Поняття та види адміністративно-правових режимів.

План

Лекція 9. Адміністративно-правові режими[71].

9.1. Поняття та види адміністративно-правових режимів.

9.2. Правовий режим надзвичайного стану та воєнного стану.

9.3. Забезпечення державної таємниці.

Адміністративно-правовий режим – це певне поєднання адміністративно-правових засобів регулювання, що виявляється в централізованому порядку, імперативному методі правового впливу та юридичній нерівності суб’єктів правовідносин.

Характерними ознаками адміністративно-правових режимів є:

визначена спеціальними нормами права поведінка фізичних та юридичних осіб;

вимушена детальна регламентація діяльності державних органів і громадських організацій;

введення додаткових правил або вилучення із загальнообов’язкових норм правових норм;

встановлення особливого контролю за належними дотриманням правопорядку у сфері дії особливого режиму і встановлення деяких обмежувальних заходів.

До числа основних елементів адміністративно-правового режиму належать:

Ø метод правового регулювання, який у адміністративному праві

ґрунтується на централізованому засобі та імперативному типі регулювання й виражається в юридичній нерівності суб’єктів правовідносин;

Ø особливі адміністративно-правові засоби встановлення та форми

виникнення прав і обов’язків, способів юридичного впливу, захисту прав, процедурно-процесуальні форми тощо, до яких слід віднести акти, скарги, службову або функціональну підпорядкованість, контроль або нагляд, адміністративний примус, протоколи, постанови, клопотання, адміністративну відповідальність та ін.; принципи, загальні положення адміністративного права,такі як: участь громадян в управлінні державними справами, забезпечення та захист прав і свобод людини, інтересів держави; здійснення органами влади своїх повноважень у межах, встановлених Конституцією та відповідно до законів України; підзвітність, підконтрольність, відповідальність органів виконавчої влади та їх посадових осіб перед суспільством за свою діяльність;

Ø особливість адміністративного законодавства, яке характеризується

наявністю великої кількості правових норм, що регулюють значний обсяг різноманітних соціальних відносин, пов’язаних із державним управлінням;

Ø встановлення поряд із загальногалузевим правовим режимом

внутрішньогалузевих правових режимів: режиму секретності, митного режиму, режиму державного кордону, режиму вільних економічних зон, режиму здійснення певних видів підприємницької діяльності, паспортного режиму.

За масштабом волі громадян і організацій у використанні своїх можливостей для реалізації суб’єктивних прав виділяють пільгові та обмежуючі режими. Пільгові режими надають громадянам і організаціям додаткові права й свободи або пільги під час здійснення ними певних прав чи свобод (пільги для учасників бойових дій). Обмежуючі режими запроваджують особливі права використання громадянами й організаціями своїх прав і свобод або встановлюють заборону на здійснення ними певних прав і свобод (ліцензування окремих видів підприємницької діяльності).

За глибиною змін у конституційному статусі громадян і організаційрозрізняють звичайні та надзвичайні режими. Звичайні режими не змінюють конституційного статусу громадян і організацій. Надзвичайні режимисуттєво обмежують їх права й свободи, вводять особливий порядок здійснення окремих видів конституційних прав і свобод.