Життєва ємність легень у дітей в різні вікові періоди

Абсолютна ємність дихального акту в різні вікові періоди

Кількість дихань за 1 хв у різні вікові періоди

Вік Кількість дихань в 1 хв
Новонароджений 40 − 60
1 − 2 роки 30 − 35
5 − 6 років
10 років 20 − 18
Дорослий 15 − 16

Прискорення дихання у дитини нерідко виникає, коли вона кричить, плаче, при фізичному напруженні, нежиті, бронхіті, запаленні легень. Хвилинна ємність дихання − це ємність дихального акту, помножена на частоту дихання. Вона свідчить про ступінь насичення киснем легень. Абсолютна величина її у дитини менша, ніж у дорослого (табл. 4.2).

 

Таблиця 4.2

Вік Абсолютна ємність дихального акту , мл
Новонароджений 15 − 20
6 міс 35 − 50
1 рік
2 роки
6 років
11 років 160 − 175
14 років
Дорослий

 

Життєва ємність легень (ЖЄЛ) − це кількість повітря, що максимально видихається після максимального вдиху. У хлопчиків ЖЄЛ більша, ніж у дівчаток, особливо в препубертатному віці (табл. 4.3).

 

Таблиця 4.3

Вік ЖЄЛ, мл
3 − 4 роки 400 − 500
5 − 7 років 800 − 1000
8 − 10 років
14 років
15 років
Дорослий 3000 − 5000

Визначення ЖЄЛ можливе у дітей з 5 − 6 років за допомогою спірометра. Визначають максимальну кількість повітря, що видихається в трубку спірометра після максимального вдиху. З віком ЖЄЛ збільшується, зростаючи також в результаті тренувань.

Відносна хвилинна ємність дихання (на 1 кг маси тіла) внаслідок прискореного дихання у дітей значно більша, ніж у дорослого: від народження до 3 років − 200 мл, в 11 років − 180 мл, у дорослого − 100 мл.

Тип дихання у новонародженого і дитини на першому році життя діафрагмальний, або черевний, з 2 років дихання змішане − діафрагмально-грудне, а з 8 − 10 років у хлопчиків черевне, у дівчаток грудне. Ритм дихання у дітей раннього віку нестійкий, паузи між вдихом і видихом нерівномірні. Це пов’язане з незавершеним розвитком дихального центру і підвищеною збудливістю вагусних рецепторів. Дихання регулюється дихальним центром, до якого надходять рефлекторні подразнення від гілок блукаючого нерва. Збудливість дихального центру регулюється корою великого мозку і ступенем насичення крові вуглекислотою. З віком коркова регуляція дихання вдосконалюється.

Газообмін у легенях немовляти енергійніший, ніж у дітей старшого віку та у дорослих. Він складається з трьох фаз:1) зовнішнього дихання − обміну через альвеоли легень між атмосферним повітрям (повітрям зовнішнього середовища) і легеневим повітрям; 2) легеневого дихання − обміну між повітрям легень і кров’ю (пов’язане з дифузією газів); 3) тканинного (внутрішнього) дихання − газообміну між кров’ю і тканинами [6, с. 57].

Анатомо-фізіологічні особливості органів дихання і грудної клітки зумовлюють у немовлят поверхневий характер дихання, його більшу частоту, аритмію, неправильне чергування пауз між вдихом і видихом. Тип дихання у новонародженого і дитини першого року життя діафрагмальний (черевний), з 2 років дихання змішане − діафрагмально-грудне, а з 8 − 10 років у хлопчиків − черевне, у дівчаток − грудне.

Дихальна система (рис. 4.1) складається з повітроносних шляхів, до яких належить носова порожнина, гортань, трахея, бронхи, та респіраторного відділу утвореного альвеолами. У повітроносних шляхах повітря нагрівається, зважується, очищується від пилу. У респіраторному відділі дихальних шляхів відбувається газообмін між альвеолярним повітрям і кров’ю легеневих капілярів.

Носова порожнина поділена носовою перегородкою на дві носові порожнини, які спереду відкриваються носовими отворами, а позаду переходять: двома отворами (хоанами) у носову частину глотки. Носова порожнина вистелена слизовою оболонкою, в якій містяться залози, що виділяють слиз.

Рис 4.1. Будова дихальної системи

 

У підслизовому пласті знаходиться велика кількість кровоносних лімфатичних судин, гілочок нюхового і тройчастого нервів. На зовнішню стінці кожної носової порожнини розташовані три носові раковини. Позаду нижньою носовою раковиною є отвір слизового каналу, який сполучає орбіту ока з носовою порожниною. Позаду нижньої раковини розташований отвір євстахієвої труби, який з’єднує середнє вухо з носовою порожнин. Між нижньою і середньою носовими раковинами є отвір, який з’єднує носову порожнину з гайморовими пазухами [3, с. 144].

Зовнішній ніс у дітей відносно невеликий, з вузькими носовими ходами. У новонароджених і дітей перших місяців життя нижнього носового ходу немає, він формується тільки до 4 років, а ходи досягають повного розвитку десь до 3 років. Слизова оболонка порожнини носа вкрита миготливим епітелієм, ніжна, багата на кровоносні судини. Навіть невелика гіперемія спричинює у маленької дитини звуження носових ходів, утруднюючи носове дихання і ссання грудей. Приносові пазухи (решітчаста і верхньощелепна) у немовлят розвинені слабко, а лобової і клиновидної немає. З другого року життя ці пазухи поступово збільшуються і починають розвиваються. До функцій приносових пазух належить зігрівання повітря, яке вдихається, і захист від шкідливих впливів. Оскільки у ранньому віці вони недостатньо розвинені, запальний процес з носа і носової частини глотки рідко переходить в лобову, клиновидну і верхньощелепну пазухи.

Глотка сполучає носову порожнину з гортанню, ротову порожнину − зі стравоходом. Вона вкрита слизовою оболонкою, яка містить густу мережу судин, залози, периферійні нерви. Лімфоїдна тканина біля входу в глотку утворює лімфоепітеліальне глоткове кільце Пирогова − Вальдеєра, де розташовані два ротових мигдалики [19, с. 178].

Глотка у дитини раннього віку відносно вузька і мала. Слухова труба, яка з’єднує носову частину з барабанною порожниною, коротка і широка, має більш горизонтальний напрям, ніж у дорослого, що сприяє занесенню інфекції з носової частини глотки до порожнини середнього вуха. Цим пояснюється частота його ураження при захворюваннях верхніх дихальних шляхів у дітей. Глоткове лімфатичне кільце у новонародженого виражене слабко: піднебінні мигдалики лежать глибоко між дужками і помітні при огляді зіва тільки, наприкінці першого року життя, вони мають малу кількість судин. За будовою мигдалики подібні до лімфатичних вузлів, з віком вони збільшуються. Найбільшого розвитку лімфоїдна тканина досягає у 4 − 10 років, а до 14 − 15 років відбувається зворотний розвиток мигдаликів, яка виконують захисну функцію. При попаданні мікроорганізмів лімфоїдна тканина розростається. Частина мікроорганізмів гине, а частина залишається, знаходячи поживне середовище в глибоких затоках (лакунах), і зумовлює у деяких дітей хронічне запалення мигдаликів (хронічний тонзиліт). Із збільшенням, піднебінних мигдаликів спостерігаються часті ангіни, катари носової частини глотки. В ранньому віці розростання горлового (аденоїдного) мигдалика може призвести до закриття задніх носових отворів (хоан) і утруднення носового дихання [6, с. 54].

Гортань розташована перед стравоходом на передній поверхні шиї, де добре видно щитоподібний хрящ гортані. Остання складається з хрящів, м’язів, зв’язок. Над гортанню нависає надгортанник, який розташований позаду язика і при ковтання прикриває вхід у гортань, цим самим перешкоджаючи потраплянню їжі в дихальні шляхи. Найвужчим місцем верхніх чхальних шляхів є ділянка голосових зв’язок [3, с. 144-145].

Гортань у дітей раннього віку має лійкоподібну форму і відносно довша, ніж у дітей старшого віку. Просвіт її вузький, хрящі піддатливі, слизова оболонка ніжна, багата на кровоносні судини. Голосова щілина вузька і коротка, через що звуження її (стеноз) спостерігається навіть при незначному запаленні слизової оболонки гортані [6, с. 54].

Трахея має форму трубки завдовжки 12 − 14 см, діаметром 1,5 − 2,5 см. Вона починається від перснеподібного хряща гортані на рівні VI − VII шийних хребців і закінчується на рівні IV грудного хребця біфуркацією − утворенням головних бронхів. Трахея протягом перших місяців життя має лійкоподібну форму, вузький просвіт. Хрящі її м’які і піддатливі. Трахея фіксована слабко, слизова оболонка ніжна, багата на кровоносні судини. Вона має невелику кількість слизових залоз, що пояснює її сухість. Це сприяє розвитку в ній запальних процесів і виникненню стенозу [23, с. 45].

Правий головний бронх відходить від трахеї під більш тупим кутом; він коротший і ширший, поділяється на правий верхній частковий бронх і проміжний, останній − на середній частковий бронх і правий нижній частковий бронх. Лівий головний бронх довший, тонший, поділяється на лівий верхній і лівий нижній часткові бронхи. Останні поділяються на сегментарні, які, у свою чергу, утворюють субсегментарні, міжчасткові і внутрішньочасткові бронхи. У цілому бронхи утворюють 15 генерацій, за якими розташовані термінальні бронхіоли, які, у свою чергу, утворюють респіраторні бронхіоли першого, другого і третього порядків. Останні утворюють розширення, від яких відходять альвеолярні протоки (3 − 17), які розгалужуються один − чотири рази і сліпо закінчуються альвеолярними мішками. Структурною одиницею респіраторного відділу є ацинус, утворений розгалуженням термінальної бронхіоли. Бронхи у дітей вузькі, хрящі їх м’які. М’язові та еластичні волокна розвинуті слабко, слизова оболонка багата на судини, суха [19, с. 179].

Легені займають значну частину порожнини грудної клітки; їх поверхня, за винятком ділянки кореня, вкрита нутрощевою плеврою. Між листками пристінкової і нутрощевої плеври є замкнута плевральна порожнина. Через корені легені з’єднані з бронхами, кровоносними та лімфатичними судинами, нервами [3, с. 145].

Грудна клітка у новонародженої дитини та до 2 років має бочкоподібну форму (поперечний розмір майже дорівнює передньо-задньому). Ребра відходять від хребта під прямим кутом, як при вдиху і дихання здійснюється внаслідок опускання діафрагми вниз. Діафрагма у немовляти знаходиться відносно вище, ніж у дорослого, скорочення її слабкі, тому у новонароджених дихання поверхневе. Метеоризм, заковтування повітря, збільшення печінки погіршують вентиляцію легень. Правильний розвиток грудної клітки, легень, дихальних м’язів дитини залежить від умов, у яких вона росте. Для зміцнення її здоров’я і нормального розвитку органів дихання, запобігання захворюванням органів дихання необхідно, щоб дитина протягом тривалого часу перебувала взимку і влітку на свіжому повітрі. Особливо корисні рухливі ігри на повітрі, спорт, фізичні вправи, сон на повітрі, регулярне провітрювання приміщень, де перебувають діти. Слід старанно провітрювати приміщення під час прибирання, роз’яснювати батькам важливість цього заходу [6, с. 53-55].