Різноманітність птахів

Розмноження та розвиток птахів.

Шлюбна поведінка включає позначення гніздової території, шлюбну пі­сню самця та у деяких видів його шлюбний танець.

Влаштування гнізд: у ямках на землі (жайворонки), у дуплах дерев (шпаки, дятли), у кронах дерев (зяблик), на воді (крижень, норець), у норах (берегова ластівка, бджолоїдка), між зшитими листками дерев (кропив'янка-кравець), у сплетених і підвішених на гіллі (ткачики, ремез).

Будова пташиного яйця: шкаралупа, підшкаралупові оболонки (щільна та білкова), повітряна камера, жовток, зародок, халази (білкові канатики). Білкова оболонка захищає жовток та зародок і утримує запас води для розвитку зародка

Інкубація яєць. Для розвитку ембріона в яйці його потрібно обігрівати. Для цього в період насиджування у птаха утворюється насідна пляма (ділянка шкіри на животі без оперення). Смітні кури обігрівають відкладені яйця, закопуючи їх у нагорнуті купи з опалого листя та інших рослинних решток.

У нагніздних птахів пташенята вилуплюються голими та сліпими і на­довго залишаються у гнізді (горобці, голуби, дятли).

У виводкових птахів пташенята вилуплюються вкриті пухом, зрячі та через деякий час можуть залишити гніздо (гуси, качки, кури, страуси).

Турбота про потомство включає влаштування й маскування гнізда, ви­сиджування яєць, обігрівання й годування пташенят, прибирання гнізда, під­кидання своїх яєць у гнізда інших птахів (зозуля), сигнали тривоги, відволі­кання ворога від гнізда або виводка тощо.

Представники надряду Безкільові птахи втратили здатність до польоту, тому пересуваються, використовуючи тільки задні кінцівки. Крила мають недорозвинені; грудина невелика, без кі­ля, оперення нещільне (борідки не мають гачків), ноги масивні. Представни­ки: африканський страус (найбільший сучасний птах: заввишки до 2,7 м; ма­сою – до 90 кг), австралійський ему, нанду, казуар та ківі.

Надряд Пінгвіни включає 18 видів не літаючих, але добре плаваючих птахів. Висота від 27 см до 120 см, маса від 15 кг до 40 кг. Живуть в Антарктиді, на узбережжях Південної Америки та Австралії. Відкладають 1-2 яйця і насиджують їх на своїх ногах, прикривши пір'ям. Тіло обтічне, крила видозмінені на ласти, всі пальці на ногах спрямовані вперед. Найбільший представник— імператорсь­кий пінгвін (висота 120 см, маса 40 кг).

Надряд Кільогруді птахи.

Ряд Куроподібні об'єднує понад 250 видів полігамних птахів (в Украї­ні 8), що мають сильні ноги з міцними пальцями, добре ходять, бігають, але погано літають, відкладають найбільше яєць серед птахів. Представники: пе­репел, сіра куріпка, тетерук, глухар, фазан, рябчик, дрохва, індик тощо.

Ряд Гусеподібні налічує понад 200 видів (в Україні – 33) водоплавних птахів середніх або великих розмірів, що мають довгу шию, короткі ноги з плавальними перетинками між пальцями, широкий сплюснутий дзьоб, щіль­не оперення, добре розвинену куприкову залозу. Представники: качка-крижень, гуска сіра, лебідь-шипун, лебідь-кликун, шилохвіст, гоголь, чирка тощо.

Ряд Дятли нараховує понад 370 видів птахів (в Україні – 10). За будо­вою ніг пристосовані до пересування по стовбурах дерев: два пальці спрямо­вані вперед, а два – назад. Це допомагає птахам чіплятися за кору дерев і пересуватись, спираючись на рульові пера. Дзьоб прямий, гострий, долото­подібний, з якого висовується тонкий, довгий, липкий язик. Видовбують ду­пла, у яких і живуть; живляться комахами та їхніми личинками. Представни­ки: великий строкатий дятел, малий строкатий дятел, чорний дятел, зелений дятел, жовна трипалий дятел, крутиголовка.

Ряд Соколоподібні або денні хижі птахи налічує понад 270 видів (в Україні – 34) середніх та великих птахів. Голова велика, шия коротка, харак­терний гачкуватий короткий дзьоб, відносно короткі чотирипалі ноги з дов­гими гачкоподібними кігтями. Добре розвинені м'язи грудей та кінцівок, хи­жаки або стерв'ятники, розвивають велику швидкість польоту, мають гост­рий зір. У природі здійснюють санітарну та селекційну функцію. Представ­ники: великий яструб, малий яструб, чорний шуліка, кібчик, канюк звичай­ний, болотяний лунь, чорний гриф, беркут.

Ряд Совоподібні, або Нічні хижі птахи нараховує понад 130 видів (в Україні – 13). Полюють переважно вночі, оперення м'яке, нещільне, очі ве­ликі, розміщені спереду, пристосовані до нічного бачення, мають гострий слух. Дзьоб гачкуватий, кігті загнуті, голова повертається на 270°, політ безшум­ний, бо в опахалах їхніх пер кінці борідок ІІ-го порядку видовжені і не зчеп­лені між собою. Представники: сіра сова, вухата сова, болотяна сова, сич, пу­гач. Живляться переважно дрібними гризунами, гнізд не будують.

Ряд Горобцеподібні налічуєпонад 5 тис. видів переважно дрібних птахів (крім родини Воронових), які поширені по всій земній кулі, окрім Антаркти­ди. Нагніздні, статевозрілими стають на другому році життя, їжа різноманіт­на: рослинна, безхребетні, яйця та пташенята інших видів. Перелітні, кочові та осілі птахи. Представники: ластівки, солов'ї, вівчарики, синиці, сойки, дроз­ди, горобці, сороки, круки, ворони.

Значення птахів у природі:

• регулюють чисельність комах, дрібних тварин;

• деякі види виконують санітарну та селекційну функції;

• відіграють важливу роль у розповсюдженні насіння рослин.

Значення для людини:

• промисел птахів (м'ясо та пух);

• гуано – органічне добриво з пташиних базарів;

• об'єкт вивчення біоніки;

• можуть переносити інфекційні хвороби та паразитів;

• деякі види завдають шкоди сільському господарству.

Птахівництво – галузь тваринництва, що займається розведенням свій­ських птахів для отримання м'яса, пуху та яєць. В Україні розводять різноманітні породи курей, качок, гусей, індиків, а також у меншій кількості цесарок, перепілок, фазанів, голубів. Останнім часом з'явилися страусині ферми.

Охорона птахів. Внаслідок зменшення чисельності багатьох птахів за­несено до Червоних книг: міжнародної та України. Це: глухарі, гоголь, лебідь малий, огар, гага звичайна, червоновола казарка, чорний гриф, беркут, сич, пугач, чорний лелека, косар, жовта чапля, степовий та сірий журавлі. Заради збереження багатьох рідкісних і зникаючих видів створено: Чорноморський заповідник, заповідник «Лебедині острови», Липовецький орнітологічний за­казник.

15. Клас Ссавціналічує близько 5 тисяч видів (в Україні – понад 100), яких поділяють на наземні, підземні, водяні та літаючі. Це теплокровні тварини, які вигодо­вують малят молоком. Кінцівки у ссавців розташовані під тулубом, а не з бо­ків, шкіра покрита шерстю (ость та підшерстя), багата на залози; зуби диференційовані; добре розвинений головний мозок, великі півкулі переднього мозку вкриті корою; у середньому вусі є три слухові кісточки, є зовнішнє ву­хо. Залежно від особливостей розмноження та розвитку всіх ссавців поділя­ють на яйцекладних (першозвірів), сумчастих та плацентарних.

Ссавці – високоорганізовані тварини, яким властиві такі особливості зовнішньої та внутрішньої будови і процесів життєдіяльності, що дали змогу зайняти панівне становище в сучасному тваринному світі:

• складна організація нервової системи, зокрема головного мозку (ди­ференційована кора великих півкуль) та органів чуттів;

• живородіння та вигодовування малят материнським молоком, що дає змогу ссавцям розмножуватися у найрізноманітніших умовах;

• високорозвинена і складна система терморегуляції, яка забезпечує порівняно високу і сталу температуру тіла (від +37 до +39 °С) та можли­вість активного існування в різноманітних кліматичних умовах;

•

Зовнішня будова: голова (очі з двома повіками, рухлива вушна ракови­на, рот оточують рухомі губи), шия, тулуб, хвіст, парні передні і задні кінців­ки, розміщені під тулубом. У шкірі ссавців є добре розвинуті потові та сальні залози та їхні похідні – молочні та пахучі залози, шкіра пружна, з волосяним покривом, є довгі чутливі волосинки (вібриси), волосся може видозмінюва­тися (голки у їжаків), з верхнього шару шкіри розвиваються кігті, нігті, копи­та. Шерсть забарвлена пігментами, характерне линяння.

Особливості розмноження та розвитку ссавців. Залежно від особливо­стей розмноження та розвитку всіх ссавців поділяють на яйцекладних (першозвірів), сумчастих та плацентарних.

Яйцекладні ссавці, як і плазуни, розмножуються, відкладаючи яйця. Але, на відміну від плазунів, у яйцекладних ссавців яйця залишаються у ста­тевих шляхах самки, завдяки чому зародок значну частину розвитку прово­дить в організмі самки. Яйця вкриті твердою оболонкою, тварини їх виси­джують (качкодзьоб), або виношують у шкірній сумці (єхидна). Сосків яйце­кладні не мають, численні протоки їх молочних залоз відкриваються на пев­них ділянках шкіри. Відомо 5 видів, поширених в Австралії та на сусідніх ос­тровах.

Сумчасті ссавці – це тварини, у яких відсутня справжня плацента, і за­родок спочатку розвивається за рахунок жовтка яйця, а закінчує свій розви­ток у сумці матері, де живиться молоком. Малята у сумчастих народжуються дуже малими і слабкими. Відомо понад 250 видів, поширених в Австралії та Південній Америці і лише один вид (опосум) жив у Північній Америці. Пред­ставники: кенгуру, сумчастий тушканчик, сумчастий ведмідь (коала), сумчаста білка летяга, сумчасті кішки, сумчастий кріт, водяний опосум та інші.

Плацентарні ссавці – тварини, у яких плід розвивається в матці самки, де формується плацента, або дитяче місце. Плацента – орган, що забезпечує зв’язок між організмом матері та зародком, і через який відбувається обмін речовинами між ними.

Різноманітність плацентарних ссавців

Ряд Комахоїдні нараховує близько 900 видів дрібних і середніх тварин; вушні раковини добре розвинені, зуби слабо диференційовані, півкулі перед­нього мозку невеликі, без звивин, морда у багатьох видів видовжена у хобо­ток, переважно стопохідні та п'ятипалі. Представники: карликова білозубка (найменший ссавець, довжина тіла якого не перевищує 3,5 см), бурозубка, їжак, землерийка, кріт, хохуля.

Ряд Рукокрилі – єдина серед ссавців група тварин, пристосованих до польоту. Між пальцями передніх кінцівок, а також між другим пальцем та тулубом є шкірясті перетинки, що утворюють подобу крила. Ведуть присме­рковий та нічний спосіб життя, зір розвинений погано, головний мозок відно­сно великий, на великих півкулях є борозни, слух розвинений добре, на гру­дині є кіль, здатні до ехолокації. Відомо близько тисячі видів, серед яких роз­різняють криланів та кажанів. Крилани поширені в Азії, Африці, Австралії, живляться плодами рослин. Представник: летюча собака, або калонг. Кажани (в Україні налічується 22 види) живляться комахами, але є серед них і крово­соси (трапляються у Південній та Центральній Америці). Живуть до 20 років, потребують охорони, бо чисельність деяких видів різко скоротилась. Пред­ставники: підковонос, вечірниця, довгокрил звичайний, нічниця, нетопир.

Ряд Гризуни – найчисельніша група ссавців, яких відомо понад 2 тисячі видів (в Україні – 40). Це дрібні та середні за розміром тварини, які мають чотири різці (по два на кожній щелепі) без коренів, що постійно нароста­ють. Різці вкриті емаллю лише спереду, тому вони постійно загострюються. Між різцями й кутніми зубами є широкий, позбавлений зубів проміжок – діастема. Добре розвинена сліпа кишка, яка виконує роль «бродильного чана». Гризуни здатні швидко розмножуватися, для них характерна висока плодю­чість (полівки дають 7-8 приплодів на рік, у середньому по 5 малят у кожно­му). Представники: білка звичайна, дикобраз, бобер, соня сіра, миша хатня, миша лісова, полівки, пацюк сірий, пацюк чорний, хом'як, ховрах, ондатра, нутрія, байбак.

Ряд Зайцеподібні включає 65 видів, з них в Україні – 3: заєць-біляк та заєць-русак, дикий кріль (трапляється на півдні України). Від гризунів відріз­няються наявністю двох пар різців на верхній щелепі; форма кісткового під­небіння має вигляд не широкого, як у гризунів, а вузького поперечного міст­ка, розташованого між лівим і правим рядами кутніх зубів, шлунок склада­ється з двох відділів. Мають видовжені вушні раковини, вкорочений хвіст, цінне хутро та м'ясо.

Ряд Хижі налічує близько 240 видів (в Україні – 17), які живляться тваринною їжею. Зуби у них диференційовані; є хижі зуби; ключиці руди­ментарні або відсутні, ходять на пальцях. Представники родини Вовчі при­стосовані до швидкого бігу, здобич переслідують. Представники: вовк, соба­ка, песець, лисиця, єнотовидний собака тощо. Котячі на пальцях мають кігті, що втягуються, здобич підстерігають із засідки, а потім кидаються на неї. Представники: тигр, лев, леопард, гепард, барс, рись, лісо­вий кіт та інші. Родина Куницеві представлена тваринами з вкороченими кін­цівками, видовженим тілом, видовженою шиєю, серед куницевих є багато цінних хутрових звірів. Представники: лісова куниця, соболь, тхір, норка, го­рностай, ласка, річкова видра, морська видра. Для представників родини Ве­дмежі характерне стопоходіння. Стопа п'ятипала, озброєна кігтями, що не втягуються, хижі зуби мало розвинені. Представники: білий ведмідь, бурий ведмідь, чорний ведмідь, єнот-полоскун.

Ряд Ластоногі: проводять більшу частину життя у воді, на сушу вихо­дять лише для відпочинку; тіло видовжене, обтічне, кінцівки видозмінені у ласти, волосяний покрив частково редукований. Є товстий шар підшкірного жиру, вушних раковин не мають, деякі види здатні до ехолокації. Представ­ники: тюлені, моржі, морський котик.

Ряд Китоподібні: ведуть водний спосіб життя, кінцівки у вигляді ласт, тазові кістки редуковані, шкіра гола, лише на голові є рідкі волоски, потові та сальні залози відсутні. Легені вміщають до 1400 л повітря, тому деякі кито­подібні можуть затримувати дихання на 1 годину. Є товстий шар підшкірно­го жиру, добре розвинені зір і слух, вушні раковини відсутні, в очних яблуках рогівка плоска, а кришталик кулеподібний (пристосування до водного спосо­бу життя). Зубаті кити здатні до ехолокації, хвіст рибоподібний, але розміще­ний у горизонтальному положенні. Відомо близько 90 видів, з яких у Чорно­му морі трапляються три. Представники: найбільша тварина на Землі – си­ній кит (довжина тіла до 30 м, маса 150 т), дельфін-білобочка, морська свиня, морська афаліна, зубаті кити (кашалот), вусаті кити (синій кит, гренландсь­кий кит, сірий кит, горбатий кит).

Ряд Парнокопитні включає тварин, для яких характерне ходіння на двох або чотирьох пальцях; перший палець відсутній, живляться рослинною їжею. Відомо понад 150 видів, яких залежно від особливостей будови травної системи поділяють на жуйних і нежуйних. До нежуйних парнокопитних від­носять свиней та бегемотів (простий однокамерний шлунок); до жуйних пар­нокопитних належать: верблюд, благородний олень, лось, косуля, зубр, джей­ран, гайгак, муфлон тощо (шлунок складається з чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки та сичуга).

Ряд Непарнокопитні: непарне число пальців на кінцівках, шлунок однокамерний, ключиць немає, травленню сприяють симбіотичні бактерії. Представники: кінь, зебра, віслюк, тарпан, кулан.

Ряд Примати: група ссавців (близько 200 видів), до яких належить і людина. Кінцівки п'ятипалі, дуже рухливі, великий палець протиставлений іншим, на пальцях переважно не кігті, а нігті, тіло вкрите волоссям, головний мозок добре розвинений, добре розвинені слух та зір; до них належать напів­мавпи та мавпи. Напівмавпи поширені в тропічній Азії та Африці. Відомо 52 види, більшість має пухнастий хвіст, пальці вкриті кігтями, очні ямки ши­роко розставлені, ведуть нічний або сутінковий спосіб життя. Представники: лемури, довгоп'яти. Мавпи мають краще розвинений головний мозок, біно­кулярний зір, нігті на пальцях, одну пару грудних сосків. За товщиною носо­вої перегородки поділяються на вузьконосих та широконосих. До вузьконосих мавп належать: макаки, мартишки, павіани, гібон, орангутанг, шимпанзе, горила. До широконосих мавп належать: ігрунки, ревуни, павукоподібні мав­пи. Мавпи мають і практично-наукове значення, бо служать об'єктами біоло­гічних та медичних досліджень, оскільки багато фізіологічних процесів, що відбуваються в організмах мавп, схожі з аналогічними процесами в організмі людини.

Значення ссавців у природі та житті людини:

• промислові звірі (хутро, шкура, м'ясо, жир);

• регулюють чисельність інших тварин, виконують роль санітарів;

• сприяють поширенню насіння рослин;

• можуть бути переносниками збудників хвороб, проміжними чи постійними хазяями паразитичних червів;

• хижі ссавці та гризуни можуть завдавати шкоди господарській діяльності людини.

Свійські ссавці. Людина одомашнила багато видів ссавців та вивела з них різні породи свійських: задля м'яса, шкур та жиру – свиней, великої ро­гатої худоби, овець, кіз, лам, верблюдів тощо; задля хутра – норок, песців, чорнобурок; задля молока – велику рогату худобу, кіз, овець, коней тощо; як тяглову силу: коней, мулів, віслюків, волів, верблюдів, оленів тощо.

Охорона ссавців. Інтенсивний промисел, руйнування середовища існу­вання та розмноження призвели до зникнення понад 120 видів ссавців, а по­над 350 перебувають під загрозою зникнення. До Міжнародної Червоної кни­ги внесено такі види: хохулю звичайну, тигра, тюленя-монаха, зубра, носоро­га, калана, шимпанзе, орангутанга, горилу та інших. До Червоної книги Укра­їни: комахоїдних (їжак вухатий, хохуля звичайна, бурозубка альпійська), ру­кокрилих (підковоноси великий та малий, нічниця триколірна, нічниця став­кова, нетопир кажаноподібний, вечірниця велетенська), гризунів (полівка сні­гова карпатська, сліпак білозубий, сліпак буковинський, сліпак піщаний, соня садова, ховрах європейський), зайцеподібних (заєць-біляк), китоподібних (алафіна чорноморська), ластоногих (тюлень-монах), хижих (тхір степовий, перегузня, горностай, норка європейська, видра річкова, рись звичайна, кіт лісовий) і парнокопитних (зубр).