Число вбивств у ряді країн світу в 2006-2010 рр.

Країна Число вбивств в рік (на 100 тис. населення)
Південна Африка 44,6
Пуерто-Ріко 23,4
Мексика 22,7
Росія 19,9
Казахстан 19,4
США 9,9
Фінляндія 3,2
Нова Зеландія 2,4
Чехія 2,2
Гонконг 1,2
Великобританія 0,9

 

Світовим лідером по кількості насильницьких нещасних випадків є м. Сан-Паулу (18 млн. жителів), що прозвав бразильцями «столицею смерті». В середньому за місяць в нім реєструють понад 700 вбивств (46,6 випадків на 100 тис. населення в рік). Проте і в країнах з відносно спокійною політичною і кримінальною обстановкою туристи піддаються насильству. Найбільш небезпечними вважаються великі міжнародні транспортні вузли - аеропорти і вокзали.

(Слайд)

Міжнародна боротьба із злочинністю у сфері туризму ведеться по чотирьох напрямах.

1. Обмеження в'їзду злочинців в країну, тобто організація системи контролю в аеропортах і інших пунктах в'їзду, що дозволяє законослухняним мандрівникам в'їжджати в країну з мінімумом проблем, а злочинцям створювати певні бар'єри. Додаткові заходи обережності робляться підприємствами розміщення, компаніями по оренді автомобілів і інших видів транспорту.

2. Виявлення істинної природи актів насильства і підготовка спеціальних рекомендацій для туристів і туристичного бізнесу. Наприклад, на певному етапі мексиканська влада зіткнулася з проблемою грабежів туристів, подорожуючих на автомобілях або автобусах. Була організована дорожня служба туристичної поліції – «Зелені ангели2 і підготовлений пакет інформаційних матеріалів для туристів про безпечну подорож по Мексиці на автотранспорті.

3. Використання засобів масової інформації для роз'яснення природи актів насильства, істинного рівня ризиків, шляхів і способів їх уникнення або зведення до мінімуму.

4. Забезпечення підтримки з боку місцевого населення, зацікавленого в розвитку туристичного бізнесу. Нетерпиме відношення до злочинців в туристичному центрі виключає багато злочинів.

На жаль, міжнародний тероризм став повсякденною реальністю. Інформаційні агентства майже кожен місяць повідомляють про терористичні акти різного масштабу, спрямовані проти туристів.

 

В ніч з 12 на 13 жовтня 2002 р. в столиці о. Бали (Кута, Індонезія) терористи підірвали найпопулярніше туристичне місце - нічний клуб "Сари". Загинуло більше 200 чоловік, близько 110 чоловік отримали поранення. У числі потерпілих виявилися громадяни 30 країн світу.

29 вересня 2007 р. 12 іноземних туристів було поранено в результаті вибуху саморобної бомби на Мальдівах - острівній державі в Індійському океані. Серед потерпілих - два британці, один японець і вісім китайців. Двоє потерпілих отримали серйозні травми, інші поранені легко.

Інцидент стався поблизу парку, який часто відвідують туристи. За попередніми даними, вибуховий пристрій складався з мобільного телефону, використаного як дистанційне керування, і газовий балон. Для посилення вражаючої сили саморобна бомба була начинена цвяхами.

 

Організатори терористичних актів розуміють, який економічний збиток може бути нанесений туристичній індустрії, і тому обирають туризм як мішень, для чинення тиску на свої уряди. Зазвичай мета, що переслідується терористами, полягає в створенні паніки і страху, а не у вбивстві людей, проте досить часто в результаті актів насильства туристи отримують поранення або гинуть.

(Слайд)

Для боротьби з тероризмом світова спільнота уклала декілька міжнародних конвенцій (Конвенція Ліги Націй 1937 р. по запобіганню актах тероризму, Токійська конвенція про тероризм 1963 р., Монреальська конвенція 1971 р. про безпеку цивільної авіації, Європейська конвенція 1976 р., Конвенція ООН 1979 р. та ін.). У цих документах дані визначення терористичного акту, які в узагальненому виді можна позначити таким чином.

(Слайд)

Терористичний акт - це поведінка особи або групи осіб, що служить стратегії прямого насильства, зачіпає міжнародні відносини, спрямована проти держави і має за мету злякати певних осіб або публіку з використанням гранат, бомб, ракет і іншої зброї.

Серед реальних небезпек, з якими стикаються туристи, тероризм і організована злочинність займають одне з останніх місць, проте вони серйозно впливають на негативні рішення мандрівників про відпочинок в неблагополучних країнах і районах. Думки туристів про доцільність поїздки в ту або іншу країну значною мірою формуються засобами масової інформації, причому часто в негативному виді. Так, за кордоном склався стійкий стереотип про високий рівень злочинності в Україні. На думку багатьох зарубіжних оглядачів, кримінальна ситуація в туристичних центрах України - одна з досить серйозних проблем, що перешкоджають розвитку в'їзного туризму. Але об'єктивні дані говорять про те, що злочинність, наприклад в Києві, не вище, ніж в Нью-Йорку. Крім того, жертвами розбійних нападів, як правило, стають не іноземні туристи, а українці.

У деяких країнах періодично виникають вогнища озброєних конфліктів, які можуть зажадати невідкладних контактів туристів з посольствами своїх держав і наступної термінової евакуації на батьківщину. Тому, якщо турфірма відправляє туристів в країни із складною політичною обстановкою, вона повинна зареєструвати їх в російських дипломатичних представництвах або консульських установах. При цьому необхідно надати відомості про місце розміщення групи, число туристів, терміни поїздки, маршрут. Турфірми, що направляють українських громадян в проблемні країни, повинні відповідним чином підготувати туристів.

(Слайд)

Також до туристичних ризиків в соціально-політичному середовищі відноситься:

- неправильне відношення туристів до місцевого населення і місцевих законів;

- неконтрольована і небезпечна поведінка під час відпочинку;

- придбання під час туру сексуальних послуг;

- незаконний оборот наркотичних засобів.

Неправильне відношення туристів до місцевого населення і місцевих законів найчастіше виникає в країнах з релігійними традиціями, відмінними від християнства (Об'єднані Арабські Емірати, країни Південно-східної Азії). Контакти туристів з місцевими жителями можуть бути як доброзичливими, так і напруженими, випадковими або постійними.

(Слайд)

Серйозні комунікативні проблеми виникають при таких надзвичайних обставинах, як:

- перенасичення туристичних центрів відвідувачами;

- надмірна експлуатація обмежених природних або соціальних ресурсів;

- різкий контраст між розкішними туристичними центрами і районами трущоб і зонами соціального лиха;

- інтенсивне будівництво туристичних центрів і становлення нового динамічного стилю в колись спокійних районах;

- поширення туристичної субкультури, що представляє реальну загрозу для місцевих звичаїв, релігії і самобутності.

Відвідувачі, поведінка яких може представляти загрозу для місцевих жителів, досить рідкісні, але повністю виключити таку вірогідність не можна.

До приватної, але проте досить широко поширеної проблемі соціальної безпеки туристів відноситься їх неконтрольована і небезпечна поведінка під час відпочинку, у тому числі при заняттях спортом, водінні автомашини, на атракціонах та ін. Небезпечні ситуації при перерахованих варіантах дозвілля частіше виникають під час індивідуальних подорожей, при відхиленнях від стандартної програми туру або в результаті ризикованої поведінки туристів. Надзвичайно висока, наприклад, вірогідність виникнення аварійних ситуацій при водінні автомобіля в країнах з низьким рівнем безпеки на дорогах (Туреччина, Єгипет, Таїланд) або правостороннім рухом (Японія, Великобританія, Кіпр). Забезпечення соціального і правового захисту туристів покладається в першу чергу на державу, що створює юридичну, інституціональну і судову систему, у рамках якої можуть ефективно вирішуватися питання туристичної безпеки.

Ще до однієї важливої проблеми безпеки туристичних подорожей відноситься придбання під час туру сексуальних послуг. Ця соціальна і медична проблема пов'язана з високим рівнем злочинності і не менш високими рівнями захворювань, що передаються статевим шляхом. Секс-туризм в різних його формах придбаває останніми роками усе більше поширення. Цьому сприяє сукупність соціальних чинників (поява вільного часу і значних грошових коштів, лібералізація поглядів на проблеми сім'ї в деяких країнах і інші причини соціально-економічного і психологічного характеру).

Туристи мають бути особливо попереджені про небажаність придбання сексуальних послуг і особливо про неприпустимість будь-яких форм сексуальної експлуатації неповнолітніх. Їм необхідно знати про те, що разом з жорстким покаранням за подібні злочини у відвідуваній країні вони можуть також притягати до карної відповідальності у себе на батьківщині.

Комісія з прав людини ООН в 1993 р. призвала ЮНВТО, національні туристичні адміністрації і інші туристичні організації бути відповідальнішими відносно секс-туризму і розповсюдити серед туристичних агентств етичний кодекс запобання використанню дітей в цих непристойних цілях. ЮНВТО в 1994 р. розробила проект "Заяви ЮНВТО по запобіганню організованому секс-туризму".

У 1995 р. в р. Сент-Вінсент (Італія) відбулася Міжнародна нарада "Зупинити організований секс-туризм". У нім взяли участь Комісія ООН з прав людини, Рада Європи, Інтерпол, ЮНВТО, Всесвітня організація охорони (ВІЗ) здоров'я, експерти більш ніж з 50 країн. Туристичний сектор представляли Міжнародна готельна асоціація (IHA), Всесвітня федерація асоціацій туристичних агентств (UFTAA), Міжнародна асоціація гідів (IАТМ) та ін.

Висновки наради зводилися до наступних положень:

- секс-туризм є складним і делікатним питанням, в яке залучено багато чинників і сторін,

- обсяги і масштаб секс-туризму постійно зростають в усіх регіонах світу;

- секс-туризм приймає різні форми (спеціалізовані поїздки туристів для використання послуг повій, поїздки професійних і напівпрофесійних повій в туристичні центри, пропозицію сексуальних послуг туристам усередині туристичної групи, в готелях і інших місцях);

- головна форма секс-туризму - професійна проституція, що породжується убогістю і що викликається різновидами соціальної нерівності між іноземними туристами і місцевими жителями;

- секс-туризм "зростає", як правило, з проституції на місцевому рівні.

Нарада на тему "Зупинити організований секс-туризм" прийняло окрему декларацію про захист дітей від сексуальної експлуатації в туризмі. ЮНВТО і інші міжнародні організації активно продовжують роботу по боротьбі з організованим секс-туризмом, особливо із залученням до нього дітей. У серпні 1996 р. в Швеції був проведений Всесвітній конгрес з боротьби з секс-туризмом і комерційною експлуатацією дітей і їх використанням в секс-туризмі, який підтвердив, що підходи ЮНВТО правильні.

 

Секс-туризм завдає збитку вигляду туристичних центрів і призводить до серйозних наслідків: поширенню захворювань, що передаються статевим шляхом, включаючи СНІД, руйнуванню соціального ладу приймаючих туристичних центрів, розмиванню традиційних культурно-громадських цінностей, зростанню злочинності. З іншого боку, ця діяльність приносить турфірмам надприбутки і підтримує економічну активність зайнятого в ній населення. Через широке поширення секс-туризму не передбачається швидких альтернативних способів переорієнтації і економічного виживання залучених в неї груп населення.

Незважаючи на зростаючу заклопотаність держав і світової спільноти, секс-туризм в його відкритих і прихованих формах в більшості країн не переслідується, особливо в тих, де проституція офіційно дозволена. Але небезпека проституції і секс-туризму пов'язана з тим фактом, що вони неминуче ведуть до зростання злочинності, залучення до асоціальних форм поведінки все більшого числа жінок, підлітків і дітей.

Експерти ЮНВТО вважають, що за секс-туризм і його наслідки мають бути визначені конкретною відповідальністю туристичного сектора. Туроператори і турагентства повинні нести пряму відповідальність за організацію секс-турів не лише у відкритих, але і його прихованих формах і позбавлятися права займатися туристичною діяльністю, навіть якщо вони тільки побічно причетні до організованого секс-туризму.

У ряді держав розробляються конкретні заходи по боротьбі з секс-туризмом. У країнах, що направляють за межі велику кількість туристів (Австралія, Нова Зеландія, Німеччина, Швеція та ін.), ухвалені закони, що дозволяють переслідувати їх громадян незалежно від місця їх перебування за разову практику статевих зв'язків з дітьми. Розробляються інші законодавчі заходи, націлені на запобігання дитячій проституції і її експлуатації в секс-туризмі, у тому числі передбачаючи заходи строгої дії до турфірм, причетних до організації подібних «туристичних послуг».

До специфічних видів злочинної діяльності відноситься незаконний оборот наркотичних засобів. Подібні дії ставлять під загрозу здоров'я і безпеку туристів, а також населення, що проживає в приймаючій країні, і породжують інші злочини, які носять як випадковий, так і організований характер. Ефективна боротьба з незаконним оборотом наркотиків у сфері туризму вимагає координації зусиль урядових відомств і компаній туристичного сектора:

- національних туристичних організацій і місцевих радих з туризму;

- транспортних компаній і підприємств розміщення;

- постачальників туристичних послуг і гідів-перекладачів;

- поліції, у тому числі туристичної;

- органів правопорядку і спеціальних служб по боротьбі з незаконним оборотом наркотиків;

- органів охорони здоров'я;

- організацій, що захищають права споживачів;

- засобів масової інформації.

(Слайд)

ЮНВТО пропонує розробити спеціальну програму по боротьбі з незаконним оборотом наркотиків, яка включала б наступні заходи:

- відділення туристичних потоків від торговців наркотиками і огородження мандрівників від злочинців, що займаються збутом наркотиків;

- забезпечення підвищеної уваги з боку поліції до місць масового скупчення туристів;

- надання в розпорядження туристів інформації про заборонені наркотичні засоби і покарання за їх зберігання, вживання і продаж;

- розробку освітніх програм для використання при навчанні туристичним спеціальностям, а також для роботи із співробітниками туристичних фірм;

- виконання комплексу виховних і профілактичних заходів, орієнтованих на співробітників туристичних компаній, які самі можуть вживати наркотики або продавати їх під час виконання службових обов'язків;

- недопущення використання громадських транспортних засобів для контрабанди наркотичних засобів;

- надання відповідних даних засобам масової інформації.