Основні принципи державної служби.

Поняття державної служби та її принципи.

План

Та правове регулювання їх діяльності.

Лекція 7. Державна служба і державні службовці

7.1. Поняття державної служби та її принципи.

7.2. Обов’язки і права державних службовців.

7.3. Проходження державної служби.

7.4. Категорії та ранги державних службовців.

7.5. Припинення державної служби

7.6. Концепція адаптації державної служби до стандартів

Європейського Союзу .

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р. державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Державна служба являє собою діяльність направлену на забезпечення функціонування державних органів.

Державна служба як системний соціально-правовий інститут може бути потужним засобом удосконалення механізму держави по регулюванню суспільних відносин за умови, якщо сама буде мати чітку систему організації діяльності.

Відносини у сфері державної служби регулюються наступними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами[52]:

а) Конституцією України;

б) Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р.;

в) Спеціальними законами. Зокрема, Закон України "Про Прокуратуру

України" (1991 р.), Закон України "Про збройні сили України"

(1992 р.), Закон України "Про освіту" (1991 р.), Закон України

"Про міліцію" (1990 р.) та ін.;

г) Указами Президента України, та постановами Кабінету Міністрів

України.

д) Іншими нормативними актами.

Принципи державної служби визначають:

- сутність державної служби, її найважливіші риси;

- загальний характер управлінської, законотворчої, організаційно-

розпорядчої, консультативно-дорадчої та іншої діяльності державних

службовців;

- закономірності в системі організації та функціонування державної

служби;

- значущість, законність і соціальну цінність правовідношень, що

виникають у системі державної служби;

- об'єктивні зв'язки, що виникають у системі державно-службових

правовідносин.

Принципи державної служби визначаються Конституцією України, Законом України "Про державну службу", іншими законодавчими та нормативними актами. Вони реалізуються через практичну професійну діяльність державних службовців. Крім того, вони являють собою "модель" для всіх інших законодавчих і нормативних актів, що визначають принципи служби, та пов'язані з ними інші правоположення в різноманітних сферах суспільної діяльності.

Об'єктивні закономірності діяльності державних органів, віддзеркалює комплекс принципів державної служби, які доцільно класифікувати на конституційні та організаційно-функціональні.

До конституційних принципів відносяться:

служіння народу України;

гуманізм і соціальна справедливість;

пріоритет прав людини і громадянина;

професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі;

персональна відповідальність за виконання службових обов’язків і дисципліни;

дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування;

дотримання прав підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян.

До організаційно-функціональних віноситься один із базових принципів державної служби — принцип професіоналізму, визначений ст. 3 Закону Укрїни "Про державну службу".

Закон України “Про державну службу” 1993 року не дає розгорнутого поняття державних службовців, констатуючи, що до них належать особи, які займають посади в державних органах та їх апараті для практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Наведене поняття звужує коло осіб, що належать до державних службовців.

7.2. Обов'язки і права державних службовців.

Діюче законодавство визначає специфічне коло обов'язків і повноважень державних службовців. Обов'язки найбільш яскраво характеризують сутність їх службової діяльності, адже держава приймає на роботу службовців саме з метою покладення на них певних службових обов'язків. Так, основними обов'язками державних службовців є:

- додержання Конституції України, законів та інших підзаконних актів України;

- забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції;

- недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;

- безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;

- збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно із законодавством не підлягає розголошенню;

- постійне вдосконалення організації своєї роботи й підвищення професійної кваліфікації;

- сумлінне виконання своїх обов’язків, ініціатива і творчість в роботі по забезпеченню прав і свобод людини і громадянина[53].

Основними елементами правового статусу державного службовця, що розкриває демократизм державної служби й обумовлює її ефективне функціонування, виступають права державного службовця.

Законодавством встановлено такі права державних службовців:

користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України;

брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень;

одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції;

на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;

вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця;

на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи;

безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення; на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов’язків, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії;

вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри;

на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці;

на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу;

захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку.

Конкретні обов’язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції[54].

До групи особистих прав державного службовця можна віднести такі, що пов'язані з:

1) кар'єрою державного службовця;

2) реалізацією його прав на матеріальне забезпечення, відпочинок,

пільги;

3) реалізацією його прав на соціальний захист.

До загальногромадянських прав відносяться такі:

а) державний службовець реалізує конституційне право громадян

України "брати участь в управлінні державними справами" (ст. 38

Конституції України). При прийомі на державну службу не

допускаються будь-які обмеження;

б) державні службовці користуються правами і свободами, які

гарантуються громадянам України Конституцією і законами України