СОЦІОЛОГІЇ В РАМКАХ ФІЛОСОФІЇ Й ІНШИХ НАУК.
ЕМПІРИЧНІ І ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ. РОЗВИТОК
Лекція 2. ОСНОВНІ ЕТАПИ СОЦІОЛОГІЇ.
Питання до самоконтролю
1. Який предмет вивчає соціологія?
2. Місце соціології серед інших соціальних наук?
3. Які функції вона виконує у суспільстві?
4. Де використаються соціальні знання ?
5. Які школи та течії існують у соціології?
1.Емпіричні і теоретичні передумови. Розвиток соціології в рамках філософії й інших наук.
2. Розвиток соціології в Х1Х сторіччі (1 етап). Засновники соціології: О. Конт, Г. Спенсер, К.Маркс. Основні напрямки розвитку вітчизняної думки в ХІХ ст.
3. Розвиток соціології з кінця Х1Х сторіччя до початку 50 р.р. ХХ ст. (2 єтап). Класична доба соціології: М. Вебер, Е. Дюркгейм, Г. Зіммель і інші. Вітчизняна соціологія у ХХ ст.
4. Розвиток соціології в другій половині ХХ століття (3 етап): Т. Парсонс, Дж. Морено, Р. Мертон, Р. Дарендорф.
5. Соціологія сьогодні - пошук синтезу: У.А.Томас, Ю.Хабермас, Е.Гідденс, П.Бурдьє.
Якщо вважати, що соціологія виникла тільки на початку Х1Х століття, а доти її не було, то її теоретичними передумовами будуть усі соціальні і політичні учення, розроблені у філософії, історичних науках, політекономії і біології. Емпіричними передумовами соціології можна вважати дані статистики, демографії, антропології, етнографії. Паралельно з соціологією бурхливо розвивається психологія, а потім і соціальна психологія, вони зробили серйозний вплив на соціологію і вона на них.
Якщо вважати, що соціологія з'явилася ще до нашої ери і була частиною філософії, то всі досягнення і відкриття в галузі соціальних наук стають надбанням соціології, а передумовами будуть чисто світо-глядні принципи і методи пізнання. Однак мені такий погляд здається розширювальним і невиправданим.
Незалежно від того, до якого табору Ви приєднаєтеся, необхідно згадати основні теорії і підходи пояснення соціального життя розроблені до Х1Х століття. Чи будемо ми їх відносити до першого етапу соціології або до її передумов, самі риси від цього не зміняться.
По-перше, розроблялись окремі сторони життя суспільства (знання, політика, мистецтво, мораль), але не було вчення про суспільство як систему. Якщо і були такі спроби, то вони ототожнювали суспільство з державою, або будували ідеальні моделі суспільства, а не вивчали реальні суспільні системи.
Були визначні досягнення в галузі державного устрою і права:
Ø « теорія природного права» і « суспільного договору»,
Ø «теорія завоювань» (походження держави і класів)
Ø структура держави, ідея необхідності обмеження абсолютизму (влади однієї особи) і інші;
Були спроби пояснити соціальну нерівність у суспільстві:
Ø або як несправедливість, - звідси ідеї гуманізму і демократії;
Ø або справедливу і вічну, як дану Богом або природою, що
Ø втілилося в теорії еліт, рас і юрби;
Було розроблене вчення про людину, її роль, необмежені спроможності і суспільну природу:
Ø «людина - суспільна тварина...» (Аристотель);
Ø названи механізми включення людини в суспільство: виховання і просвітництво, творчість;
Ø Вчення про всебічний і гармонічний розвиток особистості.
По-друге, життя суспільства і його закони трактувалися за аналогією з законами природи (натуралізм), індивідуальними особливостями психіки (психологізм), а з ХУП сторіччя в дусі економічного індивідуалізма або Робінзонади (економізм).
Більшість мислителів походження і розвиток суспільства пояснювали впливом Космічних (Старожитність), Природних (Новий час), Божественних сил (усі часи). Тонким джерельцем пробивалася думка про специфіку соціального життя і його законів, про не- зведення їх до інших рівнів сущого (природі або людині) - Ф. Бекон, Г.Гегель, И.Гердер і інші, але більшість продовжувала колишній курс довгий час і в самій соціології.