Умови і порядок вчинення виконавчих написів

Поняття і значення виконавчого напису

Відповідно до цивільного законодавства зобов’язання має виконуватись належним чином. Поняття належного виконання зобов’язання охоплює виконання його належними суб’єктами, в належному місці, в належний строк, щодо належного предмета, належним способом.

Виконання зобов’язання може забезпечуватись шляхом звернення кредитора до суду за правовим захистом його порушених прав і законних інтересів. В окремих передбачених законодавством випадках допускається примусове виконання зобов’язання у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису на документі, що встановлює зобов’язання боржника.

Щодо визначення поняття «виконавчий напис» в юридичній літературі позиції неоднозначні. Окремі автори під виконавчим написом розуміють «розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору» [61, с. 283]. Виходячи з того, що такий нотаріальний орган, як нотаріальний архів, не вправі здійснювати виконавчі написи, тому слід погодитися з тими науковцями, які стверджують, що вчинення виконавчих написів є розпорядженням саме нотаріуса.

На думку інших, «правовим змістом виконавчого напису є посвідчення факту невиконання умов договору однією із сторін угоди, а процесуально-правовим – надання оригіналам документів, що встановлюють заборгованість, виконавчої сили» [62, с. 444].

Виходячи з вищенаведеного, під виконавчим написом слід розуміти розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов’язання боржника [57, с. 306].

Інститут виконавчих написів належить до несудових форм захисту інтересів кредиторів за безспірними зобов’язаннями, підтвердженими документами, що не викликають жодних сумнівів з боку їх достовірності [58, с. 248]. Цей правовий інститут забезпечує інтереси як кредитора, полегшуючи і прискорюючи здійснення його прав за відсутності спору, так і боржника шляхом відмови у вчиненні виконавчого напису, якщо виникає спір, який підлягає вирішенню в суді.

Для вчинення виконавчого напису нотаріусу необхідно здійснити перевірку наявності певних умов, за яких може бути вчинена ця нотаріальна дія.

Вчинення виконавчих написів обмежується колом відносин, що визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 (з наступними змінами та доповненнями) затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису [19], який є вичерпний і не підлягає розширеному тлумаченню.

Першою умовою при вчинені виконавчих написів є перевірка нотаріусом того, чи належить ця справа до Переліку безспірних заборгованостей. Відповідно до Переліку нотаріусом вчиняється:

– стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами;

– стягнення заборгованості, що випливає з відносин, пов’язаних з авторським правом;

– стягнення заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому законом порядку.

Законодавством України можуть бути встановлені випадки заборони звернення стягнення на окремі види майна. Так, відповідно до ч.3 ст. 89 Сімейного кодексу України, на майно, одержане на підставі договору про припинення права на утримання, не може бути звернено стягнення. Згідно із ч. 2 ст. 754 ЦК України, на майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернено стягнення протягом життя відчужувача.

Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більш як на 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду (ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Наступною умовою є перевірка всіх поданих для вчинення виконавчого напису документів, які підтверджують наявність зобов’язання та його безспірність або іншу відповідальність боржника перед стягувачем. Перелік документів, які необхідно пред’явити нотаріусу для вчинення виконавчих написів по кожній заборгованості, передбачений вищезазначеним Переліком. Так, при стягненні заборгованості за нотаріально посвідченими правочинами, що передбачають оплату грошових сум, передачу або повернення майна, для отримання виконавчого напису надають оригінал нотаріально посвідченого правочину та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання, тобто надаються документи, що підтверджують наявність зобов’язання боржника, вказують на зміст цього зобов’язання і розмір заборгованості, його безспірність.

Питання, що пов’язане з визначенням «спірної» та «безспірної» заборгованості викликає певні труднощі. Згідно із Великим тлумачним словником української мови, термін «безспірний» означає «який не викликає заперечень; безперечний, загальновизнаний». Під терміном «заборгованість» слід розуміти суму фінансових зобов’язань, грошових боргів, що підлягають погашенню, поверненню у визначений строк. Якщо до цього строку заборгованість не погашена, вона стає простроченою [60, с. 106].

В літературі зазначається, що видача виконавчого напису характеризується не безспірністю заявленої вимоги, а безспірністю встановленого порядку стягнення, а поняття «спірної заборгованості» має відносний характер [58, с. 255–256]. Цивільне процесуальне законодавство відносить до неї не тільки ті випадки, коли між сторонами щодо сплати грошових сум або майна існує спір, але й випадки, коли боржник не відповідає на пред’явлені до нього вимоги і в той же час не виконує свого зобов’язання. Спір про право – це не тільки конфлікт, розбіжності суб’єктів, а й невиконання одним із суб’єктів свого обов’язку з будь-яких причин, коли проти вимог іншого суб’єкта жодних заперечень немає.

Деякі автори вважають, що в основу розмежування «спірної» та «безспірної» заборгованості покладено не власне ставлення боржника до пред’явленої вимоги (суб’єктивна ознака), а об’єктивна ознака, тобто такий фактичний склад і характер правовідносин, який за загальним правилом, виключає можливість оспорювання заборгованості, тобто безспірність стягнення заборгованості не визначається нотаріусом чи стягувачем, а передбачається Переліком [57, с. 309]. Так, відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Ще однією умовою є звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчих написів у встановлені строки. Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Спеціальні строки позовної давності передбачені ст. 258 ЦК України.

Строк, пропущений стягувачем навіть з поважних причин, не може бути поновлений нотаріусом. Проте в такому випадку нотаріус зобов’язаний роз’яснити стягувачу, що пропуск строку позовної давності не позбавляє права на звернення до суду з позовом про його поновлення.

Відповідно до діючого законодавства, виконавчий напис вчиняється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, знаходження стягувача або боржника. Право на вчинення виконавчих написів мають також консульські установи, які вчиняють написи на боргових документах, що надходять від організацій України, які знаходяться в межах їх консульського округу та за умови їх вчинення тільки щодо громадян України, що постійно проживають в Україні.

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, зазначається:

– відомості про найменування і адресу стягувача та боржника;

– дата та місце народження боржника – фізичної особи, місце його роботи;

– номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи;

– строк, за який має провадитися стягнення;

– інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У випадку, коли нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Виконавчий напис має містити:

– дату (рік, місяць, число) вчинення, нотаріальну контору (нотаріальний округ), прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис;

– найменування та місце проживання (місцезнаходження) стягувача;

– найменування та адресу боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у банках, кредитних установах (для юридичних осіб);

– строк, за який провадиться стягнення;

– суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, штраф, проценти, якщо такі належать до стягнення;

– розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

– зазначення статті Закону України «Про нотаріат» та пункту Переліку документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис;

– номер, під яким виконавчий напис зареєстровано;

– строк пред’явлення виконавчого напису до виконання;

– підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, скріплений печаткою;

– інші відомості, передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість (нотаріально посвідчені угоди, опротестований вексель та ін.).

Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку.

Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення по частинах, то виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника. У цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.

Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.

Вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з урахуванням вимог ст. 1050 ЦК України.

У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, або витяг з особового рахунку боржника і копія виконавчого напису.

При кожному наступному вчиненні виконавчого напису за одним і тим самим зобов’язанням повторне подання копії документа, що встановлює заборгованість, не вимагається. У цих випадках слід обмежитися поданням двох примірників витягу з особового рахунку та оригіналу зобов’язання. Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов’язання повертається стягувачу, а другий примірник – залишається у нотаріуса.

При вчиненні кількох виконавчих написів за документами, що встановлюють заборгованість однакової форми, копія кожного окремого зобов’язання не вимагається. У таких випадках у справах нотаріуса залишається одна копія документа, що встановлює заборгованість (на одного з боржників), і список боржників, на стягнення боргу з яких вчинені виконавчі написи, з зазначенням повної назви та адреси боржників, строку платежу, суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом, а в необхідних випадках й інших даних. Стягувачу видаються виконавчі написи на кожного боржника окремо у відповідності до списку.

Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у справах нотаріуса.

Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством для виконання судових рішень та Законом України «Про виконавче провадження» [8].

Виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником є фізична особа, може бути пред’явлений до примусового виконання протягом року з моменту вчинення виконавчого напису. Поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого напису до виконання провадиться відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» і статті 371 ЦПК України [5].