1) обіцянка винагороди за досягнення визначеного засновником конкурсу результату повинна бути публічною, тобто зверненим до необмеженого кола осіб через засоби масової інформації або іншим чином. За цією ознакою конкурси поділяються на відкриті (запрошуються до участі усі бажаючі) та закриті (запрошуються до участі персональні учасники);

2) обіцяна винагорода являє собою премію, яка виплачується переможцю конкурсу за досягнутий результат незалежно від його права на одержання інших видів винагороди за працю;

3) винагорода обіцяється лише за найкращий досягнутий результат. Тому змагання повинно бути визнано недійним, якщо представлено лише один результат (робота) або однією особою представлено декілька робіт.

Суб’єкти конкурсу:

1) засновники конкурсу –фізична та/або юридична особа, зокрема: держава, органи місцевого самоврядування, бюджетні та не бюджетні установи, публічні асоціації, громадські організації, благодійні фонди, інші установи та організації;

2) учасники конкурсу.

Засновник конкурсу зобов’язаний:

1) повідомити про умови конкурсу одночасно з оголошенням про конкурс або персонально кожному, хто виявив бажання брати участь у ньому;

2) прийняти представлені учасниками конкурсу роботи та їх розглянути;

3) виплатити переможцю конкурсу винагороду.

Умови конкурсу можна умовно поділити на:

1) обов’язкові:

- предметом конкурсу може бути результат інтелектуальної, творчої діяльності, вчинення певної дії, виконання роботи тощо. При цьому засновник конкурсу повинен описати завдання з визначенням вимог до результату, певної дії, роботи, які він бажає одержати. Публічний конкурс спрямований на досягнення суспільно корисної мети, і тому він не може носити негативний зміст. Так, наприклад, не є кон­курсом «змагання», оголошене в 2003 р. Харківським міськвиконко­мом серед житлово-експлуатаційних організацій на найгірше утримання двору біля жилого будинку.

- винагородаможе бути визначена як у грошовій сумі, так і в іншій матеріальній цінності. Крім того, засновник може передбачити в умовах конкурсу надання переможцеві лише морального заохочення. Важливо, щоб наго­рода спеціально була передбачена, а не являла собою винагороду за трудовим договором або ж авторську винагороду. Нагорода (премія) може мати як матеріальний характер, так і моральний (моральне за­охочення). Тобто нагородою може вважатися звання («лауреат», «кращий спеціаліст» і т. д.), диплом, свідоцтво, вимпел, нагрудний знак. Нагорода в матеріальній формі може мати як грошовий вираз, так бути і в іншій не грошовій формі.

2) факультативні:

В умовах конкурсу (факультативні) можуть зазначатися також:

а) кількість призових місць;

б) строк подання творів на конкурс чи виконання певної дії тощо. Щодо строку подання творів на конкурс чи виконання певної роботи, то він повинен бути визначений з урахуванням можливості реально виконати конкурсне завдання. При цьому засновники можуть визначати як остаточні, так і проміжні строки. Однак строк подання творів на конкурс чи виконання роботи не є істотною умовою оголошення конкурсу, тому визнати недійсним таке оголошення неможливо.

В процесі проведення конкурсу може виникнути необхідність внести зміни до оголошених умов конкурсу. Законодавець наділяє засновника конкурсу такими правами (ст. 1152 ЦК України), однак за умови дотримання певних вимог.

Так, внесення зміни умов конкурсу можливе: а) лише до початку конкурсу; б) про зміну має бути оголошено в тому ж порядку, в якому було оголошено конкурс. При цьому, якщо у зв'язку зі зміною умов конкурсу участь у ньому для особи втратила інтерес або стала неможливою, то ця особа має право на відшкодування засновником витрат, які були понесені нею для підготовки до участі в конкурсі.

ЦК передбачає право засновника конкурсу відмовитисьвід його проведення і вказує на підстави та правові наслідки такої відмови (ст. 1153 ЦК).

1) засновник конкурсу має право відмовитися від його проведення, якщо це стало неможливим за обставин, які від нього не залежать. Так, наприклад, коли на конкурс не подані роботи, що від­повідають його умовам, подано кілька робіт, виконаних однією осо­бою, тощо. В цьому разі відмова не тягне для засновника будь-яких правових наслідків.

2) відмова засновника конкурсу з інших підстав викликає для нього обов'язок відшкодувати учасникам витрати, які були ними понесені для підготовки до участі у конкурсі. В цьому разі закон захи­щає майнові права учасників, порушені по суті односторонньою від­мовою від зобов'язання засновником. Очевидно, доцільно було б пе­редбачити й підстави звільнення засновника конкурсу від відшкоду­вання витрат, наприклад, коли робота була виконана не у зв'язку з конкурсом, зокрема до його оголошення, або завідомо не відповідала умовам конкурсу.

На відміну від змін умов конкурсу, законодавець не визначає фор­му оголошення про відмову від конкурсу, але логічним буде доведен­ня цієї інформації у такий же спосіб, як і про його початок.

Зобов'язання із публічного конкурсу в своєму розвитку проходить кілька етапів, які характеризуються вчиненням юридичних дій і зміною суб'єктів. Причому засновник конкурсу не змінюється, а змі­ни відбуваються на іншій стороні.

Перший етап полягає в оголошенні конкурсу, яке являє собою умовний, основний, односторонньо-уповноважуючий правочин, що зобов'язує засновника конкурсу видати переможцю винагороду.

Другий етап - це подання учасниками конкурсу робіт засновнику. З точки зору юридичних фактів - це ряд допоміжних односторон­ньо-зобов'язуючих правочинів, які зобов'язують засновника провес­ти оцінювання поданих робіт, якщо вони задовольняють передбаче ним у оголошенні умовам.

Третій етап - винесення оціночного рішення, яке виступає допо­міжним односторонньо-уповноважуючим правочином. На підставі оціночного рішення із числа учасників конкурсу виокремлюється один (або кілька, якщо це встановлено умовами конкурсу) перемо­жець конкурсу.

Переможцем конкурсу є особа, яка досягла найкращого результа­ту. Він визначається в порядку, встановленому засновником конкур­су. Стаття 1154 ЦК передбачає оголошення результатів конкурсу в тому ж порядку, в якому було оголошено сам конкурс.

Закон встановлює особливості оцінювання результатів інтелекту­альної, творчої діяльності, які подані на конкурс. В силу ст. 1155 ЦК, за наслідками оцінювання результатів інтелектуальної, творчої діяль­ності, які надані на конкурс, засновник конкурсу (конкурсна комісія, журі) може прийняти рішення про:

1) присудження усіх призових місць та нагород (премій), які були визначені умовами конкурсу;

2) присудження окремих призових місць, якщо їх було встановле­но декілька, та нагород (премій);

3) відмову у присудженні призових місць, якщо жодна із робіт, на­даних на конкурс, не відповідає його вимогам;

4) присудження заохочувального призу та (або) нагороди (премії).

Переможець конкурсу має право вимагати від його засновника ви­конання свого зобов'язання у строки, встановлені умовами конкурсу. ЦК передбачає, що у разі коли предметом конкурсу був результат ін­телектуальної, творчої діяльності, засновник має право подальшого його використання лише за згодою переможця конкурсу (ст. 1156). У той же час засновник має переважне право перед іншими особами на укладення з переможцем конкурсу договору про використання пред­мета конкурсу. При цьому законодавець не пояснює, в чому полягає і протягом якого строку діє це переважне право.

Важливо відмітити, що коли проводиться конкурс на створення творів науки, літератури, мистецтва, його переможцю в будь-якому випадку видається нагорода (премія), а також виплачується автор­ський гонорар згідно з договором.

ЦК закріплює загальне правило про обов'язок засновника повер­нути річ, подану на конкурс. Подання учасником конкурсу речі на конкурс не припиняє його право власності на цю річ. Умова конкур­су, за якою засновник конкурсу не повертає його учаснику річ, пода­ну на конкурс, є нікчемною (ст. 1157 ЦК).

Засновник конкурсу може залишити у себе річ, подану на конкурс, лише за згодою його учасника, якщо учасник протягом місяця від дня оголошення результатів конкурсу не пред'явив вимогу про повернен­ня йому речі, поданої на конкурс, вважається, що засновник конкурсу має право подальшого володіння нею. Учасник конкурсу має право у будь-який час пред'явити вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс. Якщо річ, подана на конкурс, не була подарована заснов­никові конкурсу або куплена, він може набути право власності на неї відповідно до ст. 344 ЦК (набувальна давність).

ВИСНОВКИ З ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ:

Отже, конкурс як різновид недоговірних зобов'язань, а саме вид пуб­лічної обіцянки винагороди, що передбачає порівнюваність результа­тів, регулюється статтями 1150-1157 ЦК. Зобов’язання у зв’язку з публічною обіцянкою винагороди за результатами конкурсу – це правовідносини, в яких одна сторона (засновник конкурсу) бере на себе обов’язок прийняти, оцінити результати виконаної роботи і видати нагороду за її виконання, а друга сторона (учасник конкурсу) має право вимагати виконання цього обов’язку. Суб’єктами зобов’язання є засновники конкурсу та учасники конкурсу. Умови конкурсу можна умовно поділити на обов’язкові та факультативні. Так, до обов’язкових законодавець відносить: а) предмет конкурсу; б) вид винагороди (сума премії) за кожне призове місце В умовах конкурсу (факультативні) можуть зазначатися також: а) кількість призових місць; б) строк подання творів на конкурс чи виконання певної дії тощо. Щодо строку подання творів на конкурс чи виконання певної роботи, то він повинен бути визначений з урахуванням можливості реально виконати конкурсне завдання. При цьому засновники можуть визначати як остаточні, так і проміжні строки. Однак строк подання творів на конкурс чи виконання роботи не є істотною умовою оголошення конкурсу, тому визнати недійсним таке оголошення неможливо. В процесі проведення конкурсу може виникнути необхідність внести зміни до оголошених умов конкурсу або навіть його відмінити. Законодавець наділяє засновника конкурсу такими правами (ст.ст.1152-1153 ЦК України), однак за умови дотримання певних вимог. Так, внесення зміни умов конкурсу можливе: а) лише до початку конкурсу; б) про зміну має бути оголошено в тому ж порядку, в якому було оголошено конкурс. При цьому, якщо у зв'язку зі зміною умов конкурсу участь у ньому для особи втратила інтерес або стала неможливою, то ця особа має право на відшкодування засновником витрат, які були понесені нею для підготовки до участі в конкурсі.

Засновник конкурсу має право відмовитися від його проведення, якщо проведення конкурсу стало неможливим за обставин, які від нього не залежать. А в разі відмови засновника від проведення конкурсу з інших підстав учасник конкурсу має право на відшкодування витрат, які були ним понесені для підготовки до участі у конкурсі.