Визначення артеріального тиску

Артеріальний тиск − це тиск крові на стінки судин під час систоли і діастоли. Вимірювання артеріального тиску є важливим діагностичним методом. Цей показник відображає силу скорочення серця, прилив крові в артеріальну систему, опір і еластичність периферичних судин [19, с. 514].

Розрізняють максимальний (систолічний) тиск, який виникає в момент систоли серця, коли пульсова хвиля досягає найвищого рівня, мінімальний (діастолічний) тиск, який виникає в кінці діастоли серця під час спадання пульсової хвилі, і пульсовий (різниця між величинами систолічного і діастолічного тиску) [32, с. 8].

Для вимірювання артеріального тиску користуються різними приладами. Є ртутний сфігмоманометр (апарат Ріва-Роччі). Він складається з монометра, манжетки, гумового грушевидного балона і системи гумових трубок, що з’єднують між собою частини приладу. У сучасних апаратах ртутний манометр замінений пружинним, такий апарат називається тонометром (рис. 2.6).

При користуванні ним артеріальний тиск вимірюється силою пружини, яка передається на стрілки, що рухаються по циферблату з міліметровими поділками. „Ціна” однієї поділки − 2 мм рт.ст. Крім апарата для вимірювання артеріального тиску, необхідний фонендоскоп, за допомогою якого вислуховують тони над плечовою артерією [30, с. 139].

Рис. 2.6. Прилади для вимірювання артеріального тиску:

тонометр та фонендоскоп

Визначення артеріального тиску ґрунтується на реєстрації звуків, які виникають в артеріальній судині при здавлені її манжеткою (метод Короткова). При повному стисканні периферичної артерії манжеткою потік крові в ній повністю припиняється і при вислуховуванні не чуємо ніяких тонів. При зниженні тиску в манжетці відкриття вентиля кров під час систоли починає проходити через стиснену артерію і утворює турбулентні завихрення нижче від місця перетискання, які сприймаються як тони. Момент появи 1-го тону відповідає систолічному артеріальному тику (максимальному). Тони вислуховуються до того часу, поки тиск у манжетці буде вищим за тиск в артерії. У той момент, коли тиск у манжетці зрівнюється з мінімальним тиском в артерії, потік крові стане лінійним, і тони вислуховуватись не будуть. Тиск, при якому тони більше не вислуховуються, називають діастолічним артеріальним тиском (мінімальний) [39, с. 270].

Манжетку накладають на плече так, щоб нижній край манжетки був на 2 − 3 см вище ліктьової ямки, а ліктьовий суглоб залишився вільним. На ліктьовий згин без особливого натиску прикладають фонендоскоп у проекції плечової артерії. Вентиль гумового балону закривають і починають нагнітати повітря в манжетку. При цьому вона розправляється у поступово стискає плече і плечову артерію. Нагнітаючи повітря в манжетку, фіксують момент, коли зникають звуки пульсових хвиль. Потім починають поступово знижувати тиск у манжетці шляхом дозованого відкриття вентиля. Поява перших пульсових хвиль відповідач величині максимального (систолічного) тиску в артерії, при подальшому зниженні тиску в манжетці тони при вислуховуванні слабішають та зникають, момент їхнього зникнення відповідає мінімальному (діастолічному) тиску [33, с. 400].

Артеріальний тиск величина не постійна, він залежить від положення тіла людини, її нервової системи, віку. Величину артеріального тиску вимірюють з точністю 0,66 кПа (5 мм рт.ст.). У нормі максимальний тиск коливається від 13,3 до 19,3 кПа (від 100 до 140 мм рт.ст.), мінімальний − від 6,9 до 12 кПа (від 60 до 90 мм рт.ст.). Підвищення артеріального тиску понад норму називають артеріальною гіпертензією, а зниження артеріальною гіпотензією.

Залежно від різних фізіологічних процесів (втома, прийом їжі), рівень артеріального тиску може змінюватися. Добові його коливання знаходяться в межах 1,3 − 2,7 кПа (10 − 20 мм рт.ст.). Вранці тиск дещо нижчий, ніж увечері. З віком артеріальний тиск трохи підвищується [19, с. 516].