможливо.

Господарський облік -це кількісне відображення і якісна характеристика господарської діяльності з метою контролю і управління нею.

На підставі даних господарського обліку складається оперативна, фінансова, статистична звітності, формуються показники діяльності підприємства для аналізу і планування. Облік допомагає встановити правильний "діагноз" "хвороби" підприємства, яка заважає підприємству ефективно функціонувати і розвиватись, та вчасно її "виліковувати". Тому роль обліку в житті підприємства переоцінити практично неможливо.

Сучасний фахівець, будь-то фінансист, економіст, менеджер не може працювати творчо, якщо не розуміє життєвого організму підприємства, зв'язку між його окремими структурними органами, їх життєдіяльність та стан, не розуміє облікових показників та порядок їх формування.

Для кількісного відображення та якісної характеристики господарської діяльності використовуються три види вимірників: натуральні, трудові і грошові.

1. Натуральні (використовуються для отримання даних про об'єкти обліку в натурі. Наприклад для кількісного обліку матеріальних цінностей: ваги - кг, г, т; довжини - км, м, см, мм; об'єму - л, мл тощо);

2. Трудові (для обліку праці в одиницях часу: робочих днях, годинах, хвилинах);

3. Грошовий (узагальнений вимірник, який застосовується для відображення об'єктів обліку в єдиному, однорідному вираженні, грн) За допомогою цього вимірника отримують узагальнені показники господарських засобів і процесів. За його допомогою визначають продуктивність праці, витрати обігу, собівартість продукції, доходи, прибуток.

В системі господарського обліку виділяють такі його види:

1.Оперативно-технічний - для обліку окремих господарських операцій і процесів у структурних підрозділах з метою управління ними. Об'єкти оперативно-технічного обліку не завжди оформлюються документами і використовуються різні способи збору інформації, наприклад записи у графіках, повідомлень по телефону тощо. При цьому обліку широко використовуються натуральні, трудові і вартісні вимірники.

2. Статистичний облік відображає і вивчає масові суспільні явища , в тому числі і такі економічні процеси як виробництво, обмін і розподілення суспільного продукту. Цей вид обліку здійснюється за даними оперативно- технічного і бухгалтерського обліку.

4. Бухгалтерський облік - ситема безперервного відображення засобів (за їх видами та джерелами утворення) і процесів господарської діяльності.

Бухгалтерський облік має такі основні характерні риси:

а) застосовуються усі три види вимірників, але перевага надається грошовому вимірнику. Характерною особливістю бухгалтерського обліку є вартісне узагальнення засобів, витрат і результатів діяльності;

б) бухгалтерський облік суворо документований. Будь-яка господарська операція може відображатись в обліку тільки при наявноств документу про її здійснення;

в) на підставі документів у суворо встановленому порядку здійснюється систематичний запис про господарські операції по облікових позиціях (рахунках бухгалтерського обліку) Дані бухгалтерського обліку узагальнюються у основних бухгалтерських звітах "Баланс", "Звіт про фінансові результати" та ін.;

г) для перевірки наявності матеріальних цінностей та стану розрахунків у встановлені законодавством строки проводяться інвентаризації, результати яких фіксуються в обліку.

З 2000 року в Україні ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у відповідності із нормативними документами, які розроблено до вимог міжнародних стандартів обліку і фінансової звітності.

На виконання Прогами реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів затверджено комплексний пакет з нормативно-методичної бази бухгалтерського обліку, який складає його регламент. За місцем і роллю в реформуванні бухгалтерського обліку акти нормативно-правового забезпечення спеціалісти виділяють у 5 груп:

Умовне групування актів нормативно-правового забезпечення

за місцем і роллю в регулюванні бухгалтерського обліку

Основним документом, що визначає правові принципи регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні є Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996 - Х1У (далі - Закон 996).

У законі наведено таке визначення бухгалтерського обліку: "Бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень "

За вимогами Закону 996 бухгалтерський облік ведеться усіма юридичними особами незалежно від їх організаційно- правової форми і форми власності, а також представництвами іноземних суб'єктів господарювання. За даними бухгалтерського обліку вони повинні складати і у встановлені терміни надавати фінансову звітність.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання повної і правдивої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства користувачам такої інформації.

Бухгалтерський облік і фінансова звітність базуються на таких основних принципах: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування і відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність. Розкриття змісту кожного принципу наведено у Законі 996.

Методологічні засади формування інформації в обліку та фінансовій звітності про засоби, джерела їх утворення, доходи і витрати тощо викладені у Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (далі - ПБО).

Визначення Положення (стандарту) бухгалтерського обліку наведено у ст. 1 Закону 996:

"Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку – нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, який визначає принципи і методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, яка не протирічить міжнародним стандартам".

Кожне ПБО має номер і назву. Назва ПБО визначає предмет і об'єкт обліку, формування інформації про які в обліку та звітності, викладені у даному ПБО. Структура ПБО включає загальні положення, в яких даються визначення основних термінів і понять, сферу застосування ПБО та інше і основний зміст ПБО - визначення методологічних принципів формування в бухгалтерському обліку інформації про предмет і об’єкт обліку. Причому приоритет віддається достовірній оцінці на різних етапах їх використання. Оскільки ринкові відносини постійно розвиваються, методи і методологія збору економічної інформації для цілей управління , контролю, аналізу, планування потребують постійного вдосконалення, деякі ПБО вже зазнали змін і доповнень, а саме ПБО №№ 2, 3, 5, 10, 12, 13, 17, 18, 25.

Рекомендуються три рівні застосування регламенту бухгалтерського обліку:

 

РІВНІ ЗАСТОСУВАННЯ РЕГЛАМЕНТУ

БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

 

І рівень - підприємства з цінними паперами на фондовому ринку та ті, які зобовязані оприлюднювати річну фінансову звітність для складання бухгалтерської (фінансової) та консолідованої бухгалтерської (фінансової) звітності, застосовують безпосередньо міжнародні стандарти фінансової звітності. ІІ рівень -підприємства, що не випускають в обіг цінних паперів і не зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність застосовують національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку. ІІІ рівень -підприємства – суб’єкти малого підприємництва застосовують спрощену систему правил і процедур бухгалтерського обліку бухгалтерської (фінансової) звітності, включаючи можливість оцінки активів за історичною собівартістю.

 

Спеціалісти умовно групують всі ПБО за змістом питань, які вони призначені вирішувати (таблиця 1). Виділено чотири такі групи. ПБО першої групи спрямовані на врегулювання питань зі складання фінансової звітності, ПБО другої групи необхідно керуватися при веденні бухгалтерського обліку, його майна і зобов’язань, третя група ПБО спрямована на врегулювання облікової процедури з формування доходів, витрат і фінансових результатів, четверта група ПБО призначена зафіксувати правила обліку інвестицій, спільної діяльності, податків, дивідендів, фінансових інструментів, впливу змін валютних курсів та інфляції.

Таблиця 1.1

Групування ПБО за змістом питань, які вони спрямовані вирішувати

Групи	Зміст питань, які вони вирішують	Назви Положень(стандартів ) бухгалтерського обліку
1 група	спрямовані на врегулювання питань складання фінансової звітності (визначають цілі, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до розкриття її статей); (до групи можна віднести наказ МФУ від 29.11.2000р. № 302) “Про примітки до річної фінансової звітності”.	ПБО 1“Загальні вимоги до фінансової звітності”; ПБО 2 “Баланс”; ПБО 3 “Звіт про фінансові результати”; ПБО 4 “Звіт про рух грошових коштів”; ПБО 5 “Звіт про власний капітал”; ПБО 6”Виправлення помилок і зміни у фінансовій звітності”; ПБО 20 “Консолідована фінансова звітність”; ПБО 29 “Фінансова звітність за сегментами”; ПБО 23 “Розкриття інформації про пов’язані сторони”; ПБО 25 “Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва”
2 група	необхідно керуватися підприємствам при веденні бухгалтерського обліку, його майна і зобов’язань – необоротних активів, їх амортизації та оренди, товарно-матеріальних засобів, зобов'язань по кредитах, позиках, боргів постачальникам, підрядникам, дебіторам.	ПБО 7 “Основні засоби”; ПБО 8 “Нематеріальні активи”; ПБО 9 “Запаси”; ПБО 10 “Дебіторська заборгованість”; ПБО 11“Зобов’язання”; ПБО 14 “Оренда”; ПБО 28 “Зменшення корисності актитвів”; ПБО 30 “Біологічні активи”
3 група	спрямована на врегулювання облікової процедури з формування доходів, витрат і фінансових результатов.	ПБО 15“Дохід”; ПБО 16“Витрати”; ПБО 17”Податок на прибуток”; ПБО 18”Будівельні контракти”; ПБО 24“Прибуток на акції”; ПБО 26“Виплати робітникам”; ПБО 27 “ Діяльність, яка припиняється”
4 група	призначена зафіксувати правила обліку інвестицій, спільної діяльності, податків, дивідендів, фінансових інструментів, впливу змін валютних курсів та інфляції.	ПБО 12“Фінансові інвестиціїя”; ПБО 13 “Фінансові інструменти”; ПБО 19 ”Об'єднання підприємств” ; ПБО 21”Вплив змін валютних курсів”; ПБО 22 “Вплив інфляції”.

Заходи по організації обліку

 

У відповідності із Законом 996 підприємство самостійно визначає заходи щодо організації бухгалтерського обліку, що забезпечують основні вимоги і принципи складання фінансової звітності. Вони в обов’язковому порядку повинні бути відображені у наказі або розпорядженні керівника про організацію бухгалтерського обліку.

 

Заходи щодо організації бухгалтерського обліку малого підприємства, які мають зафіксуватись у наказі, або розпорядженні керівника

 

1. Принципи, методи і процедури обрані малим підприємством, пов’язані з оцінкою або обліком статей звітності (облікова політика) на підставі наведених у положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. 2. Форми організації бухгалтерського обліку. 3. Порядок використання системи рахунків бухгалтерського обліку. 4. Правила документообігу. 5. Форми і системи внутрішньогосподарського (управлінського) обліку. 6. Перелік посадових осіб з правом підпису бухгалтерських документів. 7. Інформацію про виділення на окремий баланс філій, представництв, підрозділів, що зобов’язані вести бухгалтерський облік. 8. Порядок проведення інвентаризації.

 

1. Облікова політика. Якісно побудована система бухгалтерського обліку та кваліфіковано сформована облікова політика являються одними з найважливіших чинників дотримання основних принципів обліку.

Згідно принципу послідовності, мале підприємство повинно з року в рік застосовувати єдину облікову політику, яка полягає у використанні методів і процедур наведених у П(с)БО та обраних для оцінки або обліку статей звітності.

Переглядати облікову політику згідно П(с)БО 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” можна тільки при певних обставинах. На вимоги п. 5 ст. 8 Закону 996 кожне підприємство має сформувати облікову політику.

Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, які застосовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Вона у вигляді наказу затверджується власником, або керівником.

Для будь-якої організації облікова політика – це основний методичний документ, яким вона керується в період своєї діяльності з дня державної реєстрації. На кожній ділянці господарської діяльності слід застосовувати свої, більш раціональні, методичні засоби, що гарантує об’єктивність і реальність усієї інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства.

Отже, облікова політика повинна охопити організаційні засади і методичного і методологічного забезпечення обліку та звітності.

З одного боку, як сукупність організаційно- методологічних заходів:

- вибір методів оцінки запасів при іх вибутті:

- вибір порядку списання транспортно-заготівельних витрат при вибутті запасів;

- вибір методу визначення резерву сумнівних боргів для визначення чистої реалізаційної вартості поточної дебіторської заборгованості на дату складання звітності;

- вибір методів нарахування амортизації необоротних активів;

- величини вартісного критерію для віднесення матеріальних активів до складу малоцінних необоротних активів;

- порядок формування резервів для забезпечення майбутніх витрат і платежів;

- формування собівартості продукції, робіт, послуг тощо.

Ці положення повинні бути затверджені наказом керівника підриємства. Згідно Закону 996 вони можуть змінюватись лише у певних випадках.

З іншого боку, як систему організаційних заходів:

- вибір форми обліку, як системи певних бухгалтерських регістрів, порядку і способу реєстрації і обробки облікових даних;

- розробка системи управлінського внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю;

- визначення прав робітників на підписання бухгалтерських документів;

- затвердження правил документообороту і технології обробки облікової інформації,

- затвердження додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку;

- виділення на окремий баланс філії, представництва тощо;

Вони повинні бути затверджені наказом керівника про організацію бухгалтерського обліку і можуть змінюватись с початку нового календарного року.

Теоретичною основою облікової політикиє положення теорії бухгалтерського обліку з проблем збирання даних, обробки та агрегування інформації в регістрах бухгалтерського обліку, використання облікових процедур, тобто системи методичних засобів, яка реалізуються через метод бухгалтерського обліку.(система засобів, яка забезпечує суцільне, безперервне та взаємопов’язане відображення об’єктів обліку з метою збереження майна, контролю за раціональним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурів та управління підприємством).

2. Предмет, об'єкти і метод бухгалтерського обліку

Для здійснення господарської діяльності підприємство має необхідні засоби (приміщення, обладнання, грошові кошти, виробничі запаси тощо). Ці засоби формуються та утворюються за рахунок джерел, як власних (статутний капітал, резервний капітал, прибуток тощо) так і позикових (кредити банків, кредиторська заборгованість постачальникам тощо). Під час здійснення господарської діяльності засоби підприємства знаходяться у постійному русі. Це призводить до зміни їх структури і величини.

Наприклад: Купуючи матеріали, підприємство витрачає грошові кошти. Використання цих матеріалів призводить до збільшення витрат на виробництво продукції, після виготовлення продукції, зменшуються витрати у виробництві і оприбутковується готова продукція. Рух засобів підприємства, зміна їх форми і величини складаютьгосподарську операцію.

Сукупність однорідних операцій складає господарський процес. Виділяють процес виробництва, постачання і реалізації. Вони взаємопов'язані і постійно відтворюються та створюють на підприємстві безперервний кругообіг засобів.Завданням бухгалтерського обліку є безперервне відображення засобів за їх видами та джерелами утворення і процесів господарської діяльності.

Таким чином предметом бухгалтерського обліку є господарська діяльність підприємства, яка відбувається шляхом здійснення господарських операцій через використання суб'єктами своїх господарських засобів, власного капіталу і зобов'язань.

Об'єктом бухгалтерського обліку є засоби, капітал, зобов'язання і господарські операції.

Сукупність способів і прийомів, які дозволяють отримати характеристику господарської діяльності підприємства становить метод бухгалтерсього обліку.

Методичні засоби бухгалтерського обліку різноманітні, проте найчастіше застосовують такі з них:

Методичні засоби бухгалтерського обліку

Отримання не тільки об'єктивної та реальної інформації, а й повноти, доцільності, раціональності та ефективності господарських операцій досягається завдяки складовим (елементам) метода бухгалтерського обліку.

За допомогою елементів методу здійснюється обгрунтоване відображення об'єктів обліку і формування показників результатів діяльності. До елементів методу бухгалтерського обліку відносяться такі способи:

- документація - спосіб первинного відображення об'єктів бухгалтерського обліку для безперевного спостереження за ними;

- цінка і калькуляція - спосіб вартісного вимірювання об'єктів обліку;

- система рахунків і подвійний запис - спосіб економічного групування однорідних господарських операцій для щоденного відображення їх в обліку;

- інвентаризація - спосіб приведення показників обліку у відповідність з дійсністю, для виявлення об'єктів та явищ, що з тих, чи інших причин не були своєчасно охоплені обліком;

- калькуляція -спосіб обчислення витрат на виготовлену продукцію, виконані роботи та послуги;

- баланс і звітність -спосіб підсумкового узагальнення даних обліку.

3. Класифікація активів, капіталу і зобов'язань

З метою обліку ресурсів, контролю за їх зберіганням і аналізу використання вони класифікуються за різними ознаками.

Для побудови бухгалтерського обліку усі засоби класифікуються за двома ознаками:

- за їх видами і розміщенням;

- за джерелами їх утворення і призначенням

Класифікація засобів за видами і розміщенням:

а) засоби праці ( будівлі, обладнання, інструменти тощо) і предмети праці (сировина, матеріали, паливо, тощо);

б) засоби у сфері обігу (предмети обігу (готова продукція на складі або відвантажена), грошові кошти, кошти у розрахунках (дебіторська заборгованість), засоби, що обслуговують обіг (будівлі, обладнання і інвентарь, що використовуються у цій сфері);

в) засоби невиробничої сфери (засоби культурно-побутового призначення, охорони здоров'я тощо).

Класифікація засобів за джерелами утворення:

а) джерела власних коштів (статутний капітал, резервний капітал, прибуток);

б) джерела позикових (залучених) коштів (кредити, кредиторська заборгованість, зобов'язання за розподіленням (борг з оплати праці, розрахунки за соціальним страхуванням тощо).

Література: [1, 50, 93, 94, 95, 98, 99]

Модуль 1. Поняття і метод бухгалтерського обліку