Механізми, форми, етапи й агенти соціалізації.
СОЦІАЛІЗАЦІЯ ДІТЕЙ І ДОРОСЛИХ.
СОЦІАЛІЗАЦІЯ –процес освоєння індивідом зразків поведінки, соціальних норм і цінностей, необхідних для успішного функціонування в даному суспільстві. Тому він містить у собі не тільки процеси виховання і навчання в ранньому дитинстві й отроцтві, соціалізацію молоді (умикання в доросле життя), але і придбання нових якостей, адаптацію і ресоціалізацію дорослих і літніх до нових життєвих обставин і ролей.
Джон Г.Мид запропонував теорію формування особистості. Ії суттю він вважав становлення свідомості і самосвідомості (самооцінки) у процесі спілкування і взаємодії дитини зі Значимими для нього людьми, насамперед близькими родичами. (Експерименти курка - качанята). У 70-р.р. дві групи вчених радянських і французьких (кер. Піаже і Мещерякова) підтвердили вірність даної теорії на експериментах із людськими дітьми .Ми вже знаємо, що в основі прийому (і відбору) інформації лежить механізм МИ-ВОНИ, СВОЇ-ЧУЖИНЦІ. Доведено, що самосвідомість («Я») зростає з розмитого МИ, з тих, із ким дитина себе ідентифікує. Отутожнюючи себе з іншими, дитина починає їм наслідувати (Тард), освоюючи таким чином загальноприйняті, соціальні значення і змісти слів і дій . По реакції на його поведінку батьків і інших значимих осіб, він навчається розуміти світ і себе. Одночасно народжується суб′єктність - бажання, смаки, ініціатива, воля, спроможність діяти і розвиватися індивідуально. Багато понять і шаблонів будучи запозичені - обмислюються і інтерпретуються, набуваючи ОСОБИСТОГО ЗМІСТУ. Дитина повинна зрозуміти і прийняти їх сама, навчитися ними користуватися (Витгенштейн - слово «стілець» дитина освоює, залізаючи і падаючи, Мамардашвили - статеві розходження дитина освоює на особистому досвіді, осягаючи та порівнюючи себе з іншими дітьми. ) Ми не можемо навчити і зрозуміти за іншого, він сам повинен навчитися і зрозуміти.
Близько до такого підходу теорія «Дзеркального Я» Кулі і Хортона. Особистість формується на основі множини взаємодій із людьми і навколишнім світом. «Я» створюється як мінімум із трьох дзеркальних проекцій:
· «Я -яким, по-моєму, мене сприймають інші» (напр. Я прийду в новій сукні...)
· «Я - як вони на мене прореагують» (Будуть захоплюватися або сміятися)
· «Я - моя відповідна реакція на їхню реакцію» (Зроблю вигляд, що мені байдуже)
В.Гюго писав, що в кожній людині є три характери: 1) який він сам собі приписує, 2) який йому приписують, 3) який є насправді. Який є насправді - ніхто не знає, а от перші два тісно пов'язані, правда, усі залежить від того, як ми відносимося до Значних людей, із якими взаємодіємо й одержуємо від них «відгуки» про себе. Згадаємо, минулу тему -поняття «Референтна група». Дж.Мід саме підкреслював, що вплив на особистість побічно роблять усі, але безпосередньо «ЗНАЧИМІ ІНШІ», тобто члени референтної групи, ті, чия думка для особистості важлива.
У цьому ж напрямку лежить і теорія становлення особистості К.Роджерса, що змінив всі традиції і методики виховання і навчання в Америці, а потім і в Європі. Він теж вважає ядром особистості - самосвідомість або «Образ Я» із складною структурою. Його елементами в Роджерса виступають:
Ø Ідеальний Я (яким Я хотів би бути)
Ø Реальний Я (який Я є насправді)
Ø Нормативний Я (яким мене хочуть бачити батьки, учителі, товариство)
Проблеми виникають, коли відстань між цими елементами занадто велика або сама модель внутрішньо суперечлива. Звідси завищена самооцінка ( у всьому винні Інші або обставини), або зани-жена (в усім завжди винуватий Я). Методика індивідуальної або групової роботи допомогає особистості «ПРИЙНЯТИ СВОЄ РЕАЛЬНЕ Я». Проблема відчуженості і незнання себе зустрічається не тільки в під-літків і молоді. Фанати живуть життям свого ідеалу, розчиняючись у його особистості, не реалізуючі і не розвиваючи своєї. Інфантильні, незрілі особистості „Слухняні” зустрічаються й у солідному віці.
З погляду З.Фрейда, в основі розвитку особистості лежить протиріччя між культурними нормами й ідеалами суспільства, з одного боку, і підсвідомих інстинктів і бажаннями , з іншого. В ході розвитку особистість проходить ряд щаблів, що завершуються статевої зрілістю. Не випадково у всіх народів саме з цим періодом, зв'язані складні обряди присвяти в дорослі. За Фрейдом, основним механізмом соціалізації є ідентифікація (насамперед статева) і викликані нею почуття: сором і провина. Вплив дитячих вражень і потрясінь на все інше життя визначальне.Францізськанский чернець говорив у 17 ст.: дайте мені дитину до шести років, а потім робіть із нею, що хочете.
Ідеї Фрейда отримали продовження в навчанні Є.Берна, транс-акційному* аналізі, де досліджуються не сни і не утримання підсвідомості, а змісти і позиції, що демонструються в спілкуванні. Батьки і Значимі дорослі, інші діти, закладають у підсвідомості дитини «Життєвий сценарій» на тривалу перспективу, змінити котрий можна тільки корекцією і груповою роботою з особистістю дорослої людини. «От коли закінчиш школу.», «От будуть у тебе свої діти…», «Тобі ще рано думати про хлопчиків », «Дивись, а то станеш як дядько Петя алкоголіком….» тощо. Згідно Берну, у кожному дорослому співіснують одночасно три різних особистості або позиції (відношення і чекання). Якщо позиції суб'єктів комунікації збігаються, між ними є взаєморозуміння і вплив,якщо ні - комунікація не ефективна.(див.Мал.)
Мал. 2
П-природна дитина, А-адаптацийна дитина, Б-дитина, що бунтує.
Таким чином, комунікація (спілкування) та інтеракція (спільна дія) -виступають головними механізмами соціалізації, відповідно до навчання Берна і Роджерса.
Агентов соціалізації поділяють на формальні і не формальні. Формальними агентами є: школа, ВУЗ, СМІ, виправні і реабілітаційні заклади, органи опіки, суспільні і політичні рухи,тобто соціальні інституції та організації.Неформальними агентами соціалізації виступають сім'я, родичі, сусіди, однолітки, вчителі і вихователі, тренер або керів-ник гуртка, неформальні об'єднання. тобто первинні групи та соціальні круги спілкування (див. Теннис).
Способи соціалізації: імітація, виховання, навчання, пропаганда, ідеологія, мистецтво, релігія, особистий життєвий досвід.
Для успішної соціалізації необхідне сполучення трьох чинників (Н.Смелзер):
Ø Чекання інших
Ø Прагнення відповідати цим чеканням
Ø Зміна поведінки відповідно до чекань
Погляди на соціалізацію дорослих розходяться. До середини ХХ ст. , вважалося, що соціалізація стосується дітей і молоді. До 16-21 р. особистість уже склалася, сформувалася і не змінюється до кінця життя. Говорили про ресоціалізацію девіантів, порушників загальноприйнятих норм і законів, що пояснювали помилками або невдалою соціалізацією в дитячому віці.
Тепер головною причиною соціалізаціїдорослих вважають динамізм, мінливість громадського життя і ріст вимог до особистості протягом життя одного покоління. Друга причина зв'язана з концепцією безупинного утворення та освіти. Третя -зміна уявлень про особистість. Вона також розглядається як динамічно стійка система, що розвивається. Її структура, відповідно до радянської психології і педагогіки схожа на трикутну піраміду З( знання)---У( уміння)---Н(навики), в основі якої задатки, отримані від народження (генофонд)(мал. 3). Вона не залишається постійною, а змінюється з переходом особистості по етапах життєвого циклу.
Мал. 3