Кривенко Л. Суверенітет народу //Віче.-1992.-№ 2.

Краснов Б.И. Теория власти и властных отношений //Социально-политический журнал.-1994.-№ 3.

Ильин В.В. О природе политики //Вестник МГУ. Сер. Политические науки.-1995.-№ 2.

Дмитриев Ю.А. Соотношение политической и государственной власти в условиях формирования гражданского общества //Государство и право.-1994.-№ 4.

Вебер М. Политика как призвание и профессия //Избранные произведения.-М., 1990.

Бурдье П. Соціологія политики.-М., 1993.

Белов А.А. Политика как общественное явление //Кентавр.-1993.-№ 2.

ВИЗНАЧЕННЯ ФУНКЦІЙ ВЛАДИ

Функції влади:

- законотворча;

- оборони і національної безпеки;

- забезпечення правопорядку;

- захисту конституційних основ суспільства;

- узгодження інтересів різних соціальних груп та індивідів, розв’язання соціальних конфліктів;

- державно-адміністративне управління у різних сферах соціального життя;

- здійснення економічної (формування бюджету, контроль за грошовою масою, загальна координація господарської діяльності, здійснення приватизації і структурної перебудови), соціальної (діяльність у галузі охорони здоров’я та гігієни, контроль за якістю харчової і фармацевтичної продукції, забезпечення підтримки соціально вразливих верств населення, поліпшення природного середовища), культурної (забезпечення державних пріоритетів у галузі освіти, науки, культури) політики;

- захист національних інтересів та суверенітету держави у сфері міжнародних відносин.

Теорія поділу влади передбачає існування трьох незалежних гілок державної влади. Раніше такого поділу не існувало, адже влада була зосереджена в руках монарха, який правив державою одноосібно. Фактично монархія являла собою один із способів концентрації виконавчої законодавчої та судової влади в одних руках. Однак така концентрація нерідко призводила до сумних наслідків, які були спричинені некомпетентністю монарха, нездатністю його виконувати належним чином функції всіх трьох гілок влади. Тому в сучасних демократичних державах існує принцип розподілу влади. Між різними її гілками існує механізм стримувань і противаг, який забезпечує неможливість надмірної концентрації влади в одному із владних інститутів.

Поділ влади поширюється і на недержавні політичні інститути. Наприклад, всередині партії можуть існувати органи, які виконують представницьку, виконавчу і судову функції. Механізм стримувань і противаг слід впроваджувати у структуру будь-якої політичної організації з метою запобігання концентрації влади в руках якогось лідера або елітного клану.

ЛІТЕРАТУРА